Ухвала КАС ВС № 2-а-1322/10

УХВАЛА про повернення заяви без розгляду 02 жовтня 2020 року м. Київ справа №2-а-1322/10 провадження №Зн/9901/68/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів: Кравчука В.М., Стародуба О.П., перевіривши заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду від 13.03.2013 у справі № 2-а-1322/10 за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Броварах Київської області про перерахунок пенсії, у с т а н о в и в: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах Київської області, в якому просив зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії як інваліду війни II груші відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та додаткової пенсії відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з 26.03.2007 року. Броварський міськрайонний суд Київської області постановою від 18.10.2010 позов ОСОБА_1 задовольнив частково, внаслідок чого суд: А) Зобов`язав Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах Київської області провести з 14 жовтня 2009 року перерахунок розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до статті 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із розрахунку 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплатити йому недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених виплат. Б) Зобов`язав Управління Пенсійного фонду України в м. Броварах Київської області провести з 14 жовтня 2009 року перерахунок розміру додаткової пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та виплатити йому недоплачену суму пенсії з урахуванням проведених виплат. Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 01.06.2011 апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області та ОСОБА_1 задовольнив частково, а саме суд: А) Скасував постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 18.10.2010. Б) Ухвалив нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області про перерахунок пенсії задовольнив частково, відповідно до чого:

1. Зобов`язав Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області провести з 11.01.2010 року перерахунок розміру пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст. 22 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» із розрахунку 110 % від трьох з половиною мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахування проведених виплат.

2. Зобов`язав Управління Пенсійного фонду України у м. Броварах Київської області провести з 11.01.2010 року перерахунок розміру додаткової пенсії по інвалідності ОСОБА_1 відповідно до ст. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із розрахунку 25 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахування проведених виплат.

3. Решту позовних вимог залишив без розгляду. Вищий адміністративний суд ухвалою від 13.03.2013 касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 - без змін, одночасно замінивши у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 01.06.2011 дату початку перебігу періоду перерахунку пенсій з « 11 січня 2010 року» на « 11 грудня 2009 року». Надаючи оцінку дотриманню ОСОБА_1 вимог щодо прийнятності заяви про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду від 13.03.2013 у справі № 2-а-1322/10, колегія суддів бере до уваги таке. За приписами частини першої статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом - КАС України) судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами. Предметом перегляду за виключними обставинами за поданою ним заявою ОСОБА_1 визначив ухвалу Вищого адміністративного суду від 13.03.2013 у справі № 2а-1322/20. Натомість виключною обставиною для перегляду зазначеного судового рішення заявник вважає Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18). Пунктом 1 частини п`ятої статті 361 КАС України передбачено, що підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане. Позивач стверджує, що Рішення Конституційного Суду України від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) впливає на спірні правовідносини, оскільки Конституційний Суд України у названому Рішенні зробив висновок про те, що обмеження або скасування пільг для ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII, без рівноцінної їх заміни чи компенсації є порушенням зобов`язань держави щодо соціального захисту осіб, які захищали Вітчизну, та членів їхніх сімей. Цей Суд також наголосив, що у разі зміни правового регулювання набуті вказаними особами пільги чи інші гарантії соціального захисту повинні бути збережені із забезпеченням можливості їх реалізації. Верховний Суд зауважує, що заяви про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами за формою і змістом повинні відповідати вимогам цього Кодексу щодо оформлення позовних заяв до суду першої інстанції (ч. 1 ст. 364 КАС України). Однією з процесуальних вимог, яка має бути дотримана в разі подання заяви про перегляд за виключними обставинами, є звернення до суду з відповідною заявою впродовж визначеного КАС України строку. Зокрема, положення пункту 4 частини першої статті 363 КАС України передбачають, що заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами може бути подано з підстави, визначеної пунктом 1 частини п`ятої статті 361 цього Кодексу, - учасниками справи протягом тридцяти днів з дня офіційного оприлюднення відповідного рішення Конституційного Суду України. Отже, суд має перевірити виконання заявником вимог щодо подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами в межах встановленого законом строку, а у разі її подання після спливу такого строку - надати оцінку поважності причин його пропуску. Беручи до уваги те, що як підставу для перегляду судового рішення за виключними обставинами заявник визначив Рішення Конституційного Суду України № 3-р/2020 від 27.02.2020 у справі № 1-247/2018(3393/18) за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, колегія суддів доходить висновку, що заявник пропустив передбачений пунктом 4 частини першої статті 363 КАС України тридцятиденний строк для подання відповідної заяви. На обґрунтування клопотання про поновлення строку звернення до суду із цією заявою ОСОБА_1 покликається на те, що 17.07.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» від 18 червня 2020 року № 731-ІХ, яким внесені зміни, зокрема у пункт 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України та у пункт 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України. Заявник зазначає, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень цього Закону процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19)» № 540-ІХ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Тому з огляду на дію на території України карантину, спричиненого коронавірусною хворобою (СОVID-19), просить поновити йому строк звернення із заявою про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Колегія суддів наголошує, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Відповідно до юридичної позиції, викладеної у Рішенні Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011, обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя. Колегія суддів також бере до уваги правову позицію Європейського суду з прав людини, що викладена в його ухвалі від 30.08.2006 в справі «Каменівська проти України» (заява № 18941/04), у якій Суд наголошує, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі Golder v. the United Kingdom, від 21.02.1975, п. 36), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмежене таким способом або такою мірою, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та поставленою метою (див. рішення у справі Guerin v. France, від 29 липня 1998 року, Reports 1998-V, п. 37). У пункті 44 рішення Європейського суду з прав людини «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 та пункті 54 рішення «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 зазначено, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції має можливість встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Отже, строки мають суттєве значення в правовому регулюванні суспільних відносин. З ними пов`язані початок і закінчення дії правової норми матеріального права, вони вказують на своєчасне здійснення прав і обов`язків, визначають момент настання чи припинення виконання будь-якої процесуальної дії. Питання ж поважності причин пропуску строку звернення до суду є оцінним і залежить від доказів, якими підтверджуються обставини та підстави такого пропуску. Поважними причинами слід вважати тільки ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із позовом (заяво, скаргою), пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені належними доказами. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущений; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доведення. Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку. Верховний Суд зважає на те, що пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IX від 18.06.2020 було встановлено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 540-IX від 30.03.2020, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. Отже, законодавець обмежив строки, встановлені відповідно до пункту 3 розділу «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 02.04.2020 до 16.07.2020), зокрема й строк подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, який закінчується через 20 днів після набрання чинності Законом № 731-IX від 18.06.2020. Беручи до уваги те, що Закон № 731-IX від 18.06.2020 набрав чинності 17.07.2020, строк на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами у цій справі закінчився 06.08.2020. Натомість Верховний Суд встановив, що заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами ОСОБА_1 подав 07.09.2020, тобто на 32-ий календарний день після спливу періоду, на час якого були продовжені процесуальні строки, встановлені КАС України, зокрема й строк подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами. Водночас ОСОБА_1 зазначає про наявність підстав для поновлення йому строку на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами з огляду на приписи пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України. Відповідаючи на цей аргумент, Верховний Суд наголошує, що приписи пункту 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України не свідчать про наявність підстав для автоматичного поновлення заявникові строку на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, оскільки положення зазначеної норми пов`язують можливість поновлення процесуального строку на подання відповідної заяви саме з наявністю об`єктивних перешкод, зумовлених безпосередньо тими заходами, які вживаються державою для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2. Тобто між дією карантинних обмежень та неспроможністю заявника подати заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами протягом передбаченого законом строку має бути причиновий зв`язок. З огляду на зазначене покликання заявника на положення зазначеної норми самі собою не можуть бути безумовною підставою для поновлення йому процесуального строку на подання відповідної заяви, тому що він повинен аргументувати те, які карантинні заходи та в який саме спосіб завадили йому звернутися до суду з відповідною заявою протягом строку, визначеного законом, а суд своєю чергою має надати безпосередню оцінку поважності цих причин. Натомість заявник у своєму клопотанні про поновлення строку не навів жодних обставин, які б свідчили про те, що він не мав можливості подати заяву протягом встановленого законом проміжку часу саме через дію карантинних заходів, вжитих державою для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2. Отже, колегія суддів встановила, що скаржник не вказав обставин, які могли б об`єктивно завадити йому подати заяву до спливу строку, встановленого пунктом 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 731-IX від 18.06.2020, та які можна було б вважати поважними. Зважаючи на те, що наведені заявником обставини не свідчать про поважність причин пропуску ним строку на подання заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами, колегія суддів вважає за можливе визнати їх неповажними та відхилити клопотання ОСОБА_1 про поновлення такого процесуального строку. Частиною четвертою статті 366 КАС України встановлено, що крім випадків, визначених статтею 169 цього Кодексу, заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами також повертається заявникові без розгляду, якщо заява подана після закінчення строку, встановленого частиною першою статті 363 цього Кодексу, і суд відхилив клопотання про його поновлення. Керуючись положеннями статей 361, 363, 364, 366 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в:

1. Відхилити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання заяви про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду від 13.03.2013 у справі № 2-а-1322/10.

2. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду від 13.03.2013 у справі № 2-а-1322/10 повернути без розгляду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб