Постанова 4855 № 640/7806/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7806/19 Суддя (судді) першої інстанції: Катющенко В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Безименної Н.В. суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю. за участю секретаря судового засідання Головченко В.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 березня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту захисту економіки Національної поліції України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання поновити на службі, стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Департаменту захисту економіки Національної поліції України, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 11.03.2019 № 22; визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 29.03.2019 № 288; визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 29.03.2019 № 87 о/с; зобов`язати Департамент захисту економіки Національної поліції України поновити позивача на службі в поліції; стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь позивача середню заробітну плату за період вимушеного прогулу; стягнути з Департаменту захисту економіки Національної поліції України на користь позивача моральну шкоду у розмірі 70 мінімальних заробітних плат. Рішенням Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 березня 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що за позивачем не закріплено жодного кабінету та в період з 11 по 13 березня 2019 року він виконував свої посадові обов`язки шляхом отримання доручення в Бориспільській місцевій прокуратурі, ініціативним пошуком виявляв факти кримінальних правопорушень, перебував на виїзному прийомі громадян заступником Міністра юстиції з питань діяльності виконавчої служби для оперативного реагування, здійснював аналіз бюджетних видатків Управління освіти Бориспільської ради, аналізував заплановані питання, що мали розглядатись на 54-тій позачерговій сесії Бориспільської міської ради, і з метою отримання цільової інформації за лінією обслуговування перебував у Бориспільській міській раді на позачерговій сесії і за вказаний період до нього не надходило жодного дзвінка від керівництва, тобто ним не було допущено прогулу, службове розслідування призначено не уповноваженою особою, матеріали службового розслідування не містять всіх документів, у наказі про призначення службового розслідування не визначено передбаченої Порядком №893 підстави. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що службове розслідування відносно позивача було призначено за фактом невиходу останнього на роботу та не виконанням ним своїх посадових обов`язків, наказ про призначення службового розслідування видано в межах повноважень, за наявності визначених підстав, а саме службове розслідування проведено в рамках нормативно визначеної процедури, при цьому актами засвідчено відсутність позивача не лише у службовому кабінеті, а взагалі у приміщенні міжрайонного відділу №1 (м.Бровари) УЗЕ в Київській області та Бориспільського відділу поліції ГУ НП в Київській області. Позивач безпосереднього керівника про причини відсутності на робочому місці не повідомляв, на телефонні дзвінки не відповідав, будь-яких доручень йому не надавалось, документів та доручень слідчого в нього на виконанні не перебувало. Відповідач, будучі належним чином повідомленим про день, час та місце судового розгляду, явку свого представника у судове засідання не забезпечив, просив апеляційний розгляд здійснювати без його участі. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач перебував на службі в органах Національної поліції та з 17.02.2017 обіймав посаду заступника начальника міжрайонного відділу № 1 Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України. Відповідно до наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 11.03.2019 №22 призначено службове розслідування за фактом не виходу на службу без поважних причин заступника начальника міжрайонного відділу № 1 (м. Бровари) управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_1 Наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 29.03.2019 № 288 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності" за вчинення дисциплінарних проступків, установлених під час службового розслідування, що викладені у висновку від 25.03.2019 № 2441/39/109/01-2019, керуючись статтями 11, 12, 13, 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIIІ, на заступника начальника міжрайонного відділу № 1 (м. Бровари) управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 29-30 т.1). Наведений вище наказ було реалізовано наказом Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 29.03.2019 № 87 о/с (по особовому складу), яким капітана поліції ОСОБА_1 (0017396), заступника начальника міжрайонного відділу № 1 (м. Бровари) управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, з 01.04.2019 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Вважаючи наведені накази та своє звільнення протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що позивачем не надано будь-яких належних доказів на підтвердження поважності причин невиходу на службу у період з 11.03.2019 по 13.03.2019, які б свідчили про безпідставність застосування відповідачем крайнього заходу дисциплінарного впливу. За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та обґрунтувань апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст.17 Закону України «Про Національну поліцію» передбачено, що поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції. Відповідно до ст.19 Закону України «Про Національну поліцію» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Згідно з пп.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Відповідно до преамбули Дисциплінарного статуту Національної поліції України (далі - Дисциплінарний статут), затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», цей Статут визначає сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження. Дія цього Статуту поширюється на поліцейських, які повинні неухильно додержуватися його вимог. Згідно з ч.1, 2 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Пунктами 1, 3, 6, 7, 11 ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень; утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України; утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини; поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень. Частиною 1 ст.11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту). Згідно з ч.1-3 ст.13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків. Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. Частинами 2, 3 ст.14 Дисциплінарного статуту встановлено, що службове розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків. Службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Відповідно до ст.16 Дисциплінарного статуту службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Якщо закінчення строку проведення службового розслідування припадає на вихідний чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Як вбачається з матеріалів справи, судове розслідування стосовно позивача було призначено наказом Управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 11.03.2019 № 22, за підписом начальника - полковника поліції Нідзельського В.О., який згідно з наказом Національної поліції України від 04.10.2018 №929 (а.с.151-153 т.1) належить до осіб, наділених повноваженнями щодо застосування дисциплінарних стягнень, а отже і призначати службове розслідування. Відповідно до п.1 Розділу ІІ Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення. Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку. Підставою для прийняття наказу від 11.03.2019 № 22 є виявлення факту не виходу на службу без поважних причин заступника начальника міжрайонного відділу № 1 (м. Бровари) управління захисту економіки в Київській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України капітана поліції ОСОБА_1 Зазначена обставина підтверджується доповідною запискою Лакійчука О.С. від 11.03.2019 про факт невиходу на службу капітана поліції ОСОБА_1 (а.с.28 т.1). Факт не виходу позивача на роботу в період з 11 по 13 березня 2019 року без поважних причин підтверджується відповідними актами про відсутність на робочому місці, зокрема за адресою: АДРЕСА_1 (адміністративна будівля Бориспільського відділу поліції ГУНП в Київській області) - акти від 11.03.2019 про відсутність позивача о 09:00 (а.с.102 т.1), та в період з 09:00 по 12:00 (а.с.103 т.1), від 13.03.2019 про відсутність позивача о 09:00 (а.с.114 т.1) та в період з 09:00 по 12:30 (а.с.115 т.1); за адресою АДРЕСА_2 (розташування міжрайонного відділу № 1 (м. Бровари) УЗЕ в Київській області) - акти від 11.03.2019 про відсутність позивача о 09:00 (а.с.104 т.1), та о 12:00 (а.с.105 т.1), від 13.03.2019 про відсутність позивача в період з 09:00 по 12:30 (а.с.113 т.1), рапортами начальника міжрайонного відділу № 1 (м. Бровари) УЗЕ в Київській області Халаменди І.О. від 11.03.2019, від 12.03.2019 та від 13.03.2019 (а.с.106, 110, 112 т.1), стройовими записками УЗЕ в Київській області від 11.03.2019, від 12.03.2019 та від 13.03.2019 (а.с.107, 111, 116 т.1). В свою чергу, позивач стверджує, що 11.03.2019 він перебував у Бориспільській місцевій прокуратурі де отримував доручення про проведення слідчих (розшукових) дій за матеріалами кримінального провадження та виходив з ініціативою щодо можливості оперативного супроводження інших кримінальних проваджень, в подальшому, перебуваючи в м.Бориспіль, ініціативним пошуком виявив факт вчинення кримінального правопорушення, 12.03.2019 з метою отримання цільової інформації за лінією обслуговування перебував на виїзному прийомі громадян заступником міністра юстиції, після чого здійснював аналіз бюджетних видатків управлінням освіти Бориспільської міської ради, 13.03.2019 здійснював аналіз питань, що мали розглядатись на позачерговій сесії Бориспільської міської ради та в подальшому перебував у Бориспільській міській раді під час позачергової сесії, з метою отримання цільової інформації по лінії обслуговування. При цьому стверджував, що з 11.03.2019 по 13.03.2019 жодного дзвінка від безпосереднього керівника до нього не надходило. Колегія суддів звертає увагу, що в силу ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В той же час, наведені позивачем обставини не підтверджені жодними належними та допустимими доказами. Матеріали справи не містять будь-якої інформації щодо перебування позивача у Бориспільській місцевій прокуратурі, на прийомі заступника міністра юстиції, у Бориспільській міській раді під час позачергової сесії. Позивачем не надано жодних доказів, що ним було отримано доручення про проведення слідчих (розшукових) дій, виявлено факт вчинення кримінального правопорушення, здійснено аналіз бюджетних видатків управлінням освіти Бориспільської міської ради. Наданий позивачем скріншот з відеозапису позачергової сесії Бориспільської міської ради 13.03.2019 (а.с.38 т.1) не може бути належним доказом, оскільки з нього не можна достовірно визначити час, коли було здійснено відеозапис, а також неможливо встановити, що відмічена на ньому особа є саме позивачем. Будь-якої інформації, що відповідні дії позивача були скоординовані керівництвом, та були вчинені ним на виконання узгодженого плану (на який посилається ОСОБА_1 в позові та апеляційній скарзі) матеріали справи також не містять. Жодного доказу, що позивач про своє перебування на території оперативного обслуговування у період з 11 по 13 березня 2019 року поставив до відома свого безпосереднього керівника - ОСОБА_2 до суду надано не було. Наведена обставина, щодо не повідомлення позивачем безпосереднього керівника про місце свого перебування також визнана ОСОБА_1 в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції. Надана позивачем роздруківка витрат за період з 01.03.2019 по 31.03.2019 по мобільному оператору «Київстар» не дає можливість встановити, якого саме абонента з яким телефонним номером вона стосується, а тому не може бути врахована судом в якості належного і допустимого доказу. У свою чергу, безпосередній керівник позивача - ОСОБА_2 у поясненнях від 14.03.2019 та у рапортах від 11.03.2019, від 13.03.2019 зазначив, що ОСОБА_1 не повідомляв його про причини відсутності, на телефонні дзвінки не відповідав. У поясненнях від 14.03.2019 він повідомив, що ОСОБА_1 систематично ухиляється від виконання своїх службових обов`язків, оперативну роботу ігнорує, при вирішенні службових питань намагається їх уникнути, за що був притягнутий до дисциплінарної відповідальності наказом УЗЕ в Київській області №19 від 04.03.2019, а саме: за невиконання вхідної кореспонденції (звернень громадян), а також невиконання доручень слідчого управління ГУНП в Київській області. Зазначив, що ОСОБА_1 участі в нарадах відділу не приймає, безпосереднього керівника уникає, а вказівки ігнорує, на критику та зауваження реагує агресивно (а.с. 124 т.1). Наведене також відображено в службовій характеристиці позивача від 25.03.2019 (а.с.139 т.1). При цьому, позивач був ознайомлений з наказом від 11.03.2019 № 22 про призначення службового розслідування та відмовився від написання пояснення без повідомлення причин, про що було складено акт від 14.03.2019 (а.с.125 т.1). Враховуючи викладене, суд зазначає, що відповідачем належним чином зафіксовано відмову позивача від надання пояснень, тому доводи останнього у цій частині суд не приймає до уваги. Колегія суддів відхиляє посилання апелянта не те, що наведений вище акт про відмову від написання пояснення капітаном поліції ОСОБА_1 є сфальсифікованим, оскільки службове підроблення є кримінально караним діянням, відповідальність за яке передбачена ст.366 КК України, при цьому жодних доказів звернення позивача до правоохоронних органів щодо вчинення посадовими особами відповідача, які складали зазначений акт, кримінального правопорушення матеріали справи не містять. При цьому, в судовому засіданні в суді апеляційної інстанції позивач підтвердив, що в період з 11 по 13 березня 2019 року за місцем розташування міжрайонного відділу № 1 (м. Бровари) УЗЕ в Київській області по вул. Я.Мудрого, 24, м. Бровари, Київська область та за місцем розташування Бориспільського відділу поліції ГУНП в Київській області по вул. Сергія Камінського, 4, м.Бориспіль, Київської області він не з`являвся та своєму безпосередньому керівнику не повідомляв місце свого перебування. Колегія суддів звертає увагу, що в період з 11 по 13 березня 2019 року на виконанні у позивача не перебувало жодних матеріалів, будь-яких телефонограм, викликів та повідомлень, матеріалів на нього не розписували, що підтверджується довідкою завідувача канцелярії УЗЕ в Київській області ДЗЕ НПУ ОСОБА_3 (а.с.130 т.1). Також, у вказаний період позивач до режимно-секретного сектору УЗЕ в Київській області ДЗЕ НП України не з`являвся, матеріальних носіїв секретної інформації на виконанні не мав, з жовтня 2018 року не працював з МНСІ, що відображено в довідці начальника режимно-секретного сектору УЗЕ в Київській області ДЗЕ НП України майора поліції ОСОБА_4 (а.с.131 т.1). 25.03.2019 начальником УЗЕ в Київській області ДЕЗ Національної поліції України ОСОБА_5 затверджено висновок службового розслідування, яким зафіксовано порушення капітаном поліції ОСОБА_1 службової дисципліни, а саме: недотримання останнім положень частини першої статті 18, частини першої статті 59 та статті 64 Закону України "Про Національну поліцію", пункту 1 статті 1, статті 21 Дисциплінарного статуту, пункту 1 розділу ІІ Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, наказу Департаменту захисту економіки Національної поліції України від 15.08.2016 № 393 "Про затвердження внутрішнього розпорядку дня поліцейських, державних службовців та працівників Департаменту", посадових інструкцій, зареєстрованих від 29.08.2018 № 122дск/39/109/01-2018. За наслідками встановлених обставин, комісією рекомендовано порушити клопотання перед заступником Голови Національної поліції України - начальником Департаменту захисту економіки Національної поліції України дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції (а.с. 133-136 т.1). При цьому, зі службової характеристики позивача (а.с.139 т.1) вбачається, що в нього було наявне діюче дисциплінарне стягнення «сувора догана», оголошена наказом УЗЕ в Київській області №19 від 04.03.2019. З огляду на викладені обставини, за результатами розгляду апеляційної скарги, з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги, що відсутність позивача на робочому місці в період з 11.03.2019 по 13.03.2019 підтверджується наявними матеріалами справи, а доводи позивача щодо фактичного виконання ним свої службових обов`язків не підтверджені жодними належними та допустимими доказами, враховуючи, що службове розслідування було призначено уповноваженою особою та проведено у відповідності до положень чинного законодавства, з огляду на характер дисциплінарного проступку та наявність у позивача не погашеного дисциплінарного стягнення «сувора догана», колегія суддів доходить висновку про обґрунтованість застосованого до позивача виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції, внаслідок чого оскаржувані накази є правомірними, обґрунтованими, прийнятими на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що відповідає Конституції та законам України, а тому відсутні підстав для їх скасування. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Зокрема, в п.30 Рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, зазначено, що рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно п.29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод не можна розуміти як такий, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування. Керуючись ст.ст.308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 27 березня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Текст постанови складено 05 жовтня 2020 року. Головуючий суддя Н.В.Безименна Судді Л.В.Бєлова А.Ю.Кучма