Постанова Харківський апеляційний суд № 643/14217/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 01 жовтня 2020 року м. Харків справа № 643/14217/19 провадження № 22-ц/818/1896/20 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого Котелевець А.В., суддів Бурлака І.В., Пилипчук Н.П., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2019 року в складі судді Єрмак Н.В., у с т а н о в и в: В вересні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утинання неповнолітньої дитини. Позовна заява мотивована тим, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2010 року з нього стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 серпня 2010 року до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що його матеріальне становище погіршилося, він офіційно не працює, має на утриманні батьків пенсійного віку та іншу малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на утримання якої з нього на косить ОСОБА_5 за рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 14 грудня 2017 року стягуються аліменти в розмірі 1000 грн щомісячно. Посилаючись на вказані обставини, просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього за рішенням суду, з 1/4 частини на 1/8 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2019 року позов задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, що стягуються за рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2010 року з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини на 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 вересня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків передбачених статтею 184 СК України. Зменшуючи розмір аліментів, суд першої інстанції вважав, що аліменти в розмірі 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) відповідача є справедливим балансом щодо захисту прав малолітньої дитини. 03 лютого 2020 року ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу. Посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що малолітній син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , хворіє бронхіальною астмою, у зв`язку з чим потребує додаткових витрат на лікування. Крім того, вона не має постійного місця роботи та прибутку. Зазначає, що батьки позивача проживають окремо від нього та мають можливість самостійно сплачувати комунальні послуги. Вважає, що позивач має достатній дохід та можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно. 09 червня 2020 року ОСОБА_1 подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити рішення суду першої інстанції без змін. Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 374 ЦПК України). Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2010 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі ј частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 31 серпня 2010 року до досягнення дитиною повноліття. Із розрахунку заборгованості аліментів від 21 серпня 2019 року № д/в-7/22.08, складеного відділом державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харкова, вбачається, що заборгованість по аліментам станом на 21 серпня 2019 року складає суму в розмірі 5800, 36 грн. Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батьки мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів (частина 3 статті 181 СК України). Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Частиною першої статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. У пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» вказано, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж зазначений у частині другій статті 182 СК України. 08 липня 2017 року набрав чинності Закон України від 17 травня 2017 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів», яким частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку". Згідно з частинами першою, третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до Законів України «Про державний бюджет на 2019 рік» прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років з 01 січня 2019 становить 2027 грн. Оскільки утримання дитини є обов`язком обох батьків, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, враховуючи встановлений законодавством розмір прожиткового мінімуму для дітей на 2019 рік, а також наявність на утриманні відповідача іншої малолітньої дитини, дійшов правильного висновку про зменшення розміру аліментів з 1/4 частини на 1/6 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02 вересня 2019 року та до досягнення дитиною повноліття. Належних доказів на підтвердження того, що відповідач має доходи, які дають можливість сплачувати аліменти у розмірі 1/4 частини від усіх видів заробітку (доходу) щомісячно відповідачем не надано і матеріали справи не містять. Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи ОСОБА_2 про те, що за станом здоров`я їх неповнолітнього сина потребує значних витрат на лікування є підставою для звернення до суду з позовом про стягнення на підставі статті 185 СК України додаткових витрат на дитину, що викликані особливими обставинами. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 27 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 01 жовтня 2020 року. Головуючий А.В.Котелевець Судді І.В.Бурлака Н.П.Пилипчук