Постанова 4851 № 520/11976/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 вересня 2020 р.Справа № 520/11976/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Макаренко Я.М. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Медяник А.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 , Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020, головуючий суддя І інстанції: Єгупенко В.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 15.01.2020 по справі № 520/11976/19 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України третя особа: Управління патрульної поліції в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 ( далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Департаменту патрульної поліції ( далі ДПП, відповідач), третя особа: Управління патрульної поліції в Харківській області ( далі- УПП в Харківській області, третя особа), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність ДПП щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно); зобов`язати ДПП нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року( включно), а також у липні 2019 року; - визнати протиправною бездіяльність ДПП щодо нездійснення нарахування та виплати доплати за службу в нічний час у період з листопада 2015 року до жовтня 2017 року включно, а також у липні 2019 року; - зобов`язати ДПП здійснити нарахування та виплату доплат за службу в нічний час у період з листопада 2015 року по вересень 2017 року (включно), а також у липні 2019 року. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2020 позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ДПП щодо невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.07.2019. Зобов`язано ДПП нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.07.2019. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи просив змінити оскаржуване рішення суду першої інстанції, частково задовольнивши позовні вимоги. Визнати протиправною бездіяльність ДПП щодо невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року до жовтня 2017 року (включно); зобов`язати ДПП нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року до жовтня 2017 року ( включно;) визнати протиправною бездіяльність ДПП щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 доплати за службу в нічний час у період з листопада 2015 року до вересня 2017 року ( включно); зобов`язати ДПП здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 доплат за службу в нічний час у період з листопада 2015 року до вересня 2017 року ( включно). В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначив, що судом першої інстанції не досліджено та не надано оцінку графікам нарядів його чергувань, отриманим від УПП в Харківській обл. на виконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 12.11.2019, з яких вбачається, що він заступав на нічні чергування у період з листопада 2015 року по вересень 2017 року включно. Висновок суду про відсутність доказів на підтвердження несення ним служби в нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018 є необґрунтованим, оскільки суд першої інстанції дослідив лише лист начальника УФЗБО головного бухгалтера ДПП, в якому зазначено, що у період до 01.03.2018 нарахування доплати за службу у нічний час не здійснювалась у зв`язку з відсутністю підстав для такого нарахування, однак в самій позовній заяві він не зазначав, що заступав на нічні чергування у період з 01.10.2017 по 28.02.2019, а вказував на проміжок часу з листопада 2015 року по вересень 2017 року (включно). Відповідачем фактично не спростовані його доводи щодо несення служби у нічний час у період з листопада 2015 року по вересень 2017 року, а вказано лише про нескладення посадовими особами ДПП довідок обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 (далі - Порядок № 260), що свідчить про бездіяльність відповідача та не спростовує його право на доплату нарахувань, внаслідок виконання службових обов`язків у нічний час. Також, не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, ДПП подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправною бездіяльності ДПП щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.07.2019 та зобов`язання ДПП нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.07.2019. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог ОСОБА_1 , зобов`язавши ДПП нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за період з 07.11.2015 по 31.07.2019, оскільки ОСОБА_1 просив здійснити таку індексації за період з листопада 2015 року по вересень 2017 року (включно), а також за липень 2019 року. Зазначив, що право на індексацію у позивача виникло у зв`язку із набранням чинності 24.10.2017 постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 № 782 ( далі Постанова № 782), якою внесено зміни до пункту 2 Порядку проведення індексації грошових доходів населення затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078), а тому відповідач правомірно почав здійснювати виплату позивачу індексацію грошового забезпечення з листопада 2017 року. Правові підстави для нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з грудня 2015 року по жовтень 2017 року (включно) у нього відсутні. Крім того, відповідно до ст.4 Закону України « Про індексацію грошових доходів громадян» № 1282-XII ( далі- Закон № 1282) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється у розмірі 103 %, а за даними Держстату України, які розміщені на його офіційному веб-сайті, індекс споживчих цін за спірний період лише у квітні 2016 року перевищив зазначений вище поріг індексації, склавши 103,5%, а тому у відповідача не виникало обов`язку нарахування та виплати позивачу індексації заробітної плати за період з листопада 2015 року по жовтень 2017 року (включно), окрім квітня 2016 року. 14.02.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду витребувано з Харківського окружного адміністративного суду справу №520/11976/19. 25.02.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами позивача та відповідача по справі №520/11976/19. 13.03.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду витребувано докази по справі за клопотанням ОСОБА_1 30.04.2020 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду закінчено підготовку до розгляду та призначено справу у відкритому судовому засіданні. 08.05.2020 на адресу суду від УПП в Харківській обл. на виконання вимог ухвали від 13.03.2020 надійшли витребувані матеріали. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, позивача, представника відповідача, сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційних скарг, дослідивши докази, що стосуються документів, на які апелянти посилаються в апеляційних скаргах, дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено обставини, які не оспорені сторонами. З 07.11.2015 по 31.07.2019 ОСОБА_1 проходив службу в УПП в Харківській обл. ДПП на посаді інспектора управління (наказ № 115 о/с від 07.11.2015, наказ № 564 о/с від 29.07.2019). 08.10.2019 листом ДПП №1407зі/41/5/05-2019 ОСОБА_1 надано відомості щодо нарахування та виплати грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по 31.07.2019. ОСОБА_1 , не погодившись з невиплатою та не нарахуванням сум індексації грошового забезпечення, а також не здійсненням доплат за службу в нічній час, звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, не нараховуючи та не виплачуючи позивачу суми індексації грошового забезпечення, діяв всупереч Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 № 580-VIII ( далі - Закон № 580), Закону № 1282 та Порядку №1078. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 1 ст. 94 Закону № 580 визначено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Згідно з ч. 5 ст. 94 Закону № 580 грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону. Так, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом № 1282. Приписами ст. 1 Закону № 1282 встановлено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. За змістом ст. 2 Закону № 1282 індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Відповідно до положень ч.1 ст. 4 Закону№ 1282 індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Згідно з ч. 2 ст. 6 Закону № 1282 порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України. Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком № 1078, з урахуванням змін внесених постановою КМ України від 18.10.2017 №

782. Пунктом 2 Порядку № 1078 передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби. Положення ч. 6 ст. 95 КЗпП України визначають, що заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку. Колегія суддів зазначає, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення поліцейських, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи зі служби в поліції жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 під час проходження служби не нараховувалася та не виплачувалася індексація грошового забезпечення за період з листопада 2015 року до жовтня 2017 року (включно), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями розрахункових листів позивача. З огляду на викладене та враховуючи вищенаведені правові норми колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право, на індексацію грошового забезпечення за період з листопада 2015 року до жовтня 2017 року (включно), а тому бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за вказаний період є протиправною, що вірно встановлено судом першої інстанції. Твердження відповідача про те, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з 01.11.2017 - після набрання чинності постановою № 782 , якою абз. 5 п. 2 Порядку № 1078, після слова «військовослужбовців» доповнено словом «поліцейських», є помилковими, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону № 580 та Закону № 1282. Посилання ДПП на те, що індекс споживчих цін у спірний період перевищив поріг у 103% лише у квітні 2016, склавши 103,5%, а тому у відповідача не виникало обов`язку нарахування та виплати позивачу індексації заробітної плати за період з листопада 2015 року до жовтня 2017 року (включно), окрім квітня 2016 року, колегія суддів відхиляє та зазначає, що предметом даного спору є право ОСОБА_1 на проведення та виплату індексації грошового забезпечення, а порядок такого перерахунку не оскаржується. Доводи відповідача про безпідставний вихід суду першої інстанції за межі позовних вимог колегія суддів визнає слушними та зазначає. Як слідує з адміністративного позову ОСОБА_1 просив визнати протиправною бездіяльність ДПП щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з листопада 2015 року до жовтня 2017 року (включно) та зобов`язати ДПП нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за цей період. Однак судом першої інстанції у рішенні від 15.01.2020 помилково зазначено період з 07.11.2015 по 31.07.2019. Враховуючи вимоги адміністративного позову, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині визнання протиправно бездіяльності ДПП щодо невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2017 по 31.07.2019 та зобов`язання ДПП нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.11.2017 по 31.07.2019, оскільки такі позовні вимоги не були заявлені позивачем. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо визнання протиправною бездіяльності ДПП щодо нездійснення нарахування та виплати йому доплати за службу в нічний час у період з листопада 2015 року по вересень 2017 року (включно), а також у липні 2019 року та зобов`язання ДПП здійснити нарахування та виплату доплат за службу в нічний час за вказаний період, суд першої інстанції виходив з того, що докази на підтвердження несення ОСОБА_1 служби в нічний час за період з 07.11.2015 по 28.02.2018, які б слугували підставою для нарахування та здійснення виплати у нічний час за цей період відсутні, а за період з 01.03.2018 по 31.10.2019 доплата за службу в нічний час була нарахована та виплачена позивачу. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та зазначає. Пунктом 3 Порядку № 260 визначено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Відповідно до пункту 20 вказаного Порядку за виконання службових обов`язків понад установлений службовий час, у вихідні, святкові та неробочі дні грошове забезпечення поліцейським додатково не виплачується. Поліцейським, які виконували службові обов`язки у вихідні, святкові та неробочі дні, крім поліцейських, які працюють у змінному режимі, відповідний час для відпочинку (у порядку компенсації) надається протягом двох наступних місяців. Пунктом 11 розділу ІІ Порядку № 260 визначено, що поліцейським, які виконують службові обов`язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов. Судовим розглядом встановлено, що довідки обліку несення ОСОБА_1 служби в нічний час за період з листопада 2015 року до вересня 2017 року (включно) за формою, визначеною у додатку 1 Порядку №260, у ДПП відсутні. Враховуючи викладене та приймаючи до уваги обов`язок відповідача оформити довідку обліку несення поліцейським служби в нічний час за відповідною формою, який не залежить від волі позивача, а також з урахуванням неповідомлення відповідачем причин не оформлення такої довідки, колегія суддів дійшла висновку про наявність з боку відповідача протиправної бездіяльності щодо не оформлення довідки обліку несення ОСОБА_1 служби в нічний час за відповідною формою, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині є помилковим. Як встановлено під час судового розгляду ОСОБА_1 у період з грудня 2015 року по вересень 2017 року (включно) отримував на початку нічних змін табельну вогнепальну зброю та повертав її після закінчення служби до чергової частини у ранковий час, що підтверджується наданими до суду копіями Книги видачі та приймання озброєння і спеціальних засобів за період з червня 2017 року по вересень 2017 року (включно) та Книги нарядів з інформацію про дати і час отримання та здачі табельної вогнепальної зброї з листопада 2015 року по червень 2017 року (включно). Відповідно до абз. 3, абз.4 п.4.2 Інструкції із забезпечення контролю за обліком, зберіганням, видачею й приймання вогнепальної зброї, боєприпасів до неї та спеціальних засобів у чергових частинах органів та підрозділів внутрішніх справ України, затвердженої наказом МВС України № 141 від 28.03.2008 (чинна у період з листопада 2015 по грудень вересень 2017 року ( включно) ( далі Інструкція № 141) у підрозділах зброя, боєприпаси й спеціальні засоби обліковуються в книгах- видачі й приймання озброєння та спеціальних засобів (форма № 5); нарядів (додаток 2). Абз 10 п. 4.2 Інструкції № 141 визначено, що Книга форми № 5 призначена для обліку оперативними черговими всієї зброї, у тому числі переданої на тимчасове зберігання з інших підрозділів (крім вилученої, добровільно зданої чи знайденої та зброї й боєприпасів, які долучені до кримінальних справ як речові докази), боєприпасів носимого боєкомплекту, інших предметів озброєння, спеціальних засобів, що постійно використовуються в оперативно-службовій діяльності, а також для фіксації їх, видачі й контролю за поверненням до чергової частини. Згідно з абз. 12 п. 4. 2 вказаної Інструкціі у книзі нарядів обліковується озброєння й спеціальні засоби, що видаються працівникам міліції для виконання службових обов`язків чи проведення занять по службовій підготовці на термін не більше доби і контролюється своєчасність їх повернення. Так, відповідно до Книги нарядів отримання табельної зброї з 30.11.2015 по 13.04.2016, затвердженої наказом начальника УПП служби МВС України Юськевичем О.С. від 30.11.2015, копія сторінок якої міститься у матеріалах справи, ОСОБА_1 отримав табельну вогнепальну зброю для виконання службових обов`язків у нічний час:у грудні 2015 року - 7 нічних змін, у січні 2016 року 8 нічних змін, у лютому 2016 року 6 нічних змін, у березні 2016 року 8 нічних змін, у квітні 2016 року 4 нічні зміни. Згідно з відомостями копії Книги нарядів отримання вогнепальної зброї з 15.04.2016 до 24.01.2017, затвердженої наказом начальника УПП в.м.Харкові ДПП Юськевичем О.С. від 15.04.2016, копія сторінок якої знаходиться у матеріалах справи, ОСОБА_1 отримав табельну вогнепальну зброю для виконання службових обов`язків у нічний час: у травні 2016 року 5 нічних змін, у червні 2016 року 4 нічні змін, у липні 2016 року 7 нічних змін, у серпні 2016 року 3 нічні зміни, у жовтні 2016 року 7 нічних змін, у листопаді 2016 року 6 нічних змін, у грудні 2016 року 4 нічні зміни, у січні 2017 року 7 нічних змін. Як вбачається з наявної у матеріалах справи копії Книги нарядів отримання вогнепальної зброї з 25.01.2017 до 29.06.2017, затвердженої наказом начальника УПП в м.Харкові ДПП Лісничука В.Я., ОСОБА_1 отримав табельну вогнепальну зброю для виконання службових обов`язків у нічний час: у лютому 7 нічних змін, у березні 2017 року 2 нічні зміни, у квітні 2017 року 7 нічних змін, у травні 2017 року 5 нічних змін, у червні 2017 року 6 нічних змін. Відповідно до витягу з Книги видачі і приймання озброєння і спеціальних засобів з 29.06.2017 до 31.09.2017, копії сторінок якої містяться у матеріалах справи, ОСОБА_1 отримав табельну вогнепальну зброю для виконання службових обов`язків у нічний час: у липні 2017 року 4 нічні зміни, у серпні 2017 року 2 нічні зміни, у вересні 2 нічні зміни. Також несення ОСОБА_1 служби у нічний час за період з 21.11.2016 по 31.12.2017, липень 2019 року підтверджується наданими відповідачем копіями графіків «Дислокацій сил та засобів роти». З огляду на підтвердження факту виконання ОСОБА_1 службових обов`язків в нічний час за період з грудня 2015 року по вересень 2017 року ( включно) протягом 111 нічних змін належними та допустимими доказами, з урахуванням вимог ст. 77 КАС України, колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в цій частині. Як наслідок, вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 в цій частині підлягають частковому задоволенню щодо визнання протиправною бездіяльності ДПП щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 доплат за службу в нічний час у період з грудня 2015 року по вересень 2017 року ( включно ) за 111 нічних нічних змін та зобов`язання ДПП здійснити нарахування та виплату доплат за службу в нічний час у період з грудня 2015 року по вересень 2017 року (включно) за 111 нічних змін. Доводи ОСОБА_1 щодо наявності доказів, які підтверджують виконання ним службових обов`язків в нічний час в листопаді 2015 року) колегія суддів вважає необґрунтованими та зазначає, що наданими до суду доказами даний факт не знайшов свого підтвердження. Також колегія суддів визнає необґрунтованими твердження позивача про те, що судом першої інстанції не надано оцінку графікам нарядів чергувань, які підтверджують виконанням ним службових обов`язків у нічний час з листопада 2015 року по вересень 2016 року, оскільки УПП у Харківській обл. до суду першої інстанції надало копії графіків «Дислокацій сил та засобів роти» за період з 21.11.2016 по 31.12.2017 року, липень 2019. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України»(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційних скаргах аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. З огляду на наявність у позивача права на індексацію грошового забезпечення та підтвердження виконання ним служби у нічний час протягом 111 нічних змін за період з грудня 2015 року по вересень 2017 року ( включно), колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги відповідача та наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 . Згідно з положеннями ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За вказаних обставин, проаналізувавши всі наведені вище докази, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також неповно з`ясовані обставин, що мають значення для справи, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції в цій частині та прийняття постанови про часткове задоволення адміністративного позову позивача. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 та апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року по справі №520/11976/19 скасувати в частині визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо невиплати на користь ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.11.2017 по 31.07.2019 та зобов`язання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період 01.11.2017 по 31.07.2019. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року по справі № 520/11976/19 скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_1 доплат за службу в нічний час у період з листопада 2015 року по вересень 2017 року (включно) та зобов`язання Департаменту патрульної поліції Національної поліції України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 доплат за службу в нічний час у період з листопада 2015 по вересень 2017 року ( включно). Ухвалити постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині - задовольнити частково. Визнати протиправною бездіяльність Департаменту патрульної поліції Національної поліції України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 доплат за службу в нічний час у період з грудня 2015 року по вересень 2017 року ( включно) за 111 нічних змін. Зобов`язати Департамент патрульної поліції Національної поліції України здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 доплат за службу в нічний час період з грудня 2015 року по вересень 2017 року ( включно) за 111 нічних змін. В задоволенні іншої частини зазначених позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити. В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 15 січня 2020 року по справі № 520/11976/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді Я.М. Макаренко О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 01.10.2020