LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КАС ВС0840/3100/18

від 29.09.2020 · Адміністративна

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м. Київ справа № 0840/3100/18 адміністративне провадження № К/9901/11413/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Желєзного І.В., судді Коваленко Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом Національного заповідника «Хортиця» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Садового І.В. від 6 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: у складі колегії суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., Іванова С.М. від 20 лютого 2019 року, В С Т А Н О В И В : ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У серпні 2018 року Національний заповідник «Хортиця» (далі - НЗ «Хортиця», позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, відповідач), в якій, з урахуванням заяви про уточнення адміністративного позову (вх. № 29888 від 24 вересня 2018 року), просив: - визнати протиправним та скасувати рішення державного кадастрового реєстратора Міжрайонного управління Держгеокадастру в Запорізькому районі та м. Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № РВ-2300622322018 та № РВ-2300622302018 від 3 травня 2018 року про відмову внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру; - зобов`язати Міжрайонне управління Держгеокадастру в Запорізькому районі та м. Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області повторно розглянути заяву Національного заповідника «Хортиця» про внесення відомостей (зміни до них) до Державного земельного кадастру про земельну ділянку, розташовану в м. Запоріжжя, острів Хортиця площею 143,5979 га та 149,1314 га щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у порядку та спосіб, передбачений Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (далі - Порядок № 1051). В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що до землевпорядної документації було долучено згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем, а саме: копію розпорядження Голови Запорізької обласної державної адміністрації «Про надання згоди Національному заповіднику «Хортиця» на відновлення меж земельних ділянок» від 28 грудня 2015 року № 531, наявність якого повністю узгоджується із вимогами чинного земельного законодавства, та є підставою правомірного внесення відомостей до Державного земельного кадастру за заявою законного землекористувача. Вважає, що відмовляючи у внесенні змін до Державного земельного кадастру, відповідач вчинив дію не передбачену ні законами України «Про землеустрій» та «Про Державний земельний кадастр», ні Порядком № 1051, оскільки за відсутності підстав для відмови у внесенні відомостей (змін) до Державного земельного кадастру, передбачених цим Порядком, у строк, визначений Законом України «Про Державний земельний кадастр», не вчинив, передбачених Законом та Порядком дій та не вніс до Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2018 року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року, адміністративний позов задоволено. Задовольняючі позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що в розумінні вимог статті 55 Закону України «Про землеустрій» до землевпорядної документації було долучено згоду власника земельної ділянки, а для земель державної та комунальної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на відновлення меж земельної ділянки користувачем, а саме: копія розпорядження Голови Запорізької обласної адміністрації «Про надання згоди Національному заповіднику «Хортиця» на відновлення меж земельних ділянок» від 28 грудня 2015 року №

531. Короткий зміст вимог касаційної скарги Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області звернулося з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки тому, що позивачу відмовлено у внесені відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, оскільки державний акт на право постійного користування земельною ділянкою ЯЯ № 110274, виданий Національному заповіднику «Хортиця» на підставі рішення сесії Запорізької міської ради від 9 листопада 2005 року № 5 «Про видачу державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Національному заповіднику «Хортиця». Даним рішенням встановленні межі Національного заповідника «Хортиця» загальною площею 2359,3400 га, в які включені земельні ділянки сторонніх землекористувачів. Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 030426100069 від 1 листопада 2007 року та має два додатки: додаток № 1 до державного акта серія ЯЯ № 110274 «Експлікація сторонніх землекористувачів»; додаток № 2 до державного акта серія ЯЯ № 110274 «Перелік кадастрових номерів земельних ділянок». На цій підставі скаржник вважає, що Національний заповідник «Хортиця» не є користувачем тих земельних ділянок, щодо встановлення (відновлення) меж яких він звернувся до державного кадастрового реєстратора, а тому відповідач правомірно відмовив йому у внесенні змін до Державного земельного кадастру, оскільки з відповідною заявою у силу пункту «г» частини десятої статті 55 Закону України «Про землеустрій» може звертатися тільки користувач земельної ділянки. Також скаржник зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що посилання відповідача у рішенні від 3 травня 2018 року про відмову внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру на статтю 56 Закону України «Про землеустрій» є технічною опискою, оскільки відповідна підстава зазначена у статті 55 цього ж Закону, про що відповідач надавав пояснення під час розгляду справи. Від представника НЗ «Хортиця» надійшов відзив на касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області, в якому зазначається, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими, прийнятими на підставі повного та всебічного дослідження обставин справи, у зв`язку з чим просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. 13, 30 та 31 липня 2020 року до суду надійшли доповнення до відзиву та додаткові письмові пояснення від НЗ «Хортиця», в яких зазначається, що спірне питання з відповідачем було вирішено у повному обсязі, а земельна ділянка була зареєстрована у встановленому порядку. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Касаційна скарга надійшла до суду 22 квітня 2019 року. Ухвалою Верховного Суду від 11 червня 2019 року відкрито касаційне провадження в адміністративній справі № 0840/3100/18, витребувано матеріали справи, надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу. Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні на 21 липня 2020 року. У подальшому було оголошено перерву у судовому засіданні до 8 та до 29 вересня 2020 року. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що враховуючи Указ Президента України від 29 квітня 2005 року № 732/2005 «Про невідкладні заходи щодо розвитку Національного заповідника «Хортиця», рішення Запорізької міської ради від 9 червня 2004 року № 40 «Про затвердження генерального плану та вирішення питання оформлення права користування землею Національному заповіднику «Хортиця» та від 15 вересня 2004 року № 42 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельних ділянок, розташованих на острові Хортиця та прилеглих до нього островів та скель Байди, Дубового, Розтьобін, Три Стоги, Середня, Близнюки, урочище Вирва на правому березі річки Дніпро м. Запоріжжя», рішенням Запорізької міської ради № 5 від 9 листопада 2005 року «Про видачу державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Національному заповіднику «Хортиця» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок Національному заповіднику «Хортиця»; встановлено межі та надано Національному заповіднику «Хортиця» в постійне користування земельні ділянки загальною площею 2359,3400 га, в тому числі земельні ділянки сторонніх землекористувачів згідно з додатком. Відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою серії ЯЯ № 110274, на підставі рішення двадцять четвертої сесії четвертого скликання Запорізької міської ради № 5 від 9 листопада 2005 року, Національний заповідник «Хортиця» є постійним користувачем земельної ділянки площею 2359.3400 га у межах згідно з планом. Згідно розпорядження голови обласної державної адміністрації № 531 від 28 грудня 2015 року «Про надання згоди Національному заповіднику «Хортиця» на відновлення меж земельних ділянок» надано згоду Національному заповіднику «Хортиця» на відновлення меж земельних ділянок державної власності землі історико-культурного призначення, що перебувають у постійному користуванні Національного заповідника «Хортиця» відповідно до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, зареєстрованого 1 листопада 2007 року № 030726100069. 19 квітня 2018 року НЗ «Хортиця» звернувся до відповідача з заявою від 19 квітня 2018 року, якій присвоєно реєстраційний номер № ЗВ-2305104122018, про державну реєстрацію земельної ділянки, розташованої в м. Запоріжжя, острів Хортиця площею 149,1314 га щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки. Рішенням державного кадастрового реєстратора Міжрайонного управління Держгеокадастру в Запорізькому районі та м. Запоріжжя Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області № РВ-2300622302018 від 3 травня 2018 року відмовлено позивачу у внесені відомостей до Державного земельного кадастру в зв`язку із невідповідністю поданих документів вимогам, установленим Законом Україна «Про Державний земельний кадастр» і Порядком № 1051, а саме: «згідно статті 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація не відповідає Закону України «Про землеустрій», а саме - відсутнє рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання у користування, у тому числі на умовах оренди. Документація із землеустрою відсутня в електронному вигляді». ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2018 року та постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року відповідають не повністю, а вимоги касаційної скарги є частково обґрунтованими з огляду на наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з положеннями частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, суди, перевіряючи рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, у першу чергу повинні з`ясувати, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Повноваження ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області у спірних правовідносинах регулюються, зокрема, Земельним кодексом України, законами України «Про Державний земельний кадастр», «Про землеустрій». Відповідно до статті 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами. Частинами першою та п`ятою статті 5 3акону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що ведення Державного земельного кадастру здійснюється шляхом: внесення відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру; внесення змін до відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру. Внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями здійснюється виключно на підставі та відповідно до цього Закону. Забороняється вимагати для внесення відомостей до Державного земельного кадастру та користування такими відомостями надання документів та здійснення дій, прямо не передбачених цим Законом. Відповідно до положень частини першої статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону України «Про Державний земельний кадастр» державна реєстрація земельних ділянок, обмежень у їх використанні, ведення поземельних книг, внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельні ділянки здійснюються Державними кадастровими реєстраторами, які здійснюють свою діяльність за місцем розташування земельної ділянки (район, місто республіканського значення Автономної Республіки Крим, місто обласного значення). Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим (частина друга статті 20 Закону України «Про Державний земельний кадастр»). Підстави та основні вимоги щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру визначено у статті 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр». Відповідно до частини першої цієї статті до Державного земельного кадастру вносяться відомості про межі земельної ділянки: - на підставі відповідної документації із землеустрою щодо формування земельних ділянок - у випадках, визначених статтею 79-1 Земельного кодексу України, при їх формуванні; - на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) - у разі встановлення (відновлення) меж земельної ділянки за її фактичним використанням відповідно до статті 107 Земельного кодексу України та у разі зміни меж суміжних земельних ділянок їх власниками; - на підставі технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель - за результатами інвентаризації земель; - на підставі проектів землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) - у разі виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено наявними у матеріалах справи доказами, що оскаржувані рішення прийняті відповідачем у зв`язку з невідповідністю поданих документів вимогам, установленим Законом України «Про Державний земельний кадастр» і Порядком № 1051, а саме: «згідно статті 56 Закону України «Про землеустрій» технічна документація не відповідає Закону України «Про землеустрій», а саме - відсутнє рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання або передачу земельної ділянки у власність або надання користування, у тому числі на умовах оренди. Документація із землеустрою відсутня в електронному вигляді». Скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що в оскаржуваних рішеннях помилково зазначено порушення статті 56 замість статті 55 Закону України «Про землеустрій». За приписами статті 55 Закону України «Про землеустрій» у разі, якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом). Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що НЗ «Хортиця» до заяви долучено копію розпорядження Голови Запорізької обласної адміністрації «Про надання згоди Національному заповіднику «Хортиця» на відновлення меж земельних ділянок» від 28 грудня 2015 року №

531. Разом з тим, у касаційній скарзі відповідач посилається на те, що НЗ «Хортиця» не є користувачем земельних ділянок, щодо виділення меж яких він звернувся до державного кадастрового реєстратора, з огляду на те, що ці земельні ділянки перебувають у користуванні сторонніх землекористувачів. З цього приводу колегія суддів зазначає наступне. Згідно пункту 109 Порядку № 1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється за заявою особи, якій за рішенням органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для формування земельної ділянки у разі її передачі у власність чи користування із земель державної чи комунальної власності, або уповноваженої нею особи. Судами попередніх інстанцій встановлено та не заперечується сторонами, що рішенням Запорізької міської ради № 5 від 9 листопада 2005 року «Про видачу державного акта на право постійного користування земельною ділянкою НЗ «Хортиця» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок НЗ «Хортиця»; встановлено межі та надано НЗ «Хортиця» в постійне користування земельні ділянки загальною площею 2359,3400 га, в тому числі земельні ділянки сторонніх землекористувачів згідно з додатком. У додатку до вказаного рішення визначений перелік сторонніх користувачів на території о. Хортиця. Пунктом 5 рішення Запорізької міської ради № 5 від 9 листопада 2005 року визначено, що передача НЗ «Хортиця» земельних ділянок, які перебувають у користуванні сторонніх землекористувачів згідно з додатком до цього рішення, здійснюється за умови отримання згоди останніх на вилучення земельних ділянок відповідно до положень Земельного кодексу України. У подальшому на підставі рішення Запорізької міської ради № 5 від 9 листопада 2005 року НЗ «Хортиця» видано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 110274, у додатку 1 до якого міститься експлікація сторонніх землекористувачів з визначенням належних на праві користування площ земельних ділянок. Отже, вирішення питання про внесення відомостей (зміни до них) до Державного земельного кадастру про земельні ділянки, що перебувають у користуванні сторонніх користувачів, для встановлення (відновлення) меж цих земельних ділянок безпосередньо впливає на права та інтереси землекористувачів. Однак, судами першої та апеляційної інстанцій не враховано зазначені обставини та не залучено до участі у розгляді цієї справи сторонніх землекористувачів, визначених у додатку 1 до акта на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 110274. На цій підставі колегія суддів робить висновок про те, що, приймаючи рішення у цій справі, суди попередніх інстанцій фактично вирішили питання про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі, що є порушенням норм процесуального права та відповідно до статті 353 КАС України є підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Даний висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 липня 2020 року у справі № 815/1784/18, від 22 вересня 2020 року у справі № 369/7293/16-а, в яких суд зробив висновок про те, що незалучення до участі у справі особи, прав, інтересів та/або обов`язків якої стосується судове рішення, є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Колегія суддів зазначає, що у силу вимог частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Відповідно до частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є, зокрема, порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи. При цьому частиною третьою цієї ж статті визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі. Оскільки суди попередніх інстанцій не залучили до участі у справі сторонніх землекористувачів ділянок, і відповідно, рішення у цій справі стосується їх прав та обов`язків, колегія суддів доходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій на підставі частини другої статті 353 КАС України з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку про те, що касаційну скаргу ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області слід задовольнити частково, скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення питання про залучення до участі у справі землекористувачів ділянок, для встановлення (відновлення) меж яких НЗ «Хортиця» звернувся до державного кадастрового реєстратора. Також під час нового розгляду справи суду слід взяти до уваги викладене в цій постанові і встановити зазначені в ній обставини, що стосуються обсягу та змісту спірних правовідносин і охоплюються предметом доказування. У разі необхідності суд може зобов`язати сторони надати докази, яких не буде вистачати для з`ясування цих обставин, або ж витребувати такі докази у інших осіб, в яких вони можуть знаходитися, дати правильну юридичну оцінку встановленим обставинам та постановити рішення відповідно до вимог 242 КАС України. Оскільки колегія суддів направляє справу на новий розгляд до суду першої інстанції, то відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають новому розподілу. Керуючись статтями 3, 341, 344, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, П О С Т А Н О В И В: Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області задовольнити частково. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року скасувати. Справу за позовом Національного заповідника «Хортиця» до Головного управління Держгеокадастру у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії направити на новий розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена. Головуючий Я.О. Берназюк Судді: І.В. Желєзний Н.В. Коваленко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»