Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/12919/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 вересня 2020 р.Справа № 520/12919/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Донець Л.О., Суддів: Кононенко З.О. , Сіренко О.І. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В., повний текст складено 04.03.2020) по справі № 520/12919/19 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання дій протиправними, скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: 29.11.2019, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Харківській області (далі - відповідач), в якому просить, після уточнення, визнати протиправними дії з нарахування позивачу заборгованості за технологічним кодом 71040000 (єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування та особам, які провадять незалежну діяльність) в сумі 9750,41 грн; зобов`язати відповідача виключити відомості про наявність податкового боргу за технологічним кодом 71040000 (єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами-підприємцями, які обрали спрощену систему оподаткування та особам, які провадять незалежну діяльність) в сумі 9750,41 грн, з обліку по особовому рахунку позивача; скасувати рішення відповідача №22\20-40-13/07/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 «Про анулювання реєстрації та виключення позивача з реєстру платників єдиного внеску»; зобов`язати відповідача перевести з 01.10.2019 позивача на спрощену систему оподаткування на 3 групу зі ставкою єдиного податку 5%. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 у справі №520/12919/19 позов задоволений частково. Визнано протиправними дії відповідача щодо нарахування позивачу єдиного соціального внеску в сумі 9750,41 грн, як фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність, та відображення такої суми в інтегрованій картці платника єдиного соціального внеску. Зобов`язано відповідача вилучити з інтегрованої картки позивача, як платника єдиного соціального внеску суму в розмірі 9750,41 грн, нараховану як фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Позивач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог зі скасуванням рішення відповідача №22/20-40-13-07/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 «Про анулювання реєстрації та виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку» та зобов`язання відповідача перевести з 01.10.2019 позивача на спрощену систему оподаткування на 3 групу зі ставкою єдиного податку 5 %, з прийняттям нового судового рішення про скасування рішення відповідача №22/20-40-13-07/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 «Про анулювання реєстрації та виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку» та зобов`язати відповідача перевести з 01.10.2019 позивача №22\20-40-13/07/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 «Про анулювання реєстрації та виключення позивача з реєстру платників єдиного внеску». В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, недотримання норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що позивач зареєстрований як фізична особа-підприємець та з 09.12.2013 має право здійснювати адвокатську діяльність. Позивач з 13.05.2016 по 31.01.2019 перебував у трудових відносинах з ТОВ «Теплоенергосистеми», на посаді директора. За цей час утримано та сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму нарахованої заробітної плати 21 668,13 грн. 02.07.2019 листом №16664/ФОП/20-40-56-07-20 відповідач повідомив позивача про облікування за ним боргу за платежем 71040000 (єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами підприємцями, у тому числі тими, які обрали систему оподаткування та особами, які провадять незалежну діяльність), у розмірі 9 750,41 грн, з підстав здійснення позивачем незалежної професійної діяльності як адвокат. Працівниками відповідача проведена документальна (камеральна) перевірка платника єдиного податку з питань достовірності перебування на спрощеній системі оподаткування, про що складений акт від 30.03.2018 за №318/20-10-1307/ НОМЕР_2 . Порушення, виявлені під час перевірки, склали у порушенні умови перебування позивача на спрощеній системі оподаткування в частині порушення приписів абзацу 8 пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України нездійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового збору на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів; відповідно до абзацу 3 п.299.10 ст.299.11 та ст.299 ПК України реєстрація платника єдиного податку позивача підлягає анулюванню шляхом виключення з Реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу з 1 квітня 2018 року. За результатами перевірки прийнято рішення №22/20-40-13-07/ НОМЕР_1 «Про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку». Суд першої інстанції, під час часткового задоволення позову, зазначив про те, що за умови не перебування позивача на обліку платника єдиного внеску як особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність та не подання звітності як такого платника, безпідставно відповідачем встановлено позивачу як платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності та фактично повторно нараховано на цій підставі єдиний внесок за відповідний період в розмірі 9 750,41 грн - як фізичній особі, яка провадить незалежну професійну діяльність з відображенням такої суми в інтегрованій картці позивача як платника єдиного соціального внеску. Суд першої інстанції під час відмови в частині позовних вимог про скасування рішення відповідача №22\20-40-13/07/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 «Про анулювання реєстрації та виключення позивача з реєстру платників єдиного внеску » зазначив про його обгрунтованість. За цим, суд першої інстанції визначив, що наявність такого рішення є обгрунтованою підставою для нездійснення відповідачем задоволення заяви позивача про перехід на спрощену систему оподаткування на 3 групою зі ставкою єдиного податку 5%. Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного. В силу приписів ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції здійснює апеляційний перегляд судового рішення в межах вимог апеляційної скарги позивача в частині відмови в задоволенні позовних вимог зі скасуванням рішення відповідача №22/20-40-13-07/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 «Про анулювання реєстрації та виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку» та зобов`язання відповідача перевести з 01.10.2019 позивача на спрощену систему оподаткування на 3 групу зі ставкою єдиного податку 5 %, з прийняттям нового судового рішення про скасування рішення відповідача №22/20-40-13-07/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 «Про анулювання реєстрації та виключення позивача з Реєстру платників єдиного податку» та зобов`язати відповідача перевести з 01.10.2019 позивача на спрощену систему оподаткування на 3 групу зі ставкою єдиного податку 5%. Щодо частини позовних вимог про скасування рішення відповідача №22\20-40-13/07/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 «Про анулювання реєстрації та виключення позивача з реєстру платників єдиного внеску», то колегія суддів зазначає на таке. За обставинами справи, з 05.12.2008 позивач перебуває на податковому обліку в Центральній ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області, з 01.01.2012 року є платником єдиного податку 2 групи та включений до Реєстру платників єдиного податку. Підставою для прийняття оскаржуваного рішення відповідача №22/20-40-13-07/ НОМЕР_1 «Про анулювання реєстрації та включення з Реєстру платників єдиного податку» стали висновки відповідача нездійснення позивачем переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, а саме: 1У кварталу 2017 та 1 кварталу 2018. У відповідності до пп.298.2.3 п.298.2 ст.298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; у разі перевищення протягом календарного року обсягу доходу, встановленого підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, платниками єдиного податку першої і другої груп, які використали право на застосування інших ставок, встановлених для третьої групи, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; у разі застосування платником єдиного податку іншого способу розрахунків, ніж зазначені у пункті 291.6 статті 291 цього Кодексу, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено такий спосіб розрахунків; у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми; у разі перевищення чисельності фізичних осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому допущено таке перевищення; у разі здійснення видів діяльності, не зазначених у реєстрі платників єдиного податку, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності; у разі наявності податкового боргу у розмірі, що перевищує суму, визначену абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу, на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів - в останній день другого із двох послідовних кварталів; у разі здійснення платниками першої або другої групи діяльності, яка не передбачена у підпунктах 1 або 2 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу відповідно, - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому здійснювалася така діяльність. На підставі п.299.10 ст.299 ПК України реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу у разі: подання платником податку заяви щодо відмови від застосування спрощеної системи оподаткування у зв`язку з переходом на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, - в останній день календарного кварталу, в якому подано таку заяву; припинення юридичної особи (крім перетворення) або припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем відповідно до закону - в день отримання відповідним контролюючим органом від державного реєстратора повідомлення про проведення державної реєстрації такого припинення; у випадках, визначених підпунктом 298.2.3 пункту 298.2 та підпунктом 298.8.6 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу; якщо у податковому (звітному) році частка сільськогосподарського товаровиробництва юридичної особи платника єдиного податку четвертої групи становить менш як 75 відсотків; якщо платником єдиного податку четвертої групи не подано податкову звітність, передбачену підпунктом 295.9.1 пункту 295.9 статті 295 та підпунктом 298.8.1 пункту 298.8 статті 298 цього Кодексу. На підставі п.299.11 ст.299 ПК України у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої - третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої - третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом. У разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення виїзних документальних перевірок платника єдиного податку четвертої групи невідповідності вимогам підпункту 4 пункту 291.4 та пункту 291.5-1 статті 291 цього Кодексу у податковому (звітному) році або у попередніх періодах, такому платнику за такі періоди нараховуються податки та збори, від сплати яких він звільнявся як платник єдиного податку четвертої групи, та штрафні (фінансові) санкції (штрафи), передбачені главою 11 розділу II цього Кодексу. Такий платник податку зобов`язаний перейти до сплати податків за загальною системою оподаткування, починаючи з наступного місяця після місяця, у якому встановлено таке порушення. Свою позицію про наявність боргу відповідач обумовлює даними з інтегрованої картки платника податків- позивача. Так, суд першої інстанції погодився з позицією позивача про те, що станом на 31.12.2016 є - переплата 94,32 грн. При цьому, відповідача зазначає, що позивач не сплатив єдиний податок за січень, в сумі 640,00 грн, внаслідок чого, починаючи з 20.01.2017 виникла заборгованість в розмірі 545,68 грн (з урахуванням переплати за попередній період). 17.02.2017 року позивач сплатив- 640,00 грн, яка пішла в рахунок погашення боргу за січень 2017 року. За цим, відповідач зауважує, що за період часу з 17.02.2017 по 20.02.2017 рахувалась переплата в розмірі 94,32 грн, з 20.02.2017 - знов виникла недоїмка в розмірі - 545,68 грн. У своїй відповіді на відзив на позовну заяву позивач зазначає, про те, що відсутність боргу за 3 квартал 2017 спростовується копіями квитанцій про сплату єдиного податку за липень, серпень, вересень 2017 року, відповідно від 19.07.2017; від 18.08.2017; від 18.09.2017 (аркуші справи 91, 92, 93). Крім цього, в своїх письмових поясненнях наданих до матеріалів справи в суді першої інстанції позивач спростовує наявність у нього недоїмки зі сплати єдиного внеску станом на 18.05.2018 копіями квитанціями від 17.02.2017; від 17.03.2017; від 19.05.2017 (аркуші справи 117, 118). За змістом наданої до матеріалів справи інтегрованої картки платника податків позивача погашення недоїмки відбулось 19.05.2017 - код операції 950, та від 19.05.2017 код операції 950 (аркуш справи 108). Що знайшло підтвердження у наданій до матеріалів справи довідки Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області №1654/ФОП/20-40-17-09-22 від 20.02.2018 про відсутність заборгованості з податків, зборів, платежів, що контролюються органами доходів і зборів (аркуш справи 34). За цим, колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що заборгованість зі сплати єдиного внеску існувала у позивача на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів : П та Ш кварталу 2017, проте, була у самостійному порядку погашена, тоді як за висновками акту перевірки період наявності заборгованості є - два послідовних квартали: 1У кварталу 2017 та 1 кварталу 2018, як зазначає відповідач. З огляду на непідтвердження існування у позивача боргу у саме вказаний відповідачем період часу, та існування в подальшому у позивача переплати зі сплати єдиного внеску, колегія суддів вважає, помилковим висновок суду першої інстанції що Податковим кодексом Украйни не передбачено обов`язку винесення рішення про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку з підстав наявності боргу протягом двох послідовних кварталів, одразу після виникнення такого боргу за два послідовні квартали та взагалі не передбачено строку винесення такого рішення. Колегія суддів, вважає, що в даному випадку відповідач не дотримався вимог принципу «належного урядування», оскільки переклав фактично на позивача помилки та обов`язки державних інституцій, та не захистив від втручання в його право власності. Так, Європейський суд з прав людини у справі «Рисовський проти України» (заява №2997904, рішення від 20.01.2012 ) у п.п. 70, 71 каже, що аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119). Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), n. 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (див. там само). З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу (див., mutatis mutandis, рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), заява № 36548/97, п. 58, ECHR 2002-VIII). Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків (див. зазначене вище рішення у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), п. 74). Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (див., серед інших джерел, mutatis mutandis, зазначене вище рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 58, а також рішення у справі «Ґаші проти Хорватії» (Gashi v. Croatia), заява № 32457/05, п. 40, від 13 грудня 2007 року, та у справі «Трґо проти Хорватії» (Trgo v. Croatia), заява № 35298/04, п. 67, від 11 червня 2009 року). У контексті скасування помилково наданого права на майно принцип «належного урядування» може не лише покладати на державні органи обов`язок діяти невідкладно, виправляючи свою помилку (див., наприклад, рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), п. 69), а й потребувати виплати відповідної компенсації чи іншого виду належного відшкодування колишньому добросовісному власникові (див. зазначені вище рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» (Pincova and Pine v. the Czech Republic), n. 53, та «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), п. 38). За цим, колегія суддів вважає апеляційну скаргу позивача в частині скасування оскаржуваного рішення відповідача обгрунтованою, а судове рішення таким, що підлягає частковому скасуванню в частині відмови позовних вимог про скасування рішення відповідача від 30.03.2018 за №22/20-40-13-07/ НОМЕР_1 «Про анулювання реєстрації та включення з Реєстру платників єдиного податку». Стосовно частини позовних вимог про зобов`язання відповідача перевести з 01.10.2019 позивача на спрощену систему оподаткування на 3 групу зі ставкою єдиного податку 5%, то колегія суддів зазначає на таке. За обставинами справи, позивач звернувся до відповідача з заявою від 13.09.2019 про переведення з 01.01.2019 з 2-ї на 3 групу систему спрощеного оподаткування зі ставкою єдиного податку 5%. Підставою для відмови у задоволенні позивачу даної заяви стала наявність рішення відповідача від 30.03.2018 № 22/20-40-13-07 «Про анулювання реєстрації та включення з Реєстру платників єдиного податку». В своєму листі від 19.09.2019 №861/ФОП/20-40-56-14-32 відповідач повідомив позивача. За умови наявності на час подання такої заяви позивачем чинного рішення від 30.03.2018, колегія суддів, вважає, що відповідач не мав можливість для її задоволення. При цьому, колегія суддів, вважає, що в даному випадку слід дотримуватись принципу «юридичної визначенності». З огляду на таке, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача про задоволення частини позовних вимог про зобов`язання відповідача перевести з 01.10.2019 позивача на спрощену систему оподаткування на 3 групу зі ставкою єдиного податку 5% є необґрунтованими, судове рішення не підлягає скасуванню в цій частині. Суд першої інстанції під час прийняття рішення зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, тому судове рішення підлягає частковому скасуванню, а апеляційна скарга позивача частковому задоволенню. У відповідності до п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 по справі № 520/12919/19 - скасувати в частині відмови у задоволенні позову про скасування рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 22/20-40-13-07/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 "Про анулювання реєстрації та виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку", з прийняттям в цій частині нового судового рішення про часткове задоволення позову. Скасувати рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 22/20-40-13-07/ НОМЕР_1 від 30.03.2018 "Про анулювання реєстрації та виключення ФОП ОСОБА_1 з реєстру платників єдиного податку". В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.02.2020 по справі № 520/12919/19 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.О. Донець Судді З.О. Кононенко О.І. Сіренко Повний текст постанови складено 01.10.2020 року