Постанова Північний апеляційний господарський суд № 920/590/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "28" вересня 2020 р. Справа№ 920/590/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Коротун О.М. суддів: Суліма В.В. Майданевича А.Г. за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О., учасники справи у судове засідання 28.09.2020 не з`явилися, за апеляційною скаргою Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.08.2020 у справі № 920/590/20 (суддя - Резніченко О.Ю.) за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення 38 546, 63 грн, Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), Північний апеляційний господарський суд, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст заявлених вимог та рух справи У червні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (далі - АТ КБ «Приватбанк») звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 4 496, 48 грн заборгованості за кредитом, 15 792, 63 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 17 191, 43 грн пені за несвоєчасне виконання зобов`язань, 1 066, 09 грн заборгованості по комісії за користування кредитом. Позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитом, процентів, пені та заборгованості по комісії обґрунтовані неналежним виконання відповідачем укладеного між позивачем та відповідачем 04.03.2011 кредитного договору, зокрема, зі сплати основної заборгованості, процентів, комісії та пені.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Господарського суду Сумської області від 07.08.2020 в задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення 38 546, 63 грн відмовлено. Витрати по сплаті судового збору в розмірі 2102, 00 грн покладено на позивача - АТ КБ «Приватбанк». Рішення суду першої інстанції обґрунтовано тим, що позивач не підтвердив, що на час укладення відповідного договору діяли саме надані умови та правила надання банківських послуг, а не інші. Заява відповідача на відкриття рахунку від 04.03.2011 не містить даних про процентну ставку та умов договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що позивачем не доведено, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цих документах розмірі, що надані банком.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду У серпні 2020 року АТ КБ «Приватбанк» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 07.08.2020 та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. Також скаржник просив здійснити розгляд справи з викликом його представника в судове засідання. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ КБ «Приватбанк», встановлено учасникам справи строк для подачі відзивів та заяв. Справу призначено до розгляду на 28.09.2020. 28.09.2020 у судове засідання представники сторін не з`явилися. Про дату, час та місце судового засідання повідомлялися належним чином в порядку, передбаченому ст. 120, 242 ГПК України. Скаржник отримав поштову кореспонденцію 16.09.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення. Поштова кореспонденція, надіслана на адресу відповідача повернулася до суду з відміткою: «інші причини, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення». При цьому поштова кореспонденція надсилалася за адресою: АДРЕСА_1. Згідно з інформацією Ковтунівської сільської ради відповідач дійсно зареєстрований за вказаною адресою (а.с. 66). Заяв та клопотань про неможливість розгляду справи або ж неможливість забезпечити явку представників сторін до суду не надходили. Явка представників сторін у судове засідання обов`язковою не визнавалася. При цьому суд апеляційної інстанції враховує, що справа є малозначною, справу було призначено до розгляду в судовому засіданні за ініціативи (за клопотанням) скаржника, який не забезпечив явку свого представника. А тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи в даному судовому засіданні за наявними матеріалами справи.

4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів АТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі не погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову з огляду на таке. За доводами скаржника суд першої інстанції безпідставно застосував до спірних правовідносин висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц, оскільки за змістом указано постанови відповідачі заперечували проти факту ознайомлення їх з тією редакцією витягу умов та правил, що були долучені до матеріалів справи. Однак, у даній справі, на думку скаржника, відповідач жодних заперечень не надав. Також на переконання скаржника у справі № 342/180/17-ц розглянуті абсолютно інші обставини, а також інші правовідносини. Так у вказаній справі відповідачем була фізична особа. Натомість у даній справі договір укладався із фізичною особою-підприємцем (на момент укладення договору), на яку норми законодавства про захист прав споживачів не розповсюджуються. Скаржник також зазначає, що відсутність підпису уповноваженої особи відповідача на умовах та правилах надання банківських послуг не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних відносин між сторонами, адже такий підпис було здійснено в анкеті-заяві про приєднання до вказаних умов.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та пояснень Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача до суду не надійшло. Клопотання про продовження строку для його подачі також не заявлено.

6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції Як вірно з`ясовано судом першої інстанції, 04.03.2011 між сторонами було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Так, за доводами позивача, згідно із вказаною заявою відповідач приєднався до «умов та правил надання банківських послуг», тарифів банку, що розміщені в мережі інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 04.03.2011. Позивач зазначає, що надав відповідачу кредитний ліміт. Відповідно до розділу 3.18.4 зазначених вище умов встановлено розмір винагороди за використання ліміту та те, що при порушенні клієнтом будь-якого з грошових зобов`язань клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом. Оскільки відповідач кошти не повернув вчасно, то позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення боргу, процентів за користування кредитом та заборгованості по комісії, а також пені. Скаржник стверджує, що відповідач приєднався до «умов та правил надання банківських послуг». Так, заявником до матеріалів справи надано витяг з «умов та правил надання банківських послуг» (далі - умови). Як вірно встановлено судом першої інстанції, зазначений витяг з умов не містить посилань на дату редакції зазначених умов. ПОЗИЦІЯ ПІВНІЧНОГО АПЕЛЯЦІЙНОГО ГОСПОДАРСЬКОГО СУДУ

7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, застосовані ним положення законодавства та межі апеляційного перегляду рішення суду Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Між сторонами склалися правовідносини з надання банківських послуг. Спір у справі стосується наявності підстав для стягнення заборгованості за кредитом, процентів за користування ним, комісій та пені в розрізі дійсних правовідносин, що склалися між сторонами. За приписами ч. 1. п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. 04.03.2011 сторонами було підписано заяву про відкриття поточного рахунку. Тобто фактично з відкриття та обслуговування банківського рахунку. Відповідно до ч. 1 ст. 1066 Цивільного кодексу України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Норма ст. 1069 Цивільного кодексу України передбачає кредитування рахунка, відповідно до ч. 1, 2 якої якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом. Умови договору приєднання встановлюються одноособово банком у формулярах або інших стандартних формах; такий договір може бути укладено лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, а друга сторона не може запропонувати свої умови договору, що випливає зі змісту ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України. При цьому суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що банк (скаржник) має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Заява відповідача на відкриття рахунка не містить даних про кредитний ліміт, процентну ставку, розмір комісії, тощо. Наданий скаржником витяг із умов, наявний у матеріалах справи, і ті витяги, що оприлюднені на сайті https://privatbank.ua, не є тотожними. Крім того, у матеріалах справи немає підтвердження, що саме з витягом із цих умов був ознайомлений, розумів їх і погодився з ними відповідач, підписуючи заяву про відкриття рахунка. А тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що зміст і форма роздруківки із сайту позивача з витягом із умов повністю залежить від волевиявлення та дій однієї сторони (банку), яка може постійно вносити відповідні зміни до умов. Доказів на підтвердження факту ознайомлення володільця рахунку (відповідача) з наданим до матеріалів справи витягу умов скаржником не надано. В силу присів ст. 74 ГПК України тягар доказування покладається на ту особу, яка посилається на відповідні обставини. Отже, суд першої інстанції, враховуючи те, що витяг із умов не містить підпису відповідача, дійшов вірного висновку про те, що надані умови не можуть бути розцінені як частина договору, укладеного 04.03.2011 шляхом підписання заяви. Така ж позиція викладена в постанові Верховного Суду від 13.12.2019 у справі №922/3475/18. Таким чином, скаржником не доведено належними та допустимими доказами, що сторони погодили розмір та умови надання і повернення грошових коштів, а також умов сплати процентів, у тому числі черговості погашення заборгованості та відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язань. Так, скаржником було заявлено до стягнення з відповідача 4496, 48 грн заборгованості за неналежне виконання відповідачем укладеного між сторонами договору банківського обслуговування б/н від 04.03.2011. При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що відповідач не заперечує наявність заборгованості з огляду на те, що допустимих доказів, в контексті ст. 77 ГПК України, на підтвердження такого факту (акту звірки взаємних розрахунків, лист боржника про визнання заборгованості, тощо) стороною не надано. Отже, скаржником не доведено розміру та умов надання відповідачу грошових коштів станом на 04.03.2011 відповідно до умов та правил надання банківських послуг, доданих до даної позовної заяви. А тому суд апеляційної інстанції погоджується з правомірним висновком суду першої інстанції про неможливість прийняття вказаних умов як невід`ємної складової договору та, відповідно, встановити в межах самостійно визначеного позивачем предмету позову волевиявлення учасників справи. За таких обставин, вірним є висновок суду першої інстанції про те, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4 496, 48 грн заборгованості є неправомірною, необґрунтованою, у зв`язку з чим задоволенню не підлягає. Щодо заборгованості по процентам, заборгованості по комісії та пені. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в ота якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Нормою ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно з ч. 1, 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст. 1055 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 1056 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Водночас за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам (ч. 1 ст. 1066, ч. 1, 2 ст. Цивільного кодексу України). Клієнт зобов`язаний сплатити плату за виконання банком операцій за рахунком клієнта, якщо це встановлено договором (ч. 4 ст. 1068 Цивільного кодексу України). За приписами ст. 230, 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Так, у справі № 342/180/17-ц за позовом АТ КБ «Приватбанк» до фізичної особи про стягнення заборгованості за тілом кредиту, процентами за користування чужими коштами та пені, Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 24.09.2014 у справі № 6-144цс14, та, посилаючись на положення ст. 207, 626, 628, 638, 626, 1054, 1055, 633, 634, 1056-1, 1048, 1049, 1050, 549, 551 Цивільного кодексу України, дійшла таких висновків: - визначальним для укладення договору приєднання є не безпосередньо вид чи характеристика умов, щодо яких сторони досягли згоди та уклали договір, а саме встановлення обставин про додержання письмової форми для цих умов, після чого їх можна буде розцінювати як невід`ємну складову змісту договору та стверджувати про узгодженість дій та волевиявлення учасників цивільних правовідносин й відповідність певним стандартам поведінки; - умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений; - умови та правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), належним доказом бути не можуть, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування; - ураховуючи, що позивач вимоги про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов`язання з підстав та у розмірах, установлених актами законодавства, зокрема ст. 625, 1048 Цивільного кодексу України не заявляв, позовні вимоги аргументовані умовами кредитного договору з посиланням на витяг з умов та правил надання банківських послуг, Велика Палата Верховного Суду скасувала рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення заборгованості за процентами за користування чужими коштами та пені за порушення умов кредитного договору, та відмовила у цій частині у задоволенні позову; - при цьому, щодо стягнення тіла кредиту Велика Палата Верховного Суду зауважила, що враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, Велика Палата Верховного Суду погодилася із висновком судів попередніх інстанцій, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого в цій частині погодився й апеляційний суд, обґрунтовано зазначили про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту в розмірі 16 058,07 грн. Водночас, відповідно до положень ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 73, 76 ГПК України). З викладеного слідує, що положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку господарського судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача. При цьому, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Оскільки скаржником не надано доказів на підтвердження розміру наданого відповідачем кредиту саме за заявою від 04.03.2011 на поточний рахунок, а, відповідно, перевірити розмір нарахованих сум боргу відповідачеві є неможливим, Північний апеляційного господарського суду погоджується з рішенням господарського суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог, адже доводи позивача щодо тіла кредиту, розміру нарахованих сум не підтверджені належними доказами. З огляду на викладене, скаржник не довів необхідності відступлення від висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц, згідно з якою у разі заявлення банком позовних вимог про стягнення кредитної заборгованості на підставі кредитного договору, необхідним є доведення позивачем належними та допустимими доказами того, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка установлена у вигляді сплати процентів за користування кредитом, комісії за використання ліміту, а також відповідальності у вигляді неустойки за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. При цьому доводи скаржника щодо неможливості застосування до правовідносин сторін висновків, зазначених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №342/180/17-ц, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованим, оскільки у даному випадку слід виходити з наданого судом тлумачення норми права, а не суб`єктного складу сторін спору. Аналогічний висновок викладено Верховний Судом постановах від 31.08.2020 у справі № 922/3582/19, від 12.03.2020 у справі № 916/548/19, від 18.02.2020 у справі № 914/504/18 та від 17.07.2020 у справі № 910/8189/19.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України). Отже, Північний апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, процентів за користування коштами, комісії та пені. Таким чином, на підставі ст. 2, 4, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги по суті, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України. Керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» на рішення Господарського суду Сумської області від 07.08.2020 у справі № 920/590/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 07.08.2020 у справі №920/590/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір, понесений у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.

4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Повний текст постанови складено 02.10.2020 Головуючий суддя О.М. Коротун Судді В.В. Сулім А.Г. Майданевич