Постанова 4857 № 140/6922/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 рокуЛьвівСправа № 140/6922/20 пров. № А/857/9176/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Кушнерика М.П. суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року, прийняте суддею Мачульським В.В. в м.Луцьку, за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 140/6922/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, в якому просить визнати дії протиправними щодо виплати пенсії у заниженому розмірі; зобов`язати здійснити з 01.01.2018 перерахунок та виплату пенсії з урахуванням 100% суми підвищення до пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 та зобов`язати нарахувати і виплатити компенсацію втрати частини доходів з виплати сум пенсії у заниженому розмірі, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 21.02.2018 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» станом на дату виплати заборгованості у відповідному місяці.. В обґрунтування вимог позовних вимог зазначає, що він перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та з 25.10.1991 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-XII (далі - Закон №2262-XII), яка у 2018 році на підставі проведеного перерахунку виплачувалась в розмірі 50% підвищення пенсії, а з 01.01.2019 по 01.01.2020 - 75% підвищення пенсії. Позивач зазначає, що у зв`язку з набранням 05.03.2019 чинності рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.12.2018 року у справі №826/3858/18 та визнання протиправними та нечинними пунктів 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» до спірних правовідносин не можуть бути застосовані приписи п.2 даної постанови при визначенні порядку та розміру виплати пенсії. Вважає, що з 01.01.2018 пенсія підлягала виплаті у розмірі 100% суми підвищення пенсії, проте відповідач не провів перерахунок пенсії та не здійснив її виплату у вказаному розмірі. З огляду на викладене, вказує на протиправність дій відповідача та наявність права на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків виплати пенсії. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 в період з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) в розмірі 75% суми підвищення пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області провести нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року по 03 вересня 2019 року (включно) в розмірі 100% суми підвищення пенсії (з урахуванням виплачених сум). В задоволенні решти вимог відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим рішенням в частині відмови у задоволенні позову, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у КМУ відсутні повноваження встановлювати строки та порядок виплати вже перерахованої пенсії. З цих підстав до спірних правовідносин не може застосовуватись і Постанова КМУ № 804 від 14.08.2019 року. Крім того, положення Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262) не передбачають можливості відстрочення чи встановлення іншого порядку виплати перерахованої (нарахованої) пенсії. Право позивача на отримання перерахованого розміру пенсії підпадає під дію ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Також, у зв`язку з порушенням відповідачем строків виплати перерахованої пенсії, є правові підстави для компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду без змін. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, з таких підстав. Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Волинській області та отримує пенсію за вислугу років, у розмірі 60% грошового забезпечення відповідно до Закону №2262-XII. На момент призначення пенсії вислуга років позивача склала 23 роки. На виконання Постанови №103 ГУ ПФУ у Волинській області здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2018, основний розмір перерахованої пенсії складає (з урахуванням надбавок) 7797,91 грн., що підтверджується перерахунком пенсії (а.с.31,48). Зазначеним перерахунком пенсії визначено, що відповідно до постанови КМУ №103 від 21.02.2018 підвищення пенсії складає 4037,23 грн., з яких виплачується з 01.01.2018 по 31.12.2018 щомісячно 50% від підвищення: 2018,62 грн.; з 01.01.2019 по 31.12.2019 щомісячно 75% від підвищення: 3027,92 грн.; з 01.01.2020 100% щомісячно від підвищення: 4037,23 грн. 25.02.2020 року позивач звертався до відповідача із заявою, в якій просив повідомити, чи було застосовано для виплати йому перерахованої з 01.01.2018 року пенсії положення п. 2 Постанови №

103. Листом від 12.03.2020 року № 695-725/3-02/8-0300/20 відповідач підтвердив, що виплата перерахованих пенсій в 2018 році проводилась в розмірі 50% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року; у 2019 році - у розмірі 75% суми підвищення пенсії на підставі п. 2 Постанови № 103 та Постанови КМУ від 14.08.2019 року № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Згідно з Постановою КМУ від 24.12.2019 року № 1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» з 01.01.2020 року виплата пенсії здійснюється у підвищеному розмірі з урахуванням 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року. Одночасно повідомлено, що чинним законодавством не передбачено проводити виплату пенсій з виключенням поетапності. 25.03.2020 позивач звернувся в ГУ ПФУ у Волинській області із заявою, у якій просив здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) пенсії з 05.03.2019 з урахуванням 100% суми підвищення, визначеного станом на 01.03.2018 (а.с.18). У заяві позивач посилався на скасування рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, яке набрало законної сили 05.03.2019 року, п. 2 Постанови №

103. Листом від 06.04.2020 за №2326-22404/З-02/8-0300/20 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про те, що листом від 12.03.2020 уже надавалась відповідь на поставлене звернення за №695-725/З-02/8-0300/20, а саме пунктом 2 Постанови КМУ 103 встановлено виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 01.01.2018 у таких розмірах: з 01.01.2018 - 50%; з 01.01.2019 по 31.12.2019 - 75%; з 01.01.2020 - 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018. Постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2019 №804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» встановлено, що виплата пенсій, призначених згідно із Законом №2262-XII, здійснюється в 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищенні пенсії, визначеної станом на 01.03.2018, а постановою Кабінету Міністрів України від 24.12.2019 №1088 «Деякі питання виплати пенсій окремим категоріям громадян» визначено, що з 01.01.2020 виплата зазначених пенсій здійснюється з урахуванням 100 відсотків суми підвищення пенсії. Діючим законодавством не передбачено проводити виплату пенсії із виключенням поетапності (а.с.14-15,19). Не погоджуючись із вказаною поетапністю виплати підвищення пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом. Позивачем не оскаржується рішення в частині задоволених позовних вимог про зобов`язання відповідача провести перерахунок пенсії з 05.03.2019 року, а тому суд не переглядає рішення в цій частині. Ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 63 Закону № 2262 перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій (частина статті в редакції згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 року № 1774-VIII, набрання чинності з 01.01.2017 року). Таким чином, починаючи з 01.01.2017 року законодавцем змінено правові підстави перерахунку пенсії військовослужбовцям та віднесено до повноважень КМУ визначати умови, порядок проведення перерахунку пенсії та встановлювати розміри проведених виплат. 01.03.2018 року набрала чинності Постанова № 704, якою встановлено нові (підвищені) розміри складових грошового забезпечення військовослужбовців. На виконання вимог ч. 4 ст. 63 Закону № 2262, 21.02.2018 року КМУ прийняв Постанову № 103, якою визначався порядок перерахунку встановлених Постановою № 704 складових грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осію. Вказаною Постановою, а саме п.2 було передбачено поетапність виплат перерахованих відповідно до п. 1 цієї Постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом), яка проводиться з 1 січня 2018 року у таких розмірах: з 1 січня 2018 року - 50 відсотків; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків; з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року. Отже, з набранням чинності Постановою № 704, якою змінені (збільшені) розміри грошового забезпечення військовослужбовців на підставі ст. 63 Закону № 2262 позивач отримав право на перерахунок пенсії у січні 2018 року відповідно до Постанови №

103. Проте, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.03.2019 року визнано протиправними та нечинними пункти 1, 2 Постанови № 103 й зміни до пункту 5 і додатку 2 Порядку №

45. При цьому, залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанції, Верховний Суд у постанові від 12.11.2019 року, серед іншого вказав на те, що зміст статей 51, 52, 55, 63 Закону № 2262 свідчить про наявність у КМУ права встановлювати порядок перерахунку пенсії, що не є тотожним та не визначає право встановлювати відстрочку або розстрочку виплати пенсії, тобто змінювати часові межі виплати. Відтак, із набранням законної сили рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.12.2018 року у справі № 826/3858/18 позивач має право на отримання пенсійних виплат у розмірі 100% суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.03.2018 року, починаючи з 05.03.2019 року. Разом з тим, скасування з 05.03.2019 року в судовому порядку п. 2 Постанови № 103 не впливає на результат розгляду цієї справи по суті, оскільки станом на час перерахунку пенсії відповідні норми постанови були діючими. Колегія суддів звертає увагу, що 14.08.2019 року КМУ прийнято постанову № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності 04.09.2019 року, відповідно до п. 1 якої виплата пенсій, призначених згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» до 1 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із зазначеним Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським) та перерахованих з 1 січня 2018 року з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, заклади вищої освіти), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», здійснюється у 2019 році в розмірі 75 відсотків суми підвищення пенсії, визначеної станом на 1 березня 2018 року. З огляду на те, що вказана постанова набрала чинності 04.09.2019 року, вірним є висновок суду першої інстанції, що виплата позивачу пенсії в розмірі 75% суми підвищення пенсії є безпідставною лише в період з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року (включно). Таким чином, колегія суддів зазначає про наявність підстав для задоволення вимог позивача в частині, яка стосується зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату пенсії позивачу з урахуванням 100% підвищення (перерахованого з 01.01.2018 року) суми пенсії з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року, з урахуванням раніше здійснених виплат. Суд апеляційної інстанції також враховує, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.01.2020 року в справі № 640/19133/19, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2020 року, визнано неправомірними дії Кабінету Міністрів України при прийнятті постанови від 14.08.2019 року № 804 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та визнано цю постанову протиправною та нечинною повністю. Проте, її скасування не впливає на результат вирішення цієї справи та позовні вимоги з 04.09.2019 року по 31.12.2019 року задоволенню не підлягають, оскільки відповідач протиправних дій при виплаті позивачу пенсії, перерахованої на підставі постанови № 804, не вчиняв, а сама постанова визнана нечинною у 2020 році. При цьому, колегія суддів враховує також, що Європейський Суд з прав людини вже неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому (зокрема, у рішеннях у справах «Аррас та інші проти Італії», «Сухобоков проти Росії»). У рішенні за заявою «Великоди Валентини Ніканорівни проти України» № 43331/12 від 03.06.2014 Європейський Суд з прав людини вказав, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави. Отже, зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист. Щодо вимоги позивача нарахувати компенсацію втрати частини доходів, суд зазначає наступне. Згідно із ст. 1, 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 року № 2050-III (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 2050) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Наведене свідчить, що основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 2 вищевказаного Закону компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Ст. 3, 4 Закону № 2050 передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З системного аналізу правових норм вбачається, що основними умовами для виплати суми компенсації є: 1) порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та 2) виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу. Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі № 134/89/16-а, від 10.02.2020 року у справі № 134/87/16-а. В даному випадку, позивач просить нарахувати компенсацію на ще не виплачені суми пенсії, що не підпадає під визначення доходів, передбачених Законом № 2050, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Враховуючи, що у матеріалах справи відсутні докази виплати позивачу коштів за період з 05.03.2019 року по 03.09.2019 року, правомірним є висновок суду першої інстанції, що правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо виплати компенсації втрати частини перерахованої пенсії у зв`язку із порушенням строків її виплати відсутні. Враховуючи відсутність підстав вважати, що право на отримання компенсації при відновленні виплати пенсії буде порушено відповідачем, задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам. Отже, позовні вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплату компенсації спрямовані на майбутнє та є передчасними, а тому не підлягають задоволенню. Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст.243, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 22 червня 2020 року у справі № 140/6922/20, - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. М. Гінда В. В. Ніколін