Постанова 4803 № 207/4377/14-ц

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/574/20 Справа № 207/4377/14-ц Суддя у 1-й інстанції - Савченко В. О. Суддя у 2-й інстанції - Варенко О. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2020 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - Варенко О.П., суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В., за участю секретаря - Василенко М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 березня 2018 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», про визнання незаконним зарахування, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 16 вересня 2010 року з ОСОБА_1 був укладений кредитний договір, згідно умов якого було відкрито кредитний ліміт до карткового рахунку у розмірі 1 800,00 гривень зі сплатою 30 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Боржник не виконував умови договору, тому станом на 31.07.2014 року заборгованість склала 10 072,73 гривень, яку Банк просив стягнути на його користь. Заочним рішенням Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 січня 2015 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 10 072 гривні 73 копійки, в тому числі заборгованість за кредитом 6 010,14 гривень, по процентам - 2 356,75 гривень, пеня 750,00 гривень, штрафи 955,84 гривень та стягнуто судові витрати у сумі 243 гривні 60 копійок. За заявою ОСОБА_1 , ухвалою Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 09 листопада 2015 року заочне рішення Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська від 08 січня 2015 року було скасовано та справу призначено до розгляду в загальному порядку. 08 лютого 2016 року ОСОБА_1 подано зустрічний позов про визнання незаконним зарахування, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди. В обґрунтування пред`явлених позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 16 вересня 2010 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений кредитний договір №SAMDN34000049154670 та видана кредитна карта № НОМЕР_1 з поновлювальною кредитною лінією. На протязі дії вказаного договору він користувався кредитною картою та справно повертав взяті у кредит кошти. 26 серпня 2014 року ОСОБА_1 вирішив повністю сплатити заборгованість по карті № НОМЕР_1 , звернувся до співробітника банку для розрахунку остаточної суми боргу за кредитною картою № НОМЕР_1 , з урахуванням поточного платежу за останній місяць користування кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитним лімітом, відсотків та штрафів за прострочений кредит, яка складала 10 208,60 гривень, і маючи вказану суму він одразу у тому ж відділенні оплатив зазначену суму через касу Банку. Касир в свою чергу здійснила платіжну операцію надала на підпис одну квитанцію, в якій він розписався і вважав, що він погасив свої боргові зобов`язання за кредитним рахунком № НОМЕР_1 перед Банком у повному обсязі. Після цього ОСОБА_1 кредитною карткою не користувався і не користується по теперішній час. Через рік у вересні 2015 року після повного погашення кредиту (в чому він був впевнений) ОСОБА_1 стало відомо, що на все його нерухоме майно накладено арешт та оголошена заборона на відчуження майна, що обтяження встановлено в інтересах ПАТ КБ «ПриватБанк», оскільки, як зазначив представник Банку, він не виконував свої кредитні зобов`язання за кредитною картою № НОМЕР_1 (яку він погасив повністю ще рік тому), Банк звернувся до суду для стягнення заборгованості за кредитом та нарахованих за рік процентів, пені та штрафів. Зазначає, що з наданої Банком виписки по картковому рахунку № НОМЕР_1 , вбачається, що суму, яку він дав розпорядження Банку внести на вказану карту для повного її погашення, було зараховано без його відома не в повному обсязі - лише 4 221,78 гривень і кредит не був погашений, через що Банком щомісяця нараховувались відсотки за користування кредитним лімітом, відсотки та штрафи за прострочений кредит. Зазначає, що з дублікату квитанції від 26.08.2014 року сума для повного погашення кредиту з невідомих причин без його окремого розпорядження була розділена на власний розсуд Банку на три різні рахунки: 853,40 гривень зараховано на рахунок № НОМЕР_2 , зміст операції - надходження готівки за платіжними картками [SAMDN86000741096827]; 4 221,78 гривень зараховано на рахунок № НОМЕР_1 зміст операції - надходження готівки за платіжними картками [SAMDN34000049154670]; 5 129,82 гривень зараховано на рахунок № НОМЕР_3 , зміст операції - надходження виручки від усіх видів платних послуг [DD00АХ0000416838]. ОСОБА_1 зазначив, що при направленні коштів на погашення кредиту Банк не мав права змінювати призначення та суму платежу, оскільки він не надавав таких розпоряджень банківській установі ні в рамках Кредитного договору № SAMDN34000049154670, ні безпосередньо при здійсненні касової операції. Окрім того, зазначає, що на той час інших кредитних або платіжних карток відкритих у ПАТ КБ «ПриватБанк» він не мав, тому невідомо на яку карту було зараховано 853,40 гривень, ОСОБА_1 не є підприємцем, тому є зовсім незрозумілим платіж в розмірі 5 129,82 гривень - надходження виручки від усіх видів платних послуг. Крім того вважає, що такими протиправними діями відповідача за зустрічним позовом йому було спричинено моральну шкоду, яку оцінює в 5 000,00 тисяч грн. З огляду на зазначене, просив суд визнати незаконним зарахування Публічним акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» грошових коштів, сплачених ОСОБА_1 26 серпня 2014 року у розмірі 853,40 на рахунок № НОМЕР_2 та 5 НОМЕР_4 на рахунок № НОМЕР_3 ; зобов`язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок коштів, сплачених ОСОБА_1 26 серпня 2014 року у розмірі 853,40 з рахунку № НОМЕР_2 та 5 129,82 з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_1 у погашення заборгованості за Кредитним договором №SAMDN34000049154670; зобов`язати Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» списати всі незаконно нараховані штрафи та відсотки за прострочений кредит, відсотки за використання кредитного ліміту та всі інші нарахування здійснені банком по рахунку № НОМЕР_1 після 26 серпня 2014 року; стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 5 000,00 гривень. Рішенням Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 березня 2018 року в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено у повному обсязі. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» - задоволено частково. Визнано незаконним зарахування Публічним акціонерним товариством Комерційного банку «ПриватБанк» грошових коштів, сплачених ОСОБА_1 26 серпня 2014 року у розмірі 853,40 грн на рахунок № НОМЕР_2 та 5129,82 грн на рахунок № НОМЕР_3 . Зобов`язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» здійснити перерахунок коштів, сплачених ОСОБА_1 26 серпня 2014 року у розмірі 853,40 грн з рахунку № НОМЕР_2 та 5 129,82 грн з рахунку № НОМЕР_3 на рахунок № НОМЕР_1 у погашення заборгованості за Кредитним договором SAMDN34000049154670. Зобов`язано Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» списати всі незаконно нараховані штрафи та відсотки за прострочений кредит, відсотки за використання кредитного ліміту та всі інші нарахування здійснені банком по рахунку № НОМЕР_1 після 26 серпня 2014 року. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 500,00 гривень. Вирішено питання судових витрат. Не погодившись з таким рішенням, позивач за зустрічним позовом - АТ КБ «ПриватБанк» звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні зустрічного позову, а позов банку про стягнення заборгованості - задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 було пропущено строк позовної давності на звернення до суду. Крім того, зазначає, що ним не надано жодного доказу на спростування заборгованості за договором № б/н від 16.09.2010 року, а посилання на відсутність заборгованості за договором фінансового лізингу № DD00A!0000416838 від 04.01.2013 року не стосується предмету спору. Також банк заперечує щодо здійснення будь-яких перерахувань кредитної заборгованості на інші рахунки. Передбаченим ст.360 ЦПК України правом на подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 не скористався. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 16 вересня 2010 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, який складався із Анкети-заяви щодо приєднання до Умов та Правил надання до банківських послуг, за умовами якого була видана кредитна карта № НОМЕР_1 з поновлювальною кредитною лінією. Відповідно до виписки по картковому рахунку від 20.10.2015 року № 151020/364 (а.с 61-64), ОСОБА_1 активно користувався кредитним лімітом, та станом на 02.08.2014 р. загальна сума заборгованості складала 9 202 (дев`ять тисяч двісті дві) грн 92 коп (а.с 62). 26 серпня 2014 року ОСОБА_1 через касу ПАТ КБ «ПриватБанк» вніс грошові кошти у сумі 10 205,00 грн, які як вбачається із заяви про переказ готівки були розділені та зараховані касиром Банку на три різні рахунки: -853,40 гривень зараховано на рахунок № НОМЕР_2 , зміст операції - надходження готівки за платіжними картками [SAMDN86000741096827]; -4 221,78 гривень зараховано на рахунок № НОМЕР_1 зміст операції - надходження готівки за платіжними картками [SAMDN34000049154670]; -5 129,82 гривень зараховано на рахунок № НОМЕР_3 , зміст операції - надходження виручки від усіх видів платних послуг [DD00АХ0000416838]. Таким чином на рахунок № НОМЕР_1 надійшло 4 221,78 гривень, що також вбачається із виписок по карті наданих Банком, а також зазначалося сторонами по справі. Як зазначалося представником Банку у відзиві на позов, ОСОБА_1 мав перед Банком не одне невиконане кредитне зобов`язання, що спричинило пропорційне внесення розподілення внесених коштів на погашення заборгованості по належним кредитним зобов`язанням у відповідності до діючих на той час Умов договору п. 2.1.1.3.9. Кошти в сумі 5 129,82 гривень зараховано на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором DD00А!0000416838 (авто в кредит); 853,40 гривень на погашення за нарахованими штрафами за вихід клієнта на прострочку. Однак судом встановлено, що станом на 26 серпня 2014 року у ОСОБА_1 ніяких інших зобов`язань перед відповідачем, чи то карткових рахунків, чи то авто в кредит не було, що вбачається із наступного. Щодо рахунку № НОМЕР_2 , виходячи із призначення платежу - надходження готівки за платіжними картками [SAMDN86000741096827], можна встановити, що за вказаним договором було оформлено картковий рахунок, але як зазначив позивач за зустрічним позовом, іншого карткового рахунку, окрім рахунку № НОМЕР_1 [SAMDN34000049154670] ним не відкривалося, а в свою чергу Банком не надано доказів на підтвердження протилежного, тобто, відкриття (оформлення) вказаного кредитного договору, не було надано і довідки про наявність заборгованості за вказаним договором [SAMDN86000741096827], виписки за рахунком № НОМЕР_2 . Щодо рахунку № НОМЕР_3 , зміст операції - надходження виручки від усіх видів платних послуг [DD00АХ0000416838], то на підтвердження операції щодо зарахування внесених позичальником коштів на погашення заборгованості за цим рахунком (договором) Банком не було надано а ні довідки про заборгованість станом на день проведення спірної операції, ні розрахунку цієї заборгованості, що є підставою для висновку про неправомірність здійснення зарахування на погашення заборгованості за цим рахунком, за рахунок коштів, внесених ОСОБА_1 26.08.2014 р. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 04 січня 2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «АВТОПРИВАТ» (визнано банкрутом відповідно до Постанови Господарського суду Дніпропетровської області від 15.05.14 р. по справі № 904/8593/13 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк») у формі публічного договору був укладений Договір фінансового лізингу № DD00AX0000416838. Згідно умов вищевказаного договору предметом договору (лізингу) був автомобіль AUDI A6, 2005 року випуску, номер кузова НОМЕР_5 , державний номер НОМЕР_6 . 02.10.2013 року було проведено зворотній викуп предмету застави, за Договором № DD00AX0000416838 від 04.01.2013 р., на рахунок вказаного договору була зарахована сума 181 488,96 грн для погашення основної заборгованості та 8 785,78 для погашення простроченої заборгованості, що було встановлено із листа повідомлення Банку № 20.1.0.0.0/7-141119/150 від 28.11.2014 року. Згідно Акту приймання-передачі авто за договором лізингу № DD00A!0000416838 від 27.09.2013 року, підписаним Лізингодавцем та Лізингоодержувачем, при поверненні авто жодної заборгованості Банк не вказував, а тому у відповідних графах «сума общей задолженности по кредиту», «дни просрочки» суми відсутні. Зазначений Акт було судом першої інстанції витребувано від ПАТ КБ «ПриватБанк» під час розгляду справи по суті. Також у виписці за рахунком № НОМЕР_3 , наданій банком, суми за дебетом та кредитом є рівними, тобто ні заборгованості, ні переплати за цим рахунком станом на жовтень місяць 2013 року не зазначено. Після проведення операції зворотнього викупу 02.10.2013 року розрахунок будь-якої заборгованості припинився, що свідчить про розрахунок між сторонами та відсутність заборгованості. Окрім встановлених обставин справи за наданими позивачем за зустрічним позовом доказами у їх сукупності, позивачем за первісним позовом не було надано доказів зворотнього, а саме, що проведення операції щодо зарахування суми у розмірі 5 129,82 грн на рахунок № НОМЕР_3 , зміст операції - надходження виручки від усіх видів платних послуг [DD00АХ0000416838], та 853,40 гривень на рахунок № НОМЕР_2 , зміст операції - надходження готівки за платіжними картками [SAMDN86000741096827] було здійснено правомірно та відповідно до волі Клієнта, що вніс зазначені кошти. Договорів, виписок, довідок про наявність відкритих будь-яких інших рахунків на ім`я ОСОБА_1 банком надано не було. Встановивши зазначені обставини, суд першої інстанції, керуючись ст.ст.22-23, 1054, 1066, 1068, 1073, 1074 ЦК України, ухвалив рішення, що відповідає вимогам законодавства та підтверджується матеріалами справи. Доводи апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» про те, що ОСОБА_1 пропущено строк позовної давності для звернення до суду за захистом його прав, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки рішення про стягнення спірної заборгованості було ухвалено 08 січня 2015 року, тому з цього моменту ОСОБА_1 міг дізнатися про порушення його прав як споживача банківських послуг, тому звернувшись з позовом до банку в лютому 2016 року, він дотримався строків давності, встановлених ст.257 ЦК України. Посилання в апеляційній скарзі на те, що наявність заборгованості за договором № б/н від 16.09.2010 року спростована не була, підлягають відхиленню, з огляду на те, що суми коштів у розмірі 5 129,82 гривень та 853,40 гривень були проти волі ОСОБА_1 зараховані банком на рахунки № НОМЕР_3 та № НОМЕР_2 відповідно, що призвело до неправомірного продовження нарахування відсотків та штрафних санкцій. В свою чергу, сума коштів у розмірі 10 205,00 грн, внесена ОСОБА_1 26.08.2014 р., мала бути зарахована у повному обсязі на рахунок № НОМЕР_1 на погашення заборгованості за Договором № б/н від 16.09.2010 року, у зв`язку з чим, заборгованість за цим договором мала бути повністю погашена. Заперечення банку щодо перерахування коштів на інші рахунки спростовується матеріалами справи та наявними доказами, яким судом першої інстанції надана належна правова оцінка. Таким чином, передбачених ст. 376 ЦПК України підстав для скасування судового рішення колегією суддів не встановлено, тому оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін. Згідно ст.141 ЦПК України, судові витрати, понесені банком у зв`язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - залишити без задоволення. Рішення Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 30 березня 2018 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: О.П.Варенко Судді: В.С.Городнича О.В.Лаченкова