Постанова 4852 № 340/840/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 28 вересня 2020 року м. Дніпросправа № 340/840/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В., за участю секретаря судового засідання Царьової Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Управління Держпраці у Кіровоградській області на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року(головуючий суддя Пасічник Ю.П.) в адміністративній справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови, - ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду із позовом до Управління Держпраці у Кіровоградській області (далі Відповідач), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову №25/11-28-33-03/3154515538/ТД-ФС, прийняту 03 березня 2020 року уповноваженими посадовими особами Управлінням Держпраці у Кіровоградській області Управління про накладення штрафу на Фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 566 760,00 грн. В обґрунтування адміністративного позову Позивач, зокрема, зазначив, що фізичні особи щодо яких посадовими особами територіального органу Державної податкової служби України зроблено висновок про їх допущення до роботи без оформлення трудових відносин, дійсно в момент перевірки знаходились за місцем здійснення господарської діяльності Позивачем, але не виконували будь-яких трудових обов`язків, оскільки прибули для проходження співбесіди, маючи намір у подальшому співпрацювати з Позивачем. Натомість на дату складання акту №25/11-28-33-03/ НОМЕР_1 від 22.01.2020 вказані фізичні особи були офіційно працевлаштовані, про що було повідомлено територіальний орган Державної податкової служби України, а тому висновки, викладені в акті є хибними, а отже були відсутні підстави для винесення оскаржуваної постанови. Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року адміністративний позов задоволено (а.с.110-112). Ухвалюючи рішення суд першої інстанції, зокрема, зазначив, що будь-яких фактичних даних, що відповідні особи залучені Позивачем до виконання трудових обов`язків без їх офіційного оформлення та термін, протягом якого вказані обов`язки виконувались, акт перевірки не містить. Висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог трудового законодавства повністю спростовуються зібраними у справі доказами. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Відповідач, із посиланням на порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову. Вимоги апеляційної скарги мотивовано, зокрема, тим, що на момент проведення перевірки в приміщенні станції технічного обслуговування здійснювали ремонт 4 особи чоловічої статі. Позивачем не надано жодного документа та пояснень, що свідчили б про трудові відносини з фізичними особам, що виконували роботи. Відповідач зазначає, що в ході перевірки встановлено, що особи, які здійснювали ремонт автомобілів, допущені до роботи без укладення трудового договору. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що Відповідачем під час прийняття оскаржуваної постанови не дотримано ряду норм чинного законодавства, а тому судом обґрунтовано визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу. 25 вересня 2020 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника Позивача про розгляд справи без його участі. Учасники справи, які були належним чином сповіщені про місце, дату та час розгляду справи, в судове засідання представників не направили, що не перешкоджає розгляду справи. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, що на підставі наказу №100 від 20.01.2020р. «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 » та направлень на фактичну перевірку від 20.01.2020р. №№70,71 про проведення перевірки тривалістю 3 доби, посадовими особами Головного управління ДПС у Кіровоградській області здійснено вихід за місцем здійснення господарської діяльності Позивачем: станція технічного обслуговування, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Результати фактичної перевірки оформлені актом про проведення фактичної перевірки здійснення контролю за дотриманням норм законодавства з питань дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) від 22.01.2020р. №25/11-28-33-03/ НОМЕР_1 . Висновками акту перевірки встановлено порушення - неподання до органів ДПС повідомлення про прийняття працівника на роботу та статей 21, 24 КЗпП України в частині допущення до роботи працівника без укладення трудового договору. Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що згідно даних інформаційних систем ГУ ДПС у Кіровоградській області станом на 20.01.2020р. у ФОП ОСОБА_1 відсутні наймані працівники. Разом з тим, на момент проведення перевірки в приміщенні господарського об`єкта станції технічного обслуговування, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , здійснювали ремонт автомобілів 4 особи чоловічої статі. Від надання пояснень щодо оформлення трудових відносин з ФОП ОСОБА_1 зазначені особи відмовились (п.2.5.1. акту перевірки). Зважаючи на виявлені порушення ГУ ДПС у Кіровоградській області 22.01.2020р. направило на адресу Відповідача матеріали фактичної перевірки для розгляду та вжиття заходів в межах компетенції. На підставі акту фактичної перевірки від 22.01.2020р. №25/11-28-33-03/ НОМЕР_1 , Відповідачем 03.03.2020р. винесено постанову №25/11-28-33-03/3154515538/ТД-ФС про накладення штрафу на Позивача у розмірі 566 760,00 (п`ятсот шістдесят шість тисяч сімсот шістдесят гривень 00 копійок), про що Позивача повідомлено листом від 05.03.2020р. Відповідно до вимог ч.5 ст.50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VІ роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин. У відповідності до ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Згідно п.6 ч.1 ст.24 КЗпП України, трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору з фізичною особою додержання письмової форми є обов`язковим. На виконання вимог ст.24 КЗпП України, згідно порядку, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року №413 "Про порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу" на роботодавця покладено обов`язок повідомлення про прийняття працівника на роботу місцевий орган Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску. Відповідно п. 2 Постанови КМУ від 17 липня 2013 р. № 509 «Про затвердження Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення» штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи). Штрафи накладаються на підставі, в т.ч. акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю. Судом встановлено, що пункт 2.5.1. акту фактичної перевірки містить інформацію, що на момент проведення перевірки в приміщенні господарського об`єкта станції технічного обслуговування здійснювали ремонт автомобілів 4 особи чоловічої статі. Натомість, будь-яких фактичних даних, що вказані особи залучені Позивачем до виконання трудових обов`язків без їх офіційного оформлення, акт перевірки не містить. Допитані судом першої інстанції в судовому засіданні свідки ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , підтвердили факт знаходження 20.01.2020 р. в приміщенні господарського об`єкта станції технічного обслуговування, але пояснили, що не здійснювали будь-яких ремонтних робіт, а були присутніми лише для проходження співбесіди з метою подальшого працевлаштування. Також свідки пояснили, що пройшовши співбесіди 20.01.2020р., наступного дня, тобто, 21.01.2020р. офіційного оформили трудові правовідносини з Позивачем на підтвердження чого надано: накази про прийняття на роботу від 21.01.2020р. №№3, 4, 5, 6; копії трудових книжок з відповідними записами. Позивачем, з метою виконання вимог Постанови КМУ від 17.06.2015 №413 в частині подання до органів ДПС повідомлення про прийняття працівника на роботу, 21.01.2020р. засобами електронного зв`язку направлено на адресу ГУ ДПС у Кіровоградській області Повідомлення про прийняття працівників на роботу, що підтверджується квитанцією №2 про прийняття документу. Таким чином висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог трудового законодавства спростовуються зібраними у справі доказами. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі від 26 травня 2020 року необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 310, 316, 321, 322, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління Держпраці у Кіровоградській області - залишити без задоволення. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 26 травня 2020 року у справі №340/840/20 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. В повному обсязі постанова складена 05 жовтня 2020 року. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова суддя Д.В. Чепурнов