Постанова 4814 № 541/1117/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 541/1117/20 Номер провадження 22-ц/814/1912/20Головуючий у 1-й інстанції Городівський О. А. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2020 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Головуючого судді: Бутенко С.Б. Суддів: Обідіної О.І., Прядкіної О.В. розглянув в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 липня 2020 року у складі судді Городівського О.А. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором, в с т а н о в и в: Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 липня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав, передбачених частиною третьою статті 185 ЦПК України. Не погодившись з даною ухвалою, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до місцевого суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду є перешкоджанням в доступі до правосуддя. Зазначає, що судом безпідставно відмовлено у задоволенні клопотань позивача про звільнення від сплати судового збору, оскільки ним було надано докази відсутності доходів за минулий рік з аргументацією скрутного майнового стану. Вважає, що у місцевого суду відсутні підстави для повернення позовної заяви, оскільки з метою усунення недоліків позивачем було долучено до справи належні докази відсутності доходу за попередній календарний рік. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить в апеляційній скарзі ОСОБА_1 на ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07.07.2020 р. відмовити повністю. Позивач ОСОБА_1 подав відповідь на відзив ОСОБА_2 , вважає заперечення відповідача необґрунтованими та такими, що не стосуються предмету оскарження. Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення скарги. Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до частини тринадцять статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частинами першою, другою статті 367 ЦПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Підставами для скасування ухвали, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 379 ЦПК України є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. По справі встановлено, що в червні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором, в якому просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь 56 900 грн. тіла боргу, 1490,75 грн. інфляційних та 426,75 грн. 3% річних, а всього 58 817,50 грн. Одночасно позивач заявив клопотання про звільнення його від сплати судового збору з огляду на положення пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», посилаючись на відсутність у нього доходів за минулий рік, додавши до клопотання відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 09.06.2020 р. № 1219. Ухвалою Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 18 червня 2020 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору було відмовлено з мотивів його необґрунтованості та позовну заяву залишено без руху відповідно до правил статті 185 ЦПК України для сплати позивачем судового збору у розмірі 840 грн. 80 коп. На виконання вимог даної ухвали 06.07.2020 р. ОСОБА_1 подав до суду заяву, в якій повторно просив звільнити його від сплати судового збору, посилаючись на відсутність доходів за минулий календарний рік. Постановляючи ухвалу про визнання позовної заяви ОСОБА_1 неподаною та повертаючи її позивачеві на підставі частини третьої статті 185 ЦПК України, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у встановлений судом строк не усунуто недоліки заяви, зокрема, не сплачено судовий збір у розмірі 840,40 грн. Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками місцевого суду повною мірою погодитись не може з огляду на наступне. Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, визначеному цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених або оспорюванних прав, свобод чи інтересів. У позовному провадженні позивач звертається до суду із позовною заявою, вимоги щодо форми та змісту якої визначено статтями 175-177 ЦПК України. Зокрема, згідно частини четвертої статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви документи, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. За частинами першою, третьою статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. У своїй прецедентній практиці Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду. Однак суд повинен прийняти в останній інстанції рішення щодо дотримання вимог Конвенції; він повинен переконатись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати статті 6 § 1, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою. У зв`язку із цим при здійсненні правосуддя у цивільних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), у чіткій відповідності до ЦПК України, Закону України «Про судовий збір», а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку. Частиною першою статті 136 ЦПК України суду надано право, враховуючи майновий стан сторони, своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. Згідно пункту 1 частини першої, частини другої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік. З цих же підстав суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати. Позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду із вказаним позовом заявив клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку із скрутним майновим становищем, на підтвердження чого надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про суми виплачених доходів та отриманих податків, з яких вбачається, що за період з 1 кварталу 2019 року по 1 квартал 2020 року заявник доходу не мав. Саме розмір річного доходу позивача за 2019 календарний рік має правове значення для вирішенні питання щодо звільнення його від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду на підставі Закону України «Про судовий збір». Відомості про доходи у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків формуються ДФСУ на підставі інформації підприємств, установ, організацій усіх форм власності (включаючи НБУ та його установи, комерційні банки, інші фінансово-кредитні установи) та фізичних осіб - суб`єктів підприємницької діяльності відповідно до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, які щокварталу подаються податковими агентами до територіальних органів ДФС та є офіційним джерелом такої інформації та належним і допустимим доказом у розумінні вимог статей 77, 78 ЦПК України. Між тим, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не дав належної оцінки заявленому позивачем клопотанню та поданому ним доказу, не звернув увагу на відсутність у заявника доходу за 2019 календарний рік та не врахував положення статті 8 Закону України «Про судовий збір» щодо умов звільнення позивача від сплати судового збору. Повертаючи позовну заяву ОСОБА_1 з підстав не сплати судового збору, суд першої інстанції фактично залишив не вирішеним клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, не навівши у резолютивній частині ухвали відповідних висновків суду з цього питання. Реалізація позивачем процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення позовної заяви, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За таких обставин, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання позовної заяви ОСОБА_1 неподаною та повернення її позивачеві. Виходячи з наведеного, оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню як така, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 367, 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 07 липня 2020 року - скасувати. Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором направити до Миргородського міськрайонного суду Полтавської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя: С.Б. Бутенко Судді: О.І. Обідіна О.В. Прядкіна