Постанова КГС ВС № 918/335/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м. Київ Справа № 918/335/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Білоуса В.В. - головуючого, Огородніка К.М., Пєскова В.Г. за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.; за участю представників сторін: скаржника - арбітражний керуючий Ткачук Д.В., адвокат Новак І.В., відповідача - адвокат Ярмальчук В.С. Кредитора (ТОВ СВК "Горинь") - директор Титечко О.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції через Господарський суд Рівненської області касаційну скаргу Ліквідатора Фермерського господарства "Ім. Шевченка" арбітражного керуючого Ткачука Д.В. на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.02.2020 за позовом Фермерського господарства "Ім. Шевченка" до Фермерського господарства "Вікторія-Копитків" про визнання правочину недійсним, стягнення грошових коштів в межах справи № 918/335/17 про банкрутство Фермерського господарства "Ім. Шевченка",- ВСТАНОВИВ:

1. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 26.07.2017 порушено провадження у справі №918/335/17 про банкрутство Фермерського господарства "Ім.Шевченка" відповідно до положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

2. Постановою Господарського суду Рівненської області від 30.01.2018 Фермерське господарство "Ім.Шевченка" визнано банкрутом у відповідності до статті 93 Закону про банкрутство, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Ткачука Дмитра Володимировича.

3. У жовтні 2018 Фермерське господарство "Ім.Шевченка" (далі - ФГ "Ім.Шевченка") звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Фермерського господарства "Вікторія-Копитків" (далі - ФГ "Вікторія-Копитків") про визнання недійсним правочину щодо безоплатної передачі худоби та спростування майнових дій ФГ "Ім.Шевченка" щодо безоплатної передачі у власність ФГ "Вікторія-Копитків" худоби, що було вчинено шляхом вибуття з ФГ "Ім.Шевченка" та шляхом прибуття до ФГ "Вікторія-Копитків" 223 голів худоби, а також про стягнення з відповідача на користь позивача вартості безоплатно відчуженого майна, що виражена в сумі грошових коштів та розрахована за ринковими цінами вартості худоби, в розмірі 2 207 008 грн. 00 коп.

4. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 22.01.2019, залишеною без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019, позов ФГ "Ім.Шевченка" задоволено, визнано правочин щодо безоплатної передачі худоби недійсним та спростовано майнові дії ФГ "Ім.Шевченка" щодо безоплатної передачі у власність ФГ "Вікторія-Копитків" худоби, що було вчинено шляхом вибуття з ФГ "Ім.Шевченка" та шляхом прибуття до ФГ "Вікторія-Копитків" 223 голів худоби, стягнуто з ФГ "Вікторія-Копитків" на користь ФГ "Ім.Шевченка" вартості безоплатно відчуженого майна, що виражена в сумі грошових коштів та розрахована за ринковими цінами вартості худоби, в розмірі 2 207 008 грн., стягнуто з ФГ "Вікторія-Копитків" на користь ФГ "Ім.Шевченка" 3 524,00 грн судового збору, стягнуто з ФГ "Вікторія-Копитків" в дохід Державного бюджету України 31 343,12 грн судового збору.

5. Постановою Верховного Cуду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.08.2019 касаційну скаргу ФГ "Вікторія-Копитків" задоволено, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 та ухвалу Господарського суду Рівненської області від 22.01.2019 у справі № 918/335/17 скасовано, справу у частині розгляду позовних вимог ФГ "Ім.Шевченка" про визнання правочину недійсним та стягнення грошових коштів з ФГ "Вікторія-Копитків" на користь ФГ "Ім.Шевченка" передано на новий розгляд до Господарського суду Рівненської області. Короткий зміст оскаржуваних рішень суду апеляційної інстанції

6. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 19.02.2020 закрито провадження у справі № 918/335/17 в частині спростування майнових дій ФГ "Ім.Шевченка" щодо безоплатної передачі у власність ФГ "Вікторія-Копитків" худоби, що було вчинено шляхом вибуття з ФГ "Ім.Шевченка" та шляхом прибуття до ФГ "Вікторія-Копитків" 223 голів худоби. У задоволенні позову відмовлено.

7. Не погоджуючись з прийнятим рішенням ФГ "Ім.Шевченка" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ткачука Дмитра Володимировича звернулося до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою.

8. Постановою Північно - західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 у даній справі апеляційну скаргу залишено без задоволення, а рішення господарського суду першої інстанції - без змін. Надходження касаційної скарги до Верховного Суду 9. 27.07.2020 ліквідатор ФГ "Ім. Шевченка" арбітражний керуючий Ткачук Д.В. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою від 27.07.2020 № 01-34/47 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.02.2020 у справі № 918/335/17, підтвердженням чого є накладна відділення поштового зв`язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

10. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ліквідатора ФГ "Ім. Шевченка" арбітражного керуючого Ткачука Д.В. у справі № 918/335/17 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Пєскова В.Г., судді - Огородніка К.М., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 31.07.2020.

11. Ухвалою Верховного Суду від 13.08.2020 відкрито касаційне провадження у справі № 918/335/17 за касаційною скаргою ліквідатора ФГ "Ім. Шевченка" арбітражного керуючого Ткачука Д.В. від 27.07.2020 № 01-34/47 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.02.2020; призначено розгляд касаційної скарги на 29.09.2020 о 10:15 год. 12. 23.09.2020 від ліквідатора ФГ "Ім. Шевченка" арбітражного керуючого Ткачука Д.В. на електронну пошту Суду надійшло клопотання про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції.

13. Ухвалою Верховного Суду від 23.09.2020 задоволено клопотання ліквідатора ФГ "Ім. Шевченка" арбітражного керуючого Ткачука Д.В. про участь в судовому засіданні 29.09.2020 о 10:15 год в режимі відеоконференції. Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу.

14. Не погоджуючись з прийнятою постановою, ФГ "Ім.Шевченка" в особі ліквідатора - арбітражного керуючого Ткачука Дмитра Володимировича подало касаційну скаргу, в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції і прийняти рішення яким задовольнити позов.

15. Касаційну скаргу мотивовано наступним. 15.1 Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо відсутності правочинів про передачу 223 голів ВРХ від позивача відповідачу. 15.2 Фактично було здійснено та зареєстровано перехід права власності на рухоме майно - поголів`я ВРХ через продаж такого майна. 15.3 Враховуючи наявність фактів перереєстрації 195 голів ВРХ 03.09.2016 та 28 голів ВРХ 06.02.2017 з ФГ "Ім. Шевченка" на ФГ "Вікторія-Копитків", що підтверджується відомостями Агентства з реєстрації та ідентифікації тварин з підставою перереєстрації "Продаж" та відсутністю надходжень коштів від ФГ "Вікторія-Копитків" за продану велику рогату худобу, між ФГ "Ім. Шевченка" та ФГ "Вікторія-Копитків" відбулися фактичні відносини щодо безоплатного відчуження майна між заінтересованими особами.

16. Представник скаржника в судовому засіданні 29.09.2020 підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній. Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

17. Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу в якому останній просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

18. Представник відповідача в судовому засіданні 29.09.2020 заперечив проти касаційної скарги з підстав викладених у відзиві.

19. Представник кредитора (ТОВ СВК "Горинь") в судовому засіданні 29.09.2020 підтримав касаційну скаргу.

Позиція Верховного Суду

20. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

21. Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі - Закон) зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України.

22. Вказаний Закон набрав чинності 08.02.2020.

23. Прикінцевими та перехідними положеннями цього Закону встановлено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

24. Касаційна скарга ліквідатора ФГ "Ім. Шевченка" арбітражного керуючого Ткачука Д.В. 27.07.2020 № 01-34/47 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.02.2020 у справі № 918/335/17 подана 27.07.2020.

25. З огляду на викладене, в цьому випадку при розгляді вказаної касаційної скарги ліквідатора ФГ "Ім. Шевченка" арбітражного керуючого Ткачука Д.В. підлягають застосуванню норми Господарського процесуального кодексу України в редакції чинній з 08.02.2020, в редакції Закону від 15.01.2020 № 460-IX.

26. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги..

27. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

28. У відповідності до норм Податкового кодексу України податок на додану вартість виникає одночасно із здійсненням господарської операції, і з метою його обліку відповідний суб`єкт господарювання зобов`язаний видати податкову накладну, котра реєструється в органах ДФС, оскільки у одного з контрагентів даної операції виникає податкових кредит, а у іншого податкове зобов`язання.

29. Як встановлено абзацом 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

30. Згідно абзаців 1, 2 пункту 201.7. статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). У разі якщо частка товарів/послуг не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів/послуг зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та враховується при визначенні загальних податкових зобов`язань.

31. Відтак, в силу статті 201 Податкового кодексу України доказом проведення господарської операції є складання у встановленому порядку податкової накладної.

32. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне. 32.1 З реєстрів виданих та отриманих ФГ "Ім. Шевченка" податкових накладних, вбачається, що жодних податкових накладних у період, за який ФГ "Вікторія-Копитків" надає копії документів щодо придбання худоби у власність, та по господарським операціям, суми яких відповідали б сумам відображеним у копіях документів, наданих останнім, немає. 32.2 З реєстрів виданих та отриманих ФГ "Ім.Шевченка" податкових накладних, відображених у реєстрах податкових накладних, виданих ФГ "Ім.Шевченка" для ФГ "Вікторія-Копитків" 09.09.2016р. та 29.12.2016р., вбачаються зареєстровані податкові накладні на загальну суму операцій 158 000 грн 00 коп. та 42 525 грн 00 коп. відповідно, однак в цей же період часу грошових коштів на банківський рахунок банкрута від ФГ "Вікторія-Копитків" не надходило, що також підтверджується виписками по рахунку банкрута (т.1, арк.справи 26-60). 32.3 З наданих ФГ "Вікторія-Копитків" видаткових накладних останнє отримувало від ФГ "Ім.Шевченка" велику рогату худобу 09.09.2016 та 29.12.2016, однак з відомостей, отриманих від Державного підприємства "Агентство з ідентифікації і реєстрації тварин" у формі Звіту за період з 26.07.2016 по 30.01.2018 та за період з 01.09.2016 по 01.09.2017, за підписом начальника відділу реєстру тварин Н.П. Чернецької, по власнику, яким є ФГ "Ім.Шевченка" (код ЄДРПОУ: 25320585), вбачається, що худоба була передана для ФГ "Вікторія-Копитків" 03.09.2016 та 06.02.2017, а не 09.09.2016 чи 29.12.2016. 32.4 З видаткових накладних №14 від 09.09.2016 та №19 від 29.12.2016 вбачається, що вони видані на підставі договору міни, склад ферма 1. 32.5 Тобто, фактично ФГ "Вікторія-Копитків" даними документами підтверджує часткове отримання продуктивної худоби в загальній кількості 34 голови, однак кошти за дану худобу на рахунок позивача не надходили. 32.6 Щодо інших операцій, вказаних ФГ "Вікторія-Копитків" , то такі операції в реєстрах податкових накладних не відображені, кошти на рахунок банкрута не надходили, а податкові платежі з вказаних коштів не сплачувалися, оскільки такі податкові накладні не були зареєстровані у реєстрі податкових накладних ДФС. 32.7 Щодо платіжних доручень, якими здійснювалась оплата за ВРХ та видаткових касових ордерів, котрі були долучені ФГ "Вікторія-Копитків" то у вказаних платіжних дорученнях та у видаткових касових ордерах у графі призначення платежу, підстава вказано, що кошти перераховуються не за товар - ВРХ, а як надання фінансової поворотної допомоги згідно договору. 32.8 Посилання відповідача на видаткові касові ордери, видані відповідачем з копіями чеків про зняття готівки з банківських рахунків відповідача, свідчать про те, що відповідач знімав кошти з власного рахунку, проте свідчення куди було направлено дані кошти у матеріалах справи відсутні. За даними обліку банкрута, в т.ч. даними з банківського рахунку, такі кошти у вказаних сумах до ФГ "Ім. Шевченка" не надходили. 32.9 Відповідачем також не було надано доказів за які саме 98 голів ВРХ (ідентифікаційні номери, дата народження ВРХ) з 223-х голів ВРХ, про передачу яких зазначає позивач, перераховувалися грошові кошти. 32.10 Платіжні документи, долучені відповідачем до відзиву та відзиву на додаткові пояснення не містять індивідуальних ознак майна, в оплату якого вони складалися, внаслідок чого неможливо ідентифікувати на виконання яких саме правовідносин вони створені. 32.11 Відтак, відповідачем не було доведено проведення господарської операції за передачу на забій спірних 98 голів ВРХ, не надано доказів, що свідчили б про перерахування коштів за вказану худобу на рахунок позивача.

33. Відповідно до частини 8 статті 19 Господарського кодексу України усі суб`єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов`язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

34. Частиною 1 статті 10 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" унормовано, що для забезпечення достовірності даних бухгалтерського обліку та фінансової звітності підприємства зобов`язані проводити інвентаризацію активів і зобов`язань, під час якої перевіряються і документально підтверджуються їх наявність, стан і оцінка.

35. Як встановлено пунктом 44.1. статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

36. Судами попередніх інстанцій встановлено наступне. 36.1 Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 14.01.2020 зобов`язано позивача подати суду оригінал акту №1 інвентаризації основних засобів та біологічних активів з усіма додатками, оригінал договору оренди поголів`я великої рогатої худоби, коней №08/09 від 08.09.2016 додаток №1 до цього договору, паспорта на 93 голови ВРХ, ветеринарні картки на цю худобу, акти приймання - передачі ВРХ. 36.2 Ліквідатор банкрута зазначав, що додатки до акту інвентаризації №1 не укладалися, додаток №1 до цього договору, паспорта на 93 голови ВРХ, ветеринарні картки на цю худобу, акти приймання - передачі ВРХ у ліквідатора банкрута відсутні. 36.3 При цьому, ліквідатором позивача було долучено до матеріалів справи акт №1 інвентаризації основних засобів та біологічних активів ФГ "Ім.Шевченка" від 07.03.2018, з якого вбачається, що інвентаризацію розпочато 20.02.2018 та закінчено 07.03.2018 Усього за актом загальна кількість виявлених об`єктів (фактично, в т.ч. належних на праві власності ФГ "Ім. Шевченка" та переданих для ФГ "Ім. Шевченка" у користування за договором оренди майна, що перебуває у спільній частковій власності громадян пайовиків КСП Ім. Шевченка) - 456 позицій. Виявлене майно підлягає оцінці. З вказаного акту інвентаризації №1 не вбачається наявність у ФГ "Ім.Шевченка" поголів`я ВРХ станом на 07.03.2018. Жодного іншого акту інвентаризації майна ліквідатором позивача не надано. 36.4 Також у матеріалах справи міститься договір оренди поголів`я великої рогатої худоби, коней №08/09 від 08.09.2016, зокрема ВРХ у кількості 93 голови, укладений між ФГ "Ім.Шевченка" (орендодавець) та ФГ "Вікторія-Копитків" (орендар). Даний договір було укладено 08.09.2016, тобто в період, коли ФГ "Ім.Шевченка" також відчужило для ФГ "Вікторія-Копитків" 223 голів ВРХ - 03.09.2016 та 06.02.2017. 36.5 Ліквідатором додано до матеріалів справи копії звернень від ФГ "Ім.Шевченка" до Агентства з ідентифікації і реєстрації тварин від 02.04.2018 щодо не вчинення жодних реєстраційних дій з перереєстрації тварин, від 21.05.2018 щодо надання інформації з копіями документів, щодо вчинених з 26.07.2016 по 30.01.2018 реєстраційних дій, від 05.11.2018 - звернення про реєстрацію виявлених біологічних активів, на підставі якого було зареєстровано за ФГ "Ім.Шевченка" 99 голів ВРХ та видано відповідні паспорти на зареєстровані біологічні активи.

37. Тобто, судами попередніх інстанцій встановлено, що ФГ "Ім.Шевченка" мало не обліковані біологічні активи, котрі передало в оренду, та які в подальшому було виявлено на території господарства банкрута, та здійснено їх реєстрацію за банкрутом.

38. Як встановлено пунктом 1 частини 2 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

39. Згідно частини 1, пункту 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

40. Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

41. Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

42. Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

43. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

44. Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу.

45. Згідно частини 3 статті 215 Цивільного кодексу України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

46. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (стаття 205 Цивільного кодексу України).

47. У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.

48. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (частина 1 статті 207 Цивільного кодексу України).

49. Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

50. При цьому, невідповідність правочину актам законодавства як підстава його недійсності, повинна ґрунтуватися на повно та достовірно встановлених судами обставинах справи про порушення певним правочином (чи його частиною) імперативного припису законодавства; саме по собі відступлення сторонами від положення законодавства, регулювання їх іншим чином, не свідчить про суперечність змісту правочину цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

51. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи відсутній письмовий правочин, який позивач просить суд визнати недійсним. З пояснень сторін вбачається, що між позивачем та відповідачем не було укладено письмового правочину щодо передачі 223 голови ВРХ.

52. Згідно статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

53. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог зазначав, що позивач не вказує який саме правочин має бути визнаний недійсним, між ким він укладений, дату цього правочину, предмет і ціну, чи це один правочин чи декілька.

54. Згідно статей 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

55. Відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся); якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

56. Правочин - поняття, яке охоплює поняття договору. Кожний договір - є правочином, але не кожний правочин є договором.

57. Як встановлено судами попередніх інстанцій та вже було зазначено, позивач вказує, що правочин щодо безоплатної передачі худоби у кількості 223 голови був вчинений двома датами - 03.09.2016 та 06.02.2017, на підтвердження чого надав Звіти Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" про рух поголів`я ВРХ за період з 26.07.2016 та 30.01.2018 (т.1, арк.справи 62-107) та за період з 01.09.2016 по 01.09.2017 (т.4, арк.справи 90-116).

58. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у матеріалах справи відсутній письмовий правочин, що підтверджував би проведення господарської операції з безоплатної передачі худоби у кількості 223 голови.

59. Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що із звітів Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" вбачається, що від ФГ "Ім. Шевченка" до ФГ "Вікторія Копитків" за причинами продаж, забій, інші причини зареєстровано рух 223 голови ВРХ 03.09.2016 та 06.02.2017. У листі-відповіді Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" №1196/8-11 від 08.11.2019 на запит представника позивача (т.4, арк.справи 89), зазначено, що запитувані договори купівлі-продажу тварин виду ВРХ, а також акти приймання-передачі до них у підприємства відсутні. Договори купівлі-продажу тварин виду ВРХ, акти приймання-передачі також відсутні у матеріалах справи №918/335/17.

60. Згідно абзаців 1, 2, 4 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

61. Тому, суди попередніх інстанцій встановили відсутність доказів проведення господарської операції з передачі 223 голови ВРХ від позивача до відповідача.

62. Позивач покликався на Звіти Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" про рух поголів`я ВРХ, як на доказ проведення господарської операції з передачі поголів`я ВРХ у к-сті 223 голови від позивача та відповідача.

63. Разом з тим, судами попередніх інстанцій встановлено, що зі Звітів Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" про рух поголів`я ВРХ за період з 26.07.2016 по 30.01.2018 (т.1, арк.справи 62-107) за період з 01.09.2016 по 01.09.2017 (т.4, арк.справи 90-116) вбачається фактично задокументовану на папері передачу поголів`я ВРХ від позивача до відповідача 03.09.2016 та 06.02.2017, що не підтверджується жодними іншими доказами.

64. Як встановлено положеннями статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

65. Згідно частин 1,2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

66. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні документи, по перше - фіксують факти здійснення господарських операцій і, по друге - слугують підставою для бухгалтерського обліку цих операцій. А на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник (частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

67. Лише реальні зміни майнового стану платника податків є визначальною ознакою господарської операції. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку. Насамперед йдеться про реальність і товарність господарської операції, на підставі якої внесено дані до інформаційної системи "Єдиний державний реєстр тварин", а також про підтвердження/непідтвердження товарності господарської операції належними і допустимими доказами.

68. Як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, для підтвердження господарських операцій з передачі 223 голови ВРХ необхідно дослідити докази - документи, які б не лише формально описували зовнішню форму, а і розкривали внутрішню суть такої операції, її справжність та економічну вигоду, ділову мету. Оскільки такі документи відсутні у матеріалах справи, і вони не були надані сторонами, окрім Звітів Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" про рух поголів`я ВРХ, які не є первинними документами, а тому неможливо підтвердити реальність та товарність спірної господарської операції з передачі 223 голови ВРХ.

69. Судами попередніх інстанцій встановлено, що звіти Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" про рух поголів`я ВРХ за період з 26.07.2016 по 30.01.2018 та за період з 01.09.2016 по 01.09.2017 не відповідають ознакам первинного документа відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Позивачем не надано доказів (зокрема, письмового правочину, актів-приймання передачі, накладних, первинних документів тощо) на підтвердження інформації, зазначеної у Звітах Державного підприємства "Агентство реєстрації ідентифікації тварин" про рух поголів`я ВРХ, не надано доказів фактичної передачі 03.09.2016 та 06.02.2017 для відповідача 223 голови ВРХ, ідентифікаційні номери яких вказані у Звітах.

70. Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

71. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України).

72. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

73. Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження укладення правочину між сторонами, зокрема з наданих матеріалів неможливо встановити, чи мав місце один правочин, чи декілька правочинів, тип правочину (-ів) (купівля-продаж, поставка, рента, міна тощо), умови правочину (-ів), підписантів правочину (-ів).

74. Судами попередніх інстанцій встановлено, що з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається реального існування між ФГ "Ім.Шевченка" та ФГ "Вікторія Копитків" правочину з безоплатної передачі худоби 03.09.2016 та 07.02.2017, оскільки позивачем не надано доказів, що підтверджують вчинення таких господарських операцій, а тому неможливо встановити чи завдано збитків боржнику чи кредиторам, чи приведено боржника до неплатоспроможності, чи наступили юридичні чи фактичні наслідки.

75. З огляду на досліджені у справі докази, колегія суддів вважає вірним висновок судів попередніх інстанцій про відмову у задоволенні позову ФГ "Ім.Шевченка" до ФГ "Вікторія-Копитків" про визнання недійсним правочину щодо безоплатної передачі худоби та про стягнення з відповідача на користь позивача вартості безоплатно відчуженого майна, що виражена в сумі грошових коштів та розрахована за ринковими цінами вартості худоби, в розмірі 2 207 008 грн.

76. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України", "Рябих проти Росії", "Нєлюбін проти Росії"), повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

77. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, позиція суду касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

78. У справі, що розглядається, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин.

79. Водночас, доводи касаційної скарги (пункти 15.1-15.3 постанови) зводяться до переоцінки доказів у справі, що виходить за межі компетенції Верховного Суду в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

80. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

81. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

82. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції таким вимогам закону відповідають.

83. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

84. Вказані вимоги судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні оскаржуваних рішення та постанови були дотримані. Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 15.01.2020 № 460-IX, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу ліквідатора Фермерського господарства "Ім. Шевченка" арбітражного керуючого Ткачука Д.В. від 27.07.2020 № 01-34/47 на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 та на рішення Господарського суду Рівненської області від 19.02.2020 залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 01.07.2020 та рішення Господарського суду Рівненської області від 19.02.2020 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий В. В. Білоус Судді К. М. Огороднік В. Г. Пєсков