Постанова 4852 № 280/5376/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 жовтня 2020 року м. Дніпросправа № 280/5376/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який відбуває покарання у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», в особі представника позивача адвоката Козлова Олександра Юрійовича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року (суддя Кисіль Р.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , який відбуває покарання у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», в особі представника позивача адвоката Козлова Олександра Юрійовича до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 , який відбуває покарання у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», в особі представника позивача адвоката Козлова Олександра Юрійовича, у листопаді 2019 року звернувся до суду з позовною заявою до Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, в якій, з урахуванням уточнень, просив: скасувати рішення Центральної комісії Адміністрації Державної кримінальної-виконавчої служби від 25.06.2019, оформлене протоколом № 23 від 25.06.2019, яким відмовлено в задоволенні скарг ОСОБА_2 (матері ОСОБА_1 ) та адвоката Козлова О.Ю., діючого в інтересах ОСОБА_1 , про визначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для подальшого відбування покарання виправну колонію відповідного рівня безпеки на території Запорізької області; зобов`язати Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби постановити нове рішення, яким задовольнити апеляційні скарги ОСОБА_2 (матері ОСОБА_1 ) та адвоката Козлова О.Ю., діючого в інтересах ОСОБА_1 , та визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для подальшого відбування покарання виправну колонію відповідного рівня безпеки на території Запорізької області; стягнути з Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України судові витрати. Під час розгляду справи представником позивача було подано клопотання про відмову від позовних вимог щодо Міністерства юстиції України. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 березня 2020 року прийнято відмову представника позивача від позовних вимог до Міністерства юстиції України. Закрито провадження в адміністративній справі № 280/5376/19 за позовом ОСОБА_1 , який відбуває покарання у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», в особі представника позивача адвоката Козлова Олександра Юрійовича до Міністерства юстиції України та Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог до Міністерства юстиції України. В іншій частині позовних вимог розгляд справи продовжено. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , який відбуває покарання у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», в особі представника позивача адвоката Козлова Олександра Юрійовича до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 , який відбуває покарання у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», в особі представника позивача адвоката Козлова Олександра Юрійовича подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що вироком Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14.05.2012 по справі № 08271-372012 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначено йому покарання у вигляді 10 років позбавлення волі. ОСОБА_1 відбуває покарання з 15.11.2012: з 16.11.2012 утримувався в Запорізькому слідчому ізоляторі; з 04.01.2013 відбував покарання в Софіївській виправній колонії (№ 55); з 06.10.2013 утримувався в Луганському слідчому ізоляторі; з 01.11.2013 відбував покарання в Суходільській виправній колонії (№ 36); з 20.11.2013 утримувався в Київському слідчому ізоляторі; з 17.01.2014 відбував покарання в Суходільській виправній колонії (№ 36); з 22.04.2019 утримувався в державній установі «Старобільська установа виконання покарань (№ 18)»; з 13.05.2019 відбуває покарання в державній установі «Харківська виправна колонія (№ 43)». До засудження ОСОБА_1 був зареєстрований та проживав в м. Запоріжжя, де у нього проживають батьки. Від матері ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , до Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України надійшло клопотання від 25.04.2019 про визначення виправної колонії для подальшого відбування покарання у вигляді позбавлення волі, в якому остання просила визначити ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання виправну колонію відповідного рівня безпеки на території Запорізької області. Вказане клопотання зареєстровано за вх. № К-294 від 02.05.2019. Рішенням міжрегіональної комісії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 03.05.2019, оформлене протоколом № 31, ОСОБА_1 направлено для подальшого відбування покарання до Державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)». Листом від 15.05.2019 № 22-960-19/К-294 Північно-Східним міжрегіональним управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України повідомлено ОСОБА_2 , що рішенням міжрегіональної комісії від 03.05.2019 ОСОБА_1 визначено відбування покарання у виправній колонії середнього рівня безпеки для чоловіків, які раніше відбували покарання у вигляді позбавлення волі. Враховуючи, що ОСОБА_1 не надав заяви про направлення для відбування покарання до виправної колонії, розташованої в межах Запорізької області, міжрегіональною комісією було вирішено направити ОСОБА_1 для відбування покарання до державної установи «Харківська виправна колонія (№ 43)». Роз`яснено право звернення ОСОБА_1 , його матері, його близьких родичів або членів сім`ї до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України з клопотанням про переведення для подальшого відбування покарання до виправної колонії, розташованої в межах Запорізької області в порядку, визначеному Положення про визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 № 680/5. Не погодившись з рішенням міжрегіональної комісії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 03.05.2019, викладеним у протоколі № 31, ОСОБА_2 та адвокат ОСОБА_3 подали до Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення від 03.05.2019 та визначити ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання виправну колонію відповідного рівня безпеки на території Запорізької області. Рішенням Центральної комісії Адміністрації державної кримінально-виконавчої служби України з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарань осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення від 25.06.2019 (протокол № 23 по ІІІ питанню) залишено без змін рішення міжрегіональної комісії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 03.05.2019 про визначення засудженому ОСОБА_1 для відбування покарання Харківську виправну колонію (№ 43), засудженого ОСОБА_1 залишено у Харківській виправній колонії (№ 43) для подальшого відбування покарань. Листами від 25.06.2019 Адміністрація Державної кримінально-виконавчої служби України повідомила апелянтів про наслідки розгляду скарг. Не погоджуючись із вказаним рішенням Адміністрації державної кримінально-виконавчої служби України від 25.06.2019, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 93 Кримінально-виконавчого кодексу України засуджений до позбавлення волі відбуває весь строк покарання в одній виправній чи виховній колонії, як правило, у межах адміністративно-територіальної одиниці відповідно до його місця проживання до засудження або місця постійного проживання родичів засудженого. Переведення засудженого для дальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої допускається за виняткових обставин, які перешкоджають дальшому перебуванню засудженого в цій виправній чи виховній колонії. Порядок переведення засуджених визначається нормативно-правовими актами Міністерства юстиції України. Згідно з абзацом 12 пункту 3 розділу І Положення про центральну та міжрегіональну комісії з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 № 680/5 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, центральна комісія колегіальний орган, що утворюється в Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України, який розглядає скарги на рішення міжрегіональних комісій, здійснює направлення для відбування покарання окремо визначених осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту чи обмеження волі, їх переведення для відбування покарання з однієї установи виконання покарань до іншої. Відповідно до абзаців 5-6 пункту 2 розділу ІІ Положення основним завданням центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України є розгляд питань щодо переведення засуджених з однієї установи виконання покарань до іншої згідно з вимогами статей 50, 57, 93, 100, 101, 147 Кримінально-виконавчого кодексу України. Порядок подання та розгляду клопотання про переведення засудженого для подальшого відбування покарання з однієї виправної чи виховної колонії до іншої регламентований розділом IV Положення про визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, порядок направлення для відбування покарання осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 27.02.2017 № 680/53, відповідно до якого, зокрема, клопотання про переведення подається через адміністрацію установи виконання покарань, що здійснює виконання кримінальних покарань, до центральної комісії. Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що до повноважень Центральної комісії Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України віднесено вирішення питання про переведення засудженого з установи виконання покарань, яка розташована у зоні діяльності Північно-Східного міжрегіонального управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції, до установи виконання покарань, яка розташована в межах зони діяльності Південно-Східного міжрегіонального управлінням з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції. Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії). Колегією судів апеляційної інстанції встановлено, що рішенням Центральної комісії Адміністрації державної кримінально-виконавчої служби України з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарань осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення від 25.06.2019 (протокол № 23 по ІІІ питанню) залишено без змін рішення міжрегіональної комісії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 03.05.2019 про визначення засудженому ОСОБА_1 для відбування покарання Харківську виправну колонію (№ 43), засудженого ОСОБА_1 залишено у Харківській виправній колонії (№ 43) для подальшого відбування покарань. Суд зазначає, що дане рішення не містить належного обґрунтування мотивів, з яких виходила Адміністрація державної кримінально-виконавчої служби України, при його прийнятті. Так, протоколом № 23 зафіксовано, що начальник відділу контролю за виконанням судових рішень Управління Державної кримінально-виконавчої служби України Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України полковник внутрішньої служби ОСОБА_4 висловився з пропозицією щодо залишення без змін рішення міжрегіональної комісії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції від 03.05.2019 про визначення засудженому ОСОБА_1 для відбування покарання Харківську виправну колонію (№ 43), відповідно до п. 4 розділу VІ Положення, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 27.02.2017 № 680/5 (зі змінами). При цьому суд зазначає, що пунктом 4 розділу VІ Положення визначено право оскарження рішення міжрегіональної комісії до центральної комісії. Аналізуючи наведену частину протоколу № 23 та норми законодавства на предмет відповідності рішення відповідача критеріям, визначеним законом до актів суб`єкта владних повноважень, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення таким критеріям не відповідає. З оскаржуваного рішення не можливо встановити, що само стало підставою для відмови у задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_2 (матері ОСОБА_1 ) та адвоката Козлова О.Ю., діючого в інтересах ОСОБА_1 , та залишення без змін рішення міжрегіональної комісії Північно-Східного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України від 03.05.2019. Також залишено без правового обґрунтування вимогу апеляційної скарги ОСОБА_2 про визначення ОСОБА_1 для подальшого відбування покарання виправну колонію відповідного рівня безпеки на території Запорізької області. Вказані висновки узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року в адміністративній справі № 826/2543/18. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що рішення Центральної комісії Адміністрації державної кримінально-виконавчої служби України з питань визначення особам, засудженим до довічного позбавлення волі та позбавлення волі на певний строк, виду колонії, направлення для відбування покарань осіб, засуджених до довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, арешту й обмеження волі, та їх переведення від 25.06.2019, оформлене протоколом № 23, підлягає скасуванню як таке, що порушує принцип правової визначеності. Проте належний розгляд апеляційних скарг та прийняття відповідного рішення є виключною компетенцією Адміністрації Державної кримінально-виконавчої служби України і суд не може втручатися у дискреційні повноваження відповідача. Таким чином суд апеляційної інстанції доходить висновку, що належним способом поновлення порушеного права внаслідок прийняття необґрунтованого та незрозумілого рішення є повторний розгляд апеляційних скарг з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції. Судом першої інстанції при вирішенні спору неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення неправильного судового рішення, яке підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 243, 317, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який відбуває покарання у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», в особі представника позивача адвоката Козлова Олександра Юрійовича, задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року в адміністративній справі № 280/5376/19 скасувати. Позовну заяву ОСОБА_1 , який відбуває покарання у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», в особі представника позивача адвоката Козлова Олександра Юрійовича, задовольнити частково. Скасувати рішення Центральної комісії Адміністрації Державної кримінальної-виконавчої служби від 25.06.2019, оформлене протоколом № 23 від 25.06.2019, в частині відмови в задоволенні апеляційних скарг ОСОБА_2 (матері ОСОБА_1 ) та адвоката Козлова О.Ю., діючого в інтересах ОСОБА_1 .. Зобов`язати Адміністрацію Державної кримінально-виконавчої служби повторно розглянути апеляційні скарги ОСОБА_2 (матері ОСОБА_1 ) та адвоката Козлова О.Ю., діючого в інтересах ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду, викладеній у цій постанові. У задоволенні позову в іншій частині відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 , який відбуває покарання у державній установі «Запорізький слідчий ізолятор», в особі представника позивача адвоката Козлова Олександра Юрійовича, за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної кримінальної-виконавчої служби документально підтверджені судові витрати у розмірі 960 (дев`ятсот шістдесят) грн. 50 коп. Постанова суду набирає законної сили з 07 жовтня 2020 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 07 жовтня 2020 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров