LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Миколаївський апеляційний суд473/2311/20

від 06.10.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

06.10.20 22-ц/812/1629/20Провадження № 22-ц/812/1629/20 Головуючий суду першої інстанції Старжинська О.Є. Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 жовтня 2020 року м. Миколаїв Справа 473/2311/20 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого Царюк Л.М., суддів: Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Старжинської О.Є., за правилами спрощеного позовного провадження, в залі судового засідання в м. Вознесенськ, о 10 год. 55 хв., за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_3 , про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчання, В С Т А Н О В И В: 20 липня 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дочку ОСОБА_3 , яка продовжує навчання, у твердій сумі 5 000 грн. щомісячно з усіх видів заробітку (доходу), починаючи від дня подання позову до закінчення дочкою навчання, але не більше, як до досягнення нею 23 років. В обґрунтування позову зазначала, що від шлюбу з ОСОБА_3 має дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка на теперішній час проживає разом з нею та навчається у Національному університеті «Одеська юридична академія» у м. Одеса. З 01 вересня 2019 року дочка навчається на другому курсі денного відділення Одеської юридичної академії, що підтверджується довідкою з місця навчання. Згідно договору про надання освітніх послуг від 08 серпня 2019 року навчання є платним, а тому дочка потребує матеріальної допомоги. Відповідач є працездатною та забезпеченою особою, власником адвокатської фірми та нерухомого майна, тому має можливість сплачувати кошти на утримання дитини. Впродовж року навчання в академії відповідач оплачував навчання та проживання дочки у гуртожитку, але 06 липня 2020 року заявив, що відмовляється від подальшої сплати таких витрат та від дитини, про що повідомив доньці. Рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2020 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 щомісячно аліменти на навчання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі - 4000 грн., починаючи з 01 серпня 2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 , а також судовий збір на користь держави в розмірі 840 грн. 80 коп. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд виходив із того, що відповідач є особою працездатного віку, він може та повинен надавати матеріальну допомогу на утримання своєї повнолітньої дочки, яка продовжує на теперішній час навчання та несе витрати на проживання у гуртожитку та на потреби, пов`язані з навчанням, а тому дійшов висновку про можливість часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача аліментів на доньку на період її навчання. Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_3 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на його необґрунтованість і незаконність, надання судом неправильної оцінки обставинам та наданим доказам, просив скасувати рішення місцевого суду та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що рішення суду базується лише на припущеннях, тоді як суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи. Так, судом встановлено, що відповідачем сплачено за перший рік навчання доньки ОСОБА_4 у навчальному закладі 24 673 грн., про що суду надані оригінали платіжних документів на зазначену суму. Натомість судом не досліджені умови договору про надання освітніх послуг, термін дії, умови оплати. Жодного допустимого доказу щодо матеріального становища відповідача, його матеріальної спроможності, його матеріальних можливостей суду не надано і судом не досліджувалось, що свідчить про порушення ст.ст. 182, 199 СК України. Скаржник зазначав, що плата за рік навчання складає 24 673 грн. : 12 міс. = 2 056 грн./міс., вартість гуртожитку складає 8 000 грн.: 12 міс. = 667 грн./міс., але договором не обумовлена. Отже, наведений судом розрахунок явно не відповідає призначеній сумі у судовому рішенні, що свідчить про порушення судом ст.ст. 263-265 ЦПК України. Позивач у відзиві на апеляційну скаргу доводи апеляційної скарги не визнала, погодилася з рішенням суду першої інстанції. Третя особа правом надати відзив на апеляційну скаргу не скористалась. За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, сторони перебували у зареєстрованому шлюбі у період з 18 червня 1999 року по 23 жовтня 2001 року. Від шлюбу мають дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 навчається на 2 курсі на контрактній основі денної форми навчання Національного університету «Одеська юридична академія» у м. Одеса, термін навчання в якому з 1 вересня 2019 року по 30 червня 2022 року. Стипендію не отримує, не працює, доходів немає. Дитина має постійне місце проживання та реєстрації разом з матір`ю за адресою: АДРЕСА_1 та перебуває на її утриманні. Дитина має певні захворювання з приводу яких спостерігається у сімейного лікаря. Згідно договору № 6335427-2019 про надання освітніх послуг від 08 серпня 2019 року, укладеного між університетом, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , вартість навчання за перший рік навчання та кожний наступний рік навчання становить - 24 673 грн. Під час навчання дитина проживає у гуртожитку учбового закладу. Відповідач є засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «Рабеко і партнери» в м. Кіровоград. За перший рік навчання доньки в університеті відповідач оплатив її навчання. За правилами ч. 1 ст. 199 Сімейного кодексу України(далі - СК України), якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення 23 років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 СК України, яка, зокрема, передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, та спосіб сплати аліментів (ст.ст. 199, 200, 201 СК України). Статтею 200 СК Українипередбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів. Частина заробітку (доходу) матері, батька, яка стягуватиметься як аліменти на повнолітніх дочку, сина, визначається судом з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину). Сімейний кодекс Українивиходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін. Згідно ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно до п. 4 ч. 2 ст. 43 ЦПК Україниучасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Звертаючись до суду першої інстанції з позовом, позивач обґрунтовувала суму аліментів, виходячи з плати за навчання, проживання в гуртожитку, придбання учбових матеріалів, витрат на харчування. Суд першої інстанції відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість при призначенні справи до розгляду роз`яснив учасникам справи обов`язок доказування та подання доказів. Між тим, відповідач, заперечуючи позовні вимоги та обґрунтовуючи у відзиві відсутність обов`язку щодо сплати аліментів, посилався на зловживання позивачем правами не на користь дитини. При цьому відповідач стверджував, що договір про надання освітніх послуг позивач начебто підробила, уклавши договір від його імені та надавши копії квитанцій про сплату навчання доньки за один рік. Проте відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції переконливих доказів, які б свідчили про наявність підстав для звільнення його від сплати аліментів на дитину, або про відповідні обставини, що підтверджували його неспроможність надавати матеріальну допомогу дитині або впливали на розмір такої допомоги. За таких обставин, суд першої інстанції, задовольняючи позов частково, дійшов правильного висновку про те, що відповідач може надавати матеріальну допомогу дочці, яка продовжує навчання і у зв`язку з цим потребує таку допомогу (кошти на проїзд до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження, харчування, купівлю одягу та приладдя для навчання), то з нього на користь позивача слід стягнути аліменти у розмірі 4000 грн. щомісячно, починаючи з 01 серпня 2020 року на період навчання, до 30 червня 2022 року. При цьому укладення від його імені договору про надання освітніх послуг не виключає обов`язку відповідача надавати матеріальну допомогу дочці, яка її потребує. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 висновків суду першої інстанції не спростовують, на законність судового рішення не впливають, а стосуються переоцінки доказів, яким суд першої інстанції дав правильну оцінку з огляду на встановлені обставини та надані сторонами докази. За наслідками розгляду апеляційної скарги встановлено, що оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Отже, відповідно до ст. 375 ЦПК України суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, оскільки відсутні підстави для скасування або зміни судового рішення. Частиною 13 ст. 141 ЦПК Українипередбачено, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін, то розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює. Керуючись ст. ст. 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 03 серпня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту в порядку та випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Л.М. Царюк Судді Т.М. Базовкіна Ж.М. Яворська Повний текст постанови складено 06 жовтня 2020 року.

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»