Постанова Хмельницький апеляційний суд № 673/1349/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 673/1349/19 Провадження № 22-ц/4820/1490/20 Категорія: 19.27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя доповідач), П`єнти І.В.,Талалай О.І. секретар судового засідання Гриньова А.М. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №673/1349/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2020 року (повне судове рішення складено 15 липня 2020 року, суддя Ягодіна Т.В.) у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі Банк) вказувало, що ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 29000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, оформивши Заяву №б/н. від 16.07.2008 року та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі Договір), що підтверджується підписом у заяві. Позивач зазначав, що ним були виконанні усі взяті на себе зобов`язання за Договором, тоді як відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, у зв`язку із чим виникла заборгованість станом на 15.07.2019 року у розмірі 106888,28 грн. з яких: 43671,59 грн. заборгованість за тілом кредиту; 26223,84 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 30941,53 грн. пеня за прострочене зобов`язання; 723,31 пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 5078,01 грн. штраф (процентна складова). Тому позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 106888,28 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 16.07.2008 року та судові витрати. Рішенням Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПРИВАТБАНК» 75223,44 грн. заборгованості за кредитним договором та 1352 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням суду, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить його скасувати та провадження у справі закрити. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не в повній мірі досліджено та з`ясовано обставини справи, що мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин, а позивачем не надано належних доказів на підтвердження отримання ОСОБА_2 кредиту у сумі 29000 грн. Крім того, в анкеті-заяві відсутні дані про умови кредитування. Апелянтка вважає, що суд прийшов до помилкового висновку щодо часткового визнання відповідачкою позовних вимог в частині заборгованості по простроченому тілу кредиту в розмірі 26223,84 грн., адже видана на основі заяви б/н від 16.07.2008 року кредитна картка з лімітом 500 грн. була знищена працівником банку після погашення кредиту, що посвідчила в судовому засіданні від 10.07.2020 року свідок ОСОБА_3 . Також, на думку апелянтки, судом безпідставно залишено поза увагою той факт, що анкета-заява про приєднання до умов та правил надання банківських послуг КБ «ПРИВАТБАНК» від 24.04.2014 року не є договором кредитування в розумінні ч. 2 ст. 1055 ЦК України. І Банк в порушення вимог статті 634 ЦК України не надав суду доказів належного повідомлення та ознайомлення відповідачки з умовами договору, які діяли на час договору приєднання від 24.04.2014 року та письмових доказів, які б вказували на узгодження сторонами умов про збільшення кредитного ліміту. У відзиві на апеляційну скаргу АТ КБ «ПРИВАТБАНК» погоджується із висновками суду першої інстанції та просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. Так, позивач вважає апеляційну скаргу необґрунтованою оскільки, укладаючи кредитний договір, сторони керувались положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України, за власним волевиявленням досягли істотних умов по ньому і власноручно його підписали, чим взяли на себе зобов`язання виконувати його належних чином. Крім того, виписка про рух коштів клієнта є первинним документом та підтверджує отримання відповідачкою кредитних коштів Банку. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам оскаржуване рішення відповідає. Так, судом першої інстанції правильно встановлено, що 16 липня 2008 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК» і ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою Заяви, відповідно до якої остання виявила бажання оформити на своє ім`я кредитку «Унаверсальна, 55 днів пільгового періоду» із зазначенням кредитного ліміту в розмірі 500 грн. та вибором валюти. Своїм підписом відповідачка також підтвердила, що підписана нею заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді, складає між ОСОБА_1 та банком договір про надання банківських послуг. Разом з цим, відповідачка засвідчила, що вона ознайомилася з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами і взяла на себе зобов`язання у разі порушення термінів платежів за будь яким із грошових зобов`язань, передбачених договором більш як на 120 днів, в зв`язку з чим банк змушений буде звернутися до суду сплатити штраф у розмірі 250грн. + 5% суми позову. Також у цій Заяві сторонами погоджено базову процентну ставку за кредитом в розмірі 2,5% на місяць на залишок заборгованості. І Банк оформив та видав ОСОБА_1 платіжну картку і ПІН-код до неї та здійснював розрахунково-касове обслуговування платіжних операцій із використанням платіжної картки. (а.с. 12, 12 зворот,121-134). Також, відповідно до Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», що підписана ОСОБА_1 16.07.2008 року сторони погодили, що базова ставка відсотків в місяць (нараховується на залишок заборгованості виходячи із розрахунку 360 днів в році) становить 2,5%; пеня за несвоєчасне погашення заборгованості передбачена, як сума пені за кожний день прострочення сплати кредиту (базова процентна ставка по договору/30) + 1% від заборгованості, але не менше 30 грн. щомісячно, що нараховується 1 раз в місяць при наявності прострочки по кредиту чи процентам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму від 50 грн. і більше; штраф при порушенні строків платежів по будь якому із грошових зобов`язань, передбачених більше ніж на 120 днів 250 грн. + 5% від суми позову (а.с.13). Встановлено, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 15.07.2019 року утворилась заборгованість, що за розрахунком банку становила 106888,28 грн., з яких: 43671,59 грн. заборгованість за тілом кредиту; 26223,84 грн. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 30941,53 грн. пеня за прострочене зобов`язання; 723,31 пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; 250 грн. - штраф (фіксована частина) та 5078,01 грн. штраф (процентна складова). Частково задовольняючи позов та стягуючи із ОСОБА_1 75223,44 грн. кредитної заборгованості (69895,43 грн. тіло кредиту + 5328,01 грн. штрафи (фіксована складова 250 грн. + процентна 5078,01 грн.), суд першої інстанції виходив з підставності та доведеності цих позовних вимог, адже зобов`язання підлягає виконанню відповідно до умов договору, фактично використані кредитні кошти в повному обсязі відповідачкою не повернуті і позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати обов`язок з повернення кредитних коштів. Поряд з цим, суд виходив з недоведеності підстав заперечень ОСОБА_1 про несанкціоноване використання кредитних коштів та користування послугою «Миттєва розстрочка» без відома останньої. І відмовляючи у позовній вимозі про стягнення пені, суд виходив з того, що пеня і штраф є одним видом цивільно - правової відповідальності і одночасне їх застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань не відповідає ст. 61 Конституції України. Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права і ці висновки суду узгоджуються з матеріалами справи. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вимог Банк надав копію заяви від 16 липня 2008 року, Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 16.07.2008 року, розрахунок заборгованості, виписку по рахунку, довідки про видачу кредитних карт ОСОБА_1 в межах кредитного договору №б/н від 16.07.2008 року, довідку про зміну кредитного ліміту. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. В силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Із норм ст. 547 ЦК України слідує, що правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення. Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Вказана позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 21.10.2015 року по справі №6-2003цс15, яка в силу положень ч. 4 ст. 263 ЦПК України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин. На підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку, що сторони у справі перебувають у договірних відносинах. Заборгованість за тілом кредиту та штрафи (фіксована частина і процентна складова) нараховані відповідно до умов договору та підлягають стягненню із ОСОБА_1 на користь позивача. А вимога АТ КБ «ПРИВАТБАНК» про стягнення пені є подвійною цивільно-правовою відповідальністю за одне і те саме порушення. З огляду на вищенаведене, доводи апеляційної скарги про незастосування до спірних правовідносин положень розділу 71 ЦК України та помилкове застосування положень ст. ст. 626, 628, 638 ЦК України; що судом не взято до уваги той факт, що анкета заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не є договором кредитування, оскільки кредитний договір укладається і письмовій формі і недотримання письмової форми відносить його до ряду нікчемного; не взяття до уваги судом змісту ч. 1 ст. 634 ЦК України є такими, що не заслуговують на увагу. Разом з тим, помилкове посилання суду в мотивувальній частині оскаржуваного рішення на п.1.1.2.1.14, п. 1.1.2.1.15 Умов та Правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНК не призвело до невірного вирішення справи, адже згідно ч. 16 ст. 14 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» користувач після виявлення факту втрати електронного платіжного засобу зобов`язаний негайно повідомити банк у спосіб, передбачений договором. До моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення держателем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та /або використання електронного платіжного засобу або його реквізитів. І суд першої інстанції, оцінивши у відповідності із вимогами ст. 89 ЦПК України докази, прийшов до вірного висновку про недоведеність посилань ОСОБА_1 на несанкціоноване використання кредитних коштів та користування послугою «Миттєва розстрочка» без її відома. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд дійшов хибного висновку про часткове визнання позову ОСОБА_1 стосовно вимог заборгованості по простроченому тілу кредиту, адже кредитна карта, що видавалася на основі заяви б/н від 16.07.20008 року знищена працівником банку, що підтверджується показами свідка ОСОБА_3 є помилковими, оскільки позивачка в судовому засіданні 01.06.2020 року визнала наявність кредитного боргу в розмірі 26500 грн., що підтверджується технічним записом судового засідання від 01.06.2020 року. Аргументи апеляційної скарги про те, що видача банківських карт умовами заяви від 2008 року, на яку посилається позивач, не передбачалося і банком не надано письмової форми договору про узгодження із ОСОБА_1 надання карт 24.04.2014 року, 17.10.2017 року та 02.08.2018 року на законність судового рішення не впливають, адже відповідачка особисто отримувала у АТ КБ «ПРИВАТБАНКУ» зазначені карти та нею не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що ці кредитні карти отримані в рамках інших договорів. Оцінюючи доводи апеляційної скарги про те, що судом не в повній мірі з`ясовано обставини, які мають значення для правильного вирішення спірних правовідносин, не надання доказів на підтвердження надання ОСОБА_1 кредиту в розмірі 29000 грн., судова колегія вважає їх безпідставними, адже факт використання кредитних коштів в зазначеній сумі підтверджується випискою по рахунку, що відповідно до вимог ст. ст. 79, 80 ЦПК України є достовірним та достатнім доказом, який не спростований відповідачкою, адже будь яких розрахунків та інших доказів щодо отриманих кредитних коштів, ОСОБА_1 та її представником в порушення вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України суду надано не було. А суд, відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. І згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Рішення суду першої інстанції ухвалене відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права і підстав для його скасування у межах доводів апеляційної скарги немає. Керуючись ст. ст. 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Деражнянського районного суду Хмельницької області від 10 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 01 жовтня 2020 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай