Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/11040/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11040/19 Суддя (судді) першої інстанції: Федорчук А.Б. Суддя-доповідач: Губська Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Губської Л.В., суддів: Епель О.В., Степанюка А.Г., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м. Києві до Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» про стягнення заборгованості,- В С Т А Н О В И В: Головне управління ДФС у м. Києві звернулось до суду з даним позовом, в якому просило стягнути з Державного підприємства «Науково-технічний комплекс «Імпульс» частину чистого прибутку (доходу) господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань), що вилучається до бюджету, у сумі 380 756, 31 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за відповідачем обліковується заборгованість на загальну суму 380 756, 31 грн, яка на день звернення до суду не погашена і існує більше 60 днів з дня надсилання податкової вимоги. Заходи по погашенню податкового боргу щодо боржника вичерпано і не призвели до його погашення, що є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення боргу в судовому порядку. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено, при цьому суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем надано докази самостійного погашення існуючої заборгованості. Не погоджуючись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Свої доводи обґрунтовує тим, що судом не надано належної оцінки доказам, наданим контролюючим органом, на яких грунуються позовні вимоги. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі. Додатково зазначає, що до повноважень контролюючого органу не віднесено адміністрування сплати частини чистого прибутку (доходу), оскільки вказаній платіж не є ані податком, ані збором. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Так, судом першої інстанції установлено і підтверджується матеріалами справи, що відповідно до довідки Головного управління ДФС у м. Києві від 31.05.2019 № 14026/9/26-15-17-07-13, станом на 29 травня 2019 року за Державним підприємством «Науково-технічний комплекс «Імпульс» обліковується податковий борг на загальну суму 380 756, 31 грн, який виник внаслідок несплати частини прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних) (21010100), що і стало підставою для звернення контролюючого органу до суду із цим позовом. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відмовляючи у задоволенні позовних вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи відповідачем погашено існуючу заборгованість, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення позовних вимог, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне. Відповідно до п. п. 16.1.4 п. 16.1 статті 16 Податкового кодексу України, передбачений обов`язок платників податків сплачувати податки та збори у строки та в розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно п. 36.1 ст. 36 Податкового кодексу України, податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим кодексом, законами з питань митної справи. Пунктом 38.1 ст. 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Відповідно до ч. 1 ст. 11-1 Закону України «Про управління об`єктами державної власності» від 21.09.2006 № 185-V (далі - Закон № 185-V), державні унітарні підприємства (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність" належать до наукових установ, а також науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний дитячий центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») та їх об`єднання зобов`язані спрямувати частину чистого прибутку (доходу) до Державного бюджету України у розмірі не менше 30 відсотків у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2011 року № 138 затверджено Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (далі - Порядок № 138). Відповідно до п. 1 Порядку № 138, частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями (крім державного підприємства обслуговування повітряного руху України «Украерорух» відповідно до Закону України «Про приєднання України до Багатосторонньої угоди про сплату маршрутних зборів», державного підприємства із забезпечення функціонування дипломатичних представництв та консульських установ іноземних держав, представництв міжнародних міжурядових організацій в Україні Державного управління справами, державних комерційних підприємств та казенних підприємств, які відповідно до статті 1 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» належать до наукових установ, науково-технологічних комплексів, заснованих на державній власності, а також державних підприємств «Міжнародний державний центр «Артек» і «Український дитячий центр «Молода гвардія») до державного бюджету за відповідний період, визначається виходячи з обсягу чистого прибутку (доходу), розрахованого згідно з положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку як підсумок суми чистого фінансового результату (прибутку) та суми капіталу в дооцінках, яка підлягає перенесенню до нерозподіленого прибутку, з урахуванням того, що до такого підсумку також може бути включена частка нерозподіленого прибутку або невикористаних фондів, утворених внаслідок розподілу прибутку в обсязі, визначеному рішенням органу управління, за наявності фінансових ресурсів у підприємства, у розмірі 75 відсотків. Згідно п. 2 Порядку № 138, частина чистого прибутку (доходу) сплачується державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до державного бюджету наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності за відповідний період у строк, встановлений для сплати податку на прибуток підприємств. Частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства. Розрахунок частини чистого прибутку (доходу) разом з фінансовою звітністю, складеною відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, подається державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями до органів державної податкової служби у строк, передбачений для подання декларації з податку на прибуток підприємств (п. 3 Порядку № 138). З системного аналізу вищенаведених норм слідує, що розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до Державного бюджету України, є обов`язковим документом, на підставі якого здійснюється нарахування та сплата вказаного платежу. Як вбачається з матеріалів справи, 05.02.2019 Державним підприємством «Науково-технічний комплекс «Імпульс» подано Розрахунок частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету державними унітарними підприємствами та їх об`єднаннями за звітний період 2018 рік, в якому підприємством самостійно визначено платіж в сумі 511 121, 00 грн. Згідно інтегрованої картки платника податків - позивача, за кодом платежу « 21010100 (частина прибутку (доходу) господарських організацій (державних, казенних)» у нього обліковувалась переплата в сумі 130 364, 69 грн. У зв`язку з несплатою протягом 60 календарних днів цього платежу контролюючий орган звернувся до суду з позовом про стягнення частини чистого прибутку (доходу). Разом з цим, відповідачем подано до суду заяву про визнання адміністративного позову, у якій він зазначив, що ним було сплачено частину чистого прибутку (доходу) від господарських операцій (державних унітарних підприємств та їх об`єднань) у сумі 380 756, 31 грн, в підтвердження чого надав копії платіжних доручень № 321 від 26.06.2019, № 325 віл 27.06.2019 та № 164 від 01.07.2019. Наведені обставини виникли пізніше аніж контролюючим органом виявлено недоїмку зі сплати вказаного платежу, у зв`язку з чим твердження апелянта про неврахування судом першої інстанції доказів наявності у відповідача заборгованості є безпідставними. Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що на час розгляду справи відповідачем було самостійно погашено існуючу заборгованість, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову. В протилежному випадку буде мати місце подвійна сплата цього платежу, що не узгоджується із засадами податкового законодавства. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 лютого 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду. Головуючий-суддя: Л.В. Губська Судді: О.В. Епель А.Г. Степанюк