Постанова Херсонський апеляційний суд № 661/1075/20

_____ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД______ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 року м. Херсон єдиний унікальний номер справи 661/1075/20 номер провадження 22-ц/819/1186/20 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді (суддя-доповідач) Базіль Л.В., суддів: Бездрабко В.О., Приходько Л.А., секретар Дундич А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на заочне рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 07 травня 2020 року, ухвалено у складі судді Бойко М.Є., повний текст рішення складено 12 травня 2020 року в цивільній справі № 661/1075/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ВСТАНОВИВ: 06.03.2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості. Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву б/н від 22.01.2018 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 2000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank. ua, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. За умовами договору позичальник погодився з правом банку змінювати розмір кредитного ліміту. У зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, станом на 21.01.2020 року утворилась заборгованість в сумі 13441,26 грн, яка складається з: 9046,37 грн заборгованість за тілом кредита в т.ч. 9046,37 грн заборгованості за простроченим тілом кредита; 999,33 грн заборгованості за простроченими відсотками; 2279,31 грн заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 500 грн - штраф (фіксована частина), 616,25 грн штраф (процентна складова). Посилаючись на викладені обставини позивач просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 13441,26 грн за кредитним договором №б/н від 22.01.2018 року, відшкодувати судові витрати у розмірі 2102,00 грн. Заочним рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 07 травня 2020 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що заборгованість по тілу кредиту у позичальника відсутня, що підтверджується розрахунком наданим позивачем, крім того будь-яких належних та допустимих доказів того, що позичальником були використані кошти понад встановлений кредитний ліміт матеріали справи не містять. У анкеті - заяві позичальника зобов`язання зі сплати штрафів та розміру відсотків відсутні. Умови та Правила не є складовою укладеного між сторонами кредитного договору. Відсутність заборгованості по тілу кредиту, свідчить про відсутність підстав для стягнення нарахувань за ст.625 ЦК України. В апеляційній скарзі АТ КБ «Приватбанк» просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допущено порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідно до укладеного договору №б/н від 22.01.2018 року відповідач отримав кредит у розмірі 2000,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Із виписки по рахунку прослідковується, що відповідач отримав кредитний ліміт на кредитну картку та користувався кредитними коштами, що підтверджується і розрахунком заборгованості. Відзив на апеляційну скаргу відповідач не подавав. Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 17 серпня 2020 року справа призначена до розгляду з викликом учасників справи. В судовому засіданні апеляційного суду, уповноважений представник позивача, ОСОБА_2 доводи викладені в апеляційній скарзі підтримала з підстав в ній викладених, пояснила, що відповідач користувався сервісом «оплата частинами» та мав сплачувати вартість покупки рівними частинами, проте свого обов`язку не виконав. Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання апеляційного суду не з`явився, поштова кореспонденція направлена на адресу відповідача, що зазначена в позові повернулася до суду апеляційної інстанції без вручення адресату із зазначенням причин невручення " не проживає", "проживає в Києві", у зв`язку з чим виклик відповідача був здійснений через оголошення на офіційному веб-сайті суду 18.08.2020 року. Відповідно до ч.11 ст. 128 ЦПК України з опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. На підставі викладеного, керуючись ч.2 ст.372 ЦПК України, колегія суддів вважає, що неявка відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи не перешкоджає розглядові справи. Заслухавши доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 22.01.2018 року між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_1 укладено договір б/н про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, складає договір про надання банківських послуг. За умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 2000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку. За розрахунком банку станом на 21.01.2020 року за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 13441,26 грн, яка складається із: заборгованості за тілом кредиту 9046,37 грн.; заборгованості за простроченим тілом кредиту 9046,37 грн; заборгованості за простроченими відсотками 999,33 грн; заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України 2279,31 грн; штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн - (фіксована частина), 616,25 грн - (процентна складова). Ухвалюючи рішення про відмову у стягненні заборгованості по процентам за користування кредитними коштами та штрафами, суд першої інстанції виходив із відсутності обумовленої сторонами у письмовому вигляді ціни договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. При цьому суд зазначив, що підстав для стягнення заборгованості за тілом кредиту не має, оскільки заборгованість по тілу кредиту у позичальника в даному випадку відсутня, що вбачається з розрахунку, наданого позивачем, крім того будь-яких належних та допустимих доказів того, що позичальником були використані кошти понад встановлений кредитний ліміт матеріали справи не містять. При цьому суд зазначив, що наданий позивачем розрахунок заборгованості у відповідності до вимог ст.77 ЦПК України не є належним доказом на підтвердження розміру заборгованості, оскільки не містить відомостей про уповноважену особу, якою складено даний документ, не засвідчений підписом уповноваженої особи та печаткою АТ КБ «Приватбанк». Відсутність заборгованості по тілу кредиту свідчить про відсутність підстав для стягнення нарахувань за ст.625 ЦК України. Проте повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з таких підстав. У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК Українивстановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК Україниправочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК Українипередбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК Українипозикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Із матеріалів справи вбачається, що 22.01.2018 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с.7) У заяві позичальника процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Позивач на підтвердження свого права вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитними коштами та штрафів долучив до позовної заяви Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна» (30 днів пільгового періоду, 55 днів пільгового періоду). При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо неустойки, встановлювали розмір процентів, які відповідач зобов`язаний сплатити у випадку прострочення грошового зобов`язання. Вказані обставини правильно встановлені судом першої інстанції під час вирішення питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» процентів за користування кредитними коштами та штрафів за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань, де суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні цих позовних вимог через відсутність передбаченого обов`язку відповідача про їх сплату позивачу у анкеті заяві від 22.01.2018 року, вказавши, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресур: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті банку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Однак, відмовляючи у задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту, суд першої інстанції зробив суперечливий висновок про те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості у відповідності до вимог ст.77 ЦПК України не є належним доказом на підтвердження заборгованості, в той же час на підставі цього ж розрахунку робить висновки про те, що заборгованість по тілу кредиту у позичальника відсутня. Як вбачається із матеріалів справи позивачем надано два розрахунки заборгованості, в якому мають місце розбіжності щодо суми заборгованості за тілом кредиту, яка є предметом стягнення - так в одному із них зазначено заборгованість за тілом кредиту в сумі 7164,71 грн, простроченим тілом кредиту 804,40 грн, в іншому заборгованість за тілом кредиту становить 9046,37 грн, в позовній заяві щодо складових сум кредитної заборгованості, суму заборгованості за тілом кредиту визначено у розмірі 9046,37 грн. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти і об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Всебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично - значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного і обґрунтованого рішення. Проте, суд першої інстанції розглянув справу без усунення зазначених вище розбіжностей та встановлення фактичних обставин в цій частині позовних вимог. За викладених обставин колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що суд допустив неповноту судового розгляду та для усунення зазначених недоліків, вважає за необхідне прийняти долучену до апеляційної скарги виписку по картковому рахунку ОСОБА_1 , з якої вбачається, що позичальник користувався кредитним лімітом в розмірі 2000,00 грн, здійснюючи різні банківські операції, як зняття коштів так і їх повернення, 06.12.2018 року здійснив покупку на суму 6998 грн по сервісу «оплата частинами», повернення коштів повинно було відбуватися частинами по 607,22 грн, проте відповідач повернув лише 1865,45 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості станом на 31.08.2019 рік, а отже борг в сумі 5132,55 грн відповідно до положень ст.1050 ЦК України підлягає стягненню з відповідача на користь АК КБ «ПриватБанк». Банк, предявляючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути 2279.31 грн заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України. Позивач, обгрунтовуючи право зазначеної вимоги посилався на п.2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг із змінами від 01.04.2019 року, відповідно до якого в разі порушення зобов`язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов`язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст.625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: - 86,4% - для картки "Універсальна"; - 84,0% - для картки "Універсальна голд". При цьому, матеріали справи не містять обгрунтованих підтверджень прийняття відповідачем цих умов, а тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог щодо стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит. З огляду на викладене, зважаючи на те, що резолютивна частина рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову не містить висновку щодо кожної з заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду в цілому з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5132,55 грн., в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити з підстав вище зазначених. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. АТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду з позовною заявою сплатило судовий збір в сумі 2102,00 грн (а.с.32) та просило стягнути з відповідача на свою користь 13441,26 грн кредитної заборгованості, при подачі апеляційної скарги сплачено 3153,00 грн; позовні вимоги задоволені на суму 5132,55 грн, отже сума судового збору, яка підлягає відшкодуванню пропорційно до задоволених вимог становить 2002,15 грн. Керуючись ст.ст.367,374,376 ЦПК України суду

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 07 травня 2020 року скасувати і ухвалити нове судове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 22.01.2018 року в розмірі 5132,55 грн. В решті позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2002,15 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Л.В.Базіль Судді: В.О.Бездрабко Л.А.Приходько Повний текст постанови складено 06 жовтня 2020 року. Головуючий Л.В.Базіль