Постанова 4856 № 824/1592/19-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 824/1592/19-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Брезіна Тетяна Миколаївна Суддя-доповідач - Мацький Є.М. 01 жовтня 2020 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Мацького Є.М. суддів: Залімського І. Г. Сушка О.О. , за участю: секретаря судового засідання: Шпикуляк Ю.В., представника позивача: Бучевської С.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року (рішення ухвалене суддею Брезіною Т.М. 04 травня 2020 року в м.Чернівці, повний текст судового рішення складено 13 травня 2020 року ) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - голова ліквідаційної комісії УМВС України в Чернівецькій області про скасування висновку, актів та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ 1. 20 грудня 2019 року до Чернівецького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції України в Чернівецькій області, Управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області, Міністерства внутрішніх справ України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - голова ліквідаційної комісії УМВС України в Чернівецькій області, в якому просив: 1.1. визнати протиправним та скасувати висновок від 20 серпня 2015 року службового розслідування причин та обставин травмування ст. лейтенанта міліції ОСОБА_1 ; 1.2. визнати протиправним та скасувати акт Розслідування нещасного випадку ( у тому числі поранення), що стався 05 серпня 2015 року о 16 год 30 хв, б/н за формою Н-5 від 06 листопада 2015 року, складеною комісією УМВС України в Чернівецькій області; 1.3. визнати протиправним та скасувати акт Про нещасний випадок невиробничого характеру від 06 листопада 2015 року № 30 за формою ТН, складений комісією УМВС України в Чернівецькій області; 1.4. зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України, спільно з Головним Управлінням Національної поліції України в Чернівецькій області, провести повторне розслідування нещасного випадку і скласти акт за формою Н-5 та акт формою Н-1 по факту нещасного випадку, який стався 05 серпня 2015 року о 16 год 30 хв з викладачем циклу Чернівецького училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Чернівецькій області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , в яких зазначити про те, що травма отримана під час виконання службових обов`язків у період участі в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, із захисту незалежності, суверенітету і територіальної цілісності України.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував, що 05.08.2015 року з викладачем циклу Чернівецького училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Чернівецькій області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , під час участі в Антитерористичній операції та перебування у службовому відрядженні в селищі Щедрищево, м. Сєвєродонецьк Луганської області, стався нещасний випадок, внаслідок чого позивач отримав травму шийного відділу хребта. У зв`язку із вказаними подіями відповідачем складено висновок від 20.08.2015 року службового розслідування причин та обставин травмування ст. лейтенанта міліції ОСОБА_1 та комісією УМВС України в Чернівецькій області 06.11.2015 р. складено акт Розслідування нещасного випадку ( у тому числі поранення), що стався 05 серпня 2015 року о 16 год 30 хв, б/н за формою Н-5, акт Про нещасний випадок невиробничого характеру № 30 за формою ТН, в яких вказано, що отримана ОСОБА_1 травма не пов`язана із виконанням службових обов`язків. Однак позивач не погоджується з такими висновками та вказує, що службове розслідування причин та обставин травмування ОСОБА_1 проведене з порушеннями вимог чинного законодавства та без встановлення всіх обставин та причин щодо травмування, комісією з розслідування нещасного випадку не обстежено місце події, не опитано свідків, не отримано пояснень від потерпілого. З вказаних підстав позивач просив суд задовольнити позовні вимог у повному обсязі. КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ 3. 4 травня 2020 року рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду позовні вимоги задоволено частково.

4. Зобов`язано Управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області у висновку службового розслідування від 20.08.2015 року про причини та обставини травмування ст. лейтенанта ОСОБА_1 інформацію "не пов`язана із виконанням службових обов`язків" визнати недійсною і вважати "пов`язаною із виконанням службових обов`язків".

5. В акті Розслідування нещасного випадку ( у тому числі поранення), що стався 05 серпня 2015 року о 16 год 30 хв, б/н за формою Н-5 від 06 листопада 2015 року, складеного комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області та в акті Про нещасний випадок невиробничого характеру від 06 листопада 2015 року № 30 за формою ТН, складений комісією Управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області інформацію "не пов`язана із виконанням службових обов`язків" визнати недійсною і вважати "пов`язаною із виконанням службових обов`язків".

6. В решті позову відмовити. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

7. Апелянт УМВС України в Чернівецькій області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

8. Апелянт зазначив, що службове розслідування проведено відповідно до вимог чинного законодавства, нещасний випадок, що стався з позивачем, не пов`язаний з проходженням ним служби, а отже суд першої інстанції це не врахував. ІІ. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

9. Згідно відомостей трудової книжки позивача, ОСОБА_1 з 13.06.2011 р. проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 07.11.2015 р. прийнятий на службу в поліції та 29.02.2016 р. звільнений. (том 1 а.с. 26-27). 10. 13.10.2015 р. комісія МВС України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій працівників органів внутрішніх справ України прийняла рішення про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій. (том 1 а.с. 21).

11. ОСОБА_1 являється учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 05.11.2015 року. (том 1 а.с. 25).

12. Згідно довідки ГУ МВС України у Луганській області від 06.08.2015 р. №ВДЗ/2517/А вказано, що старший лейтенант міліції ОСОБА_1 , викладач циклу Чернівецького училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Чернівецькій області, з 15.07.2015 р. по 06.08.2015 р. безпосередньо брав участь в Антитерористичній операції, забезпечені її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі проведення антитерористичної операції на території Луганської області. (том 1 а.с. 17). 13. 06.08.2015 р. наказом УМВС України в Чернівецькій області прийнято наказ №933 та №937 про призначення, проведення службового розслідування з приводу травмування позивача та створено комісію щодо спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 05.08.2015 року. (том 1 а.с. 46-47).

14. До матеріалів справи додано акт медичного огляду від 05.08.2015 р., де вказано про алкогольне сп`яніння ОСОБА_1 (том 1 а.с. 38-39).

15. Згідно витягу з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 15.08.2015 р. №227 вказано, що ОСОБА_1 перебував з 15.07.2015 р. по 06.08.2015 р. у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань. (том 1 а.с. 34-35).

16. Згідно листа Комунального закладу охорони здоров`я «Обласна клінічна лікарня-центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 01.09.2015 р. вказано, що позивач з 06.08.2015 р. знаходиться на стаціонарному лікуванні. Результат токологічного дослідження №739, в крові етанолу не виявлено. (том 1 а.с. 40). 17. 04.09.2015 р. УМВС України в Чернівецькій області складено акт №30 «про нещасний випадок невиробничого характеру», в якому вказано про отримання позивачем травми через власну необережність, у зв`язку із порушенням режиму праці та відпочинку. Також вказано, що на момент отримання травми позивач перебував у стані алкогольного сп`яніння. (а.с. 41-42).

18. Також, 04.09.2015 р. комісією УМВС України в Чернівецькій області складено акт форми Н-5, в якому зроблено висновок, що нещасний випадок з ОСОБА_1 відбувся в період проходження службі не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. (том 1 а.с. 43-45).

19. Наказом від 30.09.2015 р. УМВС України в Чернівецькій області №1163 призначено додаткове службове розслідування з приводу травмування позивача. (том 1 а.с. 48-49). 20. 06.11.2015 р. УМВС України в Чернівецькій області складено акт №30 «про нещасний випадок невиробничого характеру» за формою ТН, в якому вказано про отримання позивачем травми через власну необережність, у зв`язку із стрибком потерпілого з висоти. Також вказано, що на момент отримання травми позивач був тверезий. (а.с. 50-52).

21. Також, 06.11.2015 р. комісією УМВС України в Чернівецькій області складено акт форми Н-5, в якому зроблено висновок, що нещасний випадок з ОСОБА_1 відбувся в період проходження службі не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. (том 1 а.с. 53-55).

22. Матеріали справи містять довідки до акта огляду МСЕК складених протягом 2016-2019 років та виписок з історії хвороби, в яких вказано, що ОСОБА_1 встановлено першу групу інвалідності та зазначено, що захворювання пов`язане з проходженням служби в поліції. (том 1 а.с. 16, 57-68, 76).

23. Відповідно до наказу ГУНП в Чернівецькій області від 25.02.2016 р. №24 о/с позивача звільнено зі служби в поліції через хворобу. (том 1 а.с. 18).

24. В матеріалах справи міститься свідоцтво про хворобу №25 від 26.02.2016 р. старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 , де вказано, що захворювання пов`язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. (том 1 а.с. 19 ).

25. Матеріали справи містять постанову ВЛК ДУ «ТМО МВС України» по Чернівецькій області від 09.06.2017 р. про діагноз і причинний зв`язок захворювання, поранення (травми, контузії), в якій зазначено, що захворювання позивача пов`язане з проходженням служби в поліції, до служби в поліції непридатний. (том 1 а.с. 20). 26. 07.11.2019 р. позивач звертався до ГУНП в Чернівецькій області про скасування актів спеціального розслідування, за формою Н-5, ТН та просив встановити факт настання нещасного випадку, за участю старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , що трапився при виконанні службових обов`язків. (том 1 а.с. 28-30)

27. У відповіді від 21.11.2019 р. ГУНП в Чернівецькій області повідомило про відсутність повноважень переглядати чи надавати оцінку рішенням інших органів державної влади, оскільки спеціальне та додаткове спеціальне розслідування проводилось УМВС України в Чернівецькій області. (том 1 а.с. 31).

28. Також, 21.11.2019 р. УМВС України в Чернівецькій області повідомило позивача про відсутність повноважень для проведення повторного розслідування нещасного випадку, у зв`язку із ліквідацією. Крім того, вказано, що Ліквідаційна комісія УМВС не здійснює жодних делегованих чи власних публічно-владних управлінських функцій, а тому не може проводити повторне розслідування нещасного випадку позивача. (том 1 а.с. 32).

29. Матеріали справи містять довідку ГУ ПФУ в Чернівецькій області про те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в пенсійному органі та отримує пенсію по інвалідності по лінії Національної поліції. (том 1 а.с. 33).

30. До справи додано копію матеріалів спеціального розслідування нещасного випадку із тяжким наслідком, що стався 05.08.2015 р. о 16 год 30 хвилин з викладачем циклу Чернівецького училища професійної підготовки працівників міліції при УМВС України в Чернівецькій області старшим лейтенантом міліції Бучевським Олександром Володимировичем. (том 1 а.с. 213- 250, том 2 а.с. 1-43).

31. До матеріалів справи додано фотокартки, із зображенням, на переконання позивача, місця отримання травмування ОСОБА_1 05.08.2015 року. (том 2 а.с. 54-55).

32. Також до матеріалів справи додано журнал розстановки нарядів суб`єктів боротьби з тероризмом антитерористичної операції зведеного загону УМВС України в Чернівецькій області. (а.с. 127-179).

33. Судом першої інстанції допитано в якості свідків: ОСОБА_2 мати позивача, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 осіб, які брали участь, разом з позивачем, у проведенні Антитерористичної операції у 2015 році.

34. Свідок ОСОБА_2 мати позивача, вказала, що під час проведення перевірки та складання актів службового спеціального розслідування комісія УМВС в Чернівецькій області в зону проведення антитерористичної операції та на місце травмування позивача не виїхала та у ОСОБА_1 пояснення не відбирала, хоча в актах вказано протилежне. Також свідок вважає, оскільки позивач перебував у відрядженні на момент отримання травми, тому комісія повинна була встановити, що травма отримана ОСОБА_1 відбулась під час несення служби. Також свідок вказує, що позивач з 31.07.2015 р. по 05.08.2015 р. щодня заступав в нічне чергування і 05.08.2015 р. також повинен був заступати.. Свідок вважає, що травмування позивач отримав під час несення служби.

35. Свідок ОСОБА_3 повідомив що 05.08.2015 р. близько 16:00 год особи, які заступали в чергування, близько 13 осіб, в тому числі і ОСОБА_1 , повідомили безпосереднього командира і зібралися в магазин по продукти та на річку для вмивання, оскільки в будівлі, де розміщувався особовий склад, належних умов для вмивання не було. Свідок повідомив, що перебуваючи на річці побачив вже як ОСОБА_5 почав тонути, у зв`язку із чим, свідок разом з ОСОБА_4 підбігли до позивача, витягнули його з води і викликали швидку допомогу та повідомили командира. Свідок вказав, що не бачив як позивач стрибав у воду, оскільки умов для стрибків на мілководній річці не було. Щодо розстановки нарядів свідок повідомив, що записи в журналах чергування не завжди проводились і не відповідали фактичному складу осіб, які здійснювали чергування. Свідок вказав, що травмування позивач отримав під час несення служби, оскільки на той момент вони перебували у відрядженні, а несення служби відбувалось цілодобово, так як знаходився особовий склад в зоні проведення військових дій.

36. Свідок ОСОБА_4 вказав, що 05.08.2015 р. разом з ОСОБА_1 мав заступати в нічне чергування, у зв`язку із чим повідомили командира, що йдуть на річку для вмивання. Після чого, свідок з позивачем пішли в магазин купили продукти та пішли на річку для вмивання. На річці, свідок помітив як позивач почав тонути, після чого його витягнули з води, викликали швидку та повідомили керівника. Свідок вказує, що фіксованого графіку чергування не було. Після повернення з місця відрядження, ОСОБА_4 притягнено до дисциплінарної відповідальності, у зв`язку із тим, що під час несення служби в зоні проведення антитерористичної операції свідок без дозволу керівництва самовільно покинув місце несення служби. Свідок вважає, що травмування позивач отримав під час несення служби. ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

37. Позивач зазначив, що 05.08.2015 року з викладачем циклу Чернівецького училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Чернівецькій області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 , під час участі в Антитерористичній операції та перебування у службовому відрядженні в селищі Щедрищево, м. Сєвєродонецьк Луганської області, стався нещасний випадок, внаслідок чого позивач отримав травму шийного відділу хребта. У зв`язку із вказаними подіями відповідачем складено висновок від 20.08.2015 року службового розслідування причин та обставин травмування ст. лейтенанта міліції ОСОБА_1 та комісією УМВС України в Чернівецькій області 06.11.2015 р. складено акт Розслідування нещасного випадку ( у тому числі поранення), що стався 05 серпня 2015 року о 16 год 30 хв, б/н за формою Н-5, акт Про нещасний випадок невиробничого характеру № 30 за формою ТН, в яких вказано, що отримана ОСОБА_1 травма не пов`язана із виконанням службових обов`язків. Однак позивач не погоджується з такими висновками та вказує, що службове розслідування причин та обставин травмування ОСОБА_1 проведене з порушеннями вимог чинного законодавства та без встановлення всіх обставин та причин щодо травмування, комісією з розслідування нещасного випадку не обстежено місце події, не опитано свідків, не отримано пояснень від потерпілого.

38. Апелянт вказав, що службове розслідування проведено відповідно до вимог чинного законодавства, нещасний випадок, що стався з позивачем, не пов`язаний з проходженням ним служби, а отже суд першої інстанції це не врахував. ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

39. Відповідно до частини 2 статті 6 та частини 2 статті 19 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

40. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

41. Згідно положень ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

42. Суд перевіряє дотримання вказаних критеріїв суб`єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення, вчиненні дій чи допущенні бездіяльності.

43. Питання пов`язані із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України врегульовані наказом МВС України від 27.12.2002 р. N 1346 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» (далі Порядок №1346).

44. Згідно з п. 2.1 Порядку №1346 розслідуванню підлягають раптові погіршення стану здоров`я, поранення, травми, у тому числі отримані внаслідок тілесних ушкоджень, заподіяних іншою особою, гострі професійні захворювання і гострі професійні та інші отруєння, теплові удари, опіки, обмороження, утоплення, ураження електричним струмом, блискавкою та іонізуючим випромінюванням, інші ушкодження, отримані внаслідок аварій, пожеж, стихійного лиха (землетруси, зсуви, повені, урагани та інші надзвичайні події), контакту з тваринами, комахами та іншими представниками фауни і флори, що призвели до втрати працівником працездатності на один робочий день чи більше або до необхідності переведення потерпілого на іншу (легшу) роботу терміном не менш як на один робочий день, а також випадки смерті в підрозділі (далі - нещасні випадки).

45. Відповідно до п. 2.2 Порядку №1346 за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків.

46. Згідно з п. 2.4 Порядку №1346 якщо за висновками роботи комісії з розслідування прийнято рішення, що про нещасний випадок не повинен складатися акт за формою Н-1*, тобто нещасний випадок не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, про такий нещасний випадок складається акт за формою НТ*

47. Відповідно до п. 3.8 Порядку №1346 комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом трьох діб після утворення комісії: обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї, і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; визначити, чи трапився нещасний випадок (у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у п`яти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію.

48. Згідно з п. 3.9 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час, зокрема: виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні.

49. Відповідно до п. 3.12 Порядку №1346 до першого примірника акта розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (далі - акт розслідування нещасного випадку) долучаються: акт за формою Н-1* (НТ*), пояснення свідків, потерпілого, витяги з нормативних документів, схеми, фотографії та інші документи, що характеризують місце події (робоче місце), стан технічних засобів (транспорту, устаткування, апаратури тощо), діагноз травми, медичний висновок щодо втрати здоров`я потерпілим у результаті нещасного випадку (у тому числі поранення), а в разі необхідності - також висновок щодо наявності в його організмі алкоголю, отруйних чи наркотичних речовин. V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

50. Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої апеляційної скарги, Апеляційний Суд виходить з наступного.

51. Судом встановлено, що 05.08.2015 р. о 16 год 30 хв з викладачем циклу Чернівецького училища професійної підготовки працівників міліції УМВС України в Чернівецькій області старшим лейтенантом міліції ОСОБА_1 стався нещасний випадок.

52. З наданих суду доказів, дослідивши матеріали спеціального розслідування журнал розстановки нарядів суб`єктів боротьби з тероризмом антитерористичної операції зведеного загону УМВС України в Чернівецькій області, а також на підставі пояснень свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_6 , які перебували з позивачем на момент отримання травмування, судом першої інстанції з`ясовано, що 05.08.2015 р. о 16 год 30 хв, перед заступанням до нічного чергування, з метою придбання продуктів харчування у місцевому магазині та здійснення заходів особистої гігієни на річці позивач отримав травмування, в результаті чого був госпіталізований до лікарні з травмою хребта.

53. Крім того, свідки повідомили суду, що вихід до магазину та до водоймища було узгоджено з відома та дозволу безпосереднього керівника. Також, допитані судом свідки вказали, що травмування ОСОБА_1 пов`язане з виконанням службових обов`язків, оскільки позивач був відряджений в зону проведення антитерористичної операції.

54. Згідно з пп.а) п. 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 р. № 393, до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: час проходження служби, протягом якого особа брала участь в антитерористичній операції; час проходження служби, протягом якого особа брала участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

55. Таким чином, увесь період перебування в зоні проведення антиреристичної операції, в тому числі перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, зараховується у пільговому розрахунку один місяць служби за три місяці.

56. Відповідно до довідки ГУ МВС України у Луганській області від 06.08.2015 р. №ВДЗ/2517/А та витягу з наказу Першого заступника керівника Антитерористичного Центру при Службі безпеки України від 15.08.2015 р. №227 вказано, що ОСОБА_1 перебував з 15.07.2015 р. по 06.08.2015 р. у складі сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей з метою виконання службових (бойових) завдань.

57. На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що увесь період перебування ОСОБА_1 в зоні проведення антитерористичної операції та перебування безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, слід вважати, як період пов`язаний з виконанням службових обов`язків в зоні проведення бойових дій. Однак, 06.11.2015 р. УМВС України в Чернівецькій області складено акт №30 «про нещасний випадок невиробничого характеру» за формою ТН та акт форми Н-5, в яких зроблено висновок, що нещасний випадок з ОСОБА_1 відбувся в період проходження служби не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, що не відповідає фактичним обставинам справи.

58. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що УМВС України в Чернівецькій необгрунтовано та протиправно вказало в оскаржуваних актах, що позивач травмувався в період проходження служби, не пов`язаний з виконанням службових обов`язків, оскільки відповідно до вимог п. 3.9 Порядку №1346 комісія з розслідування визнає, що "нещасний випадок трапився при виконанні службових обов`язків", якщо він трапився в період проходження служби під час, зокрема: виконання потерпілим трудових (посадових, функціональних) обов`язків за режимом роботи підрозділу, у тому числі у відрядженні.

59. При цьому, колегія суддів вважає, що перебування позивача у чергуванні чи відпочинку не спростовують того, що він протягом усього часу відрядження в зону проведення антитерористичної операції ніс службу та виконував службові обов`язки.

60. Водночас, як вбачається з обставин справи, оскаржуваний висновок від 20.08.2015 року службового розслідування причин та обставин травмування ст. лейтенанта міліції ОСОБА_1 , а також оскаржувані акти від 06.11.2015 р. за формою Н-5 та за формою ТН, складені УМВС України в Чернівецькій області, яке наразі перебуває в процесі ліквідації.

61. При цьому, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що ГУНП в Чернівецькій області не є правонаступником УМВС України в Чернівецькій області, а тому наразі органу, який міг би провести повторне службове розслідування стосовно отриманої позивачем травм, немає.

62. З врахуванням викладеного є вірним висновок суду першої інстанції про те, що скасування оскаржуваних рішень не відновить порушеного права позивача, а призведе до виникнення нових спірних правовідносин та правової невизначеності щодо актування (фіксації) отриманої травми.

63. Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що оскільки травма позивача була отримана ще 05.08.2015 р., проведення повторного службового розслідування нещасного випадку наразі є неможливим, ще і у зв`язку зі спливом понад 4 років з моменту отриманої ОСОБА_1 травми, що утруднить відобразити реальну ситуацію травмування. А тому суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що звернувшись до суду із заявленими позовними вимогами, позивач обрав невірний спосіб захисту порушеного права, який не призводить до його відновлення , у зв`язку із чим суд не міг задовольнити викладені ОСОБА_1 в цій частині позовні вимоги.

64. Згідно з ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

65. Для відновлення порушеного права позивача та належного його захисту, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та прийняти рішення, яким зобов`язати Управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області у висновку службового розслідування від 20.08.2015 року про причини та обставини травмування ст. лейтенанта ОСОБА_1 інформацію "не пов`язана із виконанням службових обов`язків" визнати недійсною і вважати "пов`язаною із виконанням службових обов`язків" з мотивів наведених вище. Крім того, в акті Розслідування нещасного випадку ( у тому числі поранення), що стався 05 серпня 2015 року о 16 год 30 хв, б/н за формою Н-5 від 06 листопада 2015 року, складеного комісією УМВС України в Чернівецькій області та в акті Про нещасний випадок невиробничого характеру від 06 листопада 2015 року № 30 за формою ТН, складений комісією УМВС України в Чернівецькій області інформацію "не пов`язана із виконанням службових обов`язків" визнати недійсною і вважати "пов`язаною із виконанням службових обов`язків".

66. З приводу доводів апеляційної скарги про дискреційність наданих відповідачу повноважень щодо проведення розслідування нещасного випадку та визначення його причин, колегія суддів Апеляційного Суду зазначає наступне.

67. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

68. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

69. За приписами вказаної правової норми слідує, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення за наслідками звернення особи, але останнє визнане судом протиправним з огляду на його невідповідність чинному законодавству, при цьому суб`єктом звернення дотримано усіх визначених законом умов, то суд вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти певне рішення.

70. Якщо ж таким суб`єктом на момент прийняття рішення не перевірено дотримання суб`єктом звернення усіх визначених законом умов або при прийнятті такого рішення суб`єкт дійсно має дискреційні повноваження, то суд повинен зобов`язати суб`єкта владних повноважень до прийняття рішення з урахуванням оцінки суду.

71. Отже, критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.

72. Такий підхід, встановлений процесуальним законодавством, є прийнятним не тільки при розгляді вимог про протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень, але і у випадку розгляду вимог про зобов`язання відповідного суб`єкта вчинити дії після скасування його адміністративного акта.

73. Тобто, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.

74. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 16 травня 2019 року у справі №826/17220/17.

75. Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

76. Дискреційні повноваження в більш вузькому розумінні - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними).

77. Тобто, дискреційними є право суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом такого права є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова «може». При цьому дискреційні повноваження завжди мають межі, встановлені законом.

78. Аналогічна позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі №208/8402/14-а, від 29 березня 2018 року у справі №816/303/16, від 06 березня 2019 року у справі №200/11311/18-а, від 16 травня 2019 року у справі №818/600/17 та від 21 листопада 2019 року у справі №344/8720/16-а.

79. У цій справі, апелянт помилково вважає свої повноваження дискреційними. Апелянт не наділений повноваженнями за конкретних фактичних обставин діяти не за законом, а на власний розсуд.

80. Суд наголошує, що відповідно до статті 2 КАС України метою адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

81. Ця мета перекликається зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Відповідно до неї кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

82. Європейський суд з прав людини у своїх численних рішеннях сформував сталу практику оцінки ефективності засобу юридичного захисту. Засіб юридичного захисту, якого вимагає стаття 13, має бути «ефективним» як з практичної, так і з правової точки зору, тобто таким, що запобігає стверджуваному порушенню чи його повторенню в подальшому, або забезпечує адекватне відшкодування за те чи інше порушення, яке вже відбулося. Навіть якщо якийсь окремий засіб юридичного захисту сам по собі не задовольняє вимоги статті 13, задоволення її вимог може забезпечуватися за допомогою сукупності засобів юридичного захисту, передбачених національним законодавством (рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України", №40450/04, пункт 64).

83. Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), №21987/93, пункт 95).

84. При оцінці ефективності необхідно враховувати не тільки формальні засоби правового захисту, а й загальний правовий і політичний контекст, в якому вони діють, й особисті обставини заявника (рішення у справі «Джорджевич проти Хорватії» (Djordjevic v Croatia), № 41526/10, пункт 101; рішення у справі «Ван Остервійк проти Бельгії» (Van Oosterwijck v Belgium), № 7654/76 пункти 36-40). Отже, ефективність засобу захисту оцінюється не абстрактно, а з урахуванням обставин конкретної справи та ситуації, в якій опинився позивач після порушення.

85. Відповідно до частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. При цьому за своєю суттю правосуддя визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

86. Питання ефективності правового захисту аналізувалося у рішеннях українських судів. Зокрема, у постанові від 16 вересня 2015 року у справі №21-1465а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що рішення суду, у випадку задоволення позову, має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду. Спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

87. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово посилався на те, що «ефективний засіб правового захисту» повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі №826/14016/16, від 11 лютого 2019 року у справі №2а-204/12).

88. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Апеляційного Суду погоджується із судом першої інстанції, що порушеному праву позивача кореспондує обов`язок відповідача прийняти законне рішення, і єдиним правильним, за даних обставин, способом захисту порушеного права позивача, є зобов`язання Управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області у висновку службового розслідування від 20.08.2015 року про причини та обставини травмування ст. лейтенанта ОСОБА_1 інформацію "не пов`язана із виконанням службових обов`язків" визнати недійсною і вважати "пов`язаною із виконанням службових обов`язків" з мотивів наведених вище. Крім того, в акті Розслідування нещасного випадку ( у тому числі поранення), що стався 05 серпня 2015 року о 16 год 30 хв, б/н за формою Н-5 від 06 листопада 2015 року, складеного комісією УМВС України в Чернівецькій області та в акті Про нещасний випадок невиробничого характеру від 06 листопада 2015 року № 30 за формою ТН, складений комісією УМВС України в Чернівецькій області інформацію "не пов`язана із виконанням службових обов`язків" визнати недійсною і вважати "пов`язаною із виконанням службових обов`язків", оскільки це забезпечить повне поновлення порушеного права та унеможливить необхідність повторного звернення до суду. VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

89. Згідно зі ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

90. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

91. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

92. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

93. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

94. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, Апеляційний Суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які б були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу Управління МВС у Чернівецькій обалсті слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Чернівецькій області залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 04 травня 2020 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Постанова суду складена в повному обсязі 02 жовтня 2020 року. Головуючий Мацький Є.М. Судді Залімський І. Г. Сушко О.О.