Постанова 4855 № 620/754/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/754/20 Суддя (судді) першої інстанції: Баргаміна Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В. В., суддів Василенка Я. М., Шурка О. І., за участю секретаря Кірієнко Н. Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за адміністративним позовом Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» та скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.06.2020, - В С Т А Н О В И Л А: Командитне товариство «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 18.11.2019 №00000640500 та № 00000650500. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області від 18.11.2019 № 00000650500. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції належно не встановлено обставини справи та не спростовано доводи контролюючого органу, що призвело до прийняття неправомірного та безпідставного рішення у справі. Позивачем також оскаржено рішення в частині незадоволених позовних вимог. Представник відповідача в судовому засіданні підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити та відмовити у задоволенні вимог скарги позивача. Представник позивача просив залишити апеляцію відповідача без задоволення, а позов задовольнити у повному обсязі. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно з ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем була проведена документальна планова виїзна перевірка Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.12.2018, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 30.06.2018, за результатами якої складений акт від 16.09.2019 №677/14/01037809. За результатами розгляду заперечень (вих. № 127 від 30.09.2019) до акту перевірки позивача, Головним управління ДПС у Чернігівській області надано відповідь від 09.10.2019 №1099/10/25-01-05-01-06 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки за період з 01.01.2016 по 31.12.2018 щодо правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток в частині питань № 1, № 2, № 5, викладених в запереченні на акт перевірки (т. 1 а.с. 67-86). 13.11.2019 відповідачем було проведено документальна позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності нарахування податку на додану вартість та податку на прибуток з 01.01.2016 по 31.12.2018 в частині питань, викладених у запереченнях від 30.09.2019 № 127 на акт документальної планової виїзної перевірки від 16.09.2019 №677/14/01037809, за результатами якої складено акт № 127/05/01037809. Згідно висновків, викладених в акті від 13.11.2019, під час перевірки було встановлено порушення, зокрема: - пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету на загальну суму 734341 грн., в тому числі січень 2016 року на суму 7841 грн., лютий 2016 року на суму 10034 грн., березень 2016 року на суму 12206грн., квітень 2016 року на суму 1707 грн., травень 2016 року на суму 10556грн., червень 2016 року на суму 10533 грн., липень 2016 року на суму 12884 грн., серпень 2016 року на суму 10738 грн., вересень 2016 року на суму 345 грн., жовтень 2016 року на суму 43126 грн., листопад 2016 року на суму 16634 грн., грудень 2016 року на суму 55318 грн., січень 2017 року на суму 19011 грн., лютий 2017 року на суму 20287 грн., березень 2017 року на суму 32983 грн., квітень 2017 року на суму 17018 грн., травень 2017 року на суму 15726 грн., червень 2017 року на суму 30535 грн., липень 2017 року на суму 17427 грн., серпень 2017 року на суму 16412 грн., вересень 2017 року на суму 35650 грн., жовтень 2017 року на суму 21131 грн., листопад 2017 року на суму 21583 грн., грудень 2017 року на суму 34623 грн., січень 2018 року на суму 15968грн., лютий 2018 року на суму 20162грн., березень 2018 року на суму 21066 грн., квітень 2018 року на суму 24544 грн., травень 2018 року на суму 20781 грн., червень 2018 року на суму 20285 грн., липень 2018 року на суму 20656 грн., серпень 2018 року на суму 21633 грн., вересень 2018 року на суму 28810грн., жовтень 2018 року на суму 23723 грн., листопад 2018 року на суму 21684 грн., грудень 2018 року на суму 20721 грн.; - пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України в частині не реєстрації податкових накладних. За результатами розгляду заперечень позивача (вих. № 127 від 30.09.2019) відповідачем листом від 15.11.2019 № 2438/10/25-01-05-01-06 надано відповідь, згідно якої позиція платника з питання заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з використанням придбаного у ПП «ТТ-Нафта», ТОВ «Євро пауер», ТОВ «Промтранс Ойл» пального поза межами господарської діяльності є необґрунтованою та не може бути врахована при винесенні податкових повідомлень-рішень (т. 1 а.с. 136-145). На підставі акту перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: - від 18.11.2019 № 00000640500, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 986246,00 грн., в тому числі за податковим зобов`язанням 657497,00 грн; за штрафними санкціями 328749,00 грн.; - від 18.11.2019 № 00000650500, яким у зв`язку з встановленням відсутності реєстрації протягом граничного строку, передбаченого абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України, податкових накладних/розрахунків коригування на суму ПДВ 597738,31 грн., застосовано штраф в розмірі 50% в сумі 298869,16 грн. Не погоджуючись з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючим органом податкове повідомлення-рішення на підставі абзацу першого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України взагалі не приймалось, а тому встановлений абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України 10 денний строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у даному випадку ще не сплинув. Надаючи правову оцінку фактичним обставинам справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України, який при вирішенні справи застосовується в редакції, що діяла станом на час виникнення спірних правовідносин. Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковим кредитом визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу. Згідно підпункту «а» пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг. В силу пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Згідно пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися: а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України; б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу); в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів; г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу). Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними / розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. Згідно пунктів 200.1, 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. Згідно з пунктом 201.4 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов`язань продавця. Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. В розумінні ст. 1 Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Отже, договори, видаткові і податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-приймання робіт (надання послуг) є первинними документами, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між суб`єктами господарювання. Таким чином, з урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Абзацом 4 ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Отже, фактично здійснена господарська операція характеризується тим, що остання призводить до настання реальних змін майнового стану платника податків. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Таким чином законодавством надано позивачу право як суб`єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб або податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. Як встановлено, між Приватним підприємством «ТТ-нафта» (продавець) та Командитним товариством «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» (покупець) було укладено договір № 116 В купівлі-продажу товарів від 12.01.2016, відповідно до умов якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, продавець зобов`язується передати (відпустити) товари у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти товари й оплатити їх у повному обсязі в порядку та на умовах, визначених у даному договорі. Під товаром у даному договорі розуміються пально-мастильні матеріали, а саме: газ скраплений, дизельне паливо, А-92, А-95, Деетанпропанбутанізований к-т, автомастила. Відпуск товарів здійснюється продавцем окремими партіями, цілодобово на автозаправних станціях при пред`явленні покупцем подорожнього листа, та документів, що ідентифікують особу представника, за умови їх дійсності. Товар відпускається в асортименті і кількості, необхідній покупцю в момент відпуску товарів. Асортимент, кількість та вартість відпущених товарів зазначається у відомості. Відпуск (передача) товарів покупцю проводиться лише за умови їх фактичної наявності на автозаправній станції на момент проведення операції з відпуску товарів. Відпуск (передача) товарів здійснюється відповідно до цін, чинних на автозаправних станціях на момент здійснення операцій по відпуску (передачі) товару покупцеві. Ціна (вартість) товарів визначається продавцем самостійно (т. 1 а.с. 159-162). Крім того, між Приватним підприємством «ТТ-нафта» (продавець) та Командитним товариством «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» (покупець) було укладено аналогічні за змістом договори купівлі-продажу товарів № 18В від 05.01.2017, № 109В від 09.01.2018 (т. 1 а.с. 163-169). На підтвердження факту придбання нафтопродуктів у Приватного підприємства «ТТ-нафта», а також у Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтранс-ойл» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро пауер» позивачем надано копії видаткових накладних, платіжних доручень, відомостей та подорожніх листів. Відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 №281/171/578/155 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, відпуск нафтопродуктів через АЗС може здійснюватися за готівку (пункт 10.3.1), за відомостями (за безготівковими розрахунками на підставі договорів між підприємством і споживачем) (пункт 10.3.2), за талонами (пункт 10.3.3), за платіжними картками (пункт 10.3.4). Згідно пункту 10 Правил розрахунки за продані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, талонів, відомостей на відпуск нафтопродуктів тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з нафтопродуктами споживачеві в обов`язковому порядку видається розрахунковий документ за установленою формою на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару. У розрахунковому документі зазначається інформація про форму здійснення розрахунку. Розрахунки за продані нафтопродукти із застосуванням згідно з договорами талонів чи відомостей на відпуск нафтопродуктів здійснюються виключно через установи банків. Відповідно до пункту 34 Правил заправка автомобілів та інших транспортних засобів населенню провадиться оператором АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки. З вищезазначених норм вбачається, що через мережу АЗС здійснюється саме роздрібний продаж нафтопродуктів, оскільки відпуск пального відбувається через паливо-, масло- та газороздавальні колонки кінцевому споживачу. Порядок здійснення розрахункових операцій, зокрема у сфері торгівлі, визначений нормами Закону України «Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (з наступними змінами і доповненнями), дія якого поширюється на суб`єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Для реєстрації розрахункових операцій на АЗС в Державному реєстрі реєстраторів розрахункових операцій зареєстровані спеціалізовані електронні контрольно-касові апарати, які забезпечують реєстрацію грошових коштів і надання розрахункових документів у єдиному технологічному циклі з відпусканням нафтопродуктів. Відпуск нафтопродуктів операторами АЗС через паливо-, масло- та газороздавальні колонки без проведення реєстрації операції з відпуску технічно виключається. Оскільки через мережу АЗС здійснюється реалізація нафтопродуктів у роздріб кінцевому споживачу з метою некомерційного використання, то контролюючий орган у межах спірних правовідносин не мав обов`язку встановлення факту використання позивачем придбаних нафтопродуктів з тією чи іншою метою. Отже, факт відпуску нафтопродуктів через АЗС має бути підтверджений відповідним розрахунковим документом, натомість такі документи позивачем не надано. Ненадання для перевірки касових чеків з АЗС, які є підтвердженням фактичного отримання палива, та відсутність талонів на відпуск пально-мастильних матеріалів в залишках товарно-матеріальних цінностей, свідчить про те, що придбане пальне використано поза межами господарської діяльності підприємства. Також, позивачем не було надано договорів по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтранс-ойл» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро пауер». Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення від 18.11.2019 №00000640500 винесено відповідачем правомірно. Відповідно до підпункту 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України Єдиний реєстр податкових накладних - це реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконаної влади, що реалізує державну податкову політику, в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами. Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Пунктом 201.1 статті 201 ПК України встановлено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Згідно абзацу першого пункту 120-1.2 статті 120-1Податкового кодексу України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою), що зазначена у податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних / розрахунків коригування згідно з підпунктом 201.16.4 пункту 201.16 статті 201 цього Кодексу. Абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1Податкового кодексу України передбачено, що відсутність реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, після спливу 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної в такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної, зазначених в абзаці першому цього пункту, протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання платником податку податкового повідомлення-рішення, штрафні санкції, передбачені абзацом другим цього пункту та пунктом 120 1.1 цієї статті, не застосовуються (абзац третій пункту120-1.2 статті 120-1Податкового кодексу України). Як встановлено, до позивача застосовано штраф у розмірі 50% в сумі 298869,16 грн. на підставі абзацу другого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України. Разом з тим, застосуванню до позивача штрафних санкцій на підставі абзацу другого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України має передувати направлення контролюючим органом на адресу платника податків податкового повідомлення - рішення та не здійснення платником протягом 10 календарних днів, наступних за днем отримання зазначеного податкового повідомлення-рішення реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування, зазначених в абзаці першому пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України. Контролюючим органом податкове повідомлення-рішення на підставі абзацу першого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України взагалі не приймалось, а відтак, встановлений абзацом другим пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України 10 денний строк реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування у даному випадку ще не сплинув та відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій саме на підставі абзацу другого пункту 120-1.2 статті 120-1 Податкового кодексу України. Посилання апеляційних скарг зазначені вище висновки не спростовують та не свідчать про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, позаяк не містять аргументованих доводів на спростування правомірності висновку суду першої інстанції у взаємозв`язку з обставинами справи, та не свідчать про порушення судом першої інстанції при розгляді справи норм матеріального або процесуального права. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» та Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 у справі за адміністративним позовом Командитного товариства «Товариство з обмеженою відповідальністю «Поліссяєвробуд» до Головного управління Державної податкової служби України у Чернігівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.06.2020 - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. І. Шурко Повний текст постанови виготовлено 05.10.2020