Постанова 4855 № 320/6749/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/6749/19 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Панова Г. В. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 жовтня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року (розглянута у відкритому судовому засіданні, м. Київ, дата складання повного тексту рішення - 27 липня 2020 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області, Головного управління Державної податкової служби у Київській області, начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язати вчинити певні дії та визнання протиправними дій, - В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2019 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» (далі - позивач, ТОВ «Аніка» ) звернулось до Київського окружного адміністративного суду звернулось з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (далі по тексту - відповідач-1, ГУ ДФС у Київській області), начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач-2), в якому просить суд: - рішення Головного управління ДФС у Київській області від 10.05.2019 вих.№ 16666/10/10-36-54-08 визнати незаконним та скасувати; - зобов`язати Головне управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2019 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «АНІКА» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 07.05.2019; - дії начальника Києво-Святошинського управління Головного управління ДФС у Київській області ОСОБА_1 , які полягають у підписанні ним рішення Головного управління ДФС у Київській області від 10.05.2019 вих.№ 16666/10/10-36-54-08, визнати незаконними. В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що ТОВ «Аніка» подало до контролюючого органу податкову декларацію з ПДВ за квітень 2019 року з додатками доповненням до неї, яку податковий орган відмовився приймати посилаючись в оспорюваному рішенні на те, що ТОВ «Аніка» не є платником ПДВ з 16.12.2016 і не повинно подавати податкову декларацію з ПДВ згідно п.184.6 ст.184 ПК України. Відтак, на думку позивача контролюючий орган позбавив ТОВ «Аніка» можливості скористатися своїм майном, заявити задекларовану суму до відшкодування з Державного бюджету України чи перенести цю суму до податкової звітності з ПДВ за наступний звітний період. Зокрема позивач зазначає, що складена ним звітність містить усі обов`язкові реквізити та подана за формою, що відповідає чинному законодавству, а відтак мала бути прийнята податковим органом. Позивач не погоджується з прийняттям вказаного рішення, оскільки подання до контролюючих органів податкової звітності з податку на додану вартість у паперовому вигляді відповідає вимогам чинного законодавства, а у контролюючого органу відсутнє право не приймати у платників податків податкову звітність, оформлену згідно з вимогами податкового законодавства. Крім того, позивач зазначив, що податковий орган не мав права відмовляти у прийнятті вказаної декларації з підстав наявності рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість від 16.12.2016 № 299, оскільки таке рішення відповідно до вимог п. 56.15 ст. 56 Податкового кодексу України є неузгодженим, оскільки скасовано рішенням суду, яке набрало законної сили. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області від 10.05.2019 № 16666/10/10-36-54-08. Зобов`язано Головне управління Державної податкової служби у Київській області (ідентифікаційний код: 43141377; місцезнаходження: 03151, м.Київ, вул. Народного Ополчення, 5а) повторно розглянути питання щодо прийняття та реєстрації поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка» (ідентифікаційний код 33077997; місцезнаходження: 08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Територія технікуму, 16) податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2019 року з додатками та доповненнями до неї, з урахуванням висновків викладених у цьому рішенні. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з вказаною постановою, Головним управлінням ДПС у Київській області подано апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на те, що сторони були належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, проте у судове засідання не з`явилися, колегія суддів, керуючись п. 2 ч. 1 ст. 311, ч.2 ст. 313 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами. У відповідності до ст.308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. 30 вересня 2020 року до Шостого апеляційного адміністративного суду представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» - Я.С. Антоховим подано клопотання про відкладення судового засідання. Подана заява обґрунтовано тим, що представник позивача приймає участь в судовому засіданні по справі №826/8565/17, що призначена на 01 жовтня 2020 року на 08 год. 40 хв. в Окружному адміністративному суді м. Києва, тому у зв`язку із цим просить відкласти розгляд зазначеної вище справи. Перевіривши матеріали справи та подану заяву представника позивача, колегія суддів вважає, що подане клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав. Порядок відкладення розгляду справи або оголошення перерви в її розгляді передбачено ст. 223 КАС України. При цьому даною статтею передбачено підстави для відкладення розгляду справи або перерви в судовому засіданні. Зокрема, відповідно до ч.1 ст. 223 КАС України, суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 205 цього Кодексу. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку, коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження; 5) якщо суд визнає потрібним, щоб сторона, яка подала заяву про розгляд справи за її відсутності, дала особисті пояснення. Викликати позивача або відповідача для особистих пояснень можна і тоді, коли в справі беруть участь їхні представники. Колегія суддів зазначає, що подане представником позивача клопотання про відкладення розгляду справа у зв`язку з прийняттям учаті в іншому судовому засіданні не обґрунтоване та не підтверджене доказами перебування у вказаному засіданні та неможливості прибуття на розгляд справи в суді апеляційної інстанції. З огляду на те, що розгляд зазначеної в заяві справи не перешкоджає подальшому перегляду в апеляційному порядку даної адміністративної справи та виходячи з правил ч. 1 ст. 223, ч.2 ст.205 КАС України колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи або перерви в судовому засіданні. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2020 року відкрито та призначено справу до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 01 жовтня 2020 року об 09 год. 10 хв. Відповідно до ч.5 ст.286 КАС України, суд апеляційної інстанції розглядає справу у десятиденний строк після закінчення строку апеляційного оскарження з повідомленням учасників справи. З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що заява представника позивача про відкладення судового засідання задоволенню не підлягає. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку, що апеляційні скарги не підлягає задоволенню та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову в повному обсязі, з огляду на наступне. Як встановлено судом першої інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Аніка» (ідентифікаційний код 33077997; місцезнаходження: 08152, Київська область, Києво-Святошинський район, місто Боярка, вулиця Територія Технікуму, будинок 16) зареєстроване в якості юридичної особи 03.08.2004, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02.08.2019 № 1005613654. Як платник податків позивач взятий на податковий облік в Києво-Святошинській об`єднаній державній податковій інспекції Головного управління ДФС у Київській області з 04.08.2004 за № 1770, та 21.11.2005 позивачу було видано свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №13854392. 17.05.2019 позивач подав до Головного управління ДФС у Київській області (Києво-Святошинське управління) податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2019 року разом з додатками та доповненням до податкової декларації з податку на додану вартість за звітний період квітень 2019 у формі листа від 07.05.2019 вих. № 102/05-19. Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року, на ній проставлено штамп відповідача із відміткою «Отримано з попередженням про можливість відмови у прийнятті» . Судом встановлено, що Головне управління ДФС у Київській області (Києво - Святошинське управління) листом від 10.05.2019 № 16666/10/10-36-54-08 повідомила позивача про те, що на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, ТОВ «Аніка» не є платником ПДВ з 16.12.2016. У вказаному листі відповідач зазначив, що ТОВ «Аніка» не має обов`язку подавати податкову декларацію з ПДВ за квітень 2019 року згідно п. 184.6 ст. 184 ПК України. Не погодившись із відмовою у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Приписами статті 67 Конституції України, передбачено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі по тексту - ПК України). Податкова декларація, розрахунок, звіт - це документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов`язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов`язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. (п. 46.1 ст. 46 ПК України) Положеннями п. 48.1-48.2 ст. 48 ПК України (в редакції, чинній на час подання податкової декларації з ПДВ за квітень 2019 року) обумовлено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов`язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Приписами п. 48.3 ст. 48 ПК України визначено, що податкова декларація повинна містити такі обов`язкові реквізити: тип документа (звітний, уточнюючий, звітний новий); звітний (податковий) період, за який подається податкова декларація; звітний (податковий) період, що уточнюється (для уточнюючого розрахунку); повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові) платника податків згідно з реєстраційними документами; код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер; реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); місцезнаходження (місце проживання) платника податків; найменування контролюючого органу, до якого подається звітність; дата подання звіту (або дата заповнення - залежно від форми); інформація про додатки, що додаються до податкової декларації та є її невід`ємною частиною; ініціали, прізвища та реєстраційні номери облікових карток або інші відомості, визначені в абзаці сьомому цього пункту, посадових осіб платника податків; підписи платника податку - фізичної особи та/або посадових осіб платника податку, визначених цим Кодексом, засвідчені печаткою платника податку (за наявності). У відповідності до п. п. 48.5.1 п. 48.5 ст. 48 ПК України, податкова декларація повинна бути підписана: керівником платника податків або уповноваженою особою, а також особою, яка відповідає за ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації до контролюючого органу. У разі ведення бухгалтерського обліку та подання податкової декларації безпосередньо керівником платника податку така податкова декларація підписується таким керівником. Достатнім підтвердженням справжності документа податкової звітності є наявність оригіналу підпису уповноваженої особи на документі у паперовій формі або наявність в електронному документі електронного цифрового підпису платника податку. За приписами п. 48.7 ст. 48 ПК України податкова звітність, складена з порушенням норм цієї статті, не вважається податковою декларацією, крім випадків, встановлених п. 46.4 ст. 46 ПК України. Порядок подання податкової звітності до контролюючого органу визначається ст. 49 ПК України. Згідно з п. 49.1 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Відповідно до п. 49.3 ст. 49 ПК України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: особисто платником податків або уповноваженою на це особою; надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. Водночас, п. 49.4 ст. 49 ПК України передбачено, що податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі до контролюючого органу всіма платниками цього податку з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису. Податкова звітність з податку на додану вартість подається в електронній формі контролюючому органу всіма платниками цього податку з дотриманням вимог законів щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису (дана правова норма набрала чинності 01.01.2015 згідно Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» від 28.12.2014 № 71-VIII та кореспондується із Порядком заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21 (чинний із 01.02.2016). Отже, ключовою відмінністю податкової звітності з податку на додану вартість, починаючи з 01.01.2015 стало покладення на платника податків обов`язку щодо її подання засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб, що забезпечувало належне функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість, та упереджало випадки безпідставного відшкодування податку на додану вартість в автоматичному режимі. Тобто, наведений імперативний припис передбачає обов`язок платника податку на додану вартість подавати звітність з цього податку лише в електронній формі. Єдине виключення з цього правила закріплене в абз. 3 п. 49.4 ст. 49 ПК України відповідно до якого у разі розірвання контролюючим органом в односторонньому порядку договору про визнання електронних документів платник податків, договір з яким розірвано, має право до складання нового договору подавати податкову звітність у спосіб, визначений п.п. «а» і «б» п. 49.3 цієї статті. Інших виключень з правила, встановленого п. 49.4 ст. 49 ПК України, у тому числі тих, на які посилається позивач, законодавець не передбачив. Зазначена правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 810/2468/17. Згідно з п. 184.5 ст. 184 ПК України, з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних. Відповідно до п. 184.6. цієї статті, у разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Сторонами не заперечується та обставина, що 16.12.2016 позивачу анульовано реєстрацію платника податку на додану вартість. З моменту анулювання реєстрації особи як платника податку така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, складання податкових накладних. (п. 184.5 ст. 184 ПК України). У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. (п. 184.6 ст. 184 ПК України). Про анулювання реєстрації платника податку контролюючий орган зобов`язаний письмово повідомити особу протягом трьох робочих днів після дня анулювання такої реєстрації. (п. 184.10 ст. 184 ПК України) У разі анулювання реєстрації особи як платника податку останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня, що настає за останнім днем попереднього податкового періоду, та закінчується днем анулювання реєстрації. Приписами п. 49.8 ст. 49 ПК України визначено, що під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов`язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов`язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Позивач зазначає, що податковий орган оскаржуваним рішенням відмовив у прийнятті податкової декларації з ПДВ за квітень 2019 року, неправомірно, пославшись на рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ, оскільки ст. 49 ПК України, передбачено вичерпний перелік підстав, за порушення яких податковий орган має право не прийняти декларацію. Як вбачається з матеріалів справи, Головне управління ДФС у Київській області (Києво - Святошинське управління) листом від 10.05.2019 № 16666/10/10-36-54-08, повідомила позивача про те, що, на підставі рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість, позивач не є платником податку на додану вартість з 16.12.2016, а тому, не повинно подавати податкову декларацію з ПДВ за квітень 2019 року згідно п. 184.6 ст. 184 ПК України. Проте, колегія суддів звертає увагу на те, що рішенням Київського окружного адміністративного суду від 14.05.2018, що набрало законної сили 14.09.2018 у справі № 810/2420/17, зокрема, визнано протиправним та скасовано рішення Києво-Святошинської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 16.12.2016 № 299 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» . Дані обставини вказують на те, що товариство з дня набрання законної сили в зазначеній справі, відновило реєстрацію платника ПДВ, та як, наслідок, право подавати звітність з ПДВ. А тому, на момент подання позивачем спірної декларації до відповідача, останній вже мав обов`язок щодо її отримання. Аналогічного правового висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд у своїй постановах від 07.08.2019 у справі № 810/5154/18 та від 22.06.2020 у справі № 320/6393/19. Згідно з п.п. 36 п. 4 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 № 236, ДФС відповідно до покладених на неї завдань здійснює в межах повноважень, передбачених законом, формування та ведення реєстрів, банків та баз даних, а також забезпечує ведення реєстру страхувальників єдиного внеску. Відповідно до абз. 3 п. 5.10 Положення № 1130, підставою для внесення до Реєстру змін щодо скасування анулювання реєстрації, що відбулось за самостійним рішенням контролюючого органу, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення контролюючого органу про скасування рішення про анулювання реєстрації платника ПДВ. Рішення із копіями відповідних документів направляється до Державної фіскальної служби України для внесення відповідних змін до Реєстру. Для внесення контролюючим органом до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації необхідно подати належним чином завірену копії судового рішення, яким скасовано рішення відповідного податкового органу про анулювання реєстрації платника ПДВ або рішення податкового органу про відміну анулювання реєстрації платника ПДВ. Таким чином, у зв`язку зі скасуванням рішення про анулювання свідоцтва платника ПДВ на даний момент, відсутні підстави для неприйняття податковим органом звітності ТОВ «Аніка» з ПДВ, оскільки судовим рішення, що набрало законної сили, відновлено право платника податків з моменту його порушення. За даних обставин, позивач не позбавлений права подати відповідачу вказану звітність у формі, визначеній приписами ПК України. Беручи до уваги викладене у сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач протиправно відмовив ТОВ «Аніка» у прийнятті податкової звітності з ПДВ за квітень 2019 року, у зв`язку з чим рішення відповідача, яке оформлене листом від 10.05.2019 вих. № 16666/10/10-36-54-08 є протиправним та підлягає скасуванню. Щодо вимоги позивача про зобов`язання Головного управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2019 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «Аніка» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 07.05.2019, колегія суддів зазначає наступне. Із листа Головного управління ДФС у Київській області (Києво - Святошинське управління) від 10.05.2019 року № 16666/10/10-36-54-08 вбачається, що підставою для відмови ТОВ «Аніка» у прийнятті податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2019 року стало рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Аніка» . Разом з тим, як зазначив відповідач-1, податкова декларація ТОВ «Аніка» за квітень 2019 року не відповідає вимогам статті 49 ПК України, оскільки, податкова звітність всіма платниками подається до контролюючого органу подається в електронній формі. Колегія суддів вказує, що на даній стадії правовідносин, які виникли між сторонами, контролюючим органом - Головним управлінням ДФС у Київській області не реалізовано надані йому повноваження щодо перевірки поданої ТОВ «Аніка» податкової звітності з ПДВ за квітень 2019 року на відповідність саме вимогам ст. 49 ПК України. Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. З огляду на дискреційні повноваження Головного управління ДФС у Київській області, як суб`єкта владних повноважень, суд зазначає, що, за будь-яких умов, суд при вирішенні спору не має права підмінювати собою владні управлінські функції цього органу. Відтак, оцінка питань способу і форми подання декларації є передчасною та знаходиться за межами питань, наведених у листі Головного управління ДФС у Київській області (Києво - Святошинське управління) від 10.05.2019 року № 16666/10/10-36-54-08. Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постанові від 02 квітня 2020 року у справі №826/5496/18. Крім того, аналогічну правову позицію викладено у постанові Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2020 у справі № 320/6393/19. Враховуючи викладене, оскільки, у листі Головного управління ДФС у Київській області (Києво - Святошинське управління) від 10.05.2019 року № 16666/10/10-36-54-08 не надавалася оцінка відповідності податкової декларації з податку на додану вартість вимогам статті 49 ПК України, суд вважає, що вимога позивача про зобов`язання Головного управління ДФС у Київській області прийняти одержану податкову декларацію з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2019 року з додатками та доповненням до неї Товариства з обмеженою відповідальністю «АНІКА» з введенням до інформаційних баз даних ДФС України відомостей з цих поданих позивачем документів від 07.05.2019 є передчасною та не підлягає задоволенню. Відповідно до приписів частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Разом з тим, суд зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 120 утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу. 19.06.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 537 «Про утворення територіальних органів Державної податкової служби» та утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком

1. Зокрема, утворено Головне управління ДПС у Київській області та установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної податкової служби. Як вбачається з витягу Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 30.07.2019 внесено запис про реєстрацію юридичної особи - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код юридичної особи за ЄДРПОУ 43141377). Отже, враховуючи обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції який дійшов до висновку за необхідне з метою належного захисту прав позивача вийшов за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача Головне управління ДПС у Київській області, яке є правонаступником прав та обов`язків ГУ ДФС у Київській області, повторно розглянути питання щодо прийняття та реєстрації поданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Аніка» податкової декларації з податку на додану вартість за звітний (податковий) період календарний місяць квітень 2019 року з додатками та доповненням до неї, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Разом з тим, правильним є висновок суду першої інстанції про те, що не підлягає задоволенню позовна вимога щодо визнання незаконними дії начальника Києво - Святошинського управління Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області ОСОБА_1, які полягають у підписанні ним рішення від 10.05.2019 № 16666/10/10-36-54-08, оскільки керівник податкового органу, був уповноважений на вчинення таких дій та вчинив їх у межах своїх повноважень, а отже, підписуючи будь-які рішення цього органу чи вихідну документацію діє у відповідності із своїми дискреційними повноваженнями та обов`язками. Також зертає увагу на те, що відповідно до пункту

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Згідно пункту 47 визнаючи повноваження судді тлумачити закон, слід пам`ятати також і про обов`язок судді сприяти юридичній визначеності. Адже юридична визначеність гарантує передбачуваність змісту та застосування юридичних норм, сприяючи тим самим забезпеченню високоякісної судової системи. Зважаючи на вказане, суд не зобов`язаний надавати нормативне обґрунтування обставинам по справі, які не стосуються предмету позову. Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи на підставі яких суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно з п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням вище викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 02 липня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П. Бужак, М.І. Кобаль