Постанова 4807 № 325/554/20

Дата документу 30.09.2020 Справа № 325/554/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 325/554/20 Головуючий у 1-й інстанції: Пантилус О.П. Провадження №22-ц/807/2808/20 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2020 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Остащенко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 28 липня 2020 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - В С Т А Н О В И В: В квітні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 25 березня 2011 року між АТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 було укладено договір № б/н про надання банківських послуг шляхом підписання ним Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у розмірі 5600,00 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом згідно умов договору. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадкоємцем, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є ОСОБА_3 . 07 лютого 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» було направлено вимогу кредитора до Приазовської районної державної нотаріальної контори. Згідно відповіді Приазовської районної державної нотаріальної контори від 28 лютого 2019 року, спадкоємці ОСОБА_2 із заявам про прийняття чи відмову від спадщини до нотаріальної контори не звертались та спадкова справа після смерті спадкодавця була заведена на підставі претензії АТ КБ «ПриватБанк». 30 вересня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» було направлено лист-претензію ОСОБА_3 , в якому Банк пред`явив свої вимоги, проте його не було виконано. Станом на дату смерті ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором №б/н від 25 березня 2011 року становить - 14 659,94 грн, яка складається з наступного: 5468,61 грн - заборгованість за кредитом; 9191,30 грн - заборгованість за відсотками, у зв`язку із чим, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 14659, 94 грн за кредитним договором б/н від 25 березня 2011 року, а також судові витрати, сплачені при пред`явленні позову у розмірі 2102,00 грн. Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 28 липня 2020 року в задоволенні позову Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, відмовлено в повному обсязі. Не погоджуючись з рішенням суду, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 28 липня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не врахував, що ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом шестимісячного строку з часу відкриття спадщини не заявила про відмову від неї, тому відповідно до ч.3 ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину після смерті ОСОБА_2 та успадкувала, у тому числі, і кредитні зобов`язання останнього перед АТ КБ «ПриватБанк». Суд не з`ясував правовий статус житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , у якому були зареєстровані та проживали ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , при цьому суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач не надав доказів того, що у спадкодавця відсутнє будь-яке майно, яке належало йому на праві власності, що розмір спадкового майна є меншим, ніж заборгованість спадкодавця по кредиту. Відзив на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходив. В судове засідання представник АТ КБ «ПриватБанк», Мирошниченко К.В., представник ОСОБА_4 , адвокат Ковальов Д.В., належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи не з`явились. (а.с. 208,241 ). Від представника ОСОБА_4 , адвоката Ковальова Д.В. до суду надійшла заява, в якій він просив проводити апеляційний розгляд справи без його участі та без участі відповідачки ОСОБА_4 . Рішення суду першої інстанції вважають законним і обґрунтованим, в задоволенні апеляційної скарги просили відмовити. (а.с. 247-248 ). Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином провідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Зважаючи на вказане та беручи до уваги, що до апеляційного суду було надано клопотання про апеляційний розгляд справи без участі відповідачки та її представника, враховуючи, що учасники справи були належним чином повідомлені про розгляд справи, колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України ухвалила здійснювати апеляційний розгляд в даному судовому засіданні за відсутності сторін по справі. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення зазначеним вимогам в повній мірі не відповідає. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог, а саме щодо наявності, об`єму та вартості спадкового майна після смерті ОСОБА_2 . З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись, виходячи з наступного. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Згідно із статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини, визначені у частинах третій і четвертій статті 1268, статті 1269 ЦК України. Так, згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до положень ст. 1281 ЦК України спадклємці зобюов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкомця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою і третьою цієї статті, позбавляються права вимоги. Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі. Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку положень статті 1282 ЦК України. Отже, при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Судом встановлено, що ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку з чим 25 березня 2011 року підписав Анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку. (а.с. 11). У заяві-анкеті зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Згідно довідки АТ КБ "ПриватБанк", ОСОБА_2 на підставі укладеного договору б/н отримав у позивача кредитну картку № НОМЕР_1 , з терміном дії до 02/15. (а.с. 136). 22 квітня 2011 року було збільшено розмір кредитного ліміту до 5600 гривень 00 копійок, що підтверджується довідкою АТ КБ "ПриватБанк" про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_2 .(а.с. 137). До кредитного договору банк додав Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/ (а.с.12-35). З матеріалів справи вбачається, що в заяві позичальника № б/н від 25 березня 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути нараховану заборгованість за відсотками. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. В даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статями 625, 1048 ЦК України позивач не пред`явив. Посилання апелянта щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами, є необґрунтованими з огляду на відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті у анкеті-заяві від 25 березня 2011 року, оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг які включають і тарифи за користування в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Конституційний Суд України у Рішенні у справі за конституційним зверненням громадянина України щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України від 22 листопада 1996 року № 543/96-В «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 11 липня 2013 року у справі №1-12/2013 зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно- правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_2 ПАТ КБ «ПриватБанк» дотрималося вимог, передбачених частиною другою ст.11 ЗУ «Про захист прав споживачів», про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Крім того, безпосередньо укладений між сторонами кредитний договір у вигляді заяви-анкети, підписаної сторонами, не містить і строку повернення кредиту (користування ним). Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ "ПриватБанк" не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, в зв`язку з чим в даному випадку не має підстав для застосування строку позовної давності. Позивач надав розгорнутий розрахунок заборгованості за договором (а.с. 7-10), а також виписку (а.с.131-135 ), з яких вбачається, що відповідач ОСОБА_2 користувався грошима, отримував кошти через банкомат, розплачувався за товар в магазині, частково погашав заборгованість за кредитним договором. Таким чином Банк, вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Отже, є наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 5468, 61 грн. Такі висновки викладені в Постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №14-131цс19 від 03 липня 2019 року. Як зазначає Велика Палата Верховного Суду у своїй Постанові, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, то відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України банк вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Відсутні правові підстави для стягнення на користь АТ КБ «Приватбанк» відсотків за користування кредитними коштами, оскільки в матеріалах справи відсутні дані щодо прийняття боржником Умов і тарифів кредитування. Отже, ОСОБА_2 за життя мав заборгованість перед АТ КБ « ПриватБанк» за кредним договором №б\н в розмірі 5468.61 грн ( заборгованість за тілом кредиту). Крім того, з розрахунку заборговності наданого Банком, вбачається, що ним нарахована заборговааність за відсотками за період з березня 2011 року по 28 червня 2019 року, а кредитну картку № НОМЕР_1 спадкодавцем отримано з терміном дії до 02/15, тобто Банк не мав право нараховувати відсотки за кредитом після спливу визначеного договором строку кредитування. ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Приазовське Приазовського району Запорізької області у віці 54 років помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 06 січня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Приазовського районного управління юстиції. (а.с. 39). Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого АТ КБ "ПриватБанк", станом на дату смерті ОСОБА_2 його заборгованість перед банком за кредитним договором від 25 березня 2011 року станом на 28 червня 2019 року становила 14659 гривень 94 копійки, яка складається із: 5468,61 грн. - заборгованість за кредитом; 9191,33 гривень - заборгованість за відсотками. (а.с. 7-10). 19 грудня 2018 року АТ КБ "ПриватБанк" направлено на адресу Приазовської районної державної нотаріальної контори претензію кредитора, в порядку ст. 1281 ЦК України. (а.с. 45). 19 лютого 2019 року від Приазовської державної нотаріальної контори надійшла відповідь, в якій зазначено, що претензію банку додано до документів спадкової справи №34/2019 відкритої у Приазовській державній нотаріальній конторі після померлого ОСОБА_2 (а.с. 46). 16 вересня 2019 року АТ КБ "ПриватБанк" направлено ОСОБА_1 лист-претензію, в якому керуючись статтями ЦК України просять сплатити заборгованість по кредитного договору, який було укладено між банком та її батьком ОСОБА_2 (а.с. 47). Згідно свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 08 жовтня 2016 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб у Центральному відділі ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у місті Києві, та після укладення шлюбу дружині присвоєне прізвище ОСОБА_6 . (а.с.93). У позовній заяві АТ КБ "ПриватБанк" зазначено, що спадкоємцем, який на час відкриття спадщини проживав із спадкодавцем, є ОСОБА_3 . Вказана обставина підтверджується копіями паспортів позичальника та відповідача, де адресою місця реєстрації зазначено: АДРЕСА_1 . (а.с. 37, 38-зворот). Згідно довідок Приазовської селищної ради №№ 1066, 1314/10-16 від 08 травня 2020 року на день смерті ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за адресою: АДРЕСА_1 , були зареєстровані: дружина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зять ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , онук ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .(а.с. 77). На підставі претензії кредитора АТ КБ "ПриватБанк", Приазовською державною нотаріальною конторою відкрита спадкова справа № 34/2019 після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкова справа розпочата 19 лютого 2019 року.(а.с. 83). В спадковій справі відсутні будь які інші заяви від спадкоємців про прийняття чи відмову від прийняття спадщини (копія спадкової справи на арк.83-85). Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1279 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Відповідно до ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 в порядку ст. 1261 ЦК України, є дружина ОСОБА_7 , донька ОСОБА_9 , донька ОСОБА_1 , які постійно проживали разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини та протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, вони не зачвили про відмову від неї. За змістом положень ст. 1282 ЦК України, задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, до спадкоємців боржника обов`язок перед позикодавцями (кредиторами) спадкодавця виникає лише у межах, передбачених статтею 1282 ЦК України, тобто в межах вартості майна, одержаного у спадщину. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Згідно інформації, отриманої з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, відомості про знаходження у власності ОСОБА_2 нерухомого майна відсутні .( а.с. 245,246 ). Однак, відповідно інформації, отриманої в регіональному сервісному центрі МВС в Запорізькій області, станом на 03 січня 2016 року, згідно наявної інформації інформаційних ресурсів Національної автоматизованої інформаційної системи (НАІС) Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС, за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстровано ВАЗ 2103,1975 року випуску, номер кузова № НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 .(а.с. 230-231). Отже, за таких обставин, наявні підстави вважати, що відповідач отримав у спадщину майно після смерті ОСОБА_2 , а тому і набув статусу спадкоємця. Таким чином, наявні підстави для покладення на відповідача обов`язку задовольнити вимоги кредитора померлого ОСОБА_2 , однак, враховуючи, що спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_2 в порядку ст. 1261 ЦК України, є дружина ОСОБА_7 , донька ОСОБА_9 , донька ОСОБА_1 та враховуючи положення 1282 ЦК України, відповідно до яких кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині, на ОСОБА_3 може бути покладений обов`язок задовольнити вимоги кредитора в розмірі 1/3 частки спадщини, оскільки до інших спадкоємців позов Банком не пред`явлений. Відповідно до положень частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у пережбачених цим Кодексом випадках. Враховуючи, що відповідно до розрахунку заборгованості, наданого АТ КБ «ПриватБанк» станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_2 за тілом кредиту становила 5468,61 грн, то з ОСОБА_4 підлягає до стягнення 1/3 частина розміру заборгованості, яка становить 1822,87 гривень, оскільки судом першої інстанції встановлено, що на час відкриття спадщини зі спадкодавцем ОСОБА_2 постійно проживали трое спадкоємців першої черги, а саме дружина ОСОБА_7 , донька ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , які протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу не відмовилися від неї, а значить відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України, вважаються такими, що прийняли спадщину. При цьому, колегія суддів зауважує, що відповідачка не спростувала, що вартість спадкового автомобіля ВАЗ 2103,1975 року випуску, номер кузова № НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 , який належить на праві власності спадкодавцю є меншою ніж заборгованість за вищезазначеним кредитним договором, яка становить 5468.61 грн. З огляду на зазначене, рішення суду в частині відмови в стягненні з ОСОБА_11 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором №б/н від 25 березня 2011 року, не можна вважати законним та обгрунтованим, тому воно підлягає скасуванню з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позову. Аргументи апеляційної скарги частково є виправданими. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення ("Серявін та інші проти України" (Seryavin and Others v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04). Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Враховуючи часткове задоволення позовних вимог та апеляційної скарги з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 261, 37 грн (1822,87 х 2102,00 :14659,94) за подання позовної заяви,392,05 грн (1822,87 х 3153,00 :14659,94) за подання апеляційної скарги, а всього 653,42 грн. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково. Рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 28 липня 2020 року у цій справі скасувати. Прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б\н від 25 березня 2011 року в сумі 1822,87 грн. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судовий збір за подання позову в сумі 261, 37 грн, за подання апеляційної скарги в сумі 392,05 грн, а всього 653,42 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повна постанова складена 02 жовтня 2020 року. Головуючий, суддя СуддяСуддя Подліянова Г.С.Гончар М.С.Маловічко С.В.