Постанова 4816 № 583/2295/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року м.Суми Справа №583/2295/20 Номер провадження 22-ц/816/2019/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , третя особа - Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві, розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргупредставника ОСОБА_1 - адвоката Петряєва Володимира Вікторовича на рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2020 року в складі судді Ярошенко Т.О., ухваленого у м. Охтирка, повний текст якого складено 28 липня 2020 року, - в с т а н о в и в : 19 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 8046/2020/1986257 від 13 березня 2020 року автомобіля марки «Lincoln», модель «Zephyr», 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору, укладеного в ТСЦ № 8046 РСЦ МВС в м. Києві та витребування цього автомобіля з володіння відповідача. Позовні вимоги мотивовані тим, що заявник до укладення оспорюваного правочину був власником автомобіля марки «Lincoln». 03 березня 2020 року з метою обміну транспортними засобами позивач надав довіреність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на розпорядження своїм автомобілем, а відповідач надав довіреність заявнику на розпорядження автомобілем марки «Nissan Titan», 2006 року випуску. Згодом позивач дізнався, що автомобіль відповідача знаходиться в незадовільному технічному стані, що було від нього приховано при обміні автомобілями. На вимогу повернути належний заявнику автомобіль відповідач не реагував, тому 12 березня 2020 року ОСОБА_1 анулював дію довіреності, проте відповідач наступного дня, 13 березня 2020 року, перереєстрував автомобіль на своє ім`я. Заявник вважає такі дії відповідача шахрайськими та просить захистити свої права як законного власника автомобіля у обраний ним спосіб. Рішенням Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 26 червня 2020 року у вигляді накладення арешту на транспортний засіб марки Lincoln, модель Zephyr, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 (після перереєстрації НОМЕР_3 ), номер кузову НОМЕР_2 , чорного кольору, який зареєстрований за ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий Охтирським МРВ УМВС України в Сумській області 29 березня 1996 року, РНОКПП НОМЕР_5 ). В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Петряєв В.В., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин у справі, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідачем фактично не було спростовано викладені в позові обставини, а доказів належного технічного стану автомобіля «Nissan Titan», 2006 року випуску не надано. Натомість, актом діагностики було підтверджено, що автомобіль відповідача був «затоплений», внаслідок чого має незадовільний технічний стан. Вважає, що відповідач не мав права укладати спірний договір, оскільки довіреність заявником була скасована. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити у задоволенні вимог позивача, вказуючи при цьому на те, що докази перереєстрації спірного автомобіля, як і інші докази, якими обґрунтовано відзив на позовну заяву, містяться в матеріалах справи. Крім того, зазначає, що Акт огляду та діагностики є неналежним доказом, оскільки ним не підтверджується, що саме спірний автомобіль має технічні несправності, які виникли внаслідок його затоплення. У відзиві на апеляційну скаргу Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві просить скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Зазначає, що позивачем не дотримано вимог ст. 249 ЦК України щодо негайного повідомлення представника після скасування довіреності, відповідних доказів такого повідомлення матеріали справи не містять, а тому законні підстави для визнання оспорюваного правочину недійсним відсутні. Крім того, зазначається, що станом на 25 червня 2020 року власником спірного автомобіля є ОСОБА_4 , а не відповідач, а тому вимога про витребування автомобіля у відповідача також є безпідставною. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною 1 ст. 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду від 17 вересня 2020 року розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу від 09 серпня 2017 року ОСОБА_1 на праві власності належав автомобіль марки «Lincoln», модель «Zephyr», 2008 року випуску, легковий седан-В, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер кузову НОМЕР_6 , об`єм двигуна 3498, чорного кольору (а.с. 8). 03 березня 2020 року ОСОБА_1 надав довіреність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на розпорядження автомобілем марки «Lincoln», ОСОБА_2 надав довіреність ОСОБА_1 на розпорядження автомобілем марки «Nissan Titan», 2006 року випуску, номер шасі № НОМЕР_7 , реєстраційний номер НОМЕР_8 . 12 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Херсонського міського нотаріального округу Місюра В.М. із заявою про скасування довіреності, посвідченої приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. від 03 березня 2020 року за реєстровим № 2509 на ім`я ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 10). Того ж дня, 12 березня 2020 року, в Єдиному реєстрі довіреностей здійснено реєстрацію припинення дії довіреності від 03 березня 2020 року на розпорядження автомобілем марки «Lincoln» (а.с. 11). 13 березня 2020 року в Територіальному сервісному центрі МВС № 8046 РСЦ МВС в м. Києві оформлений та підписаний договір купівлі-продажу № 8046/2020/1986257, укладений між ОСОБА_3 , який діяв від імені ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , за умовами якого продавець передав у власність покупця транспортний засіб марки «Lincoln» (а.с. 13). На підставі договору купівлі-подажу № 6723/20/001305 від 25 червня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «СУМИ АВТОМАКСИМУМ» згідно умов договору комісії, укладеного з власником автомобіля ОСОБА_2 , передало у власність ОСОБА_4 автомобіль марки «Lincoln» (а.с. 61-62). Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження обставин повідомлення відповідача ОСОБА_6 про скасування довіреності 12 березня 2020 року, тобто не доведено відсутність волевиявлення довірителя на момент відчуження автомобіля марки «Lincoln». Щодо вимоги про витребування спірного автомобіля з володіння відповідача, суд дійшов висновку про її безпідставність, оскільки відповідач вже не є власником транспортного засобу. Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог за необґрунтованістю. Колегія суддів погоджується з таким висновком з наступних підстав. Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів. Загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК України. Частинами 1-3 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Зміст правочину становлять права та обов`язки, про набуття, зміну або припинення яких учасники правочину домовилися. Правочин є недійсним у разі недотримання умов його чинності, передбачених ст. 203 ЦК України, а саме: відсутність у сторін (сторони) необхідного обсягу цивільної дієздатності, відсутність волевиявлення учасника правочину та його невідповідність внутрішній волі учасника правочину, невідповідність форми вчиненого правочину вимогам закону, відсутність спрямованості волі учасників правочину на реальне досягнення обумовленого ним юридичного результату. Згідно з ч. 1 ст. 249 ЦК України особа, яка видала довіреність, за винятком безвідкличної довіреності, може в будь-який час скасувати довіреність або передоручення. При цьому, особа, яка видала довіреність і згодом скасувала її, повинна негайно повідомити про це представника, а також відомих їй третіх осіб, для представництва перед якими була видана довіреність (ч. 2 ст. 249 ЦК України). Частиною 3 ст. 249 ЦК України передбачено, що права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 після скасування довіреності не діяв у спосіб, передбачений ч. 2 ст. 249 ЦК України, тобто не повідомив про це представника будь-яким способом, а також відомих йому третіх осіб, для представництва, перед якими була видана довіреність та не надав відповідних доказів про такі дії, що є його процесуальним обов`язком згідно зі ст. 81 ЦПК України. Оскільки вимога про витребування спірного автомобіля з володіння відповідача є похідною, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у її задоволенні, зазначивши при цьому, що відповідач вже не є власником автомобіля, тобто не є належним відповідачем у даній справі. Доводи апеляційної скарги вже були предметом розгляду суду першої інстанції, який дав їм належну оцінку, фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці. Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Вирішуючи спір, суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову. Підстав для скасування даного рішення за доводами апеляційної скарги немає. Оскільки суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України новий розподіл понесених сторонами судових витрат не здійснюється. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Петряєва Володимира Вікторовича залишити без задоволення, а рішення Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач - В.І. Криворотенко Судді: О.Ю. Кононенко О.І. Собина