Постанова 4873 № 920/157/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "07" жовтня 2020 р. Справа№ 920/157/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Скрипки І.М. суддів: Тищенко А.І. Михальської Ю.Б. при секретарі судового засідання Довбні А.Л. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 16.03.2020 (повний текст складено 16.03.2020) у справі №920/157/20 (суддя Заєць С.В.) за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Комунального підприємства Білопільської міської ради "Теплосервіс Білопілля" про стягнення 138 944,07 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У лютому 2020 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Сумської області з позовом до Комунального підприємства Білопільської міської ради "Теплосервіс Білопілля" про стягнення 138 944,07 грн., а саме: 69 903,73 грн. пені, 15 486,84 грн. 3% річних та 53 553,50 грн. інфляційних втрат. Позов обґрунтований неналежним виконанням відповідачем умов Договору №5272/1617-БО-29 від 28.10.2016 постачання природного газу в частині повної та своєчасної оплати. Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що останнім відповідачу було поставлено газ по Договору, відповідачем газ було прийнято, однак за нього не сплачено вчасно, що є порушенням п. 6.1 Договору, та є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних, пені та інфляційних втрат. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду Сумської області від 16.03.2020 у справі №920/157/20 позов задоволено частково. Стягнуто з Комунального підприємства Білопільської міської ради "Теплосервіс Білопілля" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 34951,87 грн. пені, 15486,84 грн. 3% річних, 53553,50 грн. інфляційних втрат, 2102,00 грн. судового збору. Клопотання Комунального підприємства Білопільської міської ради "Теплосервіс Білопілля" про зменшення розміру пені задоволено. Зменшено розмір заявленої Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" пені на 50%. Рішення мотивовано тим, що оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо оплати отриманого природного газу, він зобов`язаний сплатити на користь позивача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три відсотки річних від простроченої суми. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Нарахована сума пені визнана судом першої інстанції такою, що здійснена в порядку та в розмірі, передбаченому договором. Суд першої інстанції врахував заявлене відповідачем у відзиві на позовну заяву клопотання про зменшення розміру нарахованої пені та зменшив її розмір на 50%. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач 02.04.2020 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 34 951,86 грн. та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом норм матеріального (ст.ст. 549-552, 599, 625 ЦК України) та процесуального (ст.ст. 236, 238, 239 ГПК України) права, прийняттям рішення без дослідження усіх істотних обставин справи. Скаржник зазначає, що ним на підставі п. 8.2. укладеного між сторонами договору було правомірно заявлено до стягнення пеню в розмірі 69 903,73 грн., а судом задоволено вимоги в цій частині на 50 % та стягнуто лише 34 951,87 грн. пені. Апелянт зазначає, що доданий до позовної заяви розрахунок заборгованості відповідає положенням п. 6.1. договору, зокрема щодо строку оплати за отриманий та спожитий природний газ, а саме: остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. В мотивувальній частині рішення суд, як вважає скаржник, не зазначив підстав зменшення пені, норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування при зменшенні пені. В той час як при вирішенні питання щодо зменшення розміру пені повинен був об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення та врахувати при цьому інтереси позивача. На переконання апелянта судом не враховано наступне. Відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан позивача за кінець 2017 року торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становили 58 988 тис. грн., має тенденцію до зростання - у 2016 році становила 49 209 тис. грн. Торгова кредиторська заборгованість у 2017 році становила 8 137 тис. грн., відстрочені податкові зобов`язання складають 67 304 тис. грн. Розмір короткострокових позик складає 44 579 тис. грн., довгострокових - 14 736 тис. грн. (дана інформація є публічно доступною, повний текст звітності розміщено на офіційному сайті позивача - naftogaz.com). Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємства, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювальних сезонів 2017/2018, 2018/2019 та 2019/2020 років. Позивач забезпечує галузі національної економіки та населення природним газом. Тобто, позивач, як підприємство державного сектору економіки є об`єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства та безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розрахуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Так, основним нормативним документом, що регулює порядок та умови постачання природного газу та виділення номінацій захищеним споживачам в опалювальний період 2019 - 2020 років є постанова Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867, якою затверджено Положення про покладання спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (Положення про ПОС). Дане положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, зокрема, для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам, не створюючи загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації - п. 1 Положення про ПСО. Згідно пп. 1 п. 3 Положення встановлено обов`язок позивача постачати природний газ виробникам теплової енергії, які здійснюють виробництво теплової енергії для всіх категорій споживачів, на умовах та у порядку, що визначені Положенням про ПСО. Нафтогаз виконує покладені на нього урядом спеціальні обов`язки в повній мірі, незважаючи на збитки внаслідок виконання таких обов`язків та накопичення боргів за газ значною частиною цих контрагентів. Продаж та постачання природного газу на умовах ПСО принесли компанії збиток у розмірі майже 2, 9 млрд. грн. Прибуток Компанія отримує від інших видів діяльності, не пов`язаних з постачанням природного газу теплогенеруючим підприємствам та підприємствам, які забезпечують природним газом побутових споживачів. Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державною обов`язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу, закачування природного газу у підземні сховища для забезпечення опалювального періоду 2019-2020 роки. Зазначає, що держава, покладаючи на позивача спеціальні обов`язки з постачання природного газу, не виконує свої зобов`язання з компенсації економічно обґрунтованих витрат, здійснених таким суб`єктом, тим самим спричиняючи збитки. Вказує, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 10 квітня 2018 по справі №826/6064/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 липня 2018, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України щодо не визначення джерела фінансування та порядку визначення компенсації, що надається суб`єктам ринку природного газу, на яких покладаються спеціальні обов`язки. В той же час, загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу, свобода договору, свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність. Крім того, на думку апелянта, відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов`язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат, тощо. Посилається на правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі №922/1010/16. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача зазначає, що КП "Теплосервіс Білопілля" є комунальним підприємством, остаточний розрахунок за отриманий газ здійснив ще у 2018 році. Відповідач знаходиться у важкому фінансовому стані, що підтверджується доданими до матеріалів справи документами (дебіторська та кредиторська заборгованість, наявність збитків, тощо). На переконання відповідача, позивачем не доведено понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором, у зв`язку з чим правомірним є застосування судом першої інстанції положень ст. 551 ЦК та ст. 233 ГК України. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача 29.04.2020 передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Михальська Ю.Б., Тищенко А.І. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.05.2020 апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишено без руху з огляду на неподання документів, які підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі. Надано скаржнику строк до 25.05.2020 для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у її мотивувальній частині, враховуючи постанову Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу COVID - 19" (із змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215), та продовження карантину до 11.05.2020 та запровадження режиму надзвичайної ситуації на всій території України. Попереджено апелянта, що у випадку неусунення у встановлений термін недоліків, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику. 15.05.2020 від представника скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої, зокрема, додано платіжне доручення №0000003509 від 06.04.2020 про сплату 3 153,00 грн. судового збору. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.05.2020 відкрито апеляційне провадження, вирішено розгляд справи здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 28.10.2016 між сторонами було укладено договір № 5272/1617-БО-29 постачання природного газу та додаткові угоди до нього (а.с.17-32). Порядок та умови передачі природного газу сторони узгодили в розділі 3 договору, ціна природного газу - в розділі 5 договору. Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язався поставити відповідачу у 2016-2017 роках природний газ, а відповідач зобов`язався оплатити його на умовах цього договору. Згідно з п. 3.4 Договору кількість спожитого відповідачем газу за місяць оформлюється актом прийому-передачі. У 2016-2017 роках позивач поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 696 379,40 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи, підписаними сторонами без заперечень та скріпленими печатками сторін актами приймання-передачі природного газу (а.с.33-39). Відповідно до п. 6.1 Договору оплата за газ здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Факт поставки зазначеного обсягу газу сторонами не спростовувався, як і факт оплати поставленого газу з пропуском строку, передбаченого умовами договору. Відповідач розрахувався за газ, однак з порушенням строків, які встановлені Договором, що підтверджується випискою з банківських операцій по Договору з відповідачем за період з 01.01.2016 по 30.06.2018 (а.с.42-149). Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови За змістом ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що ціна позову у вказаній справі становить менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з урахуванням обставин вказаної господарської справи, а також з огляду на відсутність клопотань учасників справи про розгляд справи з викликом осіб, виклик сторін (учасників справи) колегією суддів не здійснювався. Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі Трофимчук проти України no.4241/03 від 28.10.2010). Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Між сторонами склалися правовідносини з постачання природного газу. Спір стосується наявності підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з простроченням зобов`язання зі своєчасної оплати поставленого газу. При цьому рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 34951,87 грн. (50% суми пені заявленої до стягнення). Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір. Договір в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать. Частиною 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Частиною 1 ст. 655 ЦК України визначено, що за договором постачання одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов`язання у строк, встановлений договором. Оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, пункту 6.1 договору. Частиною 1 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Відповідно до вимог ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. В силу положень ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. 1 ст. 218 ГК України). Згідно з приписами ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України). Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня. Пунктом 8.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", відповідно до яких платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Відповідно до ч. 2 ст. 614 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків. Позивачем до матеріалів справи надано розрахунки 3% річних, інфляційних втрат та пені (а.с.11-16). Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та процентів річних не є штрафними санкціями, а є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (виплати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Колегія суддів, перевіривши розрахунки позивача, погоджується з висновками суду першої інстанції, що 15 486,84 грн. 3% річних, 53 553,50 грн. інфляційних втрат та 69 903,50 грн. пені за загальний період з 28.02.2017 по 31.01.2018 позивачем нараховані відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем у відзиві на позов було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 50%, яке мотивовано таким. КП "Теплосервіс Білопілля" здійснило остаточний розрахунок за отриманий за договором №5272/1617-БО-29 від 28.10.2016 природний газ у 2018 році. Станом на дату звернення позивача до суду з позовною заявою, зобов`язання по сплаті за поставлений газ виконані відповідачем у повному обсязі. КП "Теплосервіс Білопілля" є комунальним підприємством, основним видом діяльності якого є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря бюджетним установам / організаціям. Відповідач знаходиться у важкому фінансовому стані, має значний обсяг дебіторської заборгованості, зокрема на 31.12.2017 - 5 136, 0 тис. грн., на 01.01.2019 - 5 194, 0 тис. грн., на 30.09.2019 - 2 897, 0 тис. грн. Чисті збитки за 2017 рік становили 910, 0 тис. грн., за 9 місяців 2019 - 1 688, 0 тис. грн. (підтверджується доданими до відзиву балансами та звітами про фінансові результати). КП "Теплосервіс Білопілля" має також значну кредиторську заборгованість, загальним розміром станом на 30.09.2019 - 6067 тис. грн., у тому числі із заробітної плати - 358 тис. грн. У діях відповідача відсутній прямий умисел у порушенні зобов`язань з причин несвоєчасного виконання контрагентами перед відповідачем своїх зобов`язань з оплати теплової енергії та неналежною платіжною дисципліною контрагентів у здійсненні оплати послуг з теплопостачання, що підтверджується доданою до відзиву відомістю про стан розрахунків за теплову енергію за період з 2016 по 2018 р.р. При цьому позивачем не доведено понесення ним збитків внаслідок порушення відповідачем прийнятих на себе грошових зобов`язань за договором. Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Статтею 233 ГК України передбачено, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. У разі якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій (ч. 2 ст. 233 ГК України). За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Слід зазначити, що поняття значно та надмірно, при застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. Правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником. Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 ГПК України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Суд при цьому повинен врахувати, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (рішення Конституційного Суду від 11.07.2013 № 7-рп/2013). Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (частина шоста статті 3 Цивільного кодексу України). Правова

позиція Верховного Суду "Щодо підстав для зменшення розміру штрафних санкцій" (п. 13 постанови Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17) наголошує, що за змістом наведених вище норм зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії. Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання. Відповідно до пункту 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суд України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам. Можливість зменшення пені є правом суду за умови наявності підстав такого застосування, яке реалізується судом на власний розсуд. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 у справі №908/868/18, від 13.05.2019 у справі №904/4071/18, від 18.06.2019 у справі №914/891/16. Враховуючи вищевикладені обставини та надані відповідачем в обґрунтування підстав зменшення нарахованої пені докази, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені на 50%. При вирішенні питання щодо зменшення розміру пені судом було дотримано принцип збалансованості інтересів сторін, а також враховано те, що відповідач є комунальним підприємством, яке створено для задоволення потреб споживачів в теплопостачанні та змушене надавати послуги за вартістю, нижчої від її собівартості; сплата штрафних санкцій в повному обсязі, в даному випадку, зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси щодо можливості забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населенню. Також судом першої інстанції взято до уваги добросовісну поведінку відповідача (сума основного боргу була повністю погашена відповідачем на момент звернення позивача з позовом), його фінансовий стан, а також те, що позивачем не надано доказів понесення збитків у зв`язку із таким простроченням. В сукупності із об`єктивними обставинами, на які посилався відповідач у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, останні свідчать про їх винятковість, а отже вбачається наявність підстав у суду першої інстанції для зменшення заявленої до стягнення пені до 50%. Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного позивачем в апеляційній скарзі Доводи апелянта про безпідставність застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин ч. 1 ст. 233 ГПК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України та зменшення штрафних санкцій колегією суддів відхиляються як необгрунтовані. В той же час доводи про необхідність врахування майнового стану сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнових, але й інших інтересів сторін, які беруть участь у зобов`язанні враховуються судом, з приводу чого зазначається, що місцевий господарський суд з урахуванням всіх обставин у справі, інтересів обох сторін, співрозмірності неустойки та ступеню виконання зобов`язання відповідачем, співвідношення розміру пені і понесених позивачем збитків у зв`язку з порушенням відповідачем свого зобов`язання, збитковості фінансового стану відповідача, а також те, що заборгованість за спожитий природний газ відповідачем сплачена в повному обсязі, дійшов обґрунтованого висновку про можливість зменшення розміру пені на 50 відсотків. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази суд дійшов висновку, що позивачем не надано доказів понесених ним збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором або погіршення матеріального стану підприємства саме у зв`язку з порушенням відповідачем умов Договору, а також з огляду на те, що відповідач за Договором купував природний газ виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями. Доводи апелянта (позивача) з приводу неповного з`ясування істотних обставин, що мають значення для справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 549-552, 599, 625 ЦК України, процесуального права, а саме, ст. ст. 236, 238 ГПК України, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було. Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29). За таких обставин решту аргументів позивача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття рішення у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про часткове задоволення позову та задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені. Одночасно колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції, задовольняючи позов частково та задовольняючи клопотання відповідача про зменшення розміру пені, не розглянув позовні вимоги в частині стягнення решти 34951,87 грн. пені, що є порушенням норм процесуального права. Зменшивши розмір пені, що підлягає до стягнення на 50 %, суд не відмовив у задоволенні позову в цій частині. Згідно ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто неповноважним складом суду, в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою, справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою, суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі, судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні, судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу, суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не підлягає задоволенню, але рішення Господарського суду Сумської області від 16.03.2020 у справі №920/157/20 підлягає частковому скасуванню з вищевикладених підстав, з викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Північного апеляційного господарського суду. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.129 ГПК України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення Господарського суду Сумської області від 16.03.2020 у справі №920/157/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 16.03.2020 у справі №920/157/20 скасувати частково, виклавши резолютивну частину в наступній редакції: «

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Білопільської міської ради "Теплосервіс Білопілля" (41800, Сумська область, Білопільський район, м.Білопілля, вул. Соборна, буд. 87, ідентифікаційний код 37601105) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) 34951,87 грн. пені, 15486,84 грн. 3% річних, 53553,50 грн. інфляційних втрат, 2102,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.»

3. Доручити Господарському суду Сумської області видати наказ.

4. Матеріали справи №920/157/20 повернути до Господарського суду Сумської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України. Головуючий суддя І.М. Скрипка Судді А.І. Тищенко Ю.Б. Михальська