Постанова 4854 № 420/5269/20

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 07 жовтня 2020 р.м.ОдесаСправа № 420/5269/20 Головуючий в 1 інстанції: Бжассо Н.В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Бойка А.В. та Єщенка О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасувати рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : У червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУПФУ) та просив: визнати неправомірним та скасувати рішення ГУПФУ № 155250001751 від 09 червня 2020 року про відмову йому у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області № 5-766/20/6 від 17 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року; зобов`язати ГУПФУ здійснити перерахунок та виплату йому щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 90% від суддівської винагороди у розмірі 141885,00 гривень, на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області № 5-766/20/6 від 17 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, починаючи з 19 лютого 2020 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення ГУПФУ №155250001751 від 09 червня 2020 року про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці та зобов`язав відповідача здійснити перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області №5-766/20/6 від 17 березня 2020 року про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 141885,00 гривень, починаючи з 19 лютого 2020 року. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, ГУПФУ подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову повністю. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Вищої ради правосуддя від 27 грудня 2018 року №4049/0/15-18, позивача звільнено з посади судді Приморського районного суду м.Одеси у відставку у зв`язку з поданням заяви про відставку. Відповідно до наказу Приморського районного суду міста Одеси від 18 січня 2019 року № 2-ос/с, позивача відраховано зі штату Приморського районного суду м.Одеси з 30 січня 2019 року. Відповідно до рішення №155250001751 від 08 лютого 2019 року, ГУПФУ призначило позивачу щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 80% від заробітної плати з 30 січня 2019 року. В подальшому, 25 березня 2019 року, відповідно до рішення №155250001751, щомісячне довічне грошове утримання позивача перераховане з 31 січня 2019 року у розмірі 90% від заробітної плати. 09 червня 2020 року позивач звернувся до ГУПФУ із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням суддівської винагороди на підставі довідки №5-766/20/6 від 17 березня 2020 року. Так, з вказаної довідки, що видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Одеській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, вбачається, що станом на 19 лютого 2020 року суддівська винагорода позивача, яка враховується при перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці, складає 141885,00 грн.. 09 червня 2020 року ГУПФУ прийнято рішення №155250001751 про відмову у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, згідно з яким, відповідач відмовив у перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі наданої довідки від 17 березня 2020 року № 5766/20/6, виданої Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Одеській області. В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №1-15/2018 (4086/16) п.25 Прикінцевих положень Закону № 1402-VІІІ визнаний таким, що не відповідає Конституції України. Але на даний час відсутній порядок проведення перерахунку довічного грошового утримання суддів у відставці з урахуванням вказаного рішення. Винесення вказаного рішення та відмова в перерахунку щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці і стало підставами для звернення з даним позовом до суду. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон № 1402-VIII не містить норм, які б по-різному визначали порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, а тому з 19 лютого 2020 року на порядок обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці поширюються положення статті 142 Закону №1402-VIII, якими передбачено, що суддя у відставці має право на перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. Колегія суддів вважає ці висновки суду першої інстанції вірними і такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України з огляду на таке. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи, а саме прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині. Преамбулою Закону України Про судоустрій і статус суддів (далі Закон, в редакції станом на час призначення позивачу довічного грошового утримання) передбачено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд. Зі змісту положень статті 135 Закону вбачається, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці. Базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Положеннями статті 142 Закону передбачено, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки 1955 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Разом з тим, пунктами 22 та 24 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону передбачено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом. Судді, які на день набрання чинності цим Законом пройшли кваліфікаційне оцінювання та підтвердили свою здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді, до 1 січня 2017 року отримують суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст.529; 2015 р., №№ 18-20, ст.132 із наступними змінами). До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). Розмір посадового окладу судді, крім зазначеного у пункті 23 цього розділу з 1 січня 2019 року для судді місцевого суду становить 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2020 року для судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Відповідно до п.25 Розділу XII Прикінцеві та перехідні положення Закону право на отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному цим Законом, має суддя, який за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердив відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначений на посаду судді за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом, та працював на посаді судді щонайменше три роки з дня прийняття щодо нього відповідного рішення за результатами такого кваліфікаційного оцінювання або конкурсу. В інших випадках, коли суддя іде у відставку після набрання чинності цим Законом, розмір щомісячного довічного грошового утримання становить 80 відсотків суддівської винагороди, обчисленої відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами). За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді, але не може бути більшим ніж 90 відсотків суддівської винагороди судді, обчисленої відповідно до зазначеного Закону. Так, судом першої інстанції вірно встановлено, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці позивача перераховувалось та виплачувалось як судді, що не пройшов кваліфікаційне оцінювання. Разом з тим, рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року №2-р/2020 положення пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Згідно положень п.16 та 17 вказаного рішення Конституційного Суду України Конституційний Суд України зазначив, що розмір щомісячного довічного грошового утримання суддів, які не проходили оцінювання за критеріями компетентності, професійної етики або доброчесності та вийшли у відставку, відрізняється від розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які вийдуть у відставку після успішного проходження такого оцінювання. Отже, судді, які вже перебувають у відставці та досягли шістдесятип`ятирічного віку, з об`єктивних причин не мають можливості пройти кваліфікаційне оцінювання на відповідність займаній посаді і пропрацювати після цього три роки, що є обов`язковою умовою для отримання щомісячного довічного грошового утримання у розмірі, визначеному Законом N 1402. Конституційний Суд України вважає, що щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці має бути співмірним із суддівською винагородою, яку отримує повноважний суддя. У разі збільшення розміру такої винагороди перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці має здійснюватися автоматично. Встановлення різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів порушує статус суддів та гарантії їх незалежності. Запровадження згідно із положеннями пункту 25 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону N 1402 різних підходів до порядку обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів, які виходять у відставку, суперечить положенням частини першої статті 126 Основного Закону України щодо гарантування незалежності суддів Конституцією і законами України. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення (ч.2 ст.152 Конституції України). З огляду на зазначене колегія суддів приходить до висновку, що з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 Закон передбачає однаковий порядок обчислення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці та не залежить від не/підтвердження таким суддею за результатами кваліфікаційного оцінювання відповідності займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді). Відповідно до ч.4 ст.142 Закону у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. З матеріалів справи вбачається, що позивач, звертаючись до ГУПФУ за перерахунком пенсії, надав довідку №5-766/20/6 від 17 березня 2020 року, що видана Територіальним управлінням Державної судової адміністрації в Одеській області про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці станом на 19 лютого 2020 року, яка, на думку колегії суддів, та з урахуванням ч.4 ст.142 Закону та рішення Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020, є належною підставою для перерахунку позивачу з 19 лютого 2020 року щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці. Наведені висновки також узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 16 червня 2020 року за наслідком розгляду зразкової адміністративної справи №620/1116/20. Додатково колегія суддів вважає безпідставними зазначення ГУПФУ в спірному рішенні про відмову в перерахунку довічного грошового утримання судді у відставці до надходження роз`яснень щодо порядку проведення такого перерахунку, оскільки відповідний порядок вже передбачений діючим законодавством, зокрема, Порядком подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затверджений постановою Правління ПФУ від 25 січня 2008 року № 3-1 та ч.4 ст.142 Закону, при цьому відповідач, як суб`єкт владних повноважень у відповідності до ст.19 Конституції України повинен діяти виключно у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Отже, враховуючи все вищезазначене у сукупності колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення ГУПФУ № 155250001751 від 09 червня 2020 року та зобов`язання ГУПФУ здійснити позивачу перерахунок та виплату щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі вказаної довідки, починаючи з 19 лютого 2020 року є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги з приводу того, що підвищення суддівської винагороди не відбулось колегія суддів не приймає до уваги, оскільки до винесення Конституційним Судом України рішення від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 розмір суддівської винагороди був диференційованим в залежності від підтвердження суддею за результатами кваліфікаційного оцінювання відповідності займаній посаді (у разі підтвердження відповідності займаній посаді розмір винагороди більший, ніж до того) та саме після винесення вказаного рішення розмір суддівської винагороди суддів, які не підтверджували відповідність займаній посаді зрівнявся з суддівською винагородою суддів, що вже підтвердили, тобто вказаний розмір фактично підвищився, що і є підставою для перерахунку довічного грошового утримання. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку щодо спірних правовідносин. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2020 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий суддя Федусик А.Г. Судді Бойко А.В. Єщенко О.В.