Постанова 4855 № 640/3456/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/3456/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Веста Торг» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста Торг» звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 № 0181981206, винесене ГУ ДФС у м. Києві. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що підприємством самостійно виправило помилки за вересень 2017 шляхом подачі уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість. При цьому, податковим органом цього до уваги не взято, та необґрунтовано нараховано штрафні санкції за виявлені розбіжності в поданих податкових документах. Відповідач у відзиві на позовну заяви заперечував проти задоволення позову, зазначив, що позивачем до податкових зобов`язань за вересень 2017 не включено податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН на загальну суму ПДВ 73084,00 грн. Отже, вказані порушення зумовили завищення суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду спірний період. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги повністю дублюють зміст відзиву на позовну заяву. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС у м. Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПП «Веста Торг» за вересень 2017, за результатами якої складено акт перевірки від 07.11.2017 № 13152/26-15-12-06-20. У висновках вказаного акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України та заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суму 71613 грн, що в результаті призвело до завищення суми, яка підлягала зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 1471 грн. Штрафна санкція розраховується відповідно до абз.2 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України. На підставі висновків акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2017 № 181981206, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів на загальну суму 89516,25 грн, у т.ч. за основним платежем в розмірі 71613 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 17903,25 грн. Позивач не погоджуючись із винесеним податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що уточнюючі розрахунки податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок за відповідний період вересень 2017 подано позивачем з дотриманням вимог, встановлених Податковим кодексом України. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Підпунктом 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі також - ПК України), встановлено, що платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Згідно п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. З матеріалів справи вбачається, що ПП «Веста Торг» подано декларацію з податку на додану вартість за вересень 2017 (від 20.10.2017 реєстраційний № 9219021610) без показників фінансово-господарської діяльності за звітний період. За інформаційними даними Єдиного реєстру податкових накладних у вересні 2017 ПП «Веста Торг» зареєстровано податкові накладні на загальну суму 73084,02 грн, зокрема, від 28.09.2017 № 32, від 28.09.2017 № 33, від 26.09.2017 № 34, від 15.09.2017 № 32, від 13.09.2017 № 31, від 11.09.2017 № 30, від 01.09.2017 №

29. При цьому, підставою винесення спірного податкового повідомлення-рішення було не включення вказаних податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН, до податкових зобов`язань за звітний період вересень 2017. Разом із тим, 10.11.2017 позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за вересень 2017 з розрахунком коригування сум податку на додану вартість (Д1) та розшифровкою податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5), відповідно до якого позивачем самостійно виправлено допущені помилки під час подання податкової декларації. При цьому, приписами податкового кодексу встановлено обмеження тільки на те, що платник податків не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом, під час проведення документальних планових та позапланових перевірок. Однак доказів проведення документальної перевірки спірної податкової звітності відповідачем не надано. Відповідно до п.п.75.1.1 та п.п.75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. З аналізу статті 75 Податкового кодексу України вбачається, що камеральна перевірка не відноситься до документальних планових та позапланових виїзних перевірок. Крім того, предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. В даному випадку позивач скористався наданим йому правом та подав уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що відбулось до винесення спірного рішення. Відповідно до п. 50.1 ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені. Платник податків, який самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє факт заниження податкового зобов`язання минулих податкових періодів, зобов`язаний, за винятком випадків, установлених пунктом 50.2 цієї статті: а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму недоплати та штраф у розмірі трьох відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку; б) або відобразити суму недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за податковий період, наступний за періодом, у якому виявлено факт заниження податкового зобов`язання, збільшену на суму штрафу у розмірі п`яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми грошового зобов`язання з цього податку. Якщо після подачі декларації за звітний період платник податків подає нову декларацію з виправленими показниками до закінчення граничного строку подання декларації за такий самий звітний період або подає у наступних податкових періодах уточнюючу декларацію внаслідок виконання вимог пункту 169.4 статті 169 цього Кодексу, то штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. При цьому, та обставина, що уточнюючий розрахунок до показників податкової декларації подано позивачем після проведення камеральної перевірки не являється порушенням податкового законодавства, адже приписами пункту 50.2 статті 50 Податкового кодексу України встановлені лише обмеження на подання уточнюючих розрахунків до поданих раніше податкових декларацій під час проведення документальних планових та позапланових перевірок. Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2017 року поданий позивачем з дотриманням вимог, встановлених Податковим кодексом України. Разом із тим, положеннями п. 50.3 ст. 50 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період. Таким чином, подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, в тому числі, шляхом проведення камеральної перевірки, є підставою для проведення позапланової перевірки платника податків. Крім того, позивачем долучено до матеріалів справи лист ГУ ДФС у м. Києві від 04.04.2019 № 63344/10/26-15-17-02-10, відповідно до якого повідомлено про відсутність заборгованості за ПП «Веста Торг». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що станом на час складання оспорюваного податкового повідомлення-рішення від 22.11.2017 № 0181981206 позивачем було усунуто встановлені податковим органом порушення, а документальна перевірка, у свою чергу, не проводилась, що свідчить про протиправність такого рішення та наявності правових підстав для його скасування. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2020 року - без змін Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 06.10.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна