Постанова Харківський апеляційний суд № 646/6034/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 жовтня 2020 року м. Харків справа №646/6034/19 провадження № 22-ц/818/4207/20 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П., учасники справи: позивач: Харківська міська рада відповідач: ОСОБА_1 розглянувши в порядку ст.369 ЦПК України без повідомлення учасників справи в приміщенні суду в м. Харкові цивільну справу за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2019 року у складі судді Янцовської Т.М.,- в с т а н о в и в : 02 вересня 2019 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, в якому просила стягнути безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 176 548,88 грн. Заочним рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2019 року позов задоволено. Стягнуто безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 176 548 грн. 88 коп. Стягнуто з витрати зі сплати судового збору в розмірі 2648 грн. 23 коп. Ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова від 18 червня 2020 року заяву представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 , посилаючись на незаконність та необґрунтованість, просить скасувати рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що земельні ділянки не є об`єктами цивільних прав, що виключає можливість обчислення розміру безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, оскільки об`єктом оренди може бути тільки земельна ділянка яка сформована як об`єкт цивільних прав. Також вказує, що позивачем не було обґрунтовано належними та допустимими доказами підстави та розмір стягнення грошових коштів, оскільки в матеріалах справи відсутні витяги з технічної документації про нормативно грошову оцінку конкретної земельної ділянки, посилається на висновок Касаційного цивільного суду викладений у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 639/5391/18. У відзиві на апеляційну скаргу Харківська міська рада просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Відзив обґрунтовано тим, що суд першої інстанції в повному обсязі з`ясував обставини справи, які мають значення для розгляду справи по суті,розрахунок безпідставно збережених коштів відповідає вимогам Закону України «Про оцінку земель», технічній документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 № 1209/13, Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року, затвердженому рішенням харківської міської ради від 25.09.2013 № 1269/13, Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженому наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489.Розрахунок позивача не спростований відповідачем. Зазначає, що судом першої інстанції при винесенні законного та обґрунтованого рішення були застосовані усі норми матеріального права, які застосовуються при розгляді справ даної категорії та враховано наявність, належність та допустимість доказів наданих Харківською міською радою. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не є власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата, відповідач без укладення договору оренди земельної ділянки за період із 01.08.2016 року по 31.07.2019 року, як користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Також судом встановлено, що розрахунок проведено з урахуванням площі земельної ділянки, яка належить на праві власності відповідачу у справі, розрахунок відповідає вимогам Закону України «Про оцінку земель», Технічній документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року, затвердженої рішенням Харківської міської ради від 03 липня 2013 року № 1209/13, Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013 року, затвердженому рішенням Харківської міської ради від 25 вересня 2013 року № 1269/13, Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженому наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489 Такі висновки суду відповідають нормам закону та фактичним обставинам справи. Судом встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.08.2019 року № 176817254 право власності на нежитлові будівлі літ. «А'-1» загальною площею 256, 5 кв.м., літ. «Ж-1» загальною площею 268, 2 кв.м., на нежитлові приміщення 1-го поверху № 2-10, 2-11, 2-12 в літ. «Б2-1», літ. «Б'-1», загальною площею 81, 8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 зареєстроване за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 07.06.2013 року № 1118; право власності на нежитлові приміщення підвалу № І, ІІ площею 266, 8 кв.м., напівпідвалу № 3-1, 3-2 площею 41, 5 кв.м. та 1-го поверху № 2-1-:-2-7 площею 245, 7 кв.м. в літ. «Б2-1», «Б'-1» загальною площею 554, 0 кв.м. зареєстроване з 19.12.2008 року за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по 1/2 частки власності на підставі договору купівлі - продажу від 01.12.2008 року № 5476 за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 10-15). Згідно державного акту на право постійного користування землею від 20.09.2000 року № 824 - Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Дельта» надано у постійне користування 0,2435 га землі в межах згідно з планом землекористування для експлуатації адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 17-20). Згідно листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 07.03.2020 рішенням 39 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 25.02.2015 року № 1855/15 ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Дельта» припинено право користування земельною ділянкою площею 0, 2435 га за адресою АДРЕСА_1 ( а.с. 21-22). Рішенням Харківської міської ради від 25.02.2015 року № 1855/15 припинено ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Дельта» право користування земельною ділянкою площею 0, 2435 га за адресою: АДРЕСА_1 за добровільною відмовою. Державний акт на право постійного користування землею, реєстраційний № 824 від 20.09.2000 року втратив дію з дня прийняття цього рішення.( а.с. 52). 08.08.2019 головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради в порядку ст. 189 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки. яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Обстеження на місцевості здійснювалося з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по АДРЕСА_1 , розробленого ТОВ «Геодезично-вишукувальний центр». За результатами комплексного вивчення наявних матеріалів та проведеного обстеження земельної ділянки на місцевості складено Акт обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 від 08.08.2019. ( а.с. 39-50). У вищезазначеному акті встановлено, що з 19.12.2008 по теперішній час ОСОБА_3 та ОСОБА_1 використовують земельну ділянку площею 0,0507 га по АДРЕСА_2 без виникнення права власності/ користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. З 07.06.2013 по теперішній час ОСОБА_1 використовує земельну ділянку площею 0,02229 га та земельну ділянку площею 0,0166 га по АДРЕСА_2 без виникнення права власності/ користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0507 га по АДРЕСА_2 розташовані нежитлові будівлі літ. «Б2-1», літ «Б-1» загальною площею 635,8 кв.м., право власності на які зареєстровано за ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по Ѕ частки власності. Земельна ділянка використовуються ОСОБА_3 та ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Б2-1», літ «Б-1» загальною площею 635,8 кв.м. . Площа земельної ділянки, відповідно до її меж, складає 0,0507га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівель. Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0229 га по АДРЕСА_2 розташовані нежитлові будівлі літ. «А'-1» загальною площею 256, 5 кв.м., право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .. Земельна ділянка використовуються ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «А'-1» загальною площею 256, 5 кв.м.. Площа земельної ділянки, відповідно до її меж, складає 0,0229га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівель. Обстеженням на місцевості встановлено, що на земельній ділянці площею 0,0166га по АДРЕСА_2 розташовані нежитлова будівля літ. «Ж-1» загальною площею 268,2 кв.м., право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_1 .. Земельна ділянка використовуються ОСОБА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. «Ж-1» загальною площею 268,2 кв.м.. Частина нежитлової будівлі літ. «Ж-1» зруйнована Площа земельної ділянки, відповідно до її меж, складає 0,0166га., з них площа по фундаменту зруйнованої часини будівлі 0,0067 га, та площа частини будівлі, яка використовується 0,0099 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі та фундаменту зруйнованої частини будівлі. На підставі інформації ГУ ДФС у Харківській області від 03.05.2019 року № 14027/9/20-40-58-06-16 ОСОБА_1 не є платником земельного податку або орендної плати за землю.( а.с. 24). Згідно розрахунків безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.08.2016 року по 31.12.2016 року в розмірі 4321, 40 грн., з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року в розмірі 18 322, 64 грн., з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року в розмірі 10 688, 23 грн., з 01.08.2018 року по 31.07.2019 року в розмірі 27 483, 96 грн.. В розрахунках зазначено площа земельної ділянки 229 кв.м., функціональне призначення : землі промисловості, набувач ОСОБА_1 ( а.с. 27-30). Згідно розрахунків безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.08.2016 року по 31.12.2016 року в розмірі 3 132, 55 грн., з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року в розмірі 13 281, 92 грн., з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року в розмірі 7 747, 81 грн., з 01.08.2018 року по 31.07.2019 року в розмірі 19 922, 88 грн.. В розрахунках зазначено площа земельної ділянки 166 кв.м.., функціональне призначення :земельна ділянка, інформація про яку не внесена до відомостей Державного земельного кадастру, набувач ОСОБА_1 ( а.с. 31-34). Згідно розрахунків безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період 01.08.2016 року по 31.12.2016 року в розмірі 5 091 грн., з 01.01.2017 року по 31.12.2017 року в розмірі 21 585, 92 грн., з 01.01.2018 року по 31.07.2018 року в розмірі 12 591, 81 грн., з 01.08.2018 року по 31.07.2019 року в розмірі 32 378, 76 грн. В розрахунках зазначено площа земельної ділянки 286,1 кв.м., частка від 507 кв.м., функціональне призначення :землі промисловості, набувач ОСОБА_1 ( а.с. 35-38). Згідно розрахунків безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за період з 01.08.2016 року по 31.07.2019 року складають загальну суму 176 548, 88 грн. Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єкта нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені. Правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України. За приписами ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків та об`єктів державної власності, що підлягають продажу шляхом приватизації). Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача. Виходячи зі змісту зазначених статей, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. З матеріалів справи вбачається, що згідно державного акту на право постійного користування землею від 20.09.2000 року № 824 Товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельно-комерційна фірма «Дельта» надано у постійне користування 0,2435 га землі в межах згідно з планом землекористування для експлуатації адміністративних, виробничих та допоміжних будівель і споруд ( а.с. 17-20). Рішенням Харківської міської ради від 25.02.2015 року № 1855/15 припинено ТОВ «Будівельно-комерційна фірма «Дельта» право користування земельною ділянкою площею 0, 2435 га за адресою АДРЕСА_2 за добровільною відмовою. Державний акт на право постійного користування землею, реєстраційний № 824 від 20.09.2000 року втратив дію з дня прийняття цього рішення ( а.с. 52). Таким чином, виникнення права власності у відповідача на об`єкти нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України та ст. 120 Земельного кодексу України. Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє з 07.06.2013 року нежитловою будівлею літ. «А'-1» загальною площею 256, 5 кв.м., літ. «Ж-1» загальною площею 268, 2 кв.м., нежитловими приміщеннями 1-го поверху № 2-10, 2-11, 2-12 в літ. «Б2-1», літ. «Б'-1», загальною площею 81, 8 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 , з 19.12.2008 року Ѕ частиною нежитлових приміщень підвалу № І, ІІ площею 266, 8 кв.м., напівпідвалу № 3-1, 3-2 площею 41, 5 кв.м. та 1-го поверху № 2-1-:-2-7 площею 245, 7 кв.м. в літ. «Б2-1», «Б'-1» загальною площею 554, 0 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 і по теперішній час використовує земельну ділянку по АДРЕСА_2 . Проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано. За змістом глави 15 Земельного кодексу України право користування земельною ділянкою комунальної власності реалізується, зокрема, через право оренди. За змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Зважаючи на ці положення, новий власник чи орендар земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею. Однак, в матеріалах справи відсутні докази державної реєстрації права оренди земельної ділянки. Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону. Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності. Харківська міська рада, звертаючись до суду з відповідним позовом, як на правову підставу своїх вимог послалась на положення статей 1212-1214 Цивільного кодексу України, а обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення 176548,88 грн, зауважила, що ця сума є сумою несплаченої відповідачем орендної плати за використання земельної ділянки, яка перебуває у комунальній власності, без укладення договору оренди за період з 01.08.2016 по 31.07.2019 , внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивача щодо неодержаних грошових коштів у розмірі орендної плати за землю. Стаття 1212 Цивільного кодексу України досить широко визначає підстави виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Втім, предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. За змістом пункту 4 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовується також до вимог про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Відповідно до загальних положень законодавства про відшкодування завданої шкоди таке відшкодування є мірою відповідальності. Разом з тим обов`язок набувача повернути безпідставно набуте (збережене) майно потерпілому не належить до заходів відповідальності, оскільки боржник при цьому не несе жодних майнових втрат - він зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно утримував (зберігав). На відміну від зобов`язань, які виникають із завдання шкоди, для відшкодування шкоди за п. 4 ч. 3 ст. 1212 Цивільного кодексу України вина не має значення, оскільки важливий сам факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Зважаючи на те, що відповідачем не оформлено права власності або права на постійне землекористування вказаною ділянкою, отже, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для відповідача як землекористувача є орендна плата (статті 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України). Матеріали справи не містять доказів належного оформлення права на земельну ділянку ОСОБА_1 , зокрема укладення договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права. Перехід до особи права власності на нерухоме майно надає останній право на оформлення відносин землекористування, реалізація якого виражається в укладенні сторонами договору та виникненні у такої особи обов`язку внесення орендної плати власнику земельної ділянки. Таким чином, із часу виникнення права власності на нерухоме майно у ОСОБА_1 виник й обов`язок укласти та зареєструвати договір оренди на спірну земельну ділянку. Цього обов`язку відповідач не виконав, а, отже, без законних підстав зберігав у себе майно - кошти за оренду землі. З огляду на викладене, ОСОБА_1 , як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мала заплатити за користування нею, зобов`язана повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч.1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі №922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження №3-1348гс16), від 12.04.2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і №922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16). До моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України. Колегія суддів зазначає, що відновлення порушених прав Харківської міської ради за таких обставин і в такий спосіб не створює для відповідача жодних необґрунтованих, додаткових або негативних наслідків, оскільки предметом позову є стягнення грошових коштів, які останній мав би сплатити за звичайних умов як і фактичний добросовісний землекористувач. Позивачем визначено розмір безпідставно збережених ОСОБА_1 , коштів на підставі розрахунків, в яких застосовано розмір нормативно - грошової оцінки, виходячи з вартості 1 кв.м землі. Цей розмір визначено Департаментом територіального контролю Харківської міської ради , який має право здійснювати розрахунки на підставі Положення по Департамент територіального контролю Харківської міської ради, затвердженим рішенням Харківської міської ради від 20.11.2025 за № 7/5, наказу директора Департаменту територіального контролю Харківської міської ради № 12 від 26.02.2018, яким затверджено форми розрахунку плати за землю у зв`язку зі збитками завданими територіальній громаді м. Харкова внаслідок порушення вимог земельного законодавства, у зв`язку з безпідставним збереженням коштів, які повинні були надійти до бюджету міста як орендна плата за використання земельних ділянок на території м. Харкова. Згідно ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77, ч.1 ст. 95 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідачкою не спростовано розміру земельних ділянок, на яких розташовані об`єкти нерухомості, що належать їй на праві власності, а також не спростовано розміру безпідставно збережених коштів. З матеріалів справи убачається, що фактичний розмір вказаних земельних ділянок за адресою:АДРЕСА_2 , які використовує відповідачка, підтверджено актом обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 від 08.08.2019, складеним головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради в порядку ст. 189 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) ,обстеження на місцевості здійснювалося з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по АДРЕСА_2 , розробленого ТОВ «Геодезично-вишукувальний центр». Відповідно до Перехідних положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. У разі якщо кадастрові номери земельних ділянок були визначені (в тому числі на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку), але не присвоєні до 1 січня 2013 року, такі кадастрові номери вважаються присвоєними, а земельні ділянки - зареєстрованими у Державному земельному кадастрі з моменту письмового звернення замовника документації із землеустрою, на підставі якої було визначено кадастровий номер земельної ділянки, без подання електронного документа та стягнення плати за державну реєстрацію земельної ділянки, у разі якщо така документація із землеустрою була затверджена до 1 січня 2013 року в порядку, встановленому законом. У разі якщо земельні ділянки, обмеження (обтяження) у їх використанні зареєстровані до набрання чинності цим Законом у Державному реєстрі земель, відомості про такі земельні ділянки, обмеження (обтяження) підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру в автоматизованому порядку, без подання заяв про це їх власниками, користувачами та без стягнення плати за таке перенесення. Відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, що містяться в документації із землеустрою та оцінки земель, затвердженої та переданої до Державного фонду документації із землеустрою до 1 січня 2013 року, підлягають перенесенню до Державного земельного кадастру на безоплатній основі центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, та його територіальними органами відповідно до їх повноважень. Отже, не відображення даних про земельну ділянку у Публічній кадастровій карті не свідчить про відсутність такої земельної ділянки, оскільки вона була сформована до набрання чинності Закону України «Про державний земельний кадастр» та дані про цю земельну ділянку не були подані уповноваженій особі для перенесення до Державного земельного кадастру. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України. Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 травня 2018 року (справа №629/4628/16-ц) і постанові від 13 лютого 2019 року (справа №320/5877/17), яка в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України має бути врахована судами нижчих інстанцій при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Незалежно від наявності вини в поведінці відповідачки, сам факт несплати ОСОБА_1 за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною, в тому числі, в практиці визначення Європейського суду з прав людини. При розрахунку суми вказаних збитків, завданих Харківській міській раді , враховувалась нормативна грошова оцінка земельних ділянок станом на рік нарахування, площа земельних ділянок , площа приміщень, належних відповідачу на праві власності, ставка орендної плати відповідно до рішення міської ради, понижуючий коефіцієнт до нормативної грошової оцінки землі, що підтверджується наявними доказами в матеріалах справи та узгоджується з вимогами відповідних нормативних актів (а.с.27-38). Таким чином, враховуючи факт використання відповідачкою земельних ділянок без достатніх правових підстав, а також безпідставне збереження нею коштів у розмірі орендної плати за її використання, слід дійти висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин приписів статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України, оскільки для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. На спростування наданих позивачем розрахунків відповідач не надала будь - яких доказів, які б свідчили про завищення заявленої суми чи невірне її визначення. За наявності беззаперечних доказів безпідставного збереження відповідачем коштів позивача, сама по собі відсутність кадастрового номеру земельної ділянки не є підставою для відмови в позові та не надає позивачу права безкоштовно користуватися майном територіальної громади. За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення рішення суду першої інстанції без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно вирішив справу на підставі досліджених в судовому засіданні доказів та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в оскаржуваній частині. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389,390 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення. Заочне рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 09 грудня 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга може бути подана до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення лише за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: С.С. Кругова Н.П. Пилипчук