Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 1.380.2019.006199

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.006199 пров. № А/857/4168/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді: Гудима Л.Я., суддів: Довгополова О.М., Святецького В.В., за участю секретаря судового засідання: Гнідець Р.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року, головуючий суддя Клименко О.М., ухвалене о 14:59 год. у м. Львові, повний текст якого складено 24.02.2020 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,- В С Т А Н О В И В : В листопаді 2019 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУ ДПС у Львівській області, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 року №0363731307, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем - за мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на загальну суму 14 551,70 грн. в тому числі: основна сума платежу 11 641,36 грн., штрафна санкція 2 910 грн., та податкове повідомлення-рішення від 28.11.2018 року №0363721307, яким визначено грошове зобов`язання за платежем - податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів (код платежу 14070100) на суму 32 013,73 грн. в тому числі: за податковим зобов`язанням 25 610,98 грн., штрафна санкція 6 402,75 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що однією з підстав нарахування оскаржуваних митних платежів у акті перевірки від 12.11.2018 року №2676/13-01-13-07/ НОМЕР_1 вказано те, що Головним управлінням ДФС у Львівській області отримано лист Волинської митниці ДФС від 16.08.2018 року №2132/7/03-70-20-05 з наданою інформацією митними органами Литовської Республіки щодо законності ввезення ним на митну територію України автомобіля марки Opel Astra. При цьому, як зазначено відповідачем згідно аналізу отриманих документів, зокрема, експортної митної декларації Литовської Республіки MRN №18LТКR1000ЕК05F7F8 від 13.03.2018 року автомобіль Опель Астра був проданий компанією Gelgotos Transportas ОСОБА_1 за ціною 5 579 євро. Таким чином, з огляду на різницю у вартості транспортного засобу, заявленої і прийнятої під час митного оформлення щодо вартості, зазначеної у литовській митній декларації відповідач вважає, що позивачем занижено митну вартість товару на суму 116413,54 грн., у зв`язку з чим і прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, якими донараховано митні платежі та застосовано фінансові санкції. З цього приводу позивач зазначив, що окрім донарахування вищезазначених митних платежів та застосування фінансових санкцій, інспектором Волинської митниці ДФС складено протокол та винесено постанову від 12.09.2018 року у справі про порушення митних правил №4895/20500/18 про накладення стягнення у вигляді штрафу у розмірі 300 відсотків несплачених митних платежів, що становить 111 757,02 грн. на підставі статті 485 Митного кодексу України. Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 30.01.2019 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду постанову від 12.09.2018 року у справі про порушення митних правил № 4895/20500/18 визнано протиправною та скасовано. Позивач зазначав, що вказаним рішенням Любомльського районного суду Волинської області встановлено, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами його винуватості у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару. Такі документи лише свідчать, що литовська компанія Gelgotos Transportas задекларувала, але не здійснила експорт транспортного засобу з ЄС, отже факт придбання автомобіля позивачем у компанії Gelgotos Transportas за ціною 1500 євро по справі не спростований. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Львівській області № 0363721307 від 28.11.2018 року та № 0363731307 від 28.11.2018 року. Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Львівській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не надано належної правової оцінки наявним доказам, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити. Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що копії документів на яких ґрунтується позиція відповідача, подані на Литовській мові без перекладу на державну мову, однак дана обставина не спростовує факту надання позивачем при митному оформленні документів, які містять неправдиві відомості. В судовому засіданні представник відповідача підтримав подану апеляційну скаргу, вважає оскаржене рішення суду незаконним та повністю підтримав доводи, зазначені у апеляційній скарзі. Представник позивача заперечив проти апеляційної скарги, вважає оскаржене рішення суду законним та обґрунтованим та просив апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, з 31.10.2018 року по 06.11.2018 року Головним управлінням ДФС у Львівській області проведено документальну невиїзну перевірку дотримання фізичною особою платником податків ОСОБА_1 законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією №UA205090/2018018725 від 14.03.2018 року. За результатами проведення документальної невиїзної перевірки складено акт №2676/13-01-13/072771714719 від 12.11.2018 року Про результати документальної невиїзної перевірки дотримання фізичною особою платником податків ОСОБА_1 законодавства України з питань державної митної справи щодо правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією №UA205090/2018018725 від 14.03.2018 року, яким зроблено висновок про порушення позивачем: - статті 49, частини першої статті 51, пункту другого частини другої статті 52, статті 53, частини першої статті 257, статті 278, статті 279, статті 280, статті 280, статті 289 Митного кодексу України в результаті чого встановлено несплату ввізного мита в сумі 11641,36 гривень; - пункту другого частини другої статті 52, частини першої статті 257 Митного кодексу України, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статі 190 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов`язання по сплаті податку на додану вартість в сумі 25610,98 гривень. Такий висновок контролюючого органу ґрунтується на тому, що Головним управлінням ДФС у Львівській області отримано лист Волинської митниці ДФС від 16.08.2018 №2132/7/03-70-20-05 з наданою інформацією митними органами Литовської Республіки щодо законності ввезення ОСОБА_1 на митну територію України автомобіля марки Opel Astra (VIN: НОМЕР_2 ) за МД №UA205090/2018/018725 від 14.03.2018 року. В результаті аналізу отриманих документів, встановлено, що відомості щодо одержувача вказаного транспортного засобу, а також щодо його вартості у отриманих документах відрізняються від аналогічних даних, наявних у базах даних Волинської митниці ДФС. Відповідно до наданих копій документів: експортної декларації Литви 18LТКR1000ЕК05F7F8 і фактури від 13.03.2018 року serija GA №2018-00481 фірма UAB Gelgotos Transportas (Gelyno g. 10, Marijampole, Lietuva) продала громадянину ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) товар: легковий автомобіль, марки Opel, модель Astra, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , тип кузова дизельний; робочий об`єм циліндрів 1686 куб. см.; вартість автомобіля 5579 євро. Таким чином встановлено, що при переміщенні через митний кордон України та митному оформленні товару ОСОБА_2 за дорученням Трача Михайла Васильовича надано документи, що містять неправдиві відомості і, як наслідок, при декларуванні даного автомобіля занижено митну вартість на суму 116413,54 гривень. На підставі вказаного акту перевірки Головним управління ДФС у Львівській області прийнято: - податкове повідомлення-рішення №0363721307 від 28 листопада 2018 року, яким за порушення пункту другого частини другої статті 52, частини першої статті 257 Митного кодексу України, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.8 статті 187, пункту 190.1 статі 190 Податкового кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано) пеню на підставі підпункту 54.3.6 пункту 54.3, 54.4 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на додану вартість із ввезених на територію України товарів на суму 32013,73 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 25610,98 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 6402,75 грн.; - податкове повідомлення-рішення №0363731307 від 28 листопада 2018 року, яким за порушення статті 49, частини першої статті 51, пункту другого частини другої статті 52, статті 53, частини першої статті 257, статті 278, статті 279, статті 280, статті 280, статті 289 Митного кодексу України до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції (нараховано) пеню на підставі підпункту 54.3.6 пункту 54.3, 54.4 статті 54 Податкового кодексу України та пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України та збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: мито на товари, що ввозяться суб`єктами підприємницької діяльності на суму 14551,70 грн., в тому числі за податковими зобов`язаннями на суму 1164,36 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 2910,34 грн. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми обов`язкових платежів, виходячи з первинних (реєстраційних) документів. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне. Відповідно до п. 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України, митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; Згідно із ст. 351 Митного кодексу України предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України. Відповідно до п. 3 ст. 345 Митного кодексу України органи доходів і зборів мають право здійснювати митний контроль шляхом проведення документальних виїзних (планових або позапланових) та документальних невиїзних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи щодо: 1) правильності визначення бази оподаткування, своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 2) обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування; 3) правильності класифікації згідно з УКТ ЗЕД товарів, щодо яких проведено митне оформлення; 4) відповідності фактичного використання переміщених через митний кордон України товарів заявленій меті такого переміщення та/або відповідності фінансових і бухгалтерських документів, звітів, договорів (контрактів), калькуляцій, інших документів підприємства, що перевіряється, інформації, зазначеній у митній декларації, декларації митної вартості, за якими проведено митне оформлення товарів у відповідному митному режимі; 5) законності переміщення товарів через митний кордон України, у тому числі ввезення товарів на територію вільної митної зони або їх вивезення з цієї території. Згідно з п. 2 частини другої ст. 52 Митного кодексу України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (частина перша ст. 257 Митного кодексу України). В силу ст. 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Положеннями статті 58 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Згідно із п. 54.4 ст. 54 ПК України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов`язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах. В силу п. 190.1 ст.190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів. Матеріалами справи підтверджено, що позивачем оформлено транспортний засіб - легковий автомобіль, призначений для перевезення людей, бувший у використанні: марка OPEL, модель ASTRA SPORTS TOURER, календарний рік виготовлення 2012, модельний рік виготовлення 2012, призначення пасажирський, номер кузова НОМЕР_3 , тип двигуна дизельний, об`єм двигуна 1686 см. куб., потужність 81 кВТ, тип кузова легковий універсал кількість місць, включаючи водія 5, колір білий. Одержувачем вказаного транспортного засобу згідно митної декларації виступав ОСОБА_2 на підставі, виданої позивачем довіреності (а.с.54). Митну вартість ввезеного транспортного засобу позивачем визначено у розмірі 62553,44 грн., або 1500 євро та за наслідками митного оформлення транспортного засобу сплачено ввізне мито на товари, що ввозяться (пересилаються) громадянами України на територію України та податок на додану вартість з ввезених на територію України товарів. Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та сторонами не заперечувались. Разом з тим, листом Волинської митниці ДФС від 16.08.2018 року №2132/7/03-70-20-05 (а.с.45-46) відповідача повідомлено про те, що на адресу Волинської митниці ДФС надійшов лист Департаменту протидії митним правопорушенням та міжнародної взаємодії ДФС України від 31.07.2018 року №23504/7/99-99-20-02-0117, яким отримано звернення митних органів Литовської Республіки про надання адміністративної допомоги у підтвердженні фактів ввезення на митну територію та митного оформлення транспортного засобу Opel Astra Sports Tourer (VIN: НОМЕР_3 ) і в результаті аналізу отриманих документів встановлено, що відомості щодо відправника та одержувача вказаного транспортного засобу відрізняються від аналогічних даних, наявних у базах даних Волинської митниці ДФС. Отже, саме на підставі аналізу наданих литовськими митними органами експортної декларації Литви 18LТКR1000ЕК05F7F8 і фактури від 13.03.2018 року serija GA №2018-00481 відповідач встановив, що фірма UAB Gelgotos Transportas (Gelyno g. 10, Marijampole, Lietuva) продала громадянину ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ) товар: легковий автомобіль, марки Opel, моделі Astra, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_2 , вартість якого становить 5579 євро та, з урахуванням наведеного зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів. Колегія суддів зауважує, що копії документів, отриманих від митних органів Литовської Республіки щодо ввезеного на митну територію України транспортного засобу позивача, а саме копії експортної декларації Литви 18LТКR1000ЕК05F7F8 і фактури 13.03.2018 serija GA №2018-00481, на підставі яких відповідач зробив висновок про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів, не перекладені на державну мову, відтак такі є неналежними доказами у даній адміністративній справі. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 08 серпня 2019 року у справі №2а/0370/1152/12. Крім цього, рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 30 січня 2019 року у справі №163/1977/18, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12 березня 2019 року, постанову в.о. начальника Волинської митниці ДФС Шелігацького Євгенія Сергійовича від 12.09.2018 року в справі про порушення митних правил №4895/20500/18 про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 МК України з накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 111757,02 гривень визнано протиправною та скасовано; провадження у справі про порушення митних правил №4895/20500/18 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ст. 485 МК України. Вказаним вище рішенням встановлено, зокрема, що самі по собі документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушені митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару У відповідності до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Відтак, встановлені рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 30 січня 2019 року обставини спростовують висновки контролюючого органу про заниження позивачем податкових зобов`язань зі сплати податку на додану вартість та ввізного мита із ввезених на митну територію України товарів. Аналізуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду попередньої інстанції про те, що позивачем під час процедури митного оформлення задекларовано митну вартість транспортного засобу і сплачено суми обов`язкових платежів, виходячи з первинних (реєстраційних) документів. Відтак, позивачем виконані митні і податкові зобов`язання під час здійснення митних процедур. Згідно із ч. 2 ст. 6 КАС України та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права. Так, у п. 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2020 року у справі №1.380.2019.006199 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. Я. Гудим судді О. М. Довгополов В. В. Святецький Повний текст постанови складено 02.10.2020 року.