Ухвала КАС ВС № 1.380.2019.001492

УХВАЛА 06 жовтня 2020 року м. Київ справа № 1.380.2019.001492 адміністративне провадження № К/9901/13927/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мартинюк Н.М., суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №1.380.2019.001492 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою виконання рішення суду, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою виконання рішення суду. Львівський окружний адміністративний суд рішенням від 6 листопада 2019 року, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року, позов задовольнив: - стягнув з Головного управління ДПС у Львівській області на користь ОСОБА_1 246119,36 грн середнього заробітку за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі №813/3841/16 за період з 1 лютого 2017 року до 11 квітня 2019 року. У своїй касаційній скарзі Головне управління ДПС у Львівській області просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №1.380.2019.001492 та відмовити у задоволенні позову. Верховний Суд ухвалою від 19 червня 2020 року залишив касаційну скаргу без руху, встановивши скаржнику строк у десять днів з моменту отримання копії вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом подання до Верховного Суду: 1) уточненої касаційної скарги із зазначенням підстави (підстав), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав) та викладенням відповідних обґрунтувань, і наданням її копій з додатками відповідно до кількості учасників справи; 2) документа про сплату судового збору. У встановлений судом строк скаржник надіслав на адресу суду уточнену касаційну скаргу, платіжне доручення №1021 від 12 червня 2020 року на суму: 4841,44 грн. Ознайомившись із доводами касаційної скарги, Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом. Згідно з частиною першою статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Водночас за пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не оскаржуються у касаційному порядку судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Отже, законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм або ж становить значний суспільний інтерес, або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. З наданих скаржником матеріалів вбачається, що предметом спору у даній справі є стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою виконання рішення суду. В силу пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Позивачка займала посаду головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток, місцевих податків, екологічного податку та рентної плати управління податків і зборів з юридичних осіб Дрогобицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, а тому не належить до тих осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Відтак, ухвалені у цій справі судові рішення не оскаржуються у касаційному порядку, за винятком зазначених вище випадків. У касаційній скарзі скаржник посилається на те, що зазначена справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, скаржником не обґрунтовано. Оцінивши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що обґрунтовані посилання на існування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, у касаційній скарзі відсутні й такі обставини не встановлені Верховним Судом з поданих матеріалів касаційної скарги. Доводи скаржника в касаційній скарзі стосуються встановлення фактичних обставин справи та переоцінки доказів у ній, між тим, як відповідно до частини другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини в ухвалі від 9 жовтня 2018 року щодо неприйнятності у справі "Азюковська проти України" (Azyukovska v. Ukraine, заява № 26293/18). Суд визнав, що заява є неприйнятною ratione materiae у сенсі пункту 3 (а) статті 35 Конвенції і має бути відхилена відповідно до пункту 4 цієї статті. ЄСПЛ зазначив, що застосування критерію малозначності в цій справі було передбачуваним, справу розглянули суди двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію, заявниця не продемонструвала наявності інших виключних обставин, які за положеннями Кодексу могли вимагати касаційного розгляду справи. В ухвалі також ідеться, що в контексті аналізу застосування критерію ratione valoris щодо доступу до вищих судових інстанцій ЄСПЛ також брав до уваги наявність або відсутність питання щодо справедливості провадження, яке здійснювалося судами нижчих інстанцій. Однак у цій справі тією мірою, в якій заявниця ставила питання щодо справедливості провадження в судах першої і другої інстанцій, ЄСПЛ не визнав, що мали місце порушення процесуальних гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції. Також, Суд встановив, що на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 19 червня 2020 року скаржник зазначив, що підставою для оскарження рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року є пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: відсутні висновки Верховного Суду щодо питання застосування статті 236 КЗпП України, статті 370 КАС України, пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Так, імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Разом з цим, Суд зауважує, що у постанові від 29 вересня 2020 року у справі №826/1659/17 (адміністративне провадження №К/9901/51148/18) Верховний Суд дійшов висновку, зокрема, що: «…у випадку зміни структури заробітної плати з одночасним підвищенням посадового окладу, обчислення середньої заробітної плати здійснюється виходячи із виплат, передбачених згідно з умовами оплати праці, що встановлені після підвищення посадових окладів. …підвищення посадових окладів, що не поєднане зі зміною структури заробітної плати, є підставою для коригування середнього заробітку за час вимушеного прогулу на коефіцієнт підвищення посадових окладів, який визначається шляхом ділення посадового окладу після підвищення на розмір посадового окладу до такого підвищення». Отже, Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100 у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку. Тому помилковими є доводи скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування статті 236 КЗпП України, статті 370 КАС України, пункту 10 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. Зокрема, такі висновки зроблено у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі №243/2748/16-ц, від 27 червня 2019 року у справі №821/1678/16, від 16 вересня 2020 року у справі №140/3020/19. Відповідно до пунктів 1, 6 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню; Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі на судове рішення, зазначене у частині першій статті 328 цього Кодексу, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах). За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. Суд звертає увагу скаржника на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 6 листопада 2019 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 30 квітня 2020 року у справі №1.380.2019.001492 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою виконання рішення суду. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. …………………………… ……………………………. ……………………………. Н.М. Мартинюк А.В. Жук Ж.М. Мельник-Томенко, Судді Верховного Суду