Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/1741/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/1741/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.П. Тимошенко ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 жовтня 2020 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді Кучми А.Ю., суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу громадської організації «Ошукані українці» на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року (м. Черкаси, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом громадської організації «Ошукані українці» до Черкаської обласної регіональної організації політичної партії «Слуга народу», політичної партії «Слуга народу» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И Л А : Громадська організація «Ошукані українці» звернулася до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправною бездіяльність Черкаської обласної регіональної організації політичної партії «Слуга Народу» в частині відсутності розробки та реалізації ідеологічної та політичної роботи; не прийнятті участі та висуванні кандидатів на місцевих виборах протягом 2016-11.2019 років в межах Черкаської області; не проведенні регіональних конференцій для обрання делегатів на З`їзди партії «Слуга Народу», що відбулися протягом 2018-2020 років; - визнати протиправним рішення Вищої Ради Партії «Слуга Народу» щодо створення Черкаської обласної регіональної організації політичної партії «Слуга Народу»; - зобов`язати Вищу Раду Партії «Слуга Народу» привести у відповідність вимог п.п. 4.1, 3.1, пп. 4.9.1 Статуту політичної партії «Слуга Народу» склад Черкаської обласної регіональної організації політичної партії «Слуга Народу» з урахуванням вимоги щодо адміністративно-територіальної ознаки та вимоги, що член партії бере участь у роботі лише одної із партійних організацій. Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року у відкритті провадження відмовлено та роз`яснено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції цивільного суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України. Суд першої інстанції виходив з того, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється. Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду в суд першої інстанції. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неправильно та неповно досліджено докази і встановлено обставини у справі та порушено норми процесуального права. Зокрема, апелянт наголошує, що спірні правовідносини повинні розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано адміністративний позов до Черкаської обласної регіональної організації політичної партії «Слуга народу», політичної партії «Слуга народу» про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що бездіяльність, рішення політичної партії «Слуга народу» в частині створення Черкаського обласного осередку політичної партії «Слуга Народу», не дотримання вимог Закону України «Про політичні партії в України» та Статуту партії є протиправною. Формування Черкаської обласної організації політичної партії «Слуга Народу» здійснено із порушенням вимог Статуту Партії, а бездіяльність обласної організації є протиправною в частині розробки та реалізації ідеологічної та політичної роботи, участі та висуванні кандидатів на місцевих виборах протягом 2016-2019 (III кварталу) років в межах Черкаської області. Враховуючи заявлений предмет та підстави позову, заявлені позовні вимоги не підлягають розгляду у порядку адміністративної юрисдикції, оскільки предметно віднесені до суду загальної юрисдикції, тому ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року відмовлено у відкритті провадження. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності. Згідно статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Так, у силу ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Приписами ч. 1 ст. 4 КАС України наведено визначення термінів, вжитих у цьому Кодексі, згідно з якими адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір (п. 1); публічно-правовим спором є спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (п. 2); а суб`єктом владних повноважень є орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (п. 7). Відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: 1) спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження; 2) спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спорах, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом; 6) спорах щодо правовідносин, пов`язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; 8) спорах щодо вилучення або примусового відчуження майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності; 9) спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб; 10) спорах щодо формування складу державних органів, органів місцевого самоврядування, обрання, призначення, звільнення їх посадових осіб; 11) спорах фізичних чи юридичних осіб щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності замовника у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про особливості здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб оборони», за винятком спорів, пов`язаних із укладенням договору з переможцем переговорної процедури закупівлі, а також зміною, розірванням і виконанням договорів про закупівлю; 12) спорах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів охорони державного кордону у справах про правопорушення, передбачені Законом України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень»; 13) спорах щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917 - 1991 років»; 14) спорах із суб`єктами владних повноважень з приводу проведення аналізу ефективності здійснення державно-приватного партнерства; 15) спорах, що виникають у зв`язку з оголошенням, проведенням та/або визначенням результатів конкурсу з визначення приватного партнера та концесійного конкурсу. До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним під час здійснення владних управлінських функцій. Неправильним є поширення юрисдикції адміністративних судів на той чи інший спір тільки тому, що відповідачем у справі є суб`єкт владних повноважень, а предметом перегляду - його акт індивідуальної дії. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що зміст публічних правовідносин передбачає наявність відносин влади і підпорядкування, що відрізняє його від приватних правовідносин, у яких відносини ґрунтуються на юридичній рівності сторін, вільному волевиявленні та майновій самостійності. У випадку, якщо суб`єкт у межах спірних правовідносинах не здійснює владних управлінських функцій щодо іншого суб`єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами КАС України ознак справи адміністративної юрисдикції. Як вбачається зі змісту розглядуваної позовної заяви в якості відповідачів визначено Політичну партію «Слуга народу» та Черкаську обласну регіональну організацію політичної партії «Слуга народу». Приписами ст. 2 Закону України «Про політичні партії в Україні» визначено, що політична партія - це зареєстроване згідно з законом добровільне об`єднання громадян - прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що має своєю метою сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян, бере участь у виборах та інших політичних заходах. З урахуванням викладеного, Політична партія «Слуга народу» та Черкаська обласна регіональна організація політичної партії «Слуга народу» не є суб`єктами владних повноважень у розумінні КАС України, оскільки не виконують публічно-владних управлінських функцій, а також не здійснюють владних управлінських функцій щодо заявленого позивача - Громадської організації «Ошукані Українці», - що підтверджується змістом позовної заяви та характером заявленого спору. Крім того, слід зазначити, що виходячи зі змісту позовної заяви, остання не є такою, що подана у порядку ст. 276 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах щодо оскарження дій або бездіяльності кандидатів, їхніх довірених осіб, партії (блоку), місцевої організації партії, їхніх посадових осіб та уповноважених осіб, ініціативних груп референдуму, інших суб`єктів ініціювання референдуму, офіційних спостерігачів від суб`єктів виборчого процесу, з огляду на відсутність станом на момент звернення Громадської організації «Ошукані Українці» з даним позовом до суду виборчого процесу. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про вибори Президента України» (чинного станом на момент виборчого процесу з виборів Президента України 2019 року), суб`єктами виборчого процесу є: 1) виборець; 2) виборча комісія, утворена відповідно до цього Закону та Закону України «Про Центральну виборчу комісію»; 3) кандидат на пост Президента України, зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом; 4) партія, яка висунула кандидата на пост Президента України; 5) офіційний спостерігач від партії - суб`єкта виборчого процесу, від кандидата на пост Президента України, від громадської організації, який зареєстрований у порядку, встановленому цим Законом. Аналогічні за змістом положення викладено також у ч. 1 ст. 22 Виборчого кодексу України (чинного станом на момент розгляду даної позовної заяви судом), згідно з якою, суб`єктом виборчого процесу відповідних виборів є: 1) виборець, який має право голосу на відповідних виборах; 2) виборча комісія, уповноважена здійснювати підготовку і проведення відповідних виборів; 3) партія (організація партії), яка висунула кандидатів на відповідних виборах; 4) кандидат, зареєстрований для участі у відповідних виборах у порядку, встановленому цим Кодексом; 5) офіційний спостерігач від кандидата чи партії (організації партії) - суб`єкта відповідного виборчого процесу або від громадської організації, зареєстрований у порядку, встановленому цим Кодексом. Аналіз зазначених приписів норм законодавства, з урахуванням встановлених обставин, дають підстави для висновку, що Громадська організація «Ошукані Українці» не є суб`єктом виборчого процесу. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25.03.2019 у справі №855/88/19. Виникнення спірних правовідносин у даній справі зумовлено незгодою позивача з бездіяльністю, рішенням політичної партії «Слуга народу» в частині створення Черкаського обласного осередку політичної партії «Слуга Народу», не дотримання вимог Закону України «Про політичні партії в України» та Статуту партії, формування Черкаської обласної організації політичної партії «Слуга Народу» здійснено із порушенням вимог Статуту Партії, а бездіяльність обласної організації є протиправною в частині розробки та реалізації ідеологічної та політичної роботи, участі та висуванні кандидатів на місцевих виборах протягом 2016-2019 (III кварталу) років в межах Черкаської області. Крім того, позивач посилається на порушення відповідачами вимог п.п. 4.1, 3.1, пп. 4.9.1 Статуту політичної партії «Слуга Народу», оскільки в обласну організацію входять особи, що не мають проживання, реєстрацію чи діяльність в межах адміністративно-територіальних меж Черкаської області. А також порушено вимоги щодо перебування в одній партійній організації членів партії, оскільки деякі особи перебувають у двох і більше регіональних організацій Партії. Визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. ЄСПЛ у пункті 24 рішення від 20.07.2006 у справі Sokurenko and Strygun проти України, заяви № 29458/04 та № 29465/04 зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін судом, встановленим законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. За змістом статті 2 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Враховуючи, що юрисдикція адміністративних судів на спірні правовідносини не поширюється, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність вирішення даного спору у порядку цивільного судочинства. Щодо посилань апелянта на постанову Київського апеляційного суду від 30.06.2020 у справі №761/3540/20, колегія суддів зазначає, що дана постанова не є джерелом права з оглядну на незастосування в Україні прецедентного права, при цьому відповідно до ч.5 ст.245 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, тобто висновки суду апеляційної інстанції не є обов`язковими для застосування. З приводу посилань апелянта на порушення судом першої інстанції положень ч.6 ст.170 КАС, колегія суддів зазначає про їх необґрунтованість, оскільки дані твердження спростовуються змістом ухвали суду першої інстанції, в якій зазначено, що розгляд справи віднесено до юрисдикції цивільного суду, що у повній мірі відповідає приписам ч.6 ст.170 КАС. Зазначена норма вимагає вказати до юрисдикції якого суду віднесено розгляд такої справи, а не вказати конкретний суд, куди позивачу слід звертатися з позовом. Віднесення даного спору до цивільної юрисдикції також підтверджується висновками Верховного Суду, які викладені в постанові від 04 листопада 2019 року у справі № 761/20154/16-ц. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя . Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. За таких обставин, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження є обґрунтованою, тому відсутні підстави для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу громадської організації «Ошукані українці» залишити без задоволення, а ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 25 травня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Повний текст постанови виготовлено 02.10.2020. Головуючий суддя: А.Ю. Кучма В.О. Аліменко Н.В. Безименна