Постанова 4804 № 227/5539/19

Єдиний унікальний номер 227/5539/19 Номер провадження 22-ц/804/2463/20 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 жовтня 2020 року м. Бахмут Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Кішкіної І.В., суддів Агєєва О.В., Гапонова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу № 227/5539/19 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» на рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2020 року (суддя Левченко А.М., повний текст рішення суду складений 26 травня 2020 року), в с т а н о в и в : 05 грудня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК«Добропіллявугілля» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, посилаючись на те, що він з червня 207 року по вересень 2018 року працював прохідником 5 розряду у ТОВ «ДТЕК«Добропіллявугілля» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське». Під час перебування у трудових відносинах отримав професійне захворювання: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІст. по рестриктивному типу; хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірно вираженим статико-динамічними порушеннями, м`язевотонічним та больовим сіндромами, що підтверджується актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 19 серпня 2019 року. Рішенням МСЕК від 10 вересня 2019 року за сукупність двох професійних захворювань позивачу первинно встановлено третю групу інвалідності та втрату професійної працездатності в розмірі 60 %. Ушкодження здоров`я призвело до порушення особистих немайнових прав позивача, таких як, право на охорону здоров`я, на безпечну працю; цілком порушена нормальна життєдіяльність, останньому необхідно періодично звертатися за допомогою до лікарів, оскільки внаслідок отриманого професійного захворювання відчуває постійну нехватку повітря, біль у грудях, задуху при ходьбі, біль у спині та лівій нозі. Також зазначає, що не може виконувати певні види робіт у побуті та вимушений обмежитися у спілкуванні із знайомими та друзями. Таким чином, доводиться фізично та морально пристосовуватися до життя з урахуванням фізичних обмежень, що випливають з наслідків професійного захворювання отриманого на виробництві. Просив стягнути з відповідача нанесену йому моральну шкоду, завдану ушкодженням здоров`я, в сумі 60000 грн. Рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2020 року позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30000 грн. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» на користь державного бюджету судовий збір в сумі 384,20 грн. З вказаним рішенням не погодився відповідач ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» та оскаржив його в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі просить у разі не встановлення судом апеляційної інстанції в діях відповідача вини рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити; у разі встановлення судом апеляційної інстанції в діях відповідача вини змінити рішення в частині зменшення суми стягнення моральної шкоди. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, незрозуміло з яких підстав суд дійшов висновку щодо встановлення вини відповідача у заподіянні позивачу моральної шкоди, у зв`язку із тим, що відповідно до обставин, які відображені в акті розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, комісією були встановлені причини виникнення професійного захворювання позивача. Так, згідно зазначеного акту комісією зазначається, що розвиток встановлених профзахворювань почався з 20 червня 2018 року - хронічний бронхіт, з 19 липня 2018 року - хронічна поперекова - крижова радиколупатія. До цього часу звернення до лікувальних закладів з приводу встановлених діагнозів відсутні, динаміка захворювань не спостерігалась. За час своєї роботи в ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» ОСОБА_1 не надавав достовірну інформацію про динаміку захворювань, не вживав заходів щодо лікування захворювань на ранніх стадіях, не звертався до лікувальних закладів щодо лікування. За результатами щорічних медичних оглядів за період своєї роботи з 2013 по 2018 року визнавався придатним до роботи в підземних умовах. Вважає, що відповідачем в даному випадку не було завдано шкоди позивачу, та взагалі відсутня вина відповідача у заподіянні моральної шкоди, оскільки позивача було допущено до праці виключно на підставі медичних довідок, виданих лікарською установою. А 10 жовтня 2019 року МСЕК йому вже було встановлено третю групу інвалідності та 60% втрати працездатності. За таких обставин, залишається взагалі незрозумілим, яким чином позивач міг собі набути професійного захворювання та встановлення йому третьої групи інвалідності та 60% втрати працездатності за проміжок часу один рік від події повної придатності до роботи встановленого медичною довідкою про проходження медичного огляду та висновком МСЕК. 3 метою встановлення об`єктивної наявності у позивача характеру та ступеню ушкодження здоров`я відповідачем вносилося клопотання щодо призначення судом експертизи у даній справі, але судом було безпідставно відмовлено у задоволенні вказаного клопотання. Крім того, визначений судом розмір стягнення моральної шкоди в сумі 30000 грн. є завищеним, таким що не відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості. Позивачем до позовної заяви не надавалося розрахунку заподіяної йому моральної шкоди, не надано жодного документального підтвердження на підтвердження своєї позиції, щодо відчуття ним на протязі певного часу, моральних страждань. Позивач ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, оскільки суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень; оцінивши надані учасниками справи докази з додержанням норм процесуального права, дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог. Згідно із пунктом 2 частини 1 статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, що виникають з трудових відносин. Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно із частиною 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів частини 13 статті 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі спір виникає із трудових відносин та ціна позову становить 30000 грн., тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню за наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та як вбачається з матеріалів справи, що 06 червня 2007 року позивача ОСОБА_1 було прийнято учнем гірника підземного з повним робочим днем у шахті до ДП «Добропіллявугілля» ВП «Шахта «Добропільська»; в подальшому переведено гірником підземним 5 розряду з повним робочим днем у шахті (а.с.6-7). 01 листопада 2011 року ДП «Добропіллявугілля» реорганізовано через приєднання до орендаря ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля», на базі відокремленого підрозділу «Шахта «Добропільська» створено і розпочато роботу ВСП ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» «Шахта «Добропільська». Дія трудового договору позивача продовжена відповідно до статті 36 КЗпП. України (а.с.8). 02 липня 2012 року ВСП «Шахта «Добропільська» ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» об`єднана з ВСП «Шахта «Білицька» ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля», ВСП «Шахта «Алмазна» ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля», в ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» на підставі наказу ТОВ «ДТЕК Добропіллявугілля» № 75 від 28 березня 2012 року (а.с.8). 14 вересня 2018 року ОСОБА_1 звільнено на підставі п.2 статті 40 КЗпП України за станом здоров`я (а.с.8). Згідно інформаційної довідки Головного управління держпраці у Донецькій області № 44 від 08 лютого 2019 року висновок про умови праці прохідника дільниці ПР № 2 шахти «Добропільська» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» ОСОБА_1 згідно з «Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України №248 від 08 квітня 2014 року: по пилу - 3 клас 4 ступінь; по шуму 3 клас 1 ступінь; по важкості праці 3 клас 2 ступінь; по напруженості праці 3 клас 2 ступінь; по мікроклімату 3 клас І ступінь. Робоче місце слід вважати з шкідливими та важкими умовами праці (а.с.9-10). З копії акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 16 серпня 2019 року, затвердженого начальником Головного управління Держпраці у Донецькій області 19 серпня 2019 року вбачається, що позивач за період роботи на «ДП «Добропіллявугілля», ВП «Шахта «Добропільська» та на шахті «Добропільська» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» піддавався впливу несприятливих виробничих факторів, на шахті «Добропільська» ВСП «Шахтоуправління «Добропільське» ТОВ «ДТЕК «Добропіллявугілля» з 04 жовтня 2011 року умови та характер праці прохідника дільниці підготовчих робіт № 2 ОСОБА_1 згідно атестації робочих місць, відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України №248 від 08 квітня 2014 року, відносяться: по мікроклімату до 3 класу І ступеня, по пилу до 3 класу І ступеня, по шуму - до 3 класу І ступеня, по напруженості праці - до 3 класу ІІ ступеня. Діагноз: хронічний бронхіт ІІ ст., в фазі затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст. по рестриктивному типу; хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірно вираженим статико-динамічними порушеннями, м`язевотонічним та больовим синдромами (основні). Професійне захворювання виникло у зв`язку з впливом на потерпілого несприятливих виробничих факторів, а саме: пил, мікроклімат, важкість та напруженість праці (а.с.11-13). З копії довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 10 вересня вбачається, що позивачеві за первинним оглядом встановлено ІІІ групу інвалідності з 05 вересня 2019 року, причина інвалідності професійне захворювання. Дата чергового переогляду 10 вересня 2022 року. Протипоказана важка фізична праця, робота у підземних умовах (а.с.14). Згідно копії довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА № 086318 від 10 вересня 2019 року ОСОБА_1 вперше встановлено ступінь втрати професійної працездатності за сукупністю 60% (35% - хронічна попереково-крижова радикулопатія та 25% - хронічний бронхіт) з 01 березня 2017 року по 01 березня 2019 року (а.с.14). До матеріалів справи долучено виписки № 4217, № 4570, № 6048, № 240 з медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_1 , з яких вбачається лікування позивача у стаціонарі КЗОЗ ДЛІЛ м. Добропілля з діагнозом: хронічний бронхіт, фаза загострення, легенева недостатність 1 ст. (основне захворювання); стан після перенесеного підгострого ішемічного інсульту 09 лютого 2018 року, хронічний вертеброгенний попереково-крижовий радикуліт, больовий синдром, стадія загострення (супутні) у період з 03 липня 2018 року по 18 липня 2018 року; з діагнозом хронічний вертеброгенний (протрузії мхд Л2-С1 2 мм-3,5 з частковим здавленням дуального мішку, звуженням хребетного каналу до 11 мм. мхд L4 L5-МРТ п/кр відділу) п/кр радикуліт зі стійким вираженим больовим, вираженим м`язово-тонічним, лівостороннім корінцевим L 4 L5, L5 - S1 синдромами, легким парезом лівої стопи, вираженими статико-дінамічними порушеннями функцій хребта та ходьби, стадія тривалого загострення у період з 19 липня 2018 року по 01 серпня 2018 року; з діагнозом хронічний бронхіт ІІ в стадії загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІст., хронічна попереково-крижова радикулопатія L5-S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірно вираженим статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; з діагнозом хронічний бронхіт ІІ в стадії загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІст. по рестриктивному типу у період з 15 січня 2020 року по 25 січня 2020 року (а.с.15-39). В період з 11 червня 2019 року по 26 червня 2019 року позивач перебував на стаціонарному лікуванні в Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» з діагнозом: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, дифузний пневмофіброз, ЛН І-ІІст. по рестриктивному типу; хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч в стадії неповної ремісії з помірно вираженим статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами (а.с.27). Суд першої інстанції визнав доведеним той факт, що позивач відчуває моральні страждання, оскільки відчуває фізичний біль і душевні страждання, які призвели до порушень нормальних життєвих зв`язків та потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував надані позивачем докази, процент втрати професійної працездатності, а також принципи розумності та справедливості, та вважав за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок отримання позивачем ушкодження здоров`я на виробництві, грошову компенсацію в розмірі 30000 грн. Зазначений висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Відповідно до статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Відповідно до вимог статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Згідно із статтею 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Відповідно до частини 1 статті 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не вказана серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди. Тобто, закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати моральну шкоду, а саме: наявність моральних страждань працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. На підтвердження факту ушкодження здоров`я позивачем було надано висновок МСЕК від 10 вересня 2019 року, згідно з яким позивачу була встановлена втрата професійної працездатності у розмірі 60% за сукупністю та третя група інвалідності. В даному випадку професійне захворювання пов`язане з виконанням робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, тому відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди покладається на роботодавця (підприємство). Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що відповідачем не було надано доказів, якими підтверджується факт моральної шкоди та не зазначено з яких міркувань виходив позивач, визначаючи розмір моральної шкоди є безпідставними. Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Аналогічні положення закріплені у частині першій статті 81 ЦПК України. Таким чином, при з`ясуванні, якими доказами кожна сторона буде обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо невизнаних обставин, суд повинен виходити з принципу змагальності цивільного процесу, за яким кожна сторона несе обов`язки щодо збирання доказів і доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, якщо інше не встановлено процесуальним законом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України). Відповідно до частини 1 статті 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, що мають значення для вирішення справи. За змістом статей 77, 78 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, висновок МСЕК про встановлення позивачеві втрати професійної працездатності. Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що надані позивачем докази повною мірою вказують, що ушкодження здоров`я ОСОБА_1 призвело як до фізичних, так і до моральних страждань. Втрата працездатності призвела до обмеження його можливості вести активний спосіб життя, внаслідок чого останній змушений прикладати додаткові зусилля для організації свого життя. Суд також правомірно дійшов висновку про задоволення позову і стягнення 30000 грн., що відповідає принципам розумності, виваженості та справедливості. Суд першої інстанції об`єктивно оцінив надані позивачем докази на підтвердження моральних страждань, а саме: медичний висновок про наявність професійного захворювання, виписку із медичної карти, висновок МСЕК, акт розслідування причин виникнення професійного захворювання, які дають підстави для висновку про стягнення на користь позивача відшкодування моральної шкоди 30000 грн. Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість визначеної суми та невідповідність її розміру сформованій судовій практиці є безпідставним та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що позивачем не надано доказів, якими підтверджується факт моральної шкоди є безпідставними, оскільки доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачеві моральної шкоди, є наявні в матеріалах справи акт розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання та висновки МСЕК про встановлення втрати професійної працездатності. Інші аргументи скарги також висновків суду попередньої інстанції не спростовують і на законність оскаржуваного судового рішення не впливають. Суд першої інстанції всебічно і повно з`ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судом постановлено обґрунтоване рішення з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування немає. Нових доказів, які б давали підстави для задоволення позовних вимог у меншому розмірі, у дослідженні яких судом першої інстанції було неправомірно відмовлено або їх неподання було зумовлено поважними причинами, представником відповідача не надано. Доводи апеляційної скарги і зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про те, що судом допущено порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, яке призвело до неправильного вирішення справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, переглядаючи справу, відповідно до вимог 367 ЦПК України в межах розгляду справи судом апеляційної інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, за наявними в справі доказами, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382 ЦПК України, апеляційний суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» залишити без задоволення. Рішення Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 18 травня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених підпунктами а-г пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 01 жовтня 2020 року Судді І.В. Кішкіна О.В. Агєєв А.В. Гапонов