Постанова Сумський апеляційний суд № 592/3067/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 жовтня 2020 року м.Суми Справа №592/3067/20 Номер провадження 22-ц/816/2071/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І. сторони: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Приватне акціонерне товариство «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту в особі Сумської філії Приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2020 року в складі судді Косолап М.М., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складений 10 серпня 2020 року, В С Т А Н О В И В: 03 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» в особі Сумської філії Приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (далі - ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2 про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, зміну підстави звільнення, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що згідно наказу № 25/ос від 13 квітня 2018 року його прийнято на роботу на посаду заступника директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з 16 квітня 2018 року. Відповідно до наказу № 76/ос від 26 грудня 2018 року «Про припинення трудового договору» звільнено з посади заступника директора з 28 грудня 2018 року на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв`язку із скороченням штату працівників. Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 31 липня 2019 року у справі № 592/499/19 звільнення визнано незаконним і на виконання рішення суду позивача поновлено на посаді заступника директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ». 03 лютого 2020 року позивач звернувся до адміністрації із заявою про звільнення його 07 лютого 2020 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку на підставі ст. 44 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору: незаконне звільнення з посади заступника директора Сумської філії ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ», що встановлено рішенням Копаківського районного суду м. Суми від 31 липня 2019 року у справі № 591/499/19; порушення відповідачем строків виплати заробітної плати, що є порушенням ч. ч. 1, 2 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 Закону України «Про оплату праці», що підтверджується постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року у справі № 761/29046/18. Директор Сумської філії ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ» Захарченко Г.А. листом від 03 лютого 2020 року за № 107 звернувся до роботодавця за погодженням на звільнення позивача з підстави ч. 3 ст. 38 КЗпП України. Оскаржуваним наказом керівника Сумської філії ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ» від 05 лютого 2020 року за № 05/ос його звільнено з 07 лютого 2020 року за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням, змінивши підставу звільнення та не виплативши вихідну допомогу при звільнені. Посилаючись на вищевказані обставини, позивач просив: 1) визнати незаконним та скасувати наказ від 05 лютого 2020 року за № 05/ос про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»; 2) зобов`язати керівника Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» змінити підставу звільнення у його трудовій книжці, а саме: внести запис про звільнення позивача з посади заступника директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з 07 лютого 2020 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з порушенням власником трудового договору; 3) стягнути з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в особі Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на його користь вихідну допомогу при звільненні, середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги з дня звільнення по день винесення рішення суду. Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволений частково. Стягнуто з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в особі Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виплати вихідної допомоги з 10 лютого 2020 року по 18 червня 2020 року включно у розмірі 56562 грн 17 коп., з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» в особі Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2522 грн 40 коп. В апеляційній скарзі ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», посилаючись на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача 56562,17 грн середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги з 10 лютого 2020 року по 18 червня 2020 року включно та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги позивача залишити без задоволення. При цьому вказує, що адвокатський запит від 03 березня 2020 року № 0303/20-2 не відповідає вимогам чинного законодавства і в розумінні чинного законодавства не є адвокатським запитом. Зазначає, що при ухваленні рішення в частині задоволення позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги та при визначені суми місцевий суд керувався довідками про середньоденну заробітну плату ОСОБА_1 та про щомісячну заробітну плату ОСОБА_1 . Дані довідки були надані відповідачем на виконання ухвали Ковпаківського районного суду м. Суми від 09 червня 2020 року у справі № 592/3067/20. Вказує, що позивач всупереч ч. 2 ст. 83 ЦПК України не надав до суду у визначений законодавством строк доказів, які могли б підтвердити суму середнього заробітку позивача. Посилання суду в ухвалі від 09 червня 2020 року на те, що відповідач не надав відповіді на адвокатський запит, не відповідає дійсності, оскільки позивач не надсилав відповідачу адвокатський запит, який є таким в розумінні чинного законодавства та не здійснював інших дій для виконання своїх обов`язків, передбачених ч. 2 ст. 83 ЦПК України. Всупереч ч. 4 цієї статті, позивач не повідомив про неможливість подання доказів та про свої дії для їх отримання. Навпаки, в позовній заяві зазначено, що заходи для отримання доказів не здійснювались. Всупереч ч. 1 ст. 84 ЦПК України позивач подав клопотання про витребування доказів не в строк, передбачений ч. 2 ст. 83 ЦПК України. Всупереч ч. 2 ст. 13, ч. 1 ст. 84 ЦПК України суд першої інстанції задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, яке було подано до суду з пропуском встановленого строку, при цьому позивач не обґрунтував неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього. Всупереч ч. 1 ст. 13, ч. 8 ст. 83 ЦПК України суд приймав до розгляду докази, не подані у встановлений законом строк. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2020 року: 2102 * 100 = 210 200 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до Положення про Сумську філію приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», затвердженого Наказом Міністерства інфраструктури України 29.04.2011 № 96 філія є відокремленим підрозділом Товариства, не має статусу юридичної особи і здійснює від імені Товариства його господарську та іншу діяльність, а також функції представництва в межах повноважень, закріплених цим Положенням (пункт 5.1.). Товариство здійснює управління Філією через уповноважений ним орган - Директора Філії, який є виконавчим органом Філії та здійснює керівництво поточною діяльністю та безпосереднє управління виробничими та технологічними процесами Філії, здійснює свою діяльність на підставі довіреності, виданої йому Головою Правління (пункти 8.2., 8.3., 8.5.). Директор Філії на підставі довіреності видає накази та розпорядження, які стосуються діяльності Філії, у тому числі про прийом та звільнення з роботи працівників, переведення, застосування заходів дисциплінарного заохочення чи стягнення у встановленому порядку (пункти 8.9.2.) (а.с. 88 - 100). Наказом від 13 грудня 2019 року № 471 в.о. голови правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» вказано керівникам філій та в.о. начальника Київ-Дніпровського виробничого підрозділу всі прийоми на роботу та звільнення працівників філій та Київ-Дніпровського виробничого підрозділу ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» погоджувати з управлінням Товариства - управлінням по роботі з персоналом та діловодства (а.с. 137). Позивач ОСОБА_1 наказом № 25/ос від 13 квітня 2018 року прийнятий на роботу з 16 квітня 2018 року на безстроковий термін на посаду заступника директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», категорія - керівництво. Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 31 липня 2019 року, яке набрало законної сили 19 листопада 2019 року, визнано незаконним наказ № 76/ос від 26 грудня 2018 року «Про звільнення з роботи заступника директора ОСОБА_1 28 грудня 2018 року по п. 1 ст. 40 КЗпП України, за скороченням штату працівників. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника директора Сумської філії приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське МППЗТ» з 28 грудня 2018 року. Стягнуто з Сумської філії приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське МППЗТ» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 28 грудня 2018 року по 30 липня 2019 року у розмірі 90 558,56 грн з утриманням необхідних податків та платежів. Допущено негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 та стягнення присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць (а.с. 12-15). Рішення суду виконано у повному обсязі, що підтверджено в частині стягнутих сум - платіжними відомостями від 14 серпня 2019 року (а.с. 117 - 118, 152 - 155). 03 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до в.о. голови правління ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ», правління ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ», керівника Сумської філії ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ» з заявою про його звільнення з 07 лютого 2020 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України з виплатою вихідної допомоги в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку на підставі ст. 44 КЗпП України, у зв`язку з невиконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору: незаконного звільнення його з посади заступника директора Сумської філії ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ», що встановлено рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 31 липня 2019 року; порушенням ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ» строків виплати заробітної плати, що підтверджено постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року у справі № 761/29046/18 (а.с. 8). Директор Сумської філії ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ» листом від 03 лютого 2020 року № 107 звернувся до в.о. голови правління ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ» про надання згоди на звільнення ОСОБА_1 заступника директора з безпеки з 07 лютого 2020 року на підставі п. 3 ст. 38 КЗпП України (а.с. 10). На вказаний лист в.о. голови правління ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ» повідомив листом від 05 лютого 2020 року, що у звільненні 07 лютого 2020 року позивача за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням не заперечує (а.с. 11). Згідно наказу (розпорядження) про припинення трудового договору Сумської філії ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ» № 05/ос від 05 лютого 2020 року ОСОБА_1 звільнений з посади керівника - заступника директора за ст. 38 КЗпП України за власним бажанням з 07 лютого 2020 року. Наказом визначено компенсацію за 3 дні відпустки (а.с. 9). Відповідні записи внесено до трудової книжки позивача (а.с. 6). Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 вересня 2018 року у справі № 761/29046/18 в.о. голову правління ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП за порушення вимог ч. 1 та ч. 2 ст. 115 КЗпП України та ч. 1 ст. 24 ЗУ «Про оплату праці» в період грудня 2017 року - березня 2018 року, а провадження по справі закрито (а.с. 119). У період з березня 2019 року по 01 квітня 2020 року відповідач підвищував тарифні ставки і посадові оклади працівників Сумської філії, зокрема і заступникам директорів, вносив відповідні зміни до штатних розписів (а.с. 104 - 116). Середня заробітна плата позивача становила 635 грн 53 коп., при звільненні остаточний розрахунок проведений 07 лютого 2020 року в повному обсязі. Кошти по лікарняним листам за рахунок ФСС отримано і виплачено 02 березня 2020 року. Зазначені обставини підтверджуються довідками відповідача від 22 червня 2020 року (а.с. 101 - 103). За зверненням позивача щодо правомірності його звільнення та не виплати вихідної допомоги Управлінням Держпраці у Сумській області проведено перевірку Сумської філії ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ», про що складено Акт № СМ 8132/660/АВ від 12 червня 2020 року та внесено Припис про усунення виявлених порушень № СМ 8132/660/АВ/П від 12 червня 2020 року, зокрема через порушення частин 1, 3 статті 38, статті 44 КЗпП України звільнення ОСОБА_1 з іншої підстави, ніж зазначена у заяві від 03 лютого 2020 року про звільнення; заробітна плата за 2 половину серпня 2019 року виплачена - 24 вересня 2019 року, за 2 половину жовтня - 15 листопада 2019 року, за 2 половину листопада 2019 року - 13 грудня 2019 року, за 2 половину грудня - 08 січня 2020 року; не нараховано та не виплачено вихідну допомогу при звільненні у розмірі, передбаченому статтею 44 КЗпП України. Приписом зобов`язано директора Сумської філії ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ» усунути виявлені порушення (а.с. 124 - 132). 17 червня 2020 року на виконання вказаного Припису директором Сумської філії ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ» видано наказ № 25/ос «Про зміни підстави звільнення». Зазначеним наказом: 1. змінено підстави звільнення ОСОБА_1 зі ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням) на ч. 3 ст. 38 КЗпП України (у зв`язку з невиконанням роботодавцем умов колективного договору); 2. відповідно до ст. 44 КЗпП України виплачено три середньомісячні заробітки; 3. внесено відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 133). На підставі Наказу внесено відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 , 19 червня 2020 року проведено розрахунок і здійснено виплату вихідної допомоги у сумі 29293,47 грн (а.с. 121- 123, 150 - 151). 19 червня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача з заявою про виплату середньоденного заробітку за затримку виплати розрахунку при звільненні (а.с. 134). 04 серпня 2020 року директором Сумської філії ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ» видано наказ № 33/ос «Про внесення змін до наказів». Підставою для видачі наказу зазначено - на виконання Припису про усунення виявлених порушень від 12 червня 2020 року № СМ 8132/660/АВ/П Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці (Держпраці). Наказом: 1) внесено зміни до Наказу Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 05 лютого 2020 року № 05/ос: 1.1. текст в графі № 7 Причина звільнення викладено в редакції: ч. 3 ст. 38 КЗпП України; 1.2. слова «Причина звільнення: ст. 38 КЗпП України за власним бажанням замінено словами «Причина звільнення: ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку з не виконанням роботодавцем законодавства про працю, умов колективного договору»; 1.3. слова «підпис керівника» замінено словами «заступник директора (з експлуатації)». 2) Пункти 1,3 Наказу Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 17 червня 2020 року № 25/ос скасовано. 3) Внесено відповідні зміни до трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 185). Позивач копію наказу отримав 06 серпня 2020 року, вказав що зміни до трудової книжки не внесли, оскільки на момент вручення наказу вона у нього при собі була відсутня. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що відповідач не вправі був змінювати підставу розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 38 КЗпП України за відсутності на те волевиявлення позивача, тому наказ Сумської філії ПрАТ «Київ - Дніпровське МППЗТ» від 05 лютого 2020 року за № 05/ос про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за ч. 1ст. 38 КЗпП України в частині підстави звільнення є незаконним. Крім того, враховуючи, що вихідна допомога позивачу в день звільнення - 07 лютого 2020 року не виплачена, а виплачена лише 19 червня 2020 року, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки її виплати по день фактичного розрахунку, тобто з 10 лютого 2020 року по 18 червня 2020 року в сумі 56562,17 грн. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін. Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору. Згідно статті 38 КЗпП України розірвання трудового договору з ініціативи працівника і його правові підстави залежать від причин, які спонукають працівника до розірвання цього договору і які працівник визначає самостійно. У разі якщо вказані працівником причини звільнення - порушення роботодавцем трудового законодавства (ч. 3 ст. 38 КЗпП України) не підтверджуються або роботодавцем не визнаються, останній не вправі самостійно змінювати правову підставу розірвання трудового договору (Постанови ВСУ від 31.10.2012 № 6-12-цс12, від 22.05.2013 № 6-34цс13, постанова Верховного суду від 13.06.2018 по справі №741/1128/17). Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач не вправі був змінювати підставу розірвання трудового договору з ОСОБА_1 на ч. 1 ст. 38 КЗпП України за відсутності на те волевиявлення позивача, тому наказ Сумської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 05 лютого 2020 року за № 05/ос про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» за ч. 1 ст. 38 КЗпП України в частині підстави звільнення є незаконним. Відповідно до ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зокрема внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (ст. 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Як вірно встановлено судом першої інстанції зазначена допомога у день звільнення ОСОБА_1 07 лютого 2020 року йому була не нарахована та не виплачена і саме тільки наказом № 25/ос від 17 червня 2020 року «Про зміни підстави звільнення» видано розпорядження про виплату трьох середньомісячних заробітки, які позивач фактично отримав 19 червня 2020 року. Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Згідно статті 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Судом першої інстанції правильно встановлено, що у день звільнення 07 лютого 2020 року позивачу вихідна допомога не виплачена, а виплачена лише 19 червня 2020 року, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь час затримки її виплати по день фактичного розрахунку, тобто з 10 лютого 2020 року по 18 червня 2020 року за 89 робочих дні, виходячи з 635 грн 53 коп. середньоденного заробітку ОСОБА_1 у сумі 56562,17 грн (635 грн. 53 коп. х 89 робочих дні). З огляду на доводи апеляційної скарги щодо підстав задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, колегія суддів вважає за необхідне зазначити слідуюче. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду у зв`язку із незаконним його звільненням та просив, зокрема, зобов`язати керівника Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» змінити підставу звільнення у його трудовій книжці, а саме: внести запис про звільнення з посади заступника директора Сумської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» з 07 лютого 2020 року на підставі ч. 3 ст. 38 КЗпП України у зв`язку із порушенням власником трудового договору. Звільнення за ч. 3 ст. 38 КЗпП України відповідно до ст. 44 КЗпП України передбачає виплату вихідної допомоги у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку. Як було встановлено місцевим судом та не оспорюється відповідачем, зазначена допомога у день звільнення 07 лютого 2020 року позивачу не була ані нарахована, ані виплачена. Лише після проведення перевірки дотримання вимог трудового законодавства Управлінням Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці та на виконання Припису про усунення виявлених порушень було видано розпорядження про виплату трьох середньомісячних заробітків, який позивач фактично отримав 19 червня 2020 року, що і стало підставою для суду визнати вимогу позивача щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги обґрунтованими. Тобто, суд першої інстанції при задоволенні позовної вимоги щодо стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги керувався не довідкою про середню заробітну плату, а наявністю факту затримки виплати вихідної допомоги. Даний факт судом було встановлено на підставі наданих у судове засідання відповідачем доказів виконання Припису Управління Держпраці у Сумській області Державної служби України з питань праці, зокрема, на підтвердження внесення змін у трудову книжку позивача щодо зміни підстав звільнення та виплати тримісячного середнього заробітку. Наведені докази відповідач надав з власної ініціативи, а не на адвокатський запит. Крім того, дані докази не могли бути надані жодною із сторін до подання позовної заяви, оскільки дані обставини виникли під час розгляду справи в суді першої інстанції. Довідкою про середню заробітну плату місцевий суд керувався при визначенні розміру суми стягнення середнього заробітку за час затримки виплати вихідної допомоги, але відповідач у апеляційній скарзі не оспорює розмір цієї суми. З приводу твердження в апеляційній скарзі щодо адвокатського запиту та його виконання, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. У позивача були підстави для звернення до суду в порядку ст. ст. 83, 84 ЦПК України щодо витребування доказів судом у зв`язку із неможливістю отримати їх самостійно. В свою чергу, відповідач у апеляційній скарзі довів, що позивачем були вжиті заходи щодо отримання доказів, але внаслідок невиконання відповідачем положень та вимог ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» щодо надання відповіді на адвокатський запит у п`ятиденний термін, зокрема, вмотивованої відмови у розгляді запиту у зв`язку із його невідповідністю чинному законодавству, позивач змушений був звертатись до суду. Заходи забезпечення позову або доказів, перелічені в ч. 1 ст. 150 ЦПК України і як вбачається з матеріалів справи до подання позовної заяви останні позивачем не здійснювались, про що у відповідності до п. 7 ч. 3 ст. 175 ЦПК України і було зазначено в позовній заяві. Забезпечення доказів чи позову і заходи по отриманню доказів не є тотожними, а тому посилання відповідача на направлення адвокатського запиту як на захід забезпечення доказів є недоречним. Таким чином, суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дотримуючись принципу змагальності, диспозитивності, на підставі наданих сторонами доказів та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення - без змін. Враховуючи те, що справа є малозначною (п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України), відповідно до приписів п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, постанова не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375,381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Київ - Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 07 серпня 2020 року в оскаржуваній частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В.І. Криворотенко Судді: О.Ю. Кононенко О.І. Собина