Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/3290/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8160/20 Справа № 212/3290/20 Суддя у 1-й інстанції - Борис О. Н. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року м.Кривий Ріг справа № 212/3290/20 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Барильської А.П. суддів - Бондар Я.М., Зубакової В.П. сторони: позивач ОСОБА_1 , відповідач регіональна філія «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» розглянувши у спрощеному позовному провадженні, у порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2020 року, яке ухвалено суддею Борис О.Н. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області та повний текст рішення складено 14 липня 2020 року, - ВСТАНОВИВ: В травні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітку. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона працює у структурному підрозділі Криворізької дирекції залізничних перевезень регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» прийомно-здавальником вантажу та багажу. Позивач не погоджується з розміром нарахованої та виплаченої заробітної плати за березень-квітень 2020 року вважаючи, що їй роботодавцем не було нараховано та сплачено заробітну плату за 9 годин у березні 2020 року в розмірі 482,58 грн. та за 14 годин у квітні 2020 року в розмірі 755,15 грн., які просить суд стягнути з відповідача. На підставі наведеного вище позивач просила суд стягнути з регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» на свою користь 482,58 грн. за час вимушеного прогулу в березні 2020 року та 755,16 грн. за час вимушеного прогулу в квітні 2020 року. Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2020 року ОСОБА_1 в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач та її представники просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про задоволення позовних вимог позивача посилаючись на те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що відповідач мусив забезпечити позивача роботою, як це передбачено трудовим договором, однак не з вини позивача в березні 2020 року та в квітні 2020 року, остання недопрацювала встановлені графіком робочі години, чим позбавив позивача права на роботу на умовах повного робочого дня. Вважають, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що невідпрацьований позивачем час пов`язаний з простоєм на підприємстві відповідача. Зауважує на тому, що позивача було переведено на неповний робочий день, при цьому не було виконано вимог ст. 56 КЗпП України щодо надання згоди працівника на встановлення неповного робочого дня. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, оскільки ціна позову менше 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 з 11 січня 1989 року працювала на посаді прийомоздавальника вантажу та багажу станції Мудрьона Придніпровської залізної дороги та на теперішній час позивач займає посаду прийомоздавальника вантажу та багажу 3 розряду станції ОСОБА_4 . Відповідно до Правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників підприємства та доповнення до Правил внутрішнього трудового розпорядку станції Мудрьона Криворізької дирекції, введених в дію наказом від 02.01.2020 року за № 61/ДС, режим роботи для прийомоздавальників вантажу та багажу становить з 08.00 год. до 20.00 год. в денну зміну з перервою 1,0 година (з 11.30 год. до 12.00 год. з 15.30 год. до 16.00 год.) - 11 годин, а з 20.00 год. до 08.00 год. в нічну зміну без перерви - 12 годин. Як вбачається з графіка роботи (змінності) на березень 2020 року ( період з 01.03.2020 по 31.03.2020 року), запланована кількість годин роботи прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_1 становить 138 годин ( нормальна тривалість робочого часу за цей період становить 166 годин). Згідно з графіком роботи (змінності) на квітень 2020 року (період з 01.04.2020 по 30.04.2020 року), запланована кількість годин по роботи прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_1 становить 130 годин (нормальна тривалість робочого часу за цей період становить 165 годин). Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилалася на те, що їй не було нараховано та сплачено заробітну плату за 9 годин у березні 2020 року та заробітну плату за 14 годин у квітні 2020 року, що свідчить про те, що між сторонами виник трудовий спір з приводу обрахування робочого часу за березень-квітень 2020 року у зв`язку із введенням режиму простою на підприємстві. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з відсутності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченого заробітку за березень-квітень 2020 року, оскільки відповідачем дотримано норми чинного трудового законодавства про оплату праці працівника при застосуванні простою у роботі позивача за період березень-квітень 2020 року. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. На виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 року № 215 «Про запобігання поширення на території України коронавірусу СОVID-19», вказівок акціонерного товариства «Українська залізниця» від 17.03.2020 року за № ЦЦЛ-14/154, від 19.03.2020 року за № ЦЮ-08/679, щодо припинення перевезення пасажирів у внутрішньому приміському, міському та регіональному сполученні та, як наслідок, виникнення незабезпечення роботою працівників, пов`язаних з обслуговуванням перевізного процесу, з метою забезпечення попередження розповсюдження коронавірусної інфекції на території, що входить в межі обслуговування регіональної філії «Придніпровська залізниця», недопущення порушення законних прав працівників, Наказом директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» від 18.03.2020 року за № 102/Н «Про простій працівників регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» встановлено період простою, починаючи з 12 години - 18.03.2020 року по 03.04.2020 року. На підставі наказу директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 18.03.2020 року за № 102/Н, статей 34, 113 КЗпП України та п.31.30 Колективного договору регіональної філії «Придніпровська залізниця», телеграфної вказівки від 17.03.2020 року № ЦЦЛ-14/154 щодо припинення перевезення пасажирів у внутрішньому приміському, міському та регіональному сполученні та, як наслідок, виникнення незабезпечення роботою працівників, пов`язаних з обслуговуванням перевізного процесу, з метою забезпечення попередження розповсюдження коронавірусної інфекції, недопущення порушення законних прав працівників, наказом начальника Криворізької дирекції від 19.03.2020 року за № 184/ДН запроваджено простій у структурному підрозділі «Криворізька дирекція залізничних перевезень» для окремих категорій працівників відділів, станцій, виробничо-технологічних підрозділів, згідно додатку. У додатку до наказу зазначено, що стосовно прийомоздавальника вантажу та багажу 3 розряду ОСОБА_1 визначено період простою, починаючи з 23.03.2020 року по 03.04.2020 року. Згідно ст.34 КЗпП України, простій - це зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами. У разі простою працівники можуть бути переведені за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації на весь час простою або на інше підприємство, в установу, організацію, але в тій самій місцевості на строк до одного місяця. Згідно до ст. 12 Закону України «Про оплату праці», норми оплати праці (за роботу в надурочний час; у святкові, неробочі та вихідні дні; у нічний час; за час простою, який мав місце не з вини працівника; при виготовленні продукції, що виявилася браком не з вини працівника; працівників молодше вісімнадцяти років, при скороченій тривалості їх щоденної роботи тощо) і гарантії для працівників (оплата щорічних відпусток; за час виконання державних обов`язків; для тих, які направляються для підвищення кваліфікації, на обстеження в медичний заклад; для переведених за станом здоров`я на легшу нижчеоплачувану роботу; переведених тимчасово на іншу роботу у зв`язку з виробничою необхідністю; для вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років, переведених на легшу роботу; при різних формах виробничого навчання, перекваліфікації або навчання інших спеціальностей; для донорів тощо), а також гарантії та компенсації працівникам в разі переїзду на роботу до іншої місцевості, службових відряджень, роботи у польових умовах тощо встановлюються Кодексом законів про працю України та іншими актами законодавства України. Норми і гарантії в оплаті праці, передбачені частиною першою цієї статті та Кодексом законів про працю України, є мінімальними державними гарантіями. Положення статті 113 КЗпП України визначають, що час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Також положення статті 113 КЗпП України визначають, що час простою не з вини працівника, в тому числі на період оголошення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). З наданої виписки із Журналу передзмінних інструктажів за березень 2020 року вбачається, що прийомоздавальник вантажу та багажу ОСОБА_1 22 березня 2020 року була ознайомлена із наказом начальника Криворізької дирекції від 19.03.2020 року за № 184/ДН про запровадження простій у структурному підрозділі «Криворізька дирекція залізничних перевезень» для окремих категорій працівників відділів, станцій, виробничо-технологічних підрозділів, згідно додатку, в якому, зокрема, зазначено що стосовно прийомоздавальника вантажу та багажу 3 розряду ОСОБА_1 визначено період простою, починаючи з 23.03.2020 року по 03.04.2020 року. У п. 5 Наказу начальника Криворізької дирекції від 19.03.2020 року за № 184/ДН «Про простій працівників структурного підрозділу «Криворізька дирекція залізничних перевезень» зазначено, що розрахунки заробітної плати за період простою проводити з розрахунку годинної тарифної ставки (окладу) відповідно до пункту 3.1.30 Колективного договору Придніпровської залізниці (код виду оплати 319). У пункті 3.1.30 Колективного договору Придніпровської залізниці на 2007-2015 роки зазначено, що час вимушеного простою (зокрема, на діючих локомотивах на шляху прямування) з причин, що не залежать від працівника, оплачувати з розрахунку тарифної ставки, окладу. Так, згідно графіку роботи прийомоздавальників вантажу та багажу за березень 2020 року, робочий час ОСОБА_1 повинен становити 138 годин при нормі 166 годин. Також згідно графіку роботи прийомоздавальників вантажу та багажу за квітень 2020 року, робочий час ОСОБА_1 повинен становити 130 годин при нормі 165 годин. В той же час, у зв`язку введенням у Криворізькій дирекції простою, ОСОБА_1 було відпрацьовано за період з 1 березня по 23 березня 2020 року 103 години та з 03 квітня по 30 квітня 2020 року 130 годин. Оскільки позивачу ОСОБА_1 було запроваджено режим простою з 23 березня по 03 квітня 2020 року, тому тривалість робочого часу позивача для оплати праці за вказаний період повинна визначатись з урахуванням пункту 3.5. Положення про застосування підсумованого обліку робочого часу працівників акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого наказу акціонерного товариства «Українська залізниця» від 18.04.2019 року за №

267. Так, тривалість робочого дня за 23-27 та 30-31 березня 2020 року становить 7 годин та за 28 березня -5 годин. За таких обставин кількість часу простою за період з 23 по 31 березня 2020 року становить 54 години, з розрахунку (7 днів х 7 годин) + (1 день х 5 годин). Також тривалість робочого дня за 1-3 квітня 2020 року становить 7 годин. За таких обставин кількість часу простою за період з 01 по 03 квітня 2020 року становить 21 година, з розрахунку (3 дні х 7 годин). На підставі викладеного вище колегія суддів вважає, що роботодавцем було дотримано положення чинного законодавства при визначенні часу простою в роботі позивача у 54 години у березні 2020 року та 21 години у квітні 2020 року. Крім того, як вбачається з наданих Криворізькою дирекцією розрахунку заробітної плати ОСОБА_1 за березень - квітень 2020 року, кількість недопрацьованих годин у березні 2020 року становить 9 годин, у квітні 2020 року 14 годин. Водночас положення пункту 3.5. Положення про застосування підсумованого обліку робочого часу працівників акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого наказу акціонерного товариства «Українська залізниця» від 18.04.2019 року за № 267, визначають, що при підрахунку норми тривалості робочого часу за облікований період дні простою виключаються. Тобто період часу з 23 березня по 03 квітня 2020 року не включається при підрахунку норми тривалості робочого часу за березень-квітень 2020 року, що вказує на утворення в цей період недопрацьованих годин до визначеної норми робочого часу. На підставі наведеного вище колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача недоплаченого, на переконання позивача, заробітку за березень-квітень 2020 року оскільки недопрацьовані години ОСОБА_1 у березні-квітні 2020 року утворились у зв`язку із запровадженням простою на підприємстві та цей час підлягає оплаті роботодавцем, з огляду на положення пункту 3.5. Положення про застосування підсумованого обліку робочого часу працівників акціонерного товариства «Українська залізниця», затвердженого наказу акціонерного товариства «Українська залізниця» від 18.04.2019 року за №

267. Як вбачається із матеріалів справи, згідно затвердженого графіку за березень 2020 року, вказані зміни, які були фактично відпрацьовані позивачем ОСОБА_1 у березні 2020 року та відповідно до розрахункового листа прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_1 станції ОСОБА_4 за березень 2020 року було нараховано та оплачено фактично відпрацьовані 130 години за ставками (004), 21 години простою не з вини працівника (340 вид) та 14 годин недопрацьованих до норми (776 вид). Згідно затвердженого графіку за квітень 2020 року, вказані зміни, які були фактично відпрацьовані позивачем ОСОБА_1 у квітні 2020 року та відповідно до розрахункового листа прийомоздавальника вантажу та багажу ОСОБА_1 станції ОСОБА_4 за березень 2020 року було нараховано та оплачено фактично відпрацьовані 103 години за ставками (004), 54 години простою не з вини працівника (340 вид) та 9 годин недопрацьованих до норми (776 вид). Не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції при ухваленні рішення не враховано, що відповідач мусив забезпечити позивача роботою, як це передбачено трудовим договором, однак не з вини позивача в березні 2020 року та в квітні 2020 року остання недопрацювала встановлені графіком робочі години, чим позбавив позивача права на роботу на умовах повного робочого дня, оскільки на підставі наказу директора регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» від 18.03.2020 року за № 102/Н, статей 34, 113 КЗпП України та п.31.30 Колективного договору регіональної філії «Придніпровська залізниця», телеграфної вказівки від 17.03.2020 року № ЦЦЛ-14/154 щодо припинення перевезення пасажирів у внутрішньому приміському, міському та регіональному сполученні та, як наслідок, виникнення незабезпечення роботою працівників, пов`язаних з обслуговуванням перевізного процесу, з метою забезпечення попередження розповсюдження коронавірусної інфекції, недопущення порушення законних прав працівників, наказом начальника Криворізької дирекції від 19.03.2020 року за № 184/ДН запроваджено простій у структурному підрозділі «Криворізька дирекція залізничних перевезень» для окремих категорій працівників відділів, станцій, виробничо-технологічних підрозділів, згідно додатку. При цьому тлумачення статті 34, 113 КЗпП України свідчить, що при запровадженні простою за ініціативи роботодавця та за відсутності вини працівника на роботодавця покладено обов`язок здійснювати оплату часу простою не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Тобто при простої не відбувається зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення, оскільки розмір окладу залишається незмінним. Таким чином, розрахунок по заробітній платі за фактично відпрацьовані години та за години простою за березень, квітень 2020 року позивачу були проведені відповідачем правильно та в повному обсязі. На підставі наведеного вище колегія суддів приходить до висновку про те, що відповідачем було дотримано норми чинного трудового законодавства про оплату праці працівника при застосуванні простою у роботі позивача за період березень-квітень 2020 року. Наведеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про те, що невідпрацьований позивачем час пов`язаний з простоєм на підприємстві відповідача. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивача було переведено на неповний робочий день, при цьому не було виконано вимог ст. 56 КЗпП України щодо надання згоди працівника на встановлення неповного робочого дня колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки недопрацьовані години ОСОБА_1 у березні-квітні 2020 року утворились у зв`язку із запровадженням простою на підприємстві, а не у зв`язку з встановленням позивачу неповного робочого дня. Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишенню без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та її представників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - залишити без задоволення. Рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу від 13 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 05 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: