Постанова 4821 № 700/319/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/1485/20Головуючий по 1 інстанції Справа №700/319/20 Категорія: на ухвалу Бесараб Н. В. Доповідач в апеляційній інстанції Сіренко Ю. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року : м. Черкаси Черкаський апеляційний суд у складі колегії суддів: Гончар Н.І., Сіренка Ю.В., Фетісової Т.Л., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідачі Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Наше Зерно Плюс», державний реєстратор виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопа Богдан Анатолійович, особа, що подала апеляційну скаргу - представник ОСОБА_1 ОСОБА_3 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 на ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 21 липня 2020 року у складі судді Бесараб Н.В., в с т а н о в и в : У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області, ОСОБА_2 , ТОВ «Наше Зерно Плюс», державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б.А. про визнання незаконними та скасування наказів та рішення, визнання недійсним договору оренди землі та зобов`язання вчинити певні дії. У позовній заяві просила: -визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 2 січня 2020 року «Про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки ОСОБА_4 »; -визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 28 грудня 2019 року «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність із зміною цільового призначення ОСОБА_2 »; -визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Черкаської області Цьопи Б.А. про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку за ОСОБА_2 та визнати його право власності на спірну земельну ділянку припиненим; -визнати недійсним договір оренди землі, укладений 20 січня 2020 року між ОСОБА_2 та ТОВ «Наше Зерно Плюс», предметом якого є земельна ділянка площею 2,00 га за кадастровим номером 7122887600:03:001:0354, що розташована на території Хижинської сільської ради Лисянського району Черкаської області; -визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора виконавчого комітету Мошнівської сільської ради Черкаського району Цьопи Б.А. від 23 січня 2020 року про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку № 7122887600:03:001:0354 за ТОВ «Наше Зерно Плюс»; -зобов`язати ГУ Держгеокадастру у Черкаській області видати наказ про затвердження ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки за кадастровим номером 7122887600:03:001:0354 із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства та надання цієї земельної ділянки у власність. 3 червня 2020 року ТОВ «Наше Зерно Плюс» подало клопотання про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28-цс20 за позовом ОСОБА_5 до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_6 , Шепетівської РДА Хмельницької області про визнання наказу про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди протиправними та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. В обґрунтування заяви вказував, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2020 року прийнято до розгляду справу № 688/2908/16-ц. і в п. 42 даної ухвали зазначено, що колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважає, що у практиці касаційних судів існує різний підхід щодо вирішення спорів у справах про визнання незаконними актів органів державної влади або органів місцевого самоврядування про надання у власність (користування) земельних ділянок, у ситуації коли дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку надається кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішенні необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Таким чином, правовідносини, спір з приводу яких вирішується у даній справі є подібним до правовідносин, які є предметом розгляду у справі № 688/2908/16-ц, що розглядається Великою Палатою Верховного Суду. Ухвалою Лисянського районного суду Черкаської області від 21 липня 2020 року провадження у даній справі зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №688/2908/16-ц (провадження № 61-20389св18) за позовом ОСОБА_5 до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_6 , Шепетівської РДА Хмельницької області про визнання наказу про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди протиправними та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію прав оренди земельної ділянки. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження у даній справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі №688/2908/16-ц. Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм процесуального права просив її скасувати та прийняти постанову про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті. В обґрунтування апеляційної скарги вказував, що предметом розгляду справи № 688/2908/16-ц є питання щодо правомірності дій та рішень органів державної влади та місцевого самоврядування з підстав видачі дозволів на розробку проекту землеустрою двом і більше особам. У зв`язку із чим Верховний Суд вважає за необхідне визначити, чи надання такого дозволу одній особі встановлює обмеження для розпорядника земельних ділянок у видачі іншій особі аналогічного дозволу стосовно тієї ж земельної ділянки. Разом з тим, у даній справі дослідженню на предмет законності підлягають рішення ГУ Держгеокадастру у Черкаській області через недотримання порядку черговості розгляду заяв про затвердження проектів землеустрою та передачу земельних ділянок у власність які подаються вже на кінцевій стадії процедури безоплатної приватизації земельної ділянки. Дійсно, і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення однієї і тієї ж земельної ділянки. Однак, відмова у затвердженні уже погодженого проекту землеустрою позивача оскаржується не з тих підстав, що позивач отримав дозвіл на розробку цього проекту раніше, а у зв`язку із тим, що він першим звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про затвердження проекту та передачу у власність земельної ділянки. А тому, скаржник вказує на відсутність підстав для необхідності зупинення провадження у даній справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 688/2908/16-ц. Учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. Згідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції про зупинення провадження у справі (п. 14 ч. 1 ст. 353 ЦПК України) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність оскаржуваної ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи із наступного. Як вбачається з матеріалів справи, 3 червня 2020 року ТОВ «Наше Зерно Плюс» подано заяву про зупинення провадження у даній справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 688/2908/16-ц, провадження № 14-28-цс20 за позовом ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_6 , Шепетівської РДА Хмельницької області про визнання наказу про надання у користування земельної ділянки на умовах оренди протиправними та його скасування, визнання договору оренди землі недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки. Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2020 року прийнято та призначено до розгляду справу №688/2908/16-ц в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 28 квітня 2020 року. Згідно п.10 ч. 1 ст. 252 ЦПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (у іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду. Відповідно до п.14 ч.1 ст. 253 ЦПК України провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених п.10 ч.1 ст. 252 ЦПК України до закінчення перегляду в касаційному порядку. Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Судом встановлено, що підставою звернення ОСОБА_1 до Лисянського районного суду Черкаської області з даним позовом є наказ ГУ Держгеокадастру в Черкаській області від 2 січня 2020 року, яким відмовлено ОСОБА_4 у затвердженні проекту землеустрою та наданні земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0354 у власність з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області вже затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі дану земельну ділянку, яка в подальшому зареєструвала своє право у встановленому законом порядку та надала дану земельну ділянку в оренду ТОВ «Наше Зерно Плюс». Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати постановляючи ухвалу від 12 лютого 2020 року про передачу справи № 688/2908/16-ц на розгляд Великої Палати Верховного Суду вказав, що у практиці касаційних судів існує різний підхід щодо вирішення спорів у справах про визнання незаконними актів органів державної влади чи органів місцевого самоврядування про надання у власність (користування) земельних ділянок, у ситуації коли дозвіл на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку надається кільком особам щодо однієї і тієї ж самої земельної ділянки, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики. Зі змісту п. 36-39 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 18 лютого 2020 року у справі № 688/2908/16-ц вбачається, що Верховний Суду у складі колегій суддів Касаційного адміністративного суду та Касаційного цивільного суду висловлюють позицію, що надання органом місцевого самоврядування чи органом державної влади дозволу на розробку проекту землеустрою двом окремим особам щодо однієї і тієї ж земельної ділянки, є таким, що суперечить вимогам законодавства, та сприяє позбавлення одного з них можливості завершити розпочату ним відповідно до вимог чинного законодавства процедуру отримання у власність земельної ділянки. Тому права (інтереси) особи, яка раніше звернулася за дозволом на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) порушені, оскільки надання дозволу дає особі правомірні, небезпідставні сподівання та очікування, що після розробки проекту землеустрою земельну ділянку їй може бути надано, якщо для цього не буде законних перешкод. В той самий час, у постановах колегій суддів Касаційного адміністративного суду висловлюється позиція, у якій орган державної влади чи місцевого самоврядування має правові підстави для надання особі дозволу на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку, яка вже сформована за заявою іншої особи, яка звернулася раніше, оскільки отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування. Верховний Суд у своїх постановах підтримує позицію, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність (користування) і тому права (інтереси) позивача, який раніше отримав дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (користування) не порушені. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції посилався на те, що наявні підстави для зупинення провадження у справі до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі № 688/2908/16-ц. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, оскільки ОСОБА_1 в обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що 16 серпня 2019 року ГУ Держгеокадастру у Черкаській області було видано наказ № 23-3045/14-19-СГ про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а.с.12). В подальшому, проект землеустрою був погоджений експертом державної експертизи Більською С.І., відповідно до висновку від 8 листопада 2019 року. 16 грудня 2019 року ОСОБА_1 було подано заяву до ГУ Держгеокадастр з проханням затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки з кадастровим номером 7122887600:03:001:0354, проте 2 січня 2020 року їй було відмовлено з тих підстав, що наказом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області вже затверджено проект землеустрою та передано у власність іншій особі. Як вбачається з матеріалів справи дійсно, і ОСОБА_1 і ОСОБА_2 отримали дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення однієї і тієї ж земельної ділянки. В подальшому ОСОБА_2 перший звернувся до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про затвердження проекту та передачу у власність земельної ділянки на підставі якої йому 28 грудня 2019 року було затверджено документацію із землеустрою та надано земельну ділянку у власність, що в свою чергу стало підставою для відмови ОСОБА_1 у видачі оскаржуваного наказу ГУ Держгеокадастру від 2 січня 2020 року про відмову у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки. Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, зупиняючи провадження у даній справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду судових рішень у справі №688/2908/16-ц, прийшов до обґрунтованого та вмотивованого висновку, оскільки підстави позовів у даній справі та у справі № 688/2908/16-ц є подібними, адже вимоги обґрунтовуються конкуренцією дозволів розпорядника земельними ділянками, виданими різним особам на одну і ту ж земельну ділянку. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду- залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_3 залишити без задоволення. Ухвалу Лисянського районного суду Черкаської області від 21 липня 2020 року у даній справі залишити без змін. Постанова оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: Н.І. Гончар Ю.В. Сіренко Т.Л. Фетісова