Постанова 4855 № 826/11931/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/11931/18 Суддя (судді) першої інстанції: Добрянська Я.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» до Північного офісу Держаудитслужби про визнання протиправними дій, скасування вимоги,- В С Т А Н О В И Л А : Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» звернулося з позовом до суду, в якому просить: - визнати протиправними дії Північного офісу Держаудитслужби щодо проведення позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» за період з 01.01.2016 по 01.04.2018; - скасувати вимогу від 25.06.2018 №26-09-14-14/5962 про вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства, виявлених позаплановою ревізією окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» за період з 01.01.2016 по 01.04.2018 року. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем порушені норми чинного законодавства в ході вчинення дій щодо проведення ревізії Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» в частині залучення до проведення ревізії осіб, які не можуть бути спеціалістами, проведення ревізії не за місцем знаходження об`єкта контролю та з дослідженням невідомих позивачу документів, а також грубого порушення строків проведення ревізії. Відтак, вимога відповідача від 25.06.2018 року №26-09-14-14/5962 про вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства за результатами проведеного контрольного заходу та складеного акту ревізії є неконкретизованою, оскільки не містить яким чином та які дії має вчинити позивач на усунення виявленого порушення в зазначеній вище вимозі від 25.06.2018 року. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому вказано, що всі доводи позивача, які викладені у позовній заяві ґрунтуються на наданні особистої правової оцінки законодавства, яка нічим не підтверджується. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставина справи, рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що Департамент земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та Департамент внутрішнього фінансового контролю та аудиту Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), працівники, які залучені відповідачем в якості спеціалістів для проведення ревізії, не є міністерством, іншим центральним органом виконавчої влади, їх територіальним органом, підприємством, установою чи організацією, тому у проведенні контролюючого заходу брали участь особи, які не можуть бути до цього залучені. Наголошує, що законодавством передбачено вичерпний перелік підстав для проведення ревізії в місці, іншому, ніж місцезнаходження об`єкта контролю, тому відповідачем незаконно змінено місце проведення ревізії. Крім того, вказує, що відповідачем порушено максимальні строки надання акту ревізії для ознайомлення і підписання позивачу. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Північним офісом Держаудитслужби проведено позапланову ревізію окремих питань фінансово-господарської діяльності Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» за період з 01.01.2016 по 01.04.2018, за результатами якого складено Акт №09-30-399 від 30.05.2018. На виконання Ухвали Печерського районного суду міста Києва від 16.04.2018 по справі №757/18120/18-к в рамках кримінального провадження від 02.11.2017 №12017100010010407 посадовими особами контролюючого органу проведена позапланова виїзна ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача за період з 01.01.2016 по 01.04.2018, а також - внаслідок надання дозволу на продовження строку проведення ревізії на 5 робочих днів, починаючи з 16.05.2018 включно згідно Ухвали Печерського районного суду міста Києва від 04.05.2018 по справі №757/21606/18-к - проведена ревізія з 23 квітня 2018 року по 22 травня 2018 року, за результатами якої складено акт від 30 травня 2018 року №09-30/399. Ревізію проведено на підставі направлень, виданих начальником Північного офісу Держаудитслужби від 20.04.2018 №651, №652, від 23.04.2018 №659 та №658, від 25.04.2018 №671, №672, №673, від 07.05.2018 №738 наступними спеціалістами: начальником відділу Північного офісу Держаудитслужби Зав`ялою О.М., головними державними фінансовими інспекторами Киреченко Л.В., Мельником С.В., Данюком А.В., головними спеціалістами Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Ваньчуком Я.Б. , Івановою В.П., Єлісєєвим А.Д., головним спеціалістом внутрішнього фінансового контролю та аудиту Виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) Будником О.Д . За результатами проведеної позапланової ревізії фінансово-господарської діяльності позивача з 23.04.2018 по 22.05.2018 року, відповідачем було виявлено фінансові порушення, що призвели до матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 15157,51 тис. гривень, про що було направлено вимогу у формі листа №26-09-14-14/5962 від 25.06.2018 «Про вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства», зміст якої полягав у наступному. Позивачем протягом періоду, що підлягав ревізії, в порушення вимог пункту 17.3.2 Правил благоустрою м. Києва від 25.12.2008 №1051/1051, укладались договори з суб`єктами господарювання про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування у Дарницькому, Дніпровському та Деснянському районах м. Києва за договорів про надання права на експлуатацію фіксованих місць паркування у Дарницькому, Дніпровському та Деснянському районах м. Києва, ст. 193 Господарського кодексу України від 16.01.2003 №436-IV, ст. 526 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435- IV, та в недотримання вимог рішення Київської міської ради від 23.06.2011 №242/5629 «Про встановлення місцевих податків і зборів в м. Києві» (у редакції рішення Київської міської ради від 02.07.2015 №667/1531) протягом періоду ревізії суб`єкти господарювання здійснювали фактичну експлуатацію паркувальних майданчиків у Дарницькому, Дніпровському та Деснянському районах м. Києва не у відповідності площ земельних ділянок та кількості машино-місць, фактично переданих в експлуатацію згідно умовам укладених договорів та в окремих випадках з суб`єктами господарювання, з якими відсутні договірні відносини. Таким чином, у зв`язку з не затвердженням у встановленому порядку схем ОДР, використання земельних ділянок суб`єктами господарювання не у відповідності до умов вищезазначених договорів, в частині невідповідності кількості машино-місць у Дарницькому, Дніпровському та Деснянському районах м. Києва, фактично переданих в експлуатацію суб`єктам господарювання, займаної площі для експлуатації фіксованих місць паркування позивачем недоотримано доходу в загальній сумі 15 157,51 тис. грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) позивачу на відповідну суму, зокрема: по Дарницькому району в сумі 8269,51 тис. грн, по Дніпровському районі в сумі 1939,15 тис. грн, по Деснянському району в сумі 4948,84 тис. грн. Порушення в ході ревізії не усунуто. Вимогою зобов`язано позивача усунути вказані порушення і недоліки в місячний термін з дня отримання вимоги №26-09-14-14/5962 від 25.06.2018. Позивач, вважаючи вищевказану вимогу протиправною, такою, що порушує його законні права та інтереси, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що орган державного фінансового контролю уповноважений здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти підконтрольній установі обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень, а вимога органу державного фінансового контролю спрямована на коригування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні врегульовано Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 №2939-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин). Відповідно до статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» головними завданнями органу державного фінансового контролю є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов`язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов`язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб`єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (підконтрольні установи), за дотриманням бюджетного законодавства, дотриманням законодавства про закупівлі, діяльністю суб`єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за судовим рішенням, ухваленим у кримінальному провадженні. Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування. Порядок проведення органом державного фінансового контролю державного фінансового аудиту, інспектування та перевірок державних закупівель установлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно зі статтею 4 Закону № 2939-XII інспектування здійснюється органом державного фінансового контролю у формі ревізії та полягає у документальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і матеріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті. Згідно ст. 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» орган державного фінансового контролю: 1) здійснює державний фінансовий контроль та контроль за: виконанням функцій з управління об`єктами державної власності; цільовим та ефективним використанням коштів державного і місцевих бюджетів; цільовим використанням і своєчасним поверненням кредитів (позик), одержаних під державні (місцеві) гарантії; достовірністю визначення потреби в бюджетних коштах при складанні планових бюджетних показників; відповідністю взятих бюджетних зобов`язань розпорядниками бюджетних коштів відповідним бюджетним асигнуванням, паспорту бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі); веденням бухгалтерського обліку, а також складанням фінансової і бюджетної звітності, паспортів бюджетних програм та звітів про їх виконання (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі), кошторисів та інших документів, що застосовуються в процесі виконання бюджету; станом внутрішнього контролю та внутрішнього аудиту у розпорядників бюджетних коштів; усуненням виявлених недоліків і порушень; 2) розробляє пропозиції щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому; 3) вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб; 4) здійснює інші повноваження, визначені законами України та покладені на нього Кабінетом Міністрів України. Орган державного фінансового контролю розглядає листи, заяви і скарги громадян про факти порушення законодавства з фінансових питань. Звернення, в яких повідомляється про крадіжки, розтрати, недостачі, інші правопорушення, негайно пересилаються правоохоронним органам для прийняття рішення згідно з законодавством. Згідно зі статтею 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» органу державного фінансового контролю надається право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства (пункт 7); звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (пункт 10); при виявленні збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір у встановленому законодавством порядку (пункт 13). Згідно пункту 1 Положення про Державну аудиторську службу України затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 43 від 03 лютого 2016 року Державна аудиторська служба України (Держаудитслужба) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України та який забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю. Підпунктом 4 пункту 4 Положення визначено, що Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших осіб підприємств, установ та організацій, що контролюються, усунення виявлених порушень законодавства; здійснює контроль за виконанням таких вимог; звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь. Відповідно до підпунктів 16, 23 пункту 6 Положення Держаудитслужба для виконання покладених на неї завдань має право: пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; у разі виявлення збитків, завданих державі чи підприємству, установі, організації, що контролюється, визначати їх розмір в установленому законодавством порядку. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання. З матеріалів справи вбачається, що позивачем отримано по одному примірнику направлення на проведення ревізії, копії Ухвал Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2018 по справі №757/18120/18-к та від 04.05.2018 по справі №757/21606/18-к, про що свідчить підпис Т.в.о. директора Кончина М.В. та в.о. директора Німаса О.Я. та не заперечується позивачем. При цьому, суд першої інстанції вірно не погодився з доводами позивача, що особистий підпис керівників позивача жодним чином не підтверджує, що ухвала від 04.05.2018 по справі №757/21606/18-к була вручена позивачу, оскільки зазначене спростовується нормами пункту 13 Порядку проведення інспектування Державною аудиторською службою, її міжрегіональними територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 року № 550 (зі змінами і доповненнями; далі - Порядок № 550), який передбачає, що у разі продовження строку планової або позапланової виїзної ревізії в межах визначеної Законом тривалості посадові особи органу державного фінансового контролю та залучені спеціалісти зобов`язані пред`явити керівнику об`єкта контролю чи його заступнику направлення з продовженим строком проведення ревізії. Відповідно до частини 15 статті 11 Закону № 2939-XII ненадання документів визначених частиною 14 статті 11 Закону 2939-XII посадовим особам підконтрольних установ та інших суб`єктів господарської діяльності або їх надання з порушенням вимог, встановлених частиною чотирнадцятою статті 11, є підставою для недопущення посадових осіб органу державного фінансового контролю до проведення ревізії. Разом із тим, позивач не скористався вищезгаданими нормами Закону №2939-XII, оскільки підстави для недопущення посадових осіб органу державного фінансового контролю до проведення ревізії у нього були відсутні, а відтак відповідачем було проведено позапланову ревізію у встановленому законодавством порядку. Порядок №550 передбачає, що результати ревізії оформлюються актом та не передбачає, що результати ревізії можуть бути оформлені до закінчення проведення ревізії, а тому акт ревізії оформлюється у цей же 5-ти робочий день, про який зазначено у п.39 Порядку №550 і в цей же термін перший та третій примірник акту позапланової ревізії надається для ознайомлення і підписання об`єкту контролю. Відповідно, позапланова ревізія фінансово-господарської діяльності позивача тривала з 23.04.2018 по 22.05.2018, вказане зокрема зазначено в Акті позапланової ревізії та не заперечується ні відповідачем, ні позивачем, Акт складений 30.05.2018 та того ж дня направлений позивачу листом №26-09-14-14/4988 від 30.05.2018, що відповідає встановленому строку проведення позапланової ревізії та не являється порушенням з боку відповідача строків проведення позапланової ревізії та строків для ознайомлення і підписання зі сторони позивача. Як вбачається з матеріалів справи, ініціатором проведення позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача була Генеральна прокуратора України, яка листом від 24.04.2018 №30/2-35786-17 звернулась до відповідача, в якому повідомила, що службові особи позивача 24.04.2018 відмовились надати відповідних спеціалістів для обміру паркувальних майданчиків, що прямо передбачено судовим рішенням. Відмова позивача щодо залучення відповідних спеціалістів підтверджується наявними у матеріалах справи листами від 24.04.2018 №053/05-112 та №053/05-1150 Органом досудового розслідування направлено листа до Департаменту земельних ресурсів КМДА з вимогою виділення спеціалістів для обміру пакувальних майданчиків. Таким чином, відповідно до п.3 частини 1 Закону №2939-XII Генеральна прокуратора України звернулась до відповідача про залучення до проведення позапланової ревізії Головних спеціалістів Департаменту земельних ресурсів КМДА та Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту Виконавчого органу КМДА та видачу щодо них відповідних направлень. Разом із тим, законодавством не зобов`язано відповідача щодо обов`язкового укладання письмового договору з кваліфікованими фахівцями та не встановлено будь-якої форми договору на залучення кваліфікованих фахівців, а також не зобов`язано орган державного фінансового контролю надавати об`єкту контролю підтвердження про укладання договорів з кваліфікованими фахівцями. При цьому факт присутності спеціалістів Департаменту внутрішнього фінансового контролю та аудиту Виконавчого органу КМДА та спеціалістів Департаменту земельних ресурсів КМДА свідчить про досягнуту органом досудового розслідування та названими Департаментами домовленість у залучені спеціалістів на позаплановій ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача, оскільки проведення позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності у позивача здійснювалось в рамках кримінального провадження. Аналіз положень Порядку взаємодії органів державної контрольно-ревізійної служби, органів прокуратури, внутрішніх справ, Служби безпеки України, затвердженого наказом Головного контрольно-ревізійного управління України, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Генеральної прокуратури України від 19.10.2006 року №340/1025/685/53 (далі - Порядок взаємодії) дає підстави для висновку про те, що ревізія за зверненням правоохоронного органу проводиться за місцезнаходженням об`єкта контролю, для проведення якої такий правоохоронний орган представляє вилучені документи. Водночас, вказаним Порядком взаємодії визначено вичерпний перелік підстав для проведення ревізії в узгодженому між органом ДКРС та правоохоронним органом місці, тобто не за місцезнаходженням об`єкта контролю. Зазначена норма Порядку взаємодії кореспондується з нормами статті 168 Кримінального процесуального кодексу України, яка чітко визначає, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач листом від 17.05.2018 №26-09-17-17/4625 звернувся до старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України про сприяння у наданні вилучених документів або надання доступу до них, на що отримав дозвіл (лист від 18.05.2018 №30/2-35786-17) на ознайомлення з оригіналами всіх вилучених документів в квітні 2018 року у позивача. Таким чином, відповідач листом від 21.05.2018 №26-09-14-14/4704 повідомив позивача в порядку інформування про те, що позапланова ревізія окремих питань фінансово-господарської діяльності позивача буде проведена за оригіналами та належним чином завіреними копіями первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку наданими позивачем та за вилученими документами в узгодженому між органом державного фінансового контролю та правоохоронним органом місці, а саме: в приміщенні Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України за адресою: м. Київ, вул. Борисоглібська, 18 (каб.№418), що не являється порушенням Порядку взаємодії. Відтак, відповідачем було інформовано позивача щодо зміни місця проведення позапланової ревізії, однак позивач не скористався своїм правом звернутися з клопотанням про проведення ревізії за вилученими документами в приміщенні Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України в присутності позивача, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які клопотання, звернення, заяви тощо позивача до Головного слідчого управління Генеральної прокуратури України. У зв`язку з не затвердженням у встановленому порядку схем організації дорожнього руху, використанням земельних ділянок суб`єктами господарювання не у відповідності до умов вищеназваних договорів, в частині невідповідності кількості машино-місць у Дарницькому, Дніпровському та Деснянському районах м. Києва, фактично переданих в експлуатацію суб`єктам господарювання, займаної площі для експлуатації фіксованих місць паркування позивачем недоотримано доходу в загальній сумі 15157515,10 грн, що призвело до матеріальної шкоди (збитків) позивачу на відповідну суму, зокрема: по Дарницькому району в сумі 8269516,45 грн, по Дніпровському районі в сумі 1939157,35 грн, по Деснянському району в сумі 4948841,30 грн, відповідачем була складена вимога від 25.06.2018 №06-09-14-14/5962 про вжиття заходів щодо усунення порушень законодавства. Згідно акту ревізії, обстеження фактичної кількості паркомісць, наявних на паркувальних майданчиках здійснено комісією у складі лише однієї особи - представника позивача, а представники контролюючого органу та залучені спеціалісти були лише присутніми в ході обстеження. Також, за результатами вказаного обстеження фіксованих місць паркування, закріплених за позивачем, відповідачем були складені Акти проведення обстеження, які наявні у матеріалах справи. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом. Тобто, вимога органу державного фінансового контролю про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, є обов`язковою до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки, оскільки такі збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю. При цьому, правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов Державної аудиторської служби України про стягнення збитків, а не під час вирішення справи за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною, з огляду на те, що в порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача. Наведена правова позиція викладена як у постанові Верховного Суду України від 20 травня 2014 року № 21-93а14, так і у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 року у справі №820/339/17. У даній справі, Північний офіс Державна аудиторська служба України пред`явив вимогу про усунення порушень законодавства, виявлених під час ревізії, і ця вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір. Крім того, пункти вимоги щодо необхідності опрацювання матеріалів ревізії та вжити заходи щодо усунення виявленого порушення в установленому законодавством порядку самі по собі не створюють жодних негативних наслідків для позивача, оскільки не зобов`язують Комунальне підприємство «Київтранспарксервіс» прийняти конкретне рішення. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову, оскільки чинним законодавством України Держаудитслужбі надано повноваження в разі виявлення порушень законодавства за наслідками ревізії пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень, при цьому предметом оскарження в адміністративному судочинстві може бути лише така вимога, яка породжує обов`язки для підконтрольної установи, натомість зазначення у вимозі інформації про виявленні порушення не створює та не припиняє права чи обов`язки, а лише фіксує певні факти. Колегія суддів вказує, що при вирішенні даного спору по суті не може бути надано оцінку встановленим в ході перевірки фактам та виявленим порушенням, оскільки це має бути предметом окремого судового розгляду за позовом Держаудитслужби. Крім того, доводи позивача фактично зводяться до незгоди з актом ревізії та викладених у ньому порушень, що в свою чергу також не може бути предметом оскарження, оскільки складати акт із зазначенням у ньому виявлених порушень та в подальшому виносити відповідної вимоги є обов`язком контролюючого органу. Зважаючи на підстави позову щодо незгоди з встановленими під час ревізії порушеннями та змісту вимоги, відсутні підстави для визнання протиправною та скасування вимоги від 25.06.2018 №26-09-14-14/5962 а також визнання протиправними дій щодо проведення такої ревізії. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 квітня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 06.10.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна