Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/1778/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/1778/20 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Кобаля М.І. За участю секретаря: Ткаченка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, суддя Харченко С.В., у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просила: - визнати протиправними дії відповідача, що виявились у відмові здійснити позивачу нарахування та виплату пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII; - зобов`язати Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести позивачу перерахунок та виплату державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, починаючи з 01.11.2014 року; - зобов`язати Кагарлицьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Київської області проводити позивачу щомісячну виплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50, частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року позовну заяву повернуто позивачу з усіма доданими до неї матеріалами. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року, а справу направити до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів у разі неприбуття жодного із учасників справи в судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Оскільки в судове засідання сторони не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст. 311 КАС України колегією суддів прийнято рішення про перехід та розгляд справи у порядку письмового провадження Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 року позовну заяву залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали шляхом подання до суду: заяви про поновлення пропущеного строку на звернення до суду з даним позовом та доказів поважності причин пропуску такого строку; позовної заяви, яка оформлена у відповідності до вимог пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (у тому числі шляхом уточнення позовних вимог) з урахуванням наведених в цій ухвалі висновків суду; копії позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, для її направлення відповідачу. 23.04.2020 року до Київського окружного адміністративного суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви разом з доданими до неї матеріалами. Під час розгляду поданих позивачем документів судом встановлено, що вимоги ухвали Київського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 року виконано позивачем таким чином, що суд позбавлений можливості визначити спірний період (початкову та кінцеву дати), за який відповідач, на думку позивача, повинен здійснити перерахунок та виплату пенсії. У зв`язку з цим ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 року позивачу продовжено строк на усунення недоліків позовної заяви на п`ять календарних днів з дня отримання копії цієї ухвали та зазначено спосіб їх усунення шляхом подання до суду позовної заяви, оформленої у відповідності до вимог пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України (у тому числі шляхом уточнення позовних вимог в частині періодів, за які позивач бажає отримати перерахунок та виплату пенсійних виплат, а у разі пропуску строку звернення до суду - доказів поважності причин пропуску такого строку, не зазначених ним в уточненій позовній заяві), та копії позовної заяви, недоліки щодо форми (змісту) якої усунуто, для її направлення відповідачу. 21.05.2020 року до Київського окружного адміністративного суду на виконання вимог ухвали Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2020 року від ОСОБА_1 надійшла позовна заява у новій редакції (у двох екземплярах), в якій позовні вимоги викладені наступним чином: - визнати протиправними дії відповідача, що виявились у відмові здійснити позивачу нарахування та виплату пенсії по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII; - зобов`язати відповідача провести позивачу перерахунок державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, визначити їх розмір та виплатити заборгованість за період з 02.08.2014 року по 01.11.2014 року, а також проводити щомісячну виплату державної пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50, частини четвертої статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-XII. Також, позивачкою подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним адміністративним позовом. Приймаючи рішення про повернення позовної заяви, суд першої інстанції виходив з того, оскільки позивачкою не надано суду доказів, які б свідчили про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали їй звернутись з даним позовом до суду у межах строків, встановлених законом, а судом з позовної заяви та доданих до неї матеріалів не встановлено підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, така позовна заява підлягає поверненню на підставі частини 2 ст. 123 КАС України. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та зазначає наступне. Як убачається з позовної заяви, ОСОБА_1 звернулась до суду щодо проведення перерахунку державної та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, визначити їх розмір та виплатити заборгованість за період з 02.08.2014 року по 01.11.2014 року. Згідно з ч. 1, 2 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно з частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. Частиною 4 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду. За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. У визначенні моменту і виникнення права на позов мають значення дві обставини: об`єктивна - наявність факту порушеного права, суб`єктивна - особа дізналася або повинна була дізнатись про факт порушення права. З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу строку звернення до адміністративного суду може бути пов`язаний із різними юридичними фактами та їх оцінкою. При цьому, слід врахувати, що пропуск цього строку не є безумовною підставою для залишення адміністративного позову без розгляду, оскільки за наявності поважних причин його пропуску такий строк може бути поновлено судом за заявою особи, яка його подала. Встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. У своїй заяві про поновлення пропущеного строку звернення до суду з даним позовом позивач зазначає, що про порушення своїх прав та інтересів вона дізналась лише у січні 2020 року, отримавши лист Кагарлицького відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 20.01.2020 року № 89/П-05, яким їй відмовлено у перерахунку пенсії за наведений вище період, а тому порушення, вчинене відповідачем, є триваючим. Суд апеляційної інстанції з такою позицією не погоджується, з наступних міркувань. Враховуючи, що пенсія є щомісячним платежем, а щодо її отримання, на думку позивачки, в меншому розмірі, ніж передбачено законом, то про порушення своїх прав ОСОБА_1 мала дізнатися, отримуючи таку виплату за відповідний місяць. Така правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 08 серпня 2019 року у справі з подібними правовідносинами № 813/5002/17. Враховуючи, що пенсійні платежі є періодичними та виплачуються щомісяця, позивачка з серпня-листопада 2014 року знала або повинна була дізнатися про невиплату їй територіальним органом Пенсійного фонду України пенсійних виплат у належному розмірі. Отже, шестимісячний строк звернення до суду з даним позовом слід відраховувати з моменту отримання пенсійних виплат за серпень 2014 року, розрахунок та виплату яких, на думку позивачки, зроблено територіальним органом Пенсійного фонду України невірно. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.05.2019 року у справі № 804/4217/18 та у постанові 08.08.2019 року у справі № 127/13736/16-а. Жодних інших доказів на підтвердження обставин неможливості своєчасного звернення до суду з даним позовом позивачкою не надано ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанцій. Посилання позивачки на наявність у неї права на звернення до суду з даним позовом без обмеження будь-яким строком з огляду на рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки у вказаному рішенні судом досліджувалось питання строку звернення до суду працівника у разі порушення законодавства про оплату праці. Щодо посилань на постанови Верховного Суду від 19.03.2019 року в адміністративній справі № 806/1952/18 та 18.02.2020 року в адміністративній справі № 1840/3344/18, колегія суддів вважає їх безпідставними, оскільки правовідносини у вказаних справах виникли за інших фактичних обставин. Також колегія суддів зазначає, що обмеження строку оскарження рішення, дій, бездіяльності суб`єкта владних повноважень не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 року №17-рп/2011). Такі обмеження направлені на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії», справа «Креуз проти Польщі»). Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви на підставі частини 1 статті 123 КАС України. Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Кобаль М.І.