Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/761/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 460/761/20 пров. № А/857/5420/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Коваля Р.Й., суддів Гуляка В.В., Святецького В.В., з участю секретаря судового засідання Хітрень О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року (прийняте у м. Рівне суддею Махаринцем Д.Є.; складене у повному обсязі 27 березня 2020 року) в адміністративній справі № 460/761/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), В С Т А Н О В И В : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду із вказаним позовом та просила визнати протиправними і скасувати вимоги Головного управління ДФС у Рівненській області (далі ГУ ДФС у Рівненській області) про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 № Ф-1310-52 на суму 5211,36 грн, від 14.08.2019 № Ф-162758-52 на суму 2754,18 грн. Позовні вимоги обґрунтовувала тим, що вона дійсно була зареєстрована як приватний підприємець, проте з 2004 року підприємницьку діяльність не здійснює. Вказує, що реєстрація її як підприємця була проведена до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», відповідно зняття з обліку в 2004 році було проведено без внесення інформації про припинення підприємницької діяльності в Єдиний державний реєстр відомостей про фізичну особу-підприємця, оскільки на час реєстрації її як підприємця, внесення таких відомостей про реєстрацію не було передбачено та відповідно такі відомості не були включені в Єдиний державний реєстр відомостей про фізичну особу-підприємця. Також зазначає, що з жовтня 2004 року нею не подано жодної звітності до органів ДФС. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року позов задоволено. Не погодившись із цим рішенням, його оскаржило ГУ ДПС у Рівненській області, вважаючи, що таке прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, не відповідає обставинам справи та прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, а тому просило скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що відповідно до норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" позивач є платником єдиного внеску та зобов`язана своєчасно і в повному обсязі нараховувати, обчислювати та сплачувати єдиний внесок. Зазначає, що підставою для формування вимоги стали відомості з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Враховуючи наведене вважає, що податковий орган, виносячи вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 08.05.2019 № Ф-1310-52 на суму 5211,36 грн, від 14.08.2019 № Ф-162758-52 на суму 2754,18 грн, діяв у межах закону, тому ці вимоги є законними та не підлягають скасуванню. Позивач подала відзив на апеляційну скаргу, у якому просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив обґрунтовано тим, що на підтвердження припинення підприємницької діяльності у 2004 році нею суду надавалась довідка форми № 12-ОПП, відповідно до якої ФОП ОСОБА_1 знято з податкового обліку 20 жовтня 2004 року. При цьому, згідно відомостей ЄДР, вона з 20.05.1999 по 05.11.2012 не була зареєстрована в ЄДР. У зв`язку з неявкою в судове засідання осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) не здійснювалося. За приписами частини другої статті 313 КАС України неявка сторін, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебувала на обліку в органах доходів і зборів як фізична особа-підприємець (далі - ФОП) з дати державної реєстрації - 20.05.1999. Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 здійснено 02.07.2019. ГУ ДФС у Закарпатській області 08.05.2019 сформував вимогу № Ф-1310-52 зі сплати боргу (недоїмки) з ЄСВ в сумі 5211,36 грн та 14.08.2019 № Ф-162758-52 на суму 2754,18 грн. Не погоджуючись із вказаними вимогами, позивач оскаржила їх до суду. Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції мотивував його тим, що позивач після початку дії Єдиного державного реєстру не вчиняла жодних дій щодо набуття статусу фізичної особи-підприємця, заяв та документів державному реєстратору не подавала, оскільки вирішила припинити свою підприємницьку діяльність. На підтвердження припинення підприємницької діяльності у 2004 році, позивачем до суду надано довідку форми № 12-ОПП, відповідно до якої ОСОБА_1 знято з податкового обліку 20 жовтня 2004 року, а також що вона не має заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (а.с. 9). Крім того зазначив, що обставини припинення позивачем підприємницької діяльності виникли в момент набрання чинності новим законодавством, яке регулювало питання реєстрації фізичних осіб як суб`єктів підприємницької діяльності, а тому невчинення у 2004 - 2005 роках всіх дій для остаточного позбавлення такого статусу не може бути підставою для нарахування у 2019 році недоїмки з єдиного соціального внеску. Колегія суддів апеляційного суду погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначено Законом України від 8 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VI). Так, відповідно до пункту 2 частини першої Закону № 2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 4, пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Частиною другою статті 5 Закону № 2464-VI встановлено, що взяття на облік платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 4, 5, 5-1, 15 та 16 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб. Відповідно до статті 5 Закону № 2464-VI наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162 затверджено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - Порядок). Вказаним Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання фіскальним органам відомостей про клас професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку). Порядок поширюється на платників єдиного внеску, зазначених у пунктах 1, 4 та 5 частини першої статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (пункт 3 розділу І Порядку). Взяття на облік платників єдиного внеску здійснюється фіскальним органом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (пункт 4 розділу І Порядку). Взяття на облік платників єдиного внеску, на яких поширюється дія Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», здійснюється фіскальним органом за їх місцезнаходженням чи місцем проживання на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей фіскальним органом (пункт 1 розділу ІІ Порядку). У день отримання відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», фіскальний орган направляє відомості про юридичних осіб (їх відокремлені підрозділи) та фізичних осіб - підприємців до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Датою взяття на облік як платника єдиного внеску є дата внесення фіскальним органом запису щодо такого платника до реєстру страхувальників (пункт 3 розділу ІІ Порядку). Взяття на облік юридичних осіб (їх відокремлених підрозділів) та фізичних осіб - підприємців, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, як платників єдиного внеску підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру, яка надсилається (видається) цим юридичним особам (відокремленим підрозділам) та фізичним особам - підприємцям у порядку, встановленому Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» (пункт 5 розділу ІІ Порядку). Аналіз вищенаведених норм дає підстави для висновку, що визначення наявності у особи статусу фізичної особи-підприємця та її взяття на облік як платника єдиного внеску має першочергове значення для вирішення питання щодо наявності обов`язку сплати єдиного внеску. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України. У свою чергу, відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, регулюються Законом України № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», який набрав чинності 1 липня 2004 року. Так, із введенням в дію Закону про реєстрацію було створено та розпочато формування Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який є автоматизованою системою збирання, накопичення, захисту, обліку та надання інформації про юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Згідно із частиною першою статті 17 Закону № 755-IV, відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток. Відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону № 755-IV (в редакції Закону від 15.05.2003), державний реєстратор протягом 2004 -2005 років при надходженні від юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців реєстраційної картки, відповідно до вимог статті 19 цього Закону, зобов`язаний провести заміну раніше виданих їм свідоцтв про державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. При цьому, реєстраційний збір за заміну свідоцтва про державну реєстрацію не стягується. Під час заміни свідоцтва про державну реєстрацію відомості про таких осіб включалися до ЄДР. 01 липня 2010 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» № 2390-VI (далі Закон № 2390-VI, який набрав чинності 03.03.2011. Відповідно до пункту 2 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, процес включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, завершується через рік, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Усі юридичні особи та фізичні особи - підприємці, створені та зареєстровані до 1 липня 2004 року, зобов`язані у встановлений пунктом 2 цього розділу строк подати державному реєстратору реєстраційну картку для включення відомостей про них до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтв про їх державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка або для отримання таких свідоцтв (пункт 3 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI). Спеціально уповноважений орган з питань державної реєстрації протягом місяця з дати завершення процесу включення до Єдиного державного реєстру відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, передає відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи), які в межах своїх повноважень ведуть облік юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та/або проводять реєстрацію юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм та фізичних осіб-підприємців (пункт 7 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI). Уповноважені органи протягом місяця з дня отримання від спеціально уповноваженого органу з питань державної реєстрації відомостей про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, включених до Єдиного державного реєстру, проводять звірення даних реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), що ведуться ними, з даними Єдиного державного реєстру. За результатами звірення уповноважені органи подають спеціально уповноваженому органу з питань державної реєстрації відомості з відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо) про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, відомості про яких не включені до Єдиного державного реєстру (абзац 2 пункту 7 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI). Після закінчення передбаченого для включення відомостей до Єдиного державного реєстру строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, уповноважені органи у місячний строк проводять остаточне звірення даних відомчих реєстрів (баз даних реєстрів, журналів реєстрації, обліку тощо), за результатами якого готують аналітичну інформацію для передачі її тимчасовим міжвідомчим спеціальним комісіям, утвореним з метою проведення в Автономній Республіці Крим та відповідних областях інвентаризації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, відомості про яких до строку, встановленого пунктом 2 цього розділу, не включені до Єдиного державного реєстру (пункт 8 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI). За результатами проведеної тимчасовими міжвідомчими спеціальними комісіями роботи відомості про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, зареєстрованих до 1 липня 2004 року, включаються до Єдиного державного реєстру з відміткою про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 1 липня 2004 року, вважаються недійсними (абзац 2 пункту 8 Розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2390-VI). Як видно з матеріалів справи, на підтвердження припинення підприємницької діяльності у 2004 році позивач надала до суду довідку форми № 12-ОПП, відповідно до якої ОСОБА_1 знято з податкового обліку 20 жовтня 2004 року, а також що вона не має заборгованості зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) (а.с. 9). Разом з тим, податковий орган вважає, що довідка форми № 12-ОПП носить лише інформаційний характер, а платник податків вважається знятим з обліку у контролюючому органі за умови реєстрації його припинення відповідно до законодавства або внесення запису про припинення до відповідного державного реєстру. Вважає, що позивач знята з обліку 02.07.2019, що підтверджується відомостями Єдиного державного реєстру про фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 .. Дослідивши зазначені відомості Єдиного державного реєстру, суд встановив, що в Єдиному державному реєстрі є запис в № 26061750000002368 від 05.11.2012 про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 . З метою встановлення всіх обставин у справі, апеляційний суд своєю ухвалою від 09 вересня 2020 року зобов`язав: - ОСОБА_1 надати суду пояснення та, у разі наявності в неї, докази щодо запису в Єдиному державному реєстрі № 26061750000002368 від 05.11.2012 про включення до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця; - виконавчий комітет Вараської міської ради Рівненської області надати суду завірену копію реєстраційної справи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в тому числі всі заяви що стосуються реєстрації її підприємницької діяльності; - Головне управління ДПС у Рівненській надати суду завірену копію всієї інтегрованої картки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , а також всі заяви щодо взяття та зняття з податкового обліку. Крім того надати пояснення щодо зазначеного та вказати - які та коли видавались позивачу свідоцтва про здійснення підприємницької діяльності та у разі можливості надати докази на підтвердження цього. Крім того зазначено, що сторони також можуть надати пояснення та копії всіх наявних в них документів, що стосуються цього спору, які не подавались раніше і які на їхню думку можуть вплинути на результат розгляду справи. На виконання вимог цієї ухвали суду ОСОБА_1 надала пояснення з яких видно, що вона щодо запису в Єдиному державному реєстрі № 26061750000002368 від 05.11.2012 нічого пояснити не може. Податковий орган подав клопотання про долучення до матеріалів справи даних, які є в нього щодо платника податку, з яких видно, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в органах доходів і зборів як ФОП з дати державної реєстрації 20.05.1999 і до припинення підприємницької діяльності 02.07.2019. Також зазначено, що документи, які створюються в управлінській діяльності, а саме: звернення (пропозиції, заяви, скарги) громадян та документи (листи, довідки, акти) з їх розгляду зберігаються: у разі неодноразового звернення 5 р. після останнього звернення. З огляду на це, закріплений працівник позбавлений можливості з`ясувати усі обставини, які мали місце при знятті ОСОБА_1 з обліку у 2004 році. Виконавчим комітетом Вараської міської ради Рівненської області надано суду завірену копію реєстраційної справи фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , в якій є Опис документів, що подаються заявником для проведення державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, з якого видно, що на підставі даних інвентаризаційних відомостей по ОСОБА_1 , 05.11.2012 включено відомості про фізичну особу-підприємця з відміткою про те, що свідоцтво про її державну реєстрацію, вважається недійсним. Водночас колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні докази подання позивачем державному реєстратору у встановлений пунктом 2 розділу ІІ Закону № 2390-VI строк реєстраційної картки для включення відомостей про нього до Єдиного державного реєстру та для заміни свідоцтва про його державну реєстрацію на свідоцтва про державну реєстрацію єдиного зразка. Колегія суддів апеляційного суду зазначає, що ні Податковим кодексом України, ні Законом № 2464-VІ не врегульовано особливості сплати грошових зобов`язань особою, Свідоцтво на зайняття підприємницькою діяльністю якої визнано недійсним. Крім того, колегія суддів зазначає, що статус ФОП є формою реалізації конституційного права на підприємницьку діяльність, відсутність підтвердженого у визначеній державою формі реалізації цього права у нових умовах нормативно-правового регулювання після 2004 року виключає можливість автоматичного перенесення набутих до 01 липня 2004 року ознак суб`єкта господарювання, оскільки особа не може бути примушена до реалізації наданого їй права в цих умовах, а користується ним на власний розсуд. Водночас зміни у процедуру адміністрування системи державної реєстрації фізичних осіб - підприємців не спростовують наведених висновків щодо природи визначення статусу ФОП, а лише визначають регулювання діяльності уповноважених органів у відношенні до фізичних осіб, які мають намір продовжувати здійснювати підприємницьку діяльність, розпочату ними до 01 липня 2004 року, що підтверджується виконанням ними обов`язку подати реєстраційну картку або ж констатації відмови особи від набуття статусу ФОП шляхом неподання реєстраційної картки, що за змістом нормативних приписів мало наслідком відмову в заміні свідоцтва про державну реєстрацію на бланки нового зразка та внесення відмітки до ЄДР про те, що свідоцтва про їх державну реєстрацію, оформлені з використанням бланків старого зразка та видані до 01 липня 2004 року, вважаються недійсними. Таким чином, виключалася можливість законного здійснення підприємницької діяльності, а відтак отримання доходу від такої діяльності. Таким чином, існування нечіткого, суперечливого нормативного регулювання на час виникнення спірних правовідносин порушує принцип правової визначеності. Згідно із підпункту 4.1.4. пункту 4.1. статті 4 Податкового кодексу України презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу. Відповідно до пункту 56.21. статті 56 Податкового кодексу України у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків. При цьому застосовними в цій справі є також висновки ЄСПЛ у справі «Серков проти України», оскільки принцип найбільш сприятливого тлумачення національного законодавства на користь платників податків так само може бути застосований до платників загальнообов`язкових внесків, у тому числі єдиного внеску. Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що 03 червня 2020 року набрав чинності пункт 5 розділу І Закону України від 13 травня 2020 року № 592-ІХ «Про внесення змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо усунення дискримінації за колом платників» (далі -Закон № 592-ІХ), відповідно до положень якого розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI доповнено пунктом 9-15. Так, згідно з абзацами першим та другим пункту 9-15 Закону № 2464-VI (у редакції Закону № 592-ІХ)підлягають списанню за заявою платника та у порядку, визначеному цим Законом, несплачені станом на день набрання чинності Законом № 592-ІХ з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом, суми недоїмки, нараховані платникам єдиного внеску, зазначеним у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, а також штрафи та пеня, нараховані на ці суми недоїмки, у разі якщо такими платниками не отримано дохід (прибуток) від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та за умови подання протягом 90 календарних днів з дня набрання чинності Законом № 592-ІХ, зокрема платниками, зазначеними у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), - державному реєстратору за місцем знаходження реєстраційної справи фізичної особи - підприємця заяви про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності та до податкового органу - звітності відповідно до вимог частини другої статті 6 цього Закону за період з 01 січня 2017 року до дня набрання чинності Законом № 592-ІХ. Зазначена звітність подається платником виключно у випадку, якщо вона не була подана раніше. З пояснювальної записки до проекту Закону № 592-ІХ видно, що його прийняття було обумовлено, зокрема, тим, що встановлення обов`язку сплати єдиного соціального внеску без отримання доходу не відповідає легальній меті державного регулювання цього виду відносин та є непослідовним у контексті самого Закону, який визначає об`єктом нарахування єдиного соціального внеску саме отриманий дохід. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що відсутність офіційного підтвердження в позивача статусу ФОП шляхом проходження реєстраційних процедур у порядку, визначеному Законом № 755-IV, що виключає можливість законного здійснення підприємницької діяльності та отримання відповідних доходів, за відсутності фактичних доказів протилежного, виключає і можливість формальної та фактичної участі позивача у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування за відповідним статусом. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржені позивачем вимоги про сплату боргу є протиправними і підлягають скасуванню. За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог. Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні. Керуючись ст.ст. 229, 308, 310, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 460/761/20 без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк В. В. Святецький Постанова складена у повному обсязі 02 жовтня 2020 року.