Постанова 4855 № 826/25354/15

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/25354/15 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Бєлової Л.В., Мєзєнцева Є.І. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправним рішення і дії Уповноваженої особи ПАТ «Дельта Банк» щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) № 001-19551-250215 від 25 лютого 2015 року; - зобов`язати Уповноважену особу ПАТ «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) №001-19551-250215 від 25 лютого 2015 року. Позов обґрунтовано тим, що відповідач не має права на визнання правочину нікчемним, оскільки таке право кореспондується з обов`язком встановити обставини, з яким закон пов`язує нікчемність договору. Зокрема, відповідач не вказує у чому полягають переваги (пільги), надані позивачу у зв`язку з укладенням договору, у порівнянні з іншими вкладниками, оскільки договір укладено на загальних, визначених Банком, умовах. Тому, на думку позивача, відсутні підстави щодо не включення його до переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми вкладу за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Відповідачем подано відзив на позовну заяву, згідно якого позов не визнано, зазначено, що позивача не включено до переліку вкладників, оскільки укладений між ним та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» договір банківського вкладу (депозиту) визнано нікчемним на підставі пункту 7 частини 3 статті 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Так, кошти на депозитний рахунок позивача надійшли від третіх осіб, шляхом безготівкового перерахування, що суперечить вимогам договору банківського вкладу та пункту 5.11 Правил банківського обслуговування фізичних осіб у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк». З огляду на що, рішення про нікчемність правочину є законними , а дії правомірними. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 грудня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 травня 2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду міста Києва від 06 грудня 2017 року у даній справі скасовано, справу №826/25354/15 направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. Суд касаційної інстанції вказав, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є передчасними і зробленими без дослідження всіх зібраних у справі доказів. Наголосив, що під час нового розгляду справи місцевому адміністративному суду необхідно врахувати викладене, у повній мірі дослідити всі зібрані у справі докази (платіжне доручення № 46422595 від 25 лютого 2015 року (т.1 а.с. 12), виписку по угоді 001-19551-250215 від 25 лютого 2015 року (т.1 а.с. 13-15), наказ Уповноваженої особи Фонду від 16 вересня 2015 року № 813 (т.1 а.с. 49), витяг з додатку №1 до наказу від 16 вересня 2015 року № 813 (т.1 а.с. 50), надати належну правову оцінку аргументам учасників справи, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення. В подальшому, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.02.2020 закрито провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій і рішення Уповноваженої особи ПАТ «Дельта Банк» щодо визнання нікчемним Договору банківського вкладу (депозиту) № 001-19551-250215 від 25 лютого 2015 року. Таким чином, предмет розгляду у даній справі складають позовні вимоги щодо зобов`язання Уповноваженої особи ПАТ «Дельта Банк» подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами в ПАТ «Дельта Банк» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) № 001-19551-250215 від 25 лютого 2015 року. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без надання вірної правової оцінки обставинам справи та без повного дослідження обставин справи. Зазначає, що за результатами роботи щодо перевірки за вкладними операціями було вирішено питання про нікчемність договору банківського вкладу (депозиту) № 010-19551-250215 від 25.02.2015, укладеного між АТ «Дельта Банк» та позивачем, згідно до п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Комісія дійшла до висновку, що умови договору банківського вкладу, за яким здійснювалося перерахування коштів на вкладний рахунок з рахунку фізичної особи, що є одночасно кредитором Банку, надає кредитору - фізичній особі переваги перед іншими кредиторами, а отже - такий Договір є нікчемним з підстав, визначених пунктом 7 частини третьої статті 38 Закону, при цьому судом першої інстанції не враховано той факт, що в даному випадку кредитором, який отримує відповідні переваги міг стати не позивач, а платник, який за допомогою здійснення платежів на користь позивача та подальшого отримання позивачем відшкодування за рахунок гарантованої суми, міг отримати в подальшому суму більшу, ніж гарантована Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Фондом гарантування вкладів фізичних осіб подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні позову. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні. За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 25 лютого 2015 року укладено Договір №001-19551-250215 банківського вкладу (депозиту) «Найкращий» у доларах США, відповідно до якого банк приймає від вкладника на вкладний (депозитний) рахунок грошові кошти в доларах США на певний строк та зобов`язується сплачувати проценти за їх користування (т.1 а.с.11). Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.4, 1.6, 1.8 вказаного договору ПАТ «Дельта Банк» відкриває Вкладнику вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1 , сума вкладу складає 5000,00 доларів США та вклад залучається на строк з моменту зарахування вкладу на рахунок по 27 березня 2015 року включно, процентна ставка за вкладом становить 5.5 процентів річних, зарахування вкладу на рахунок здійснюється з власного поточного або вкладного (депозитного) рахунку вкладника, відкритого в Банку, або готівкою через касу Банку в день укладання сторонами цього Договору. Згідно платіжного доручення в іноземній валюті для фізичної особи, яка не здійснює підприємницької діяльності, №46422595 від 25 лютого 2015 року на рахунок позивача від іншої особи надійшли грошові кошти у сумі 5000,00 доларів США з призначенням платежу «Переказ коштів від ОСОБА_2 » (т.1 а.с.12). Постановою Правління Національного банку України від 30.10.2014 №692/БТ АТ «Дельта Банк» віднесено до категорії проблемних строком на 180 днів та встановлено обмеження в його діяльності, зокрема: здійснювати залучення коштів від фізичних осіб в обсязі, що не перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття цієї постанови (у розрізі валюти), та за процентними ставками, не вищими, ніж середні по банківській системі; не допускати проведення будь-яких операцій, за результатами яких збільшується гарантована сума відшкодування за вкладами фізичних осіб Фондом гарантування вкладів фізичних осіб, крім договорів, укладених до набрання чинності цією постановою, умовами яких передбачено поповнення вкладів фізичних осіб за рахунок відсотків. Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.03.2015 №51 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» з 03.03.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію строком на три місяці (з 03.03.2015 по 02.06.2015) та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича. В подальшому, рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 03.08.2015 №147 «Про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Дельта Банк» продовжено строк здійснення тимчасової адміністрації на шість місяців до 02.10.2015 включно та продовжено строк повноважень уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова В.В. 02 жовтня 2015 року постановою Правління Національного банку України №664 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» відкликано банківську ліценцію ПАТ «Дельта Банк», а рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №181 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Дельта Банк» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Дельта Банк» з 05.10.2015 по 04.10.2017 включно і призначено та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Дельта Банк», на цей же строк, провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Кадирову В.В. Згідно з додатком №1 до Протоколу від 15.09.2015 засідання Комісії з перевірки правочинів (договорів) за вкладними операціями АТ «Дельта Банк», призначеної наказом Уповноваженої особи №408 від 29.05.2015, до реєстру договорів за вкладними операціями, що є нікчемними згідно з п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», включено договір, укладений між Банком і позивачем. Листом від 23 вересня 2015 року №8821/3432 Банк повідомив позивача про нікчемність правочину від 25 лютого 2015 року №001-19551-250215 на підставі пункту 7 частини третьої статті 38 Закону України «Про гарантування вкладів фізичних осіб», а також про не включення до переліку вкладників АТ «Дельта Банк» (т.1 а.с.18). Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача щодо визнання нікчемним правочину, що стало підставою для невнесення його до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у розмірі, гарантованих державою, звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що дії з перерахунку коштів на рахунок позивача не суперечать закону, а доводи відповідача щодо нікчемності договору банківського вкладу з мотивів перерахування коштів на рахунки позивача іншою фізичною особою, не ґрунтуються на нормах законодавства, при цьому законодавством не встановлено обмежень в частині походження коштів вкладу, а саме що вкладом повинні бути кошти, внесені безпосередньо вкладником. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23 лютого 2012 року N 4452-VI (далі - Закон № 4452-VI) фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами. Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 27 цього Закону уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день отримання рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку формує повний перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону № 4452-VI протягом шести днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах «Урядовий кур`єр» або «Голос України» та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня отримання Фондом рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. За змістом п. 4 ч. 2 ст. 37 названого Закону уповноваженій особі, серед іншого, надано право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Відповідно до ч. 2 та п. 1 ч. 4 Закону № 4452-VI протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Уповноважена особа Фонду протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів. Відповідно до ст. 1058 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 року № 435-IV (далі - Цивільний кодекс України) за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. До відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу. Згідно ст. 1062 Цивільного кодексу України на рахунок за банківським вкладом зараховуються грошові кошти, які надійшли до банку на ім`я вкладника від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. При цьому вважається, що вкладник погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про рахунок за вкладом. Кошти, помилково зараховані на рахунок вкладника, підлягають поверненню відповідно до статті 388 цього Кодексу. За змістом пункту 1.8 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою правління Національного банку України від 12.11.2003 року №492 (далі - Інструкція) банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахунку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки. Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, що відкривається банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під визначений процент (дохід) і підлягають поверненню клієнту відповідно до законодавства України та умов договору. Порядок відкриття вкладного (депозитного) рахунку визначений у п. 10.1 Інструкції. Відповідно до абз. 2 п. 10.12 Інструкції на вкладний (депозитний) рахунок фізичної особи можуть зараховуватися кошти, які надійшли на ім`я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. У цьому разі вважається, що власник рахунку погодився на одержання грошових коштів від іншої особи, надавши їй необхідні дані про свій вкладний (депозитний) рахунок. Згідно пунктів 1.5, 1.6 Інструкції умови відкриття рахунку та особливості його функціонування передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом, і не повинні суперечити вимогам цієї Інструкції. З аналізу наведених положень Інструкції вбачається, що при відкритті вкладного (депозитного) рахунку фізичної особи (вкладника) кошти на цей рахунок зараховуються саме від особи, яка укладає договір. Окрім цього, вказані положення також передбачають зараховування коштів, які надійшли на ім`я власника рахунку від іншої особи, якщо договором банківського вкладу не передбачено інше. Як вбачається з матеріалів справи, позивача не включено до переліку вкладників банку у зв`язку тим, що на думку відповідача договори банківських вкладів є нікчемними на підставі п. 7 ч. 3 ст. 38 Закону №4452-VI. Так, ч. 2 ст. 38 Закону №4452-VI передбачено, що протягом дії тимчасової адміністрації уповноважена особа Фонду зобов`язана забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті. Відповідно до пункту 7 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними у разі якщо банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку. Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що Уповноважена особа дійсно наділена правом перевірки правочинів на предмет виявлення серед них нікчемних, але це право не є абсолютним та кореспондується обов`язком встановити обставини, з якими закон пов`язує нікчемність правочину. Висновок про нікчемність правочину має ґрунтуватися виключно на встановлених та доведених обставинах, які за законом тягнуть за собою застосування певних наслідків, зокрема щодо не включення особи до переліку вкладників банку для цілей отримання в подальшому гарантованої суми вкладу. Колегія суддів звертає увагу на те, що спірні договори вкладів не передбачають жодних умов, які б надавали не встановлені законом переваги будь-яким кредиторам банку. Надходження коштів на рахунок позивача від іншої особи не свідчить про нікчемність ні договорів вкладів, ні самих транзакцій щодо перерахування коштів, оскільки ці правочини вчинені у межах чинного законодавства, що регулює договірні відносини та відносини у сфері банківської діяльності. Водночас, норми чинного законодавства не пов`язують визначення статусу вкладника банку та виникнення у нього права на отримання гарантованої суми відшкодування вкладу із походженням чи належністю саме йому розміщених на відповідному вкладному (депозитному, поточному) рахунку коштів. Підставою для розповсюдження на особу гарантій, передбачених Закону №4452-VI щодо відшкодування вкладу, є наявність у такої особи залишку коштів на банківському рахунку, що відкритий на її ім`я. Відповідно до пунктів 1 та 3 постанови правління Національного банку України від 16.09.2013 № 365 «Про порядок надходження коштів в іноземній валюті на поточні рахунки фізичних осіб в межах України» надходження коштів в іноземній валюті в межах України на поточний рахунок в іноземній валюті фізичної особи (резидента або нерезидента) здійснюється виключно шляхом переказу коштів в іноземній валюті з іншого власного рахунку або шляхом унесення готівки власником рахунку. На час дії цієї постанови інші нормативно-правові акти Національного банку України діють у частині, що не суперечить цій постанові. Колегія суддів наголошує на тому, що положення наведеної постанови містять заборону щодо перерахування коштів на поточний валютний рахунок фізичної особи з рахунків третіх осіб. Проте, наведені приписи не регулюють питання зарахування коштів на валютні депозитні (вкладні) рахунки, тому зазначені норми не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, відповідачем не надано доказів, які б свідчили, що спірні правочини є таким, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави. Варто зауважити, що в матеріалах справи відсутнє судове рішення про визнання недійсними спірних договорів. Щодо твердження апелянта про те, що договори укладено у період дії постанови Національного банку України № 692/БТ від 30.10.2014 «Про віднесення ПАТ «Дельта Банк», якою зупинено відкриття поточних рахунків фізичним особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, особам та зарахування на рахунки фізичних осіб коштів, що переказуються з рахунків, відкритих в АТ «Дельта Банк», колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 6 ст. 67 Закону України «Про банки та банківську діяльність» передбачено право Національного банку України запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку. Особливий режим контролю є додатковим інструментом банківського нагляду, що використовується, як правило, одночасно із заходами впливу, встановленим статтею 73 цього Закону. Під час здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку, Національний банк України має право заборонити банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Законом України «Про банки та банківську діяльність», а саме статтею 75 передбачено обов`язок Національного банку України прийняти рішення про віднесення банку до категорії проблемних відповідно критеріїв, визначених в ньому. Рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Національний банк України має право заборонити проблемному банку використовувати для розрахунків прямі кореспондентські рахунки та/або вимагати від проблемного банку проведення розрахунків виключно через консолідований кореспондентський рахунок. Основним підзаконним нормативним актом, що регулює діяльність банків у випадку визнання їх проблемними є Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою Правління Національного банку України № 346 від 17.08.2012 року. Національний банк України має право запровадити особливий режим контролю за діяльністю банку та призначити куратора банку у випадках, передбачених нормативно-правовими актами Національного банку (п 5.1. Положення). Згідно з підпунктами 5.2, 5.3 Положення, Національний банк України для здійснення особливого режиму контролю за діяльністю банку одночасно з призначенням куратора банку може залучати фахівців з бухгалтерського обліку, юридичних питань, з питань платіжних систем, інформаційних технологій та з інших питань. Рішення про запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку, строк дії особливого режиму контролю за діяльністю банку та повноважень куратора банку, повноваження куратора банку, відміну/дострокову відміну запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку та призначення куратора банку приймає Правління Національного банку України. Отже, вказаними законодавчими актами не встановлено заборони банку після визнання його проблемним укладати договори, відкривати поточні та карткові рахунки та зараховувати на рахунок кошти. Крім того, рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії проблемного є банківською таємницею. Отже, позивач не міг знати про віднесення Банку до категорії проблемних. Відтак, враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для зобов`язання Уповноваженої особи подати інформацію про позивача, як вкладника, який має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню. Також, колегія суддів не бере до уваги посилання відповідача на порушення при перерахуванні коштів на рахунок позивача положень Правил банківського обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Дельта Банк», як на одну із підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки норми пункту 5.11 Правил (у редакції, чинній на час укладення договору банківського вкладу) забороняють зарахування на вкладний (депозитний) рахунок грошових сум для вкладника від третіх осіб, крім випадків, передбачених нормами діючого законодавства або Продуктами банку. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 30 вересня 2019 року у справі № 826/4703/16, у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 826/3861/16. Разом із тим, саме зобов`язання Уповноваженої особи надати доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків у межах спірних правовідносин є належним та допустимим способом захисту порушених прав останнього. Аналогічну позицію щодо належного способу захисту у спорах цієї категорії неодноразово висловлював Верховний Суд у своїх рішеннях (постанови від 02 серпня 2019 року у справі №818/1747/17, від 24 жовтня 2019 року по справі № 826/25/16). Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення позову, проте обрав невірний спосіб захисту прав позивача. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Оскільки судом першої інстанції порушено норми процесуального права, то оскаржуване судове рішення підлягає зміні в частині обраного судом першої інстанції способу захисту порушених прав позивача. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» Кадирова Владислава Володимировича - задовольнити частково. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року - змінити, виклавши пункт другий резолютивної частини у такій редакції: «Зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» подати зміни та доповнення до переліку рахунків до Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб для затвердження у реєстрі відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими ОСОБА_1 має право на відшкодування коштів за вкладом у Публічному акціонерному товаристві «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу (депозиту) №001-19551-250215 від 25 лютого 2015 року». В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 06.10.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма Л.В. Бєлова Є.І. Мєзєнцев