Постанова 4807 № 330/896/20

Дата документу 22.09.2020 Справа № 330/896/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЄУН 330/896/20 Головуючий у 1 інстанції Куценко О.О. Провадження №22ц/807/2331/20 Суддя-доповідач: Поляков О.З. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 вересня 2020 року м. Запоріжжя Колегія суддів судової палати у цивільних справах Запорізького апеляційного суду у складі: головуючого: Полякова О.З. суддів: Крилової О.В. Кухаря С.В. при секретарі: Волчановій І.М.. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» на рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2020 року по справі за позовом Акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И Л А: У травні 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування своїх вимог зазначали, що ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим 23 січня 2019 року підписав заяву № б/н., та отримав кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 9000 грн. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг. При укладанні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. Щодо встановлення кредитного ліміту, Банк керувавсяп.п. 2.1.1.2.5, 2.1.1.2.6 Договору, на підставі яких Відповідач при укладанні Договору дав свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішення та ініціативою Банку. Пунктами 1.1.1.6., 1.1.5.1, 1.1.5.2 Договору передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід`ємних частин Договору. Банком було використано право щодо зміни умов Договору, та запроваджено зміни відсоткової ставки. Зазначали, що відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором. У зв`язку із зазначеними порушеннями, заборгованість ОСОБА_1 станом на 16 квітня 2020 року складає 13860,43 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 9096,24 грн., відсотки за користування кредитом 0 грн., 3627,98 грн. заборгованість за простроченими відсотками, а також штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 грн.; штраф (процентна складова) 636,21 грн. Посилаючись на наведене, АТ КБ «ПриватБанк» просило суд стягнути з ОСОБА_2 на їх користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 23 січня 2019 року у розмірі 13860,43 грн. та судові витрати. Рішенням Якимівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2020 року відмовлено у задоволенні позовних вимог. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2020 року скасувати, та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі. Стягнути з відповідача судові витрати. В обґрунтування апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» зазначає, що з моменту підписання відповідачем анкети-заяви, між сторонами було укладено договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК України шляхом приєднання клієнта до запропонованого Банком договору. Відповідач особистим підписом підтвердив, що згоден, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між ним та Банком договір. На підставі заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п. 2.1.1.2.5, п. 2.1.1.2.6 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду на встановлення кредитного ліміту за рішенням Банку. В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанку» також зазначає, що 23 січня 2019 року відповідачем також було підписано Довідку про умови кредитування (Паспорт споживчого кредиту), в якому зазначено: процентна ставка: у пільговий період 0,00001 % річних, поза межами пільгового періоду 42% річних для картки «Універсальна Голд» та 43,2 % річних для картки «Універсальна». При невиконанні зобов`язань щодо повернення кредиту 84% річних для картки «Універсальна Голд» та 86,4 % річних для картки «Універсальна». Штраф за прострочення платежів більш ніж на 30 днів 500 грн. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентів і комісій та інше. Крім того, суд першої інстанції не звернув уваги, що відповідачем всупереч закріпленому цивільно-процесуальним законодавством принципу змагальності не заперечувався ні факт укладення кредитного договору, ні ознайомлення з його умовами, ні розмір наявної заборгованості. Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило, проте, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Сторони, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання (а.с. 124-126), до суду не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. За таких обставин, колегія суддів колегія у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України здійснила апеляційний розгляд у відсутності сторін. Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з огляду на наступне. Згідно ч.1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступних обставин. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив, що 23 січня 2019 року між позивачем і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №б/н. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між ним та банком Договір і дана заява підтверджує той факт, що ОСОБА_1 був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк». На підтвердження позовних вимог представник позивача надав суду такі докази: копію анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПриватБанк від 23 січня 2019 року; розрахунок заборгованості за договором № б/н 23 січня 2019 року, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 станом на 16 квітня 2020 року; витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»; витяг з Умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою; копію паспорта ОСОБА_1 , роздруківку виписки за договором № б/н, довідку про видачу ОСОБА_1 кредитної картки, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування, паспорт споживчого кредиту. Згідно з наданим банком розрахунком, за ОСОБА_1 , станом на 16 квітня 2020 року загальна заборгованість за кредитом становить 13860,43 грн., яка складається з: 9096,24 грн. заборгованість за тілом кредиту; 0 грн. заборгованість за відсотками; 3627,98 грн. заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн. заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625; 0 грн. нараховано пені; 0 грн. нараховано комісії; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. фіксована частина, 636,21 грн. штраф (процентна складова) (а.с. 5-7). Суд зазначив, що документи, які додано до матеріалів цивільної справи не містять доказів, щодо розміру наданого кредиту відповідачу, а також яка саме кредитна картка була надана ОСОБА_1 . Також матеріали справи не містять доказів, що саме з наданими до позову Умовами та Правилами надання банківських послуг знайомився відповідач та погодився з ними, підписавшись у анкеті-заяві. Ще суд не вважав належним доказом розміру заявленої заборгованості роздруківку із сайту позивача, оскільки даний документ повністю залежить від волевиявлення самого позивача. За таких обставин та з огляду на норми ст. ст. 1046, 1054 ЦК України; ст.ст. 13,81, 83, ЦПК України; суд першої інстанції дійшов до висновку про недоведеність позовних вимог та про відмову у задоволенні позову. З зазначеним висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується не в повній мірі з огляду на наступне. Так, в ході розгляду справи були встановлені наступні обставини. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що 23 січня 2019 року між АТ КБ «ПриватБанк» і відповідачем було укладено кредитний договір № б/н. АТ КБ «Приватбанк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно банку грошових коштів для погашення заборгованості за кредитом, відсотками та іншими витратами, відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, станом на 16 квітня 2020 року складає 13860,43 грн., з яких заборгованість по тілу кредиту 9096,24 грн., відсотки за користування кредитом 0 грн., 3627,98 грн. заборгованість за простроченими відсотками, а також штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 грн.; штраф (процентна складова) 636,21 грн. Тобто, між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. З огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України, можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Проте, у даній заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді процентів за користування кредитом, неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру (а.с.17). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту, (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 23 січня 2019 року, посилався на витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: www.privatbank.ua як невід`ємні частини спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці витяг з Тарифів та витяг з Умов розуміла відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо сплати неустойки (пені, штрафів), комісії та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та правила споживчого кредитування. До такого висновку дійшов і Верховний Суд України у постанові від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у заяві домовленості сторін про сплату пені та комісії за несвоєчасне погашення кредиту, штрафів наданий банком витяг з Умов та правил надання банківських послуг не може розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Надані позивачем Умови та правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім. Колегія суддів погоджується з висновком суду, що зважаючи на те, що витяг з Тарифів Банку та витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи, не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 23 січня 2019 року шляхом підписання анкети-заяви, а тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, а також відповідальність у вигляді відсотків за користування кредитом, пені та штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Отже, не знайшли свого підтвердження доводи апеляційної скарги щодо застосування в даному випадку правил частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» у період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду з указаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Умов і правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що зазначені вище вимоги позову не можуть бути задоволені у зв`язку з їх безпідставністю та недоведеністю. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17, провадження № 14-131цс19. При цьому, доводи щодо паспорту споживчого кредиту, який підписано відповідачем в електронному вигляді, що свідчить про погодження всіх істотних умов договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки анкета-заява не містить відомостей про те, яку саме картку отримав відповідач, кредитний ліміт, тоді як паспорт споживчого кредиту містить умови щодо кредитування кредитного продукту «Універсальна» та «Універсальна Голд». Зазначене, позбавляє суд встановити дійсні обставини справи, перевірити розрахунок заборгованості, та дійти обґрунтованого висновку про стягнення заборгованості. Крім того, паспорт споживчого кредиту містить зауваження, що інформація, яка зазначена в паспорті зберігає чинність та є актуальною до 07 лютого 2019 року. Більш того, зі змісту цього паспорту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. У розділі 4 вказаного Паспорту зазначено, що реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит. Отже, зазначений Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. За таких обставин, саме по собі підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг висновку суду першої інстанції не спростовує. Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватись за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Крім того, посилання АТ КБ «ПриватБанк» на постанову НБУ від 13 грудня 2019 року від 151 Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України: цифровий власноручний підпис власноручний підпис фізичної особи, створений на екрані електронного сенсорного пристрою та нерозривно пов`язаний з електронним документом, підписаним цим підписом, колегія не приймає до уваги, оскільки зазначена постанова була прийнята у грудні 2019 року, тобто після виникнення спірних правовідносин (січень 2019 року). При таких обставинах, колегія суддів, приходить до висновку про обґрунтовану відмову судом першої інстанції в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 3627,98 грн. заборгованість за простроченими відсотками, а також штрафи відповідно до пунктів 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 грн.; штраф (процентна складова) 636,21 грн. Разом з тим, висновок суду першої інстанції щодо відмови у стягненні з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 9096,24 грн. не відповідає матеріалам справи, оскільки розмір зазначеної заборгованості не спростовано відповідачем, в той час коли тіло кредиту є фактично отриманими та використаними позичальником коштами. Оскільки в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» відповідачем вони не повернуті, колегія суддів приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, яка є тілом кредиту. Вбачається, що АТ КБ «ПриватБанк», у позовній заяві зазначило розмір заборгованості ОСОБА_1 за тілом кредиту у розмірі 9096,24 грн., то така заборгованість підлягає стягненню у судовому порядку. Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України АТ КБ «ПриватБанк» має право на компенсацію відповідачем суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог (65,62%) в розмірі 1379,48 грн., суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 2069,23 грн., всього 3448,71 грн. Керуючись ст. ст. 141, 371, 374, п. 4 ч. 3 ст. 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний Банк «ПриватБанк» - задовольнити частково. Рішення Якимівського районного суду Запорізької області від 10 червня 2020 року у цій справі - прийняти нову постанову, за якою: «Позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9096 (дев`ять тисяч дев`яносто шість) гривень 24 копійки. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» судовий збір в розмірі 3448 (три тисячі чотириста сорок вісім) гривень 71 копійку. В іншій частині позову Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.» Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повна постанова складена 01 жовтня 2020 року. Головуючий: Судді: