Постанова Одеський апеляційний суд № 947/22510/20

Номер провадження: 33/813/1130/20 Номер справи місцевого суду: 947/22510/20 Головуючий у першій інстанції Іванчук В. М. Доповідач Джулай О. Б. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2020 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі: головуючий суддя Джулай О.Б. за участю: секретаря судового засідання Подуст Т.П. захисника Грицюка О.О. розглянувши апеляційну скаргу захисника Грицюка О.О., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову судді Київського районного суду м. Одеси, від 26 серпня 2020 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- встановив: Зміст оскарженого судового рішення. Зазначеною постановою ОСОБА_1 , був притягнутий до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та на нього було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі шестиста неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, а також стягнутий судовий збір в розмірі 420 грн. 40 коп. Відповідно до оскарженої постанови, судом першої інстанції було встановлено, що 25.07.2020 року о 22:21 год., в м. Одеса по вул. Шишкіна, біля будинку № 46/2, водій ОСОБА_1 керував мопедом марки «HONDA», номер шасі НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння, що підтверджується актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів марки «Drager № 7510», відповідно до якого у водія ОСОБА_1 виявлено 2,02 ‰ (проміле) алкоголю. Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала. Не погодившись із зазначеною постановою судді, захисник Грицюк О.О., який діє в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що висновки судді не відповідають фактичним обставина справи, зокрема в апеляційній скарзі посилається на такі обставини: - в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки останній не керував транспортним засобом; - суд безпідставно відмовив у задоволені клопотання про допит працівників поліції, які були присутні при складані протоколу та дослідження відеозапису. Також зазначає, що з 01.07.2020 року правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, віднесені до кримінальних проступків, а відповідна норма КУпАП втратила чинність, тому провадження підлягає закриттю на підставі п.6 ст.247 КУпАП через скасування акту, який встановлює адміністративну відповідальність. На підставі викладеного просить скасувати оскаржену постанову судді суду першої інстанції і постановити нову постанову, якою провадження по справі закрити в зв`язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Позиції учасників судового розгляду. В судовому засіданні апеляційного суду захисник підтримав доводи апеляційної скарги та наполягав на тому, що ОСОБА_1 не керував транспортним засобом, однак не зазначив про це у протоколі у зв`язку з розгубленістю. Мотиви апеляційного суду. Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків. Відповідно до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством. Згідно з вимогами ч. 1,2,3 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Твердження апелянта, що суддя суду першої інстанції дійшов необгрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, не можуть бути прийнятими до уваги апеляційним судом з таких підстав. Згідно зі ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Відповідно до пункту 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. В пункті 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Адміністративним правопорушенням згідно ч. 1 ст. 130 КУпАП визнається керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, відносно ОСОБА_1 , суддею, відповідно до ст. ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, були повно, всебічно та об`єктивно встановлені всі обставини правопорушення на підставі наявних в матеріалах справи і досліджених в судовому засіданні доказів, які оцінені суддею в їх сукупності. Суддя суду першої інстанції, мотивуючи обґрунтованість висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення при зазначених в постанові обставинах, послався на протокол про адміністративне правопорушення ДПР18 №114426 від 26.07.2020 року (а.с.2); акт огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3-5), пояснення свідків (а.с.6-7), а також на відеозапис з нагрудного реєстратора інспектора патрульної поліції, який приймав участь в оформленні цього правопорушення (а.с.8). Апеляційним судом встановлено, що 26.07.2020 року було складено протокол у відношенні ОСОБА_1 за вчинення правопорушення передбаченого ст. 130 ч. 1 КУпАП. Процесуальна форма та зміст протоколу відповідають вимогам ст. 256 КУпАП. За змістом Інструкції про порядок виявлення в водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають в стані сп`яніння. Згідно з актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів за допомогою газоаналізатора Drager "Alcotes 7510" у ОСОБА_1 виявлено 2,02 ‰.(а.с. 3-5). Апеляційний суд звертає увагу, що захисник Грицюк О.О., не оспорював в апеляційній скарзі факт проведення огляду на стан сп`яніння в присутності двох свідків, а також результати цього огляду. З письмових пояснень свідків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вбачається, що останні надали пояснення щодо факту проведення огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Підстави визнання письмових пояснень зазначених свідків недопустимими доказами відсутні. Під час апеляційного розгляду не встановлено порушень в діях поліцейських вимог «Інструкції про порядок виявлення в водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції». Невизнання факту керування транспортним засобом апеляційний суд розцінює, як спосіб захисту ОСОБА_1 і намагання уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, оскільки вказана позиція спростовується дослідженими у судовому засіданні відеоматеріалами фіксації правопорушення, в яких зафіксовано спілкування працівників поліції з ОСОБА_1 в ході якого останній не заперечує, що він керував мопедом та був зупинений працівниками поліції. Також зафіксована процедура огляду на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів. Слід також зазначити, що під час ознайомлення з протоколом про адміністративне правопорушення ДПР18 №114426 від 26.07.2020 року ОСОБА_1 підписав його та надав письмові пояснення, по суті правопорушення де зазначив, що вину визнав. Апеляційним судом досліджений наявний в матеріалах справи відеозапис фіксації правопорушення, з якого вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факту керування транспортним засобом, а також факту його зупинки працівниками патрульної поліції. Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово зазначав, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту. Зазначені письмові пояснення та відеозапис були оцінені апеляційним судом разом з іншими доказами, які містяться в матеріалах справи, узгоджуються між собою, є достовірними і достатніми для підтвердження відповідно до стандарту «поза розумним сумнівом» факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння. Доводи апеляційної скарги, що судом було не відмовлено у задоволені клопотання про допит працівників поліції, які були присутні при складані протоколу та дослідження відеозапису, апеляційний суд не приймає до уваги, оскільки в матеріалах справи відсутні докази того, що такі клопотання були заявлені, а з мотивувальної частини постанови вбачається, що відеозапис судом першої інстанції досліджувався. При апеляційному перегляді не встановлено порушень судом першої інстанції ст. ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені з точки зору їх належності, допустимості та достатності, відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суддею були встановлені та зазначені в оскарженій постанові з наведенням відповідних мотивів. Доводи апеляційної скарги про те, що з 01.07.2020 року правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, віднесені до кримінальних проступків, а відповідна норма КУпАП втратила чинність, а тому справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 підставі п.6 ст.247 КУпАП у зв`язку із скасуванням акту, який встановлює адміністративну відповідальність, апеляційний суд визнає необґрунтованими, оскільки вони ґрунтуються на суб`єктивному тлумаченні зазначеної норми, яке суперечить фактичним обставинам, зважаючи на те, що закон, яким правопорушення, передбачені ст.130 КУпАП, віднесені до кримінальних проступків, був скасований до введення його в дію. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку про те, що суддя суду першої інстанції правильно встановив фактичні обставини вчиненого правопорушення та обґрунтовано кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП, як керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння. Враховуючи встановлені під час апеляційного перегляду обставини, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржену постанову судді суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 7, 8, 247, 268, 289, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу захисника Грицюка О.О., який діє в інтересах особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Постанову судді Київського районного суду м. Одеси, від 26 серпня 2020 року, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП,- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.Б. Джулай