Постанова 4850 № 243/5309/20

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2020 року справа №243/5309/20 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів: Гайдара А.В., Компанієць І.Д., секретаря судового засідання Ашумова Т.Е., за участю представника позивача Стряпчої І.О., представника відповідача Катамадзе Е.Н., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Стряпчої Ірини Олександрівни, як представника ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2020 р. у справі № 243/5309/20 (головуючий І інстанції Мінаєв І.М.) за позовом ОСОБА_1 до інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Катамадзе Еднарі Нугзаровича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до інспектора відділу безпеки дорожнього руху Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Катамадзе Еднарі Нугзаровича, Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції, в якому просив: скасувати постанову серії ДП18 № 525743 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 12.06.2020; закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку і відсутністю події складу адміністративного правопорушення. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2020 року відмовлено у задоволені позовних вимог. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, просив скасувати рішення суду яке прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що відповідальність за ч.2 ст. 140 КУпАП настає за порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування. Позивач не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, оскільки вимоги, зазначені в цій статті, стосуються посадових осіб, суб`єктів господарювання та громадян, які самостійно здійснюють автобусні маршрути. Просив стягнути судовий збір за подання позову та апеляційної скарги у сумі 1051 грн., та понесенні витрати на правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 2750 грн. Представник позивача в судовому засіданні доводи апеляційної скарги підтримав. Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Суд, заслухавши суддю-доповідача, сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Постановою від 12 червня 2020 року серії ДП18 № 525743, винесеною інспектором відділу безпеки дорожнього руху управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції Катамадзе Е.Н. до водія транспортного засобу ОСОБА_1 на підставі розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення застосовано за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 140 КУпАП, адміністративне стягнення у вигляді штрафу у сумі 340 грн. При викладенні суті скоєного правопорушення у постанові зазначено, що позивач керував транспортним засобом БАЗ А 07919, державний номер НОМЕР_1 , 12 червня 2020 року о 09 годині 20 хвилин у м.Харкові здійснював пасажирські перевезення за встановленим маршрутом руху "Харків-Печеніги" засобом загального користування без погодження схеми маршруту руху з уповноваженим підрозділом Національної поліції, чим порушив п.1.5, п.2.1.г ПДР України, ст.523 Закону України "Про дорожній рух", ст.39 Закону України "Про автомобільний транспорт" (а.с.14). Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Відповідно до п.1 ч.1 ст. 35 Закону № 580-VIII, поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушив Правила дорожнього руху. Відповідно до статті 52 Закону № 580-VIII, контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль). Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі: про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту (зокрема, частини 2 статті 140 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 140 КУпАП, порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції: встановлення рекламоносіїв, технічних засобів організації дорожнього руху, проведення будь-яких робіт на автомобільних дорогах, вулицях, залізничних переїздах; розроблення проектної документації на будівництво, реконструкцію і ремонт автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та об`єктів дорожнього сервісу; здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування тягне за собою накладення штрафу на громадян у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Отже, одним із порушень, передбаченого диспозицією вказаної правової норми, є порушення визначеного законодавством порядку погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування, а не відсутність у водія транспортного засобу документу, на підставі яких здійснюються пасажирські перевезення. Суб`єктами правопорушень, передбачених ч.2 ст.140 КУпАП можуть бути посадові особи, суб`єкти господарювання та громадяни, які самостійно здійснюють пасажирські перевезення за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування. Відповідно до п. 1.1. ПДР, ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Пунктом 1.9. ПДР визначено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 2.1 (г) ПДР України, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі на маршрутних транспортних засобах - схему маршруту та розклад руху; на великовагових і великогабаритних транспортних засобах та транспортних засобах, що здійснюють дорожнє перевезення небезпечних вантажів, - документацію відповідно до вимог спеціальних правил. Згідно з ч.2 п.32.1 ПДР з органами Національної поліції узгоджуються також інші питання забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачені законодавчими актами. Відповідно до ст.1 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344-III), автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами; водій - особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка. Відповідно до ст.1 Закону №2344-III, паспорт маршруту - документ, що містить схему маршруту, розклад руху, таблицю вартості проїзду, графіки режимів праці та відпочинку водіїв тощо. Згідно зі ст. 39 Закону №2344-III, автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для регулярних пасажирських перевезень: для автомобільного перевізника - ліцензія, договір із органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи їх дозвіл, паспорт маршруту, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, квитково-касовий лист, схема маршруту, розклад руху, таблиця вартості проїзду (крім міських перевезень), інші документи, передбачені законодавством України. Відповідно до п. 29 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених постановою КМУ від 18.02.1997 року № 176, перевезення пасажирів за міськими, приміськими та міжміськими маршрутами у межах території однієї області (внутрішньообласні, внутрішньорайонні маршрути) здійснюється на підставі договору про організацію перевезень, укладеного відповідно до закону. Відповідно до п. 1.4 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 07.05.2010 р. № 278, схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та представникам Державної автомобільної інспекції МВС України (далі - Державтоінспекція). Відповідно до пункту 1.3 Порядку розроблення та затвердження паспорта автобусного маршруту, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.05.2010 №278 (далі - Порядок № 278), автомобільний перевізник повинен забезпечити водія автобуса, що здійснює перевезення пасажирів за маршрутом регулярних перевезень, - таблицею вартості проїзду (крім міських перевезень), схемою маршруту та копією затвердженого організатором перевезень розкладу руху. Згідно з пунктом 14 Порядку №278 схема маршруту та розклад руху регулярних перевезень або відповідний примірник паспорта регулярних спеціальних перевезень пред`являються водієм автобуса під час здійснення перевезень пасажирів та перевізником за його місцезнаходженням для перевірки представникам Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення ними державного контролю та представникам Державної автомобільної інспекції МВС України (далі - Державтоінспекція). Пунктом 2.1 Порядку №278 встановлено, що паспорт маршруту включає: схему маршруту; характеристику маршруту, у тому числі відомості щодо усіх залізничних переїздів, через які проходить автобусний маршрут (у разі їх наявності); копію затвердженого організатором розкладу руху автобусів; графік режиму праці та відпочинку водіїв; таблицю вартості проїзду, затверджену перевізником (для регулярних перевезень); список пасажирів (для регулярних спеціальних перевезень), перевезення яких передбачено договором про регулярні спеціальні перевезення та які застраховані в установленому законодавством порядку (крім маршрутів регулярних спеціальних перевезень у межах населеного пункту та маршрутів, що виходять за межі території населеного пункту, протяжність яких не більше ніж 50 кілометрів, а також туристично-екскурсійних перевезень); відомості про зміни на маршруті; умови здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень); акт відповідності паспорта автобусного маршруту умовам здійснення перевезень на маршруті (для регулярних спеціальних перевезень); договір про надання послуг (для регулярних спеціальних перевезень); відомості про виявлені порушення умов здійснення перевезень пасажирів, що розміщуються на зворотному боці титульного аркуша паспорта (для регулярних спеціальних перевезень). Відповідно до пункту 2.13 Порядку №278 затвердження паспорта нового автобусного маршруту регулярних перевезень (додаток 3) здійснюється організатором перевезень на відповідній території. Згідно з п. 3.4 Порядку №278 визначено, що підрозділи Державтоінспекції розглядають протягом 30 днів та в цей самий строк погоджують паспорти маршрутів (в частині схеми автобусного маршруту та характеристики маршруту) за умови дотримання вимог безпеки перевезень або надають обґрунтовану письмову відповідь із зазначенням причин відмови в погодженні. Підставами для відмови в погодженні паспорта є фактори, які не забезпечують належного рівня безпеки перевезень. Відповідно до пункту 3.5 Порядку №278 погоджені підрозділами Державтоінспекції паспорти маршрутів регулярних спеціальних перевезень надсилаються на погодження до організатора перевезень, який протягом 30 днів з дня їх надходження приймає відповідне рішення. У разі непогодження паспорта маршруту організатором перевезень у цей самий строк надається письмова обґрунтована відповідь із зазначенням причин. Системний аналіз наведених норм права дає підстави для такого висновку, що обов`язок погоджувати паспорт маршруту з уповноваженим органом Національної поліції покладається на перевізника. Матеріали справи містять наказ (розпорядження) ТОВ "Север-Авто" № 7-0000000100/11-К від 16.08.2018 р., згідно з яким позивача прийнято на роботу з 17.08.2018 р. до автопарку на посаду водія автотранспортного засобу (а.с.15). Згідно п.1.3 посадової інструкції водія транспортного засобу, затвердженої директором ТОВ "Север-Авто" 10.05.2018 р., водій транспортного засобу керується в своїй діяльності, зокрема, правилами дорожнього руху (а.с.16-17). Відповідно до договору про замовлення транспортних засобів від 27.05.2020, укладеного між ТОВ "Север-Авто" та АТ "Харківське підприємство автобусних станцій", останнє доручило ТОВ "Север-Авто", яке прийняло на себе зобов`язання своїми силами і засобами надати послуги перевезення пасажирів та їх багажу автомобільним транспортом за встановленим маршрутом та графіком. Маршрут, дата, графік перевезень, їх мета та відомості про автобуси, якими будуть здійснюватися перевезення, узгоджуються сторонами в кожному випадку окремо у додатках до цього договору, які є його невід`ємною частиною. Пунктом 7.1 зазначеного договору визначено, що він набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2020 р. (а.с.25-26). Зі змісту договору, вбачається, що ТОВ "Север-Авто", де працевлаштований позивач, зобов`язалося здійснювати перевезення пасажирів та їх багажу за встановленим маршрутом і графіком, при цьому маршрут, дата, графік перевезень узгоджуються сторонами окремо в додатках до договору (п.1.1, 1.2 договору), також ТОВ "Север-Авто" зобов`язалося надавати послуги своєчасно відповідно до погоджених сторонами додатків (п.4.1 договору). Також матеріали справи містять, заяву ФОП ОСОБА_2 від 11.06.2020 до начальника патрульної поліції в Харківській області ДПП, в якій зазначено, що з 11.06.2020 нею було розпочато перевезення з автостанції "Індустріальна" у відповідності до змін, внесених до договору № 70 від 27.11.2017 р. про організацію перевезень на міжміських автобусних маршрутах загального користування Артемівка - Харків, Мартове - Харків, Печеніги - Харків, згідно з яким відправлення зазначених маршрутів з м.Харків переведене з автостанції № 6 "Заводська" на автостанцію "Індустріальна". Однак, ПАТ "ХПАС" попри завчасне повідомлення про такі зміни не припинило продаж квитків пасажирам на зазначені маршрути, а навпаки забезпечило відправлення автобусів за цими маршрутами, зокрема, автобус за маршрутом Харків - Печеніги, державний номер НОМЕР_1 , який належить ТОВ "Север-Авто", що не має жодних дозвільних документів і, відповідно, права здійснювати перевезення пасажирів. Просила припинити незаконну діяльність ТОВ "Север-Авто" по зазначеним маршрутам (а.с.79). Аналогічне звернення було спрямовано і до Харківської обласної державної адміністрації (а.с.80). Зі змісту пояснень ОСОБА_3 від 12.06.2020, наданих інспектору, вбачається що він працює водієм у ФОП ОСОБА_2 12.06.2020 він виїхав за маршрутом Харків - Мартове, коли приїхав на кінцеву зупинку за ним заїхав автобус з номером НОМЕР_1 , у якого на вітровому склі була табличка "Харків - Мартове". Час відправлення до м.Харкова у нього становив 08 год. 20 хв., але цей автобус приблизно о 08-10 год. Забрав з зупинки пасажирів та поїхав у бік м.Харкова, внаслідок чого він поїхав у свій час відправлення без пасажирів (а.с.92). Аналогічні за змістом пояснення були надані водієм ОСОБА_4 11.06.2020 р. стосовно цього ж автобусу, але за маршрутом Харків - Печеніги (а.с.93). Таким чином, перевізником за автобусним маршрутом Харків - Мартове" є ТОВ "Север-Авто", а позивач є водієм транспортного засобу. Суд наголошує, що будь-яких належних доказів здійснення саме позивачем, як громадянином, а не працівником суб`єкта господарювання, діяльності з пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування, матеріали справи не містять Суд вважає, що погодження з уповноваженим підрозділом Національної поліції, зокрема здійснення пасажирських перевезень за встановленими маршрутами руху транспортних засобів загального користування покладається на посадових осіб підприємства, в даному випадку на ТОВ «Север-Авто», а не на позивача як водія маршрутного транспортного засобу. На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що інспектор не правомірно визнав винним позивача у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, оскільки позивач не є суб`єктом правопорушення, яке ставиться йому у вину, а тому відповідно відсутні подія й склад вказаного адміністративного правопорушення. Враховуючи, що відповідач не довів правомірність і законність постанови серії ДП18 № 525743 від 12.06.2020 про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу за ч. 2 ст. 140 КУпАП на позивача, не довів належними та допустимими доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП, і такі докази відсутні, суд знаходить позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню. Таким чином, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов до висновку, що відповідачем не доведено скоєння позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 140 КУпАП. Судом першої інстанції при ухваленні судового рішення не надано належної оцінки вказаним обставинам. Розподіл судових витрат врегульовано статтею 139 КАС України. За частиною 6 зазначеної статті, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу, Загальний порядок розподілу судових витрат урегульовано статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, частинами 1, 3 якої встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Матеріали справи містять квитанцію № 44 від 25.06.2020 про сплату судового збору за подання позову на суму 420 грн. 40 коп. та квитанцію № 79 від 17.09.2020 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги на суму 630 грн. 70 коп. Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат. За змістом пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Згідно положень статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Відповідно до частини 4 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому частиною 5 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, згідно пункту 6, 7 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Також, відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). У підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу позивачем надано, зокрема: ордер; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю; договір про надання правничої допомоги від 17.06.2020; додаткову угоду № 1 від 18.06.2020 в якій визначено суму розміру гонорару 2750 грн, який складається з складання позовної заяви та зустрічі з клієнтом з метою з`ясування фактичних обставин справи, отримання пояснень стосовно предмету спору, матеріалів позовної заяви та інших документів; звіт витраченого часу на суму 2750 грн.; рахунок оплату № 33 від 20.07.2020 на суму 2750 грн; квитанцію № 124 від 21.07.2020 на суму 2750 грн. Відповідачем, не надано суду першої інстанції клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також не вчинено дій по доведенню не співмірності витрат, заявлених позивачем до відшкодування, ні в суді першої ні апеляційної інстанції. Проаналізувавши зроблений позивачем розрахунок, враховуючи критерій обґрунтованості та доцільності понесених позивачем витрат, суд дійшов правильного висновку щодо обґрунтованості розміру витрат на правову допомогу, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача відповідно до наявних доказів. Відповідно до ст. 317 КАС України підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до викладеного, у зв`язку з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального прав, колегія суддів дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та прийняття постанови про задоволення позовних вимог. Керуючись ст. 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2020 р. у справі № 243/5309/20 - задовольнити . Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 10 вересня 2020 р. у справі № 243/5309/20 - скасувати. Прийняти нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити. Скасувати постанову серії ДП18 № 525743 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 12.06.2020 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.140 КУпАП. Провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 140 КУпАП. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033 м. Харків вул. Шевченка, 315-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати із сплаченого судового збору у сумі 1051 (одна тисяча п`ятдесят одна) гривень 10 копійок. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції (61033 м. Харків вул. Шевченка, 315-А) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати на правничу допомогу у сумі 2750 (дві тисячі сімсот пятдесят) гривень 00 коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду. Повне судове рішення проголошено та підписано 07 жовтня 2020 року Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць