Постанова 4803 № 181/680/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/1118/20 Справа № 181/680/19 Суддя у 1-й інстанції - Літвінова Л. Ф. Суддя у 2-й інстанції - Лаченкова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Лаченкової О.В. суддів - Варенко О.П., Городничої В.С. розглянула у порядку письмового провадження без повідомлення участників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк Приватбанк на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2019 року по справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк ПриватБанк до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - ВСТАНОВИЛА: В червні 2019 року до Межівського районного суду Дніпропетровської області надійшов позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішенням Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2019 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк заборгованість за кредитним договором №б/н від 16.05.2011 року в сумі 3069,86 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк судовий збір пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 38,42 грн. В решті позову відмовлено. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк", просить скасувати рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2019 року по справі №181/680/19 в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ Приватбанк задовольнити, в іншій частині рішення залишити без змін. Відзивів на апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2019 року від інших учасників справи до суду не надходило. Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження домовленості між сторонами мається підписана ОСОБА_1 анкета-заява від 16.05.2010 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, а також згода з Тарифами в Приватбанку, які були надані ОСОБА_1 для ознайомлення в письмовому вигляді. У заяві зазначено, що відповідач згодна з тим, що ця Анкета-заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. До анкети-заяви банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/. На підставі вказаних Анкети-заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг та самих Умов і правил надання банківських послуг, позивач нарахував відповідачу заборгованість станом на 30.04.2019 року в розмірі в розмірі 139 741,53 грн. яка складається з 134210,64 грн -заборгованість за процентами за користування кредитом, 3069,86 грн заборгованість за кредитом, 2416,03 грн - заборгованість за пенею та комісією. Позивач на власний розсуд визначив остаточну заборгованість, розмір якої становить 127 740,84грн., з яких 3089,86 грн. - заборгованість за кредитом та 124 670,98 грн заборгованість по процентам за користування кредитом з 16.05.2011 року по 29.03.2019 року. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч.1 ст. 626, ч.1 ст. 628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України). Відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів банку, що долучені позивачем до позовної заяви не містять підпису відповідача, а тому вони не можуть розцінюватися як складові частини кредитного договору, умови якого погоджені сторонами. Задовольняючи частково позовні вимоги Банку, суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Доводи апеляційної скарги позивача про те, що суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, що оскаржуване рішення є безпідставним, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Згідно матеріалам справи, анкета-заява, яка підписана сторонами 16.05.2011 року, не містить жодної інформації щодо встановленого розміру базової процентної ставки за кредитом. Посилання позивача на копію Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», як належний доказ погодження сторонами умов договору щодо розміру процентної ставки, не можуть бути прийняті у якості належного доказу у розумінні ст.77 ЦПК України, оскільки Витяг з Тарифів не підписаний відповідачем, окрім того, він містить перелік тарифних планів декількох видів кредитних карток, а який саме вид послуги та вид кредитної картки обрала відповідач позивачем не доведено. Стаття 81 ЦПК Українипередбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Доводи АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі про те, що суд першої інстанції мав керуватися положеннями ст. 1048, 1054 ЦК Українита задовольнити позовні вимоги позивача щодо стягнення з позичальника процентів за користування кредитними коштами, визначивши розмір процентів на рівні облікової ставки НБУ, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки позивач не пред`являв вимог про стягнення процентів за користування кредитними коштами, з підстав та у розмірах, встановлених ст. 1048 ЦК України, а заява-анкета не містить розміру процентів. Посилання апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» на те, що відсутність підпису відповідача в Умовах та правилах надання банківських послуг, при наявності її письмового свідчення про те, що вона ознайомлена у письмовому вигляді та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку не є підставою для визнання неукладеним кредитного договору, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, зокрема, заборгованість по процентах за користування кредитними коштами та обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ як невід`ємні частини спірного договору. Проте, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Доводи в апеляційній скарзі позивача про те, що суд першої інстанції не правильно тлумачить та застосовує постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, оскільки у справі, рішення якої оскаржується, відповідач як позичальник не заперечувала факт ознайомлення з Умовами та правилами надання банківських послуг, не можуть бути прийняти до уваги, оскільки Верховним Судом розглянуто питання щодо формування судової практики застосування норм, які регулюють правовідносини у сфері споживчого кредитування, і в тому числі поширюються на правовідносини, які виникли в даній справі. Таким чином, приведені в апеляційній скарзі доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» - залишити без задоволення. Рішення Межівського районного суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2019 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів згідно ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий суддя О.В.Лаченкова Судді О.П.Варенко В.С.Городнича