Постанова КЦС ВС № 176/274/13-ц

Постанова Іменем України 24 вересня 2020 року м. Київ справа № 176/274/13-ц провадження № 61-10743св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Хопти С. Ф., Шиповича В. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - комунальне підприємство «Житній ринок», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Житній ринок» на рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області, у складі судді Павловської І. А., від 30 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А., від 25 червня 2020 року. Короткий зміст позовних вимог У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства «Житній ринок» (далі - КП «Житній ринок»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про визнання незаконними і скасування наказів щодо оголошення попередження та покладення обов`язків й відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги позивачка мотивувала тим, щовона з 01 березня 2011 року працює в КП «Житній ринок» на посаді бухгалтера. На початку червня 2012 року головний бухгалтер ОСОБА_3 почала вимагати від неї написання заяви про звільнення за власним бажанням, оскільки вона є людиною колишнього керівника КП «Житній ринок» ОСОБА_4 , а тому їй не можна довіряти. Згодом почався систематичний психологічний тиск з метою примусу звільнення з роботи, що полягав у написанні на ім`я директора доповідних записок головним бухгалтером ОСОБА_3 25 червня 2012 року генеральним директором КП «Житній ринок» ОСОБА_2 видано наказ № 74 «Про оголошення попередження ОСОБА_1 » та 26 червня 2012 року - наказ № 75 «Про оголошення попередження ОСОБА_1 » про недопустимість недобросовісного виконання своїх професійних обов`язків та порушень трудової дисципліни. Позивачка вважала вказані накази незаконними та такими, що підлягають скасуванню. Із урахуванням зазначеного, відмовившись від частини заявлених позовних вимог, позивачка остаточно просила суд визнати незаконними та скасувати накази № 74 «Про оголошення попередження ОСОБА_1 » від 25 червня 2012 року, № 75 «Про оголошення попередження ОСОБА_1 » від 26 червня 2012 року, а також зобов`язати КП «Житній ринок» припинити незаконні дії, спрямовані на написання нею заяви про звільнення за власним бажанням, стягнути із підприємства компенсацію заподіяної моральної шкоди у розмірі 5 000, 00 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора КП «Житній ринок» ОСОБА_2 № 74 від 25 червня 2012 року «Про оголошення попередження ОСОБА_1 ». Визнано незаконним та скасовано наказ генерального директора КП «Житній ринок» ОСОБА_2 № 75 від 26 червня 2012 року «Про оголошення попередження ОСОБА_1 ». Стягнуто з КП «Житній ринок» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 1 тис. грн. У задоволенні іншої частини позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, оскільки за порушення трудової дисципліни до позивача могли б бути застосовані лише заходи стягнення, передбачені статтею 147 КЗпП України, тобто догана або звільнення, винесення наказу про попередження за порушення трудової дисципліни трудовим законом не передбачено, а тому оскаржені накази є неправомірними. Внаслідок винесення відповідачем оскаржуваних наказів позивачці завдано моральну шкоду. З урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000, 00 грн. Заявляючи позовну вимогу щодо зобов`язання КП «Житній ринок» припинити психологічний тиск з метою примусу до написання заяви про звільнення за власним бажанням, позивач не обґрунтувала підстави пред`явлення такої вимоги, у зв`язку з чим зазначена вимога визнана такою, що до задоволення не підлягає. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року апеляційну скаргу КП «Житній ринок» залишено без задоволення, а рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року - без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що місцевий суд дійшов правильного та обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог, оскільки за порушення трудової дисципліни до позивачки могли бути застосовані лише заходи стягнення, передбачені статтею 147 КЗпП України, тобто догана або звільнення, винесення наказу про попередження за порушення трудової дисципліни законом не передбачено. Власник або уповноважений ним орган не наділений повноваженнями тлумачити на власний розсуд норми трудового законодавства. Застосування видів стягнень, які законодавством не передбачені, зокрема попередження, є порушенням прав працівника. Короткий зміст вимог касаційної скарги та доводи особи, яка подала касаційну скаргу У касаційній скарзі КП «Житній ринок»просить скасувати рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити у повному обсязі. Підставами касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України) та порушення судами норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок неналежного дослідження судом зібраних у справі доказів (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Заявник стверджує, що законом не заборонено керівнику підприємства видавати оскаржувані накази (оголошення попередження), оскільки працівник має усвідомлювати, що у разі порушення ним трудової дисципліни після оголошення йому попередження до нього роботодавцем може застосовуватися більш суворе стягнення, передбачене законодавством, наприклад, догана або звільнення. Судами при вирішенні спору здійснено неправильне тлумачення трудового законодавства щодо застосування до працівника роботодавцем дисциплінарного стягнення. Судами безпідставно стягнуто відшкодування моральної шкоди, розмір якого є необґрунтованим. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 30 липня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі. У серпні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду. Відзив на касаційну не надходив Фактичні обставини справи, встановлені судами ОСОБА_1 з 01 березня 2011 року працює на посаді бухгалтера КП «Житній ринок». Наказом № 74 від 25 червня 2012 року ОСОБА_1 оголошено попередження про недопустимість недобросовісного виконання своїх професійних обов`язків та порушення трудової дисципліни. З зазначеним наказом позивачка ознайомлена під підпис 25 червня 2012 року. Вказаний наказ винесено на підставі доповідних записок головного бухгалтера КП «Житній ринок» ОСОБА_3 від 07 червня 2012 року, від 08 червня 2012 року, доповідної записки заступника генерального директора з питань торгівлі ОСОБА_7 від 07 червня 2012 року. У доповідній записці головного бухгалтера ОСОБА_3 від 07 червня 2012 року зазначено, що при складанні звіту про обсяги реалізованих послуг за травень 2012 року бухгалтером ОСОБА_1 допущена помилка, у зв`язку з чим ОСОБА_3 змушена була залучити свого заступника ОСОБА_5 для виправлення помилок. Виконавцем зі складання звіту про обсяг реалізованих послуг за травень 2012 року є ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис на вказаному звіті. 11 червня 2012 року ОСОБА_1 надано письмове пояснення з приводу доповідної записки, де остання пояснила, що звіт про обсяги реалізованих послуг не складала, ким він був складений їй не відомо. Також у доповідній записці головного бухгалтера ОСОБА_3 зазначено про відсутність бухгалтера ОСОБА_1 06 серпня 2012 року на робочому місці протягом 25 хвилин. У зазначений час до ОСОБА_1 мав намір звернутися орендар з метою з`ясування спірних питань по розрахованому бухгалтером рахунку-фактурі на оплату послуг. На вказану доповідну записку бухгалтер ОСОБА_1 пояснила, що весь час знаходилась на робочому місці. Крім того зазначила, що на неї здійснюється тиск з боку головного бухгалтера ОСОБА_3 з метою написання заяви про звільнення за власним бажанням. Згідно із доповідною запискою заступника генерального директора підприємства з питань торгівлі ОСОБА_7 від 07 червня 2012 року, у період з 01 лютого 2012 року по 01 червня 2012 року при оформленні договорів із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_6 бухгалтером ОСОБА_1 допущена помилка, а саме у реквізитах сторони по договору невірно вказано по батькові ОСОБА_6 . Внаслідок вказаного порушення у період з 01 лютого 2012 року по 01 червня 2012 року вказаній фізичній особі-підприємцю не виставлялися рахунки на оплату послуг за договором. З приводу зазначеної доповідної записки позивачка письмових пояснень не надала, що підтверджується відповідним комісійним актом про відмову надати письмові пояснення. У зазначеному акті також зазначено, що ОСОБА_1 в усній формі пояснила, що вказана помилка допущена нею в результаті недостатності часу для виконання покладених на неї обов`язків. Окрім того зауважила, що на підприємстві вона виконує значний обсяг обов`язків, та нова програма, що використовує бухгалтерія у своїй роботі, потребує додаткового часу для її вивчення. Наказом № 75 від 26 червня 2012 року оголошено попередження бухгалтеру ОСОБА_1 про недопустимість недобросовісного виконання своїх професійних обов`язків та порушення трудової дисципліни. Згідно доповідної записки головного бухгалтера КП «Житній ринок» ОСОБА_3 від 21 червня 2012 року (вх. № 81 від 21 червня 2012 року), встановлено недобросовісне виконання бухгалтером ОСОБА_1 своїх професійних обов`язків, поставлених завдань та трудової дисципліни. Головним бухгалтером ОСОБА_3 у вказаній доповідній записці повідомлялося, що при складанні та виставлені рахунку ПрАТ «МТС Україна» № 2569 від 05 червня 2012 року бухгалтер ОСОБА_1 допустила ряд грубих помилок, а саме необґрунтовано завищила загальну суму, що підлягала сплаті ПрАТ «МТС Україна» за надані послуги. Згідно договору № 05372 від 01 квітня 2012 року ПрАТ «МТС Україна» зобов`язалося сплачувати на користь КП «Житній ринок» за надані послуги з утримання обладнання 15 000, 00 грн, а також 2 000, 00 грн за експлуатаційні витрати та витрати за електроенергію. Загальна сума, що підлягала сплаті ПрАТ «МТС Україна» становила 18 755, 00 грн, натомість, бухгалтером ОСОБА_1 у рахунку була вказана сума у розмірі 20 255, 00 грн. Окрім того, у рахунку неправильно вказане найменування наданої послуги. Виконавцем зі складання вищевказаного рахунку № 2569 від 05 червня 2012 року є ОСОБА_1 , про що свідчить її підпис на рахунку. Наявність виявлених помилок бухгалтер ОСОБА_1 не пояснила, натомість, просила надати в письмовій формі певну інформацію, яка не стосується суті питання (лист ОСОБА_1 вх. № 82 від 22 червня 2012 року). Листом (вх. № 85 від 22 червня 2012 року) ОСОБА_1 додатково пояснила, що вона раніше не виписувала рахунків по ПрАТ «МТС Україна», їй не відомо, за які саме послуги вказане товариство сплачує грошові кошти КП «Житній ринок» та невідомий розмір грошових сум, що підлягають сплаті товариством. Відповідно до пояснень головного бухгалтера ОСОБА_3 від 22 червня 2012 року (вх. № 86 від 22 червня 2012 року), перевірка сум, належних до сплати, та виставлення рахунків-фактур входить до обов`язків бухгалтера ОСОБА_1 . Крім того, головний бухгалтер ОСОБА_3 зауважила, що бухгалтер ОСОБА_1 неодноразово допускала помилки при виконанні своїх обов`язків, у зв`язку із чим документи, які виконуються останньою, постійно перевіряються. Із вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена під підпис 27 червня 2012 року. Позиція Верховного Суду Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Частиною третьою статті 3 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. У частині першій статті 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положеннями статті 3 Кодексу законів про працю Українивизначено, що трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю. Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (стаття 139 КЗпП України). Відповідно до пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначаються виключно законами України. Відповідно до статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких видів стягнення: 1) догана; 2) звільнення. Законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші дисциплінарні стягнення. Трудова дисципліна - це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків. За змістом статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку. Роботодавець несе обов`язок по доведенню наявності підстав, в тому числі і вини працівника, для притягнення останнього до дисциплінарної відповідальності. Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Згідно із вимогами статті 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданням, яких фізична особа зазнала у зв`язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв`язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди визначається залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо), та з урахуванням інших обставин, зокрема тяжкості вимушених змін у життєвих стосунках, ступеню зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому, виходити слід із засад розумності, виваженості та справедливості. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, обґрунтовано виходив із того, що оскаржені позивачкою накази щодо оголошення їй попередження за неналежне виконання професійних обов`язків не відповідають положенням статті 147 КЗпП України, оскільки такий вид дисциплінарного стягнення, який було застосовано роботодавцем до працівника, не передбачено чинним трудовим законодавством. У відповідності до положень статті 147 КЗпП України роботодавцем за порушення трудової дисципліни до позивачки, із урахуванням обставин цієї справи, могли бути застосовані лише заходи дисциплінарного стягнення у вигляді догани або звільнення, застосування таких видів стягнення, які трудовим законодавством не передбачено, є порушенням трудових прав працівника. При вирішенні спору судами було враховано, що законодавством, статутами і положеннями про дисципліну можуть бути передбачені для окремих категорій працівників й інші види дисциплінарних стягнень. Однак, відповідачем не надано доказів встановлення локальними нормативними актами відповідача для працівників, у тому числі і для позивачки, із урахуванням займаної посади та трудових обов`язків, інших видів дисциплінарних стягнень ніж ті, які передбаченні КЗпП України. Врахувавши обставини справи, суди попередніх інстанцій належним чином обґрунтували свій висновок про часткове задоволення позову в частині відшкодування моральної шкоди, визначивши його розмір у сумі 1 000 грн, що не суперечить засадам розумності, виваженості і справедливості. Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться значною мірою до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду. Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18). Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій по суті вирішення спору. Судами першої та апеляційної інстанції правильно застосовано норми матеріального права, дотримано норми процесуального права, зроблено обґрунтовані висновки на підставі належним чином оцінених доказів, наданих сторонами (стаття 89 ЦПК України). Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу комунального підприємства «Житній ринок»залишити без задоволення. Рішення Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:Є. В. Синельников С. Ф. Хопта В. В. Шипович