Постанова 4855 № 320/6498/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6498/19 Суддя першої інстанції: Балаклицький А. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Пилипенко О.Є. суддів - Сорочка Є.О. та Степанюка А.Г., при секретарі - Кузик О.С., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КТА» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,- В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2019 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КТА» звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару від 08.10.2019 року № UA125010/2019/000602/2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач - Київська митниця Держмитслужби звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права. Відзив на апеляційну скаргу від Товариства з обмеженою відповідальністю «КТА» до суду апеляційної інстанції не надходив. Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст.. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що надані Товариством з обмеженою відповідальністю «КТА» до митного оформлення основні документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже в сукупності заявлені відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових) не давали митному органу підстав для сумніву щодо повноти та правильності визначення її декларантом, у зв`язку з чим рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товару № UA125000/2019/000602/2 від 08.10.2019 року є протиправним та підлягає скасуванню. Колегія суддів вважає вказаний висновок суду першої інстанції правомірним, з огляду на наступне. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 17.04.2018 року між ТОВ «КТА» (Покупець) та Union Source Co., LTD (Постачальник) був укладений контракт №17042018. Згідно п. 1.1 контракту Постачальник погоджується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Товар, а саме, дерев`яні вироби та свічі в асортименті, кількості та по цінам, узгодженими сторонами та зазначеними в інвойсі. Згідно з п. 3.2 контракту постачання Товару здійснюється згідно правил "Інкотермс-2010" на умовах FOB Ningbo. Згідно з п. 4.1 Контракту Покупець здійснює Постачальнику передоплату за Товар згідно виставленого інвойсу (або проформи інвойсу) або по факту постачання Товару. Згідно з п. 5.1 Контракту кожне відвантаження Товару повинно супроводжуватися: рахунком-фактурою; товарно-транспортною накладною; сертифікатом походження, виданим Торгово-промисловою палатою країни Постачальника; сертифікатом якості (паспорт товару); митною декларацією відправника (експортною декларацією); пакувальним листом. 25.06.2018 року між ТОВ "КТА" та Union Source Co., LTD було укладено додаткову угоду №1 до контракту №17042018 від 17.04.2018 року. Згідно з п. 1 додаткової угоди №1 сторони по взаємній згоді погодилися в розділ 9 Контракту "Юридична адреса, банківські реквізити сторін" банківські реквізити Постачальника викласти в новій редакції. Також, 14.01.2019 року між ТОВ "КТА" та Union Source Co., LTD було укладено додаткову угоду №2 до контракту №17042018 від 17.04.2018 року. Згідно з п. 1 додаткової угоди №2 сторони по взаємній згоді погодилися пункт 1.1 контракту викласти в новій редакції, відповідно до якого Постачальник погоджується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товари народного споживання в асортименті, кількості та по цінам, узгодженими сторонами та зазначеними в інвойсі. Також, згідно з п. 3 додаткової угоди №2 сторони по взаємній згоді погодилися в розділ 9 Контракту "Юридична адреса, банківські реквізити сторін" банківські реквізити Покупця викласти в новій редакції. Відповідно до умов вказаного контракту позивач отримав товари народного споживання - рукавиці господарські-садові на загальну суму 9132,34 долари США. З матеріалів справи вбачається, що перевезення товару морем (фрахт) здійснювалося за договором від 03.01.2018 року №03018-87 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів Товариством з обмеженою відповідальністю "Хіллдом Логістік". Для здійснення митного оформлення товару, поставленого за вказаним контрактом, позивачем 07.10.2019 року було подано до Київської митниці ДФС митну декларацію №UA125010/2019/012438, відповідно до якої митна вартість товару №6 визначена позивачем за ціною контракту та становила 233193,94 грн. (9132,34 долари США (ціна контракту)*24.611821 (офіційний курс валюти на день подання митної декларації)=224763,5174 + 8430,4254 (вартість фрахту)). На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її визначення позивач подав до відповідача разом із митною декларацією наступні документи: - пакувальний лист б/н від 07.08.2019 року; - інвойс №EC19US05078 від 07.08.2019 року; - морський коносамент №ZEN584058435А від 21.08.2019 року; - автотранспортна накладна №475 від 04.10.2019 року; - сертифікат про походження товару №19С3302А1228/00183 від 19.08.2019 року; - висновок за результатами дослідження експертного підрозділу Центрального митного управління лабораторних досліджень та експертної роботи №142005703-0250 від 18.04.2019 року; - довідка про транспортні витрати №0410-1 від 04.10.2019 року; - додаткова угода №1 від 25.07.2018 року; - додаткова угода №2 від 14.01.2019 року; - контракту №17042018 від 17.04.2018 року; - договір на транспортно-експедиційні послуги №03018-87 від 03.01.2018 року; - копія митної декларації країни відправлення №310120190517502768 від 19.08.2019 року. Згідно інвойсу №EC19US05078 від 07.08.2019 року загальна вартість товару №6 становила 9132,34 долари США. Походження товару з Китайської Народної Республіки підтверджується сертифікатом про походження товару №19С3302А1228/00183 від 19.08.2019 року. Право власності на відвантажений товар підтверджується морським коносаментом №ZEN584058435А від 21.08.2019 року. Згідно довідки про транспорті витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіллдом Логістік" від 04.10.2019 року №0410-1, транспортні витрати по доставленню контейнера, який прибув по коносаменту №ZEN584058435А з порту Нингбо до порту Чорноморськ становить 25144,02 грн. без ПДВ. Вантаж під час транспортування не страхувався. При цьому, судом встановлено, що в контейнері, який прибув по коносаменту №ZEN584058435А, був наявний товар №6, витрати по доставці якого становили 8430,4254 грн. Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації №UA125010/2019/012438 від 07.10.2019 митної вартості товару, митний орган направив позивачеві електронне повідомлення, в якому зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом із митною декларацією документів встановлено, що декларантом до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості. Посилаючись на положення частин другої та третьої статті 53, статті 54 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів (за наявності): транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (заявка, акт виконаних робіт, банківські документи, договори між перевізниками); каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; виписку з бухгалтерської документації; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (складені належним чином). У відповідь на повідомлення митного органу щодо надання додаткових документів, позивач з листом за вих. №122 від 08.10.2019 року надав додаткові документи, зокрема: - рахунок на оплату транспортно-експедиційних послуг від 04.10.2019 року №3639; - заявку №69-10 до договору №0318-87 від 03.01.2018 року; - акт надання послуг №3634 від 07.10.2019 року; - лист відправника від 08.10.2019 року про включення витрат у митну вартість. При цьому, у вказаному листі позивач просив врахувати, що дана поставка містить дві партії вантажу. 08.10.2019 року Київською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000602/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість товару №6 в митній декларації №UA125010/2019/012438 від 07.10.2019 року скоригував з 9474,88 доларів США до рівня 25285,25 доларів США. Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання наданих до митного оформлення документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за митною декларацією №UA125010/2019/012438 від 07.10.2019 року встановлено, що позивачем до митного оформлення не надано всіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товарів, та документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості, а саме: - декларантом до митного оформлення не надано транспорті (перевізні) документи, передбачені умовами поставки, так як витрати на транспортування не включені у вартість товару, а надана довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значено транспортних витрат; - декларантом не надано документи щодо включення до ціни товару вартості тари, упаковки та маркування; - надані додатково документи не підтверджують об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість; - декларантом не надано виписку з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини. Отже, митний орган дійшов висновку, що подані декларантом основні документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість неможливо. За результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 2б - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статті 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Методи визначення митної вартості 2в та 2г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартості виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. При цьому за умовами статей 62, 63 МК України така інформація надається декларантом або уповноваженою ним особою. До митного оформлення такої інформації надано не було. У митниці така інформація також відсутня. Під час проведення з декларантом консультацій такої інформації не надано, а тому методи на основі віднімання чи додавання вартостей в даному випадку не можуть бути застосовані. Натомість, у митного органу наявна інформація, що відповідає частині другій статті 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2ґ - резервного методу. Декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерело інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, та рівень митної вартості товару згідно з джерелом інформації: товар №6 - митна декларація №UА125010/2019/9515 від 29.07.2019 року (11,95 доларів США за 1 кг). На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська митниця ДФС видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA125010/2019/00120 від 08.10.2019 року. З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №UA125010/2019/012550 від 09.10.2019 року та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 102245,81 грн. Позивач, не погоджуючись із прийнятим відповідачем рішенням про коригування митної вартості товару, звернувся до суду з відповідним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, висновкам суду першої інстанції та доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 248 Митного кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі МК) митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК). Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК). Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Відповідно до положень статті 53 МК, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи. Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства. Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК). Відповідно до частини 3 статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості. Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 року (справа 21-591а15). Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено. Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах. Відмовляючи позивачеві визнати митну вартість товару, зазначену ним у митній декларації від 08.10.2019 року № UA125000/2019/000602/2, відповідач виходив з того, що декларантом не було подано до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до зазначених в частинах 2-4 ст. 53 Митного кодексу України умов, а подані документи містили розбіжності, проте колегія суддів вважає такі висновки відповідача необґрунтованими, з огляду на наступне. Колегією судів досліджено надані до митного оформлення позивачем документи та встановлено, що постачання Товару здійснювалося згідно правил "Інкотермс-2010" на умовах FOB Ningbo, що відповідає умовам пункту 3.2 контракту №17042018 від 17.04.2018 року. Згідно з офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2010 поставка товару на умовах FOB ("FREE ON BOARD (... named port of shipment); ФРАНКО-БОРТ (... назва порту відвантаження)) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. Термін FOB зобов`язує продавця здійснити митне очищення товару для експорту. При цьому Покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження (пункти А.1, А.3, Б.3 умов поставки FOB за Інкотермс 2010). Так, між позивачем (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Хіллдом Логістік" (Виконавець) 03 січня 2018 року укладено договір №03018-87 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення експортно-імпортних та транзитних вантажів. Згідно з п. 1.1. Договору, Виконавець зобов`язується за відповідну плату та за рахунок Замовника надати транспортно-експедиторські послуги з організації перевезення вантажів морським, автомобільним, залізничним, авіаційним транспортом, а також перевезення у великовантажних контейнерах і додаткові послуги, необхідні для організації таких перевезень вантажу. Згідно заявки про транспортно-експедиторські послуги №69-10 від 10.08.2019 року, позивачем було надано заявку про транспортно-експедиторські послуги щодо одного контейнера, тип FCL, на умовах відвантаження FOB, порт відвантаження NINGBO (CHINA), порт призначення Чорноморськ (Україна), запланована дата прибуття у порт призначення 30.09.2018 року; вартість фрахту 49754,24 грн., вартість транспортно-експедиторських послуг по Україні 33355,90 грн. Згідно рахунку на оплату №3639 від 04.10.2019 року до договору №03018-87 від 03.01.2018 року, Виконавцем було виставлено рахунок за такі виконані наступні роботи (надані послуги): морський фрахт за межами митної території України Нингбо/Китай - Чорноморськ/Україна в сумі (без ПДВ) 49754,24 грн.; організація навантажувально-розвантажувальних робіт на території України в сумі (без ПДВ) 8471,58 грн.; організація автоперевезення вантажів на території України в сумі (без ПДВ) 14166,67 грн.; організація зважування в сумі (без ПДВ) 240,00 грн.; догляд контейнера в сумі (без ПДВ) 3445,65 грн.; транспортно-експедиторське обслуговування на території України в сумі (без ПДВ) 5158,33 грн., сума ПДВ 6302,45 грн., на загальну суму (з ПДВ) 87568,92 грн. Згідно акту надання послуг №3634 від 07.10.2019 року до договору №03018-87 від 03.01.2018 року, Виконавцем були виконані наступні роботи (надані такі послуги): морський фрахт за межами митної території України Нингбо/Китай - Чорноморськ/Україна в сумі (без ПДВ) 49754,24 грн.; організація навантажувально-розвантажувальних робіт на території України в сумі (без ПДВ) 8471,58 грн.; організація автоперевезення вантажів на території України в сумі (без ПДВ) 14166,67 грн.; організація зважування в сумі (без ПДВ) 240,00 грн.; догляд контейнера в сумі (без ПДВ) 3445,65 грн.; транспортно-експедиторське обслуговування на території України в сумі (без ПДВ) 5158,33 грн., сума ПДВ 6302,45 грн., на загальну суму (з ПДВ) 87568,92 грн. При цьому, згідно довідки про транспорті витрати Товариства з обмеженою відповідальністю "Хіллдом Логістік" від 04.10.2019 року №0410-1, транспортні витрати по доставленню контейнера, який прибув по коносаменту №ZEN584058435А з порту Нингбо до порту Чорноморськ становить 25144,02 грн. без ПДВ. Вантаж під час транспортування не страхувався. Крім того, згідно вказаної довідки, дана поставка містить дві партії вантажу, яка по коносаменту №ZEN584058435А з порту Нингбо до порту Чорноморськ становить 25144,02 грн. без ПДВ., а по коносаменту №ZEN584058435В з порту Нингбо до порту Чорноморськ становить 24610,22 грн. без ПДВ. При цьому, як вірно зазначено судом першої інстанції, в контейнері, який прибув по коносаменту №ZEN584058435А, був наявний товар №6, витрати по доставці якого становили 8430,4254 грн. Митна вартість товару №6, визначена позивачем у митній декларації №UA125010/2019/012438 від 07.10.2019 року, становила 233193,94 грн. (9132,34 долари США (ціна контракту)*24.611821 (офіційний курс валюти на день подання митної декларації)=224763,5174 + 8430,4254 (вартість фрахту)). Як вбачається з матеріалів справи, для підтвердження митної вартості товару, зокрема, витрат на транспортування, позивачем було подано відповідачу транспортну накладну №475 від 04.10.2019 року; довідку про транспортні витрати від 04.10.2019 року №0410-1; морський коносамент №ZEN584058435А від 21.08.2019 року; договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 03.01.2018 року №03018-87; рахунок №3639 від 04.10.2019 року на оплату транспортно-експедиторських послуг; акт виконаних робіт щодо перевезення №3634 від 07.10.2019 року; копію митної декларації країни відправлення. Таким чином, витрати на транспортування були включені позивачем при визначенні митної вартості товару та відповідачу були надані належні та достатні докази на підтвердження вартості витрат на транспортування товару, що, на переконання колегії суддів свідчить про недоцільність витребовування відповідачем додаткових документів на підтвердження вказаних відомостей, а коригування митної вартості, заявленої позивачем, на цій підставі є необґрунтованим. Щодо тверджень відповідача відносно того, що у наданих до митного оформлення документах відсутня інформація щодо вартості упаковки, пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних з пакуванням як складової частини митної вартості товарів, варто зазначити наступне. Відповідно до ч. 10 ст. 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті: вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням. Пунктом 4.2 контракту визначено, що в ціну включені вартість тари, упаковки і маркування. Отже, умовами контракту визначено, що ціна на товар включає в себе вартість пакування, у зв`язку із чим відсутні підстави для окремого додавання вартості упаковки до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначенні митної вартості товару. Крім того, чинним законодавством не передбачено обов`язку сторін контракту окремо зазначати числові значення таких витрат у коносаменті, інвойсі, тощо. Таким чином доводи відповідача про те, що у наданих до митного оформлення документах відсутні відомості щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, не відповідають чинному законодавству. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.03.2018 року у справі №815/4132/17 (провадження № К/9901/11263/18). Твердження відповідача про те, що підставою для проведеного коригування стало те, що позивач у відповідь на запит відповідача не надав витребовувані ним каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару та висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини, колегія суддів не може брати до уваги, з огляду на те, що вищевказані документи носять виключно інформаційний характер, а обов`язок щодо їх надання в декларанта на обґрунтований запит митниці в силу частини третьої статті 53 МК України виникає лише за умови наявності таких документів у декларанта. Відтак, ненадання документів, які відсутні в декларанта, не свідчить про неналежне виконання вимог митниці надати додаткові документи та в цілому не може свідчити про наявність розбіжностей у наданих документах. З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Щодо застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару, варто зазначити наступне. Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування. У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598). Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 року в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 року по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17). Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України. Щодо решти аргументів сторін, суд звертає увагу, що згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року). Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було правильно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. У зв`язку з цим суд вважає необхідним апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року - без змін. Керуючись ст..ст. 241, 242, 308, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: О.Є.Пилипенко Суддя: Є.О.Сорочко А.Г.Степанюк Повний текст виготовлено 06 жовтня 2020 року.