Постанова 4820 № 677/958/19

УКРАЇНА ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________________________________________ Справа № 677/958/19 Провадження № 22-ц/4820/1424/20 Категорія: 19, 27 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м. Хмельницький Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П`єнти І.В.,Талалай О.І. секретар судового засідання Садік Н.Д. розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №677/958/19 за апеляційною скаргою АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» на заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2020 року (повне судове рішення складено 10 липня 2020 року, суддя Вознюк Р.В.) у справі за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд в с т а н о в и в: Звертаючись до суду із позовом АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (далі - Банк) вказувало, що ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, оформивши Заяву №б/н. від 12.02.2015 року та підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» і «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Позивач зазначав, що ним були виконанні свої зобов`язання за Договором в повному обсязі, тоді як відповідач не надав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, у зв`язку із чим виникла заборгованість станом на 24.04.2019 року у розмірі 14724,01 грн. з яких: 3529,47 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2595,45 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 6246,58 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1175,18 грн. - пеня за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 677,33 грн. - штраф (процентна складова). Зважаючи на викладене, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 14724,01 грн. заборгованості за кредитним договором №б/н від 12.02.2015 року та судові витрати. Заочним рішенням Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2020 року в задоволені позову відмовлено. Не погоджуючись із цим рішенням суду АТ КБ «ПРИВАТБАНК» оскаржило його в апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Банк посилається на те, що ОСОБА_1 підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг (далі - Договір), що підтверджується підписом у заяві. Крім того, апелянт посилається на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 року по справі №342/180/17 та висновки Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 року по справі №356/1635/16-ц, від 28.03.2019 року по справі №428/2873/17, від 06.02.2018 року по справі №755/2720/16-ц, від 17.04.2019 року по справі №666/388/16-ц та по справі №415/5971/17, що помилково не були враховані судом першої інстанції, які стосуються обставини визнання неукладеним кредитного договору; що Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та Правила були чинними під час укладення договору. Крім того, апелянт вказує, що встановивши, що Банк надав відповідачці кредит, а остання його не повернула, суд першої інстанції не мав жодних підстав відмовляти у стягненні відсотків по кредиту. Зважаючи на викладене, апелянт просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» задовольнити в повному обсязі. Справа розглядається в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного. Згідно положень ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно з ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На думку суду оскаржуване рішення відповідає вимогам ст. 263 ЦПК України. Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем позовних вимог, а саме: укладення між сторонами 12.02.2015 року саме кредитного договору; розміру кредитного ліміту і його зміни; факт видачі відповідачці кредитної карти; відкриття карткового рахунку та розпорядження відповідачкою кредитними коштами та що саме з цими Витягами з Тарифів і Умов та Правил, посилання на які зазначено у Анкеті - заяві від 12.02.2015 року, що підписана ОСОБА_2 , ознайомилася відповідачка і погодилася з ними та відсутності підстав вважати договір, що укладений між сторонами 12.02.2015 року договором приєднання в розумінні положень ст. 634 ЦК України. Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права і ці висновки суду узгоджуються з матеріалами справи. Так, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України, договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт, або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо) (ч. 1 ст. 633 ЦК України). Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, є фінансовою послугою (п. 6 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року №2664-ІІІ (далі - Закон №2664-ІІІ). Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону №2664-ІІІ фінансові послуги відповідно до положень цього Закону надаються суб`єктами господарювання на підставі договору. Договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: 1) назву документа; 2) назву, адресу та реквізити суб`єкта господарювання; 3) прізвище, ім`я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; 4)найменування, місцезнаходження юридичної особи; 5) найменування фінансової операції; 6) розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; 7) строк дії договору; 8) порядок зміни і припинення дії договору; 9) права та обов`язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; 9-1) підтвердження, що інформація, зазначена в частині другій статті 12 цього Закону, надана клієнту; 10) інші умови за згодою сторін; 11) підписи сторін. Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним. Так, судом першої інстанції встановлено, що 12 лютого 2015 року між ОСОБА_3 та АТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачкою анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку. У цій анкеті - заяві зазначається, що позичальник приєднується до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, за змістом якої відповідачка визнала, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становлять укладений між сторонами договір про надання банківських послуг. Та ОСОБА_4 засвідчила, що екземпляр договору погоджується отримати шляхом роздруківки з офіційного сайту www.pb.ua та зобов`язується виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті www.pb.ua (а.с.21). Звертаючись до суду, позивач зазначав, що ОСОБА_2 згідно кредитного договору б/н від 12.02.2015 року отримала кредит у розмірі 600 грн., однак через неналежне виконання взятих на себе кредитних зобов`язань станом на 24.04.2019 року утворилася заборгованість в сумі 14724,01 грн., з яких: 3529,47 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 2595,45 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками; 6246,58 грн. - нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 1175,18 грн. - нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн.; а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина), 677,33 грн. - штраф (процентна складова). Судом встановлено, що на виконання ухвали Красилівського районного суду від 04.06.2019 про залишення позовної зави АТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості без руху (а.с.8) позивач подав суду позовну заяву належно оформлену та додатки: Анкету - заяву про приєднання ОСОБА_2 до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, копію паспорта та на ім`я ОСОБА_2 , розрахунки заборгованості станом на 31.08.2015 року та станом на 24.04.2019 року, витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна 30 днів пільгового періоду», «Універсальна 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract» та «Універсальна Gold», без підписів; Витяг із Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, який не містить підпису відповідачки про ознайомлення саме з цією редакцією Умов та правил; копію довіреності представника банку, копія відомостей з ЄДРПОУ; копію банківської ліцензії; копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, витяг із статуту акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»). Судом першої інстанції вірно встановлено, що у Анкеті - Заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 12.02.2015 року, яка підписана сторонами, відсутні посилання на те, яку послугу мала намір отримати та отримала ОСОБА_2 , звертаючись до Банку 12.02.2015 року та у цій Анкеті-заяві відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у грошовій сумі та її визначеного розміру. Як вбачається із позову Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредитної заборгованості, просив стягнути заборгованість за кредитом (3529,47грн. - тіло кредиту та 2595,45грн. - прострочене тіло кредиту) також і заборгованість за нарахованими пенею та штрафами (фіксовану частину і процентну складову) відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 та п. 2.1.1.7.6 Умов та Правил надання банківських послуг. Позивач, обґрунтовуючи своє право вимоги, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором №б/н від 12.02.2015 року, посилався на копію Анкети-заяви ОСОБА_2 , на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» як невід`ємні частини договору №б/н від 12.02.2012 року, що укладений між сторонами. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що ОСОБА_2 12.02.2015 року надано позивачем кредит, його розмір, надано кредитну карту та, що саме ці: Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с.23-37) розуміла відповідачка, ознайомилась і погодилась з ними, підписуючи Анкету - Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, а також те, що вказані документи станом на 12.02.2015 року взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки (пені, штрафів), у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви у розмірах і порядку їх нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг у ПриватБанку, відсутність у заяві домовленості сторін про отримання відповідачкою саме кредитних коштів, їх розмір, видачу позивачем кредитної карти та відсутність домовленості про сплату неустойки, надані банком Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 12.02.2015 року, Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що зазначені документи не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. А тому і відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, Тарифів з обслуговування кредитної карти, відсутність у заяві домовленості сторін про банківську послугу, яку мала намір отримати ОСОБА_2 , розмір кредитних коштів, отримання кредитної карти, сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту і їх розмір, надані банком Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 12.02.2015 року, Витяг з «Умов та правил надання банківських послуг» та Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У зв`язку з цим до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання. З огляду на вищенаведене, висновки суду першої інстанції є такими, що ґрунтуються на вимога матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 відповідно до укладеного між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та нею договором отримала кредитні кошти в розмірі 600грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок в порушення вимог ч. 3 ст.12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України є недоведеними, адже Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку від 12.02.2015 року підтвердження зазначених обставин не містить. А посилання апелянта на те, що відповідачка підтвердила свою згоду про те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві не є в розумінні ст. ст. 77-80 ЦПК України належними, достовірними та достатніми доказами на підтвердження отримання ОСОБА_2 кредитних коштів в розмірі 600 грн. та видачу їй кредитної картки «Універсальна». Посилання в апеляційній скарзі на висновки, що викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №342/180/17 є безпідставними, оскільки обставини у цих справах не є тотожними. Доводи апеляційної скарги про те, що на підтвердження використання відповідачкою кредитного карткового рахунку Банком надана виписка за договором №б/н станом на 24.07.2020 року, що є належним доказом зазначених обставин, судова колегія вважає їх безпідставними, адже зазначений доказ в порушення вимог ст. 83 ЦПК України не був поданий до суду першої інстанції, не дивлячись на ухвалу Красилівського районного суду Хмельницької області від 04.06.2019 року про залишення позову АТ КБ «ПРИВАТБАНК» без руху (а.с.8) А згідно ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (частини 2,3 статті 367 ЦПК України). Доказів щодо неможливості подання банком такої виписки, з причин що об`єктивно не залежали від нього, до суду першої інстанції, матеріали справи не містять, апелянтом до апеляційної скарги теж не надано. Аргументи апеляційної скарги про прийняття колегією суддів до уваги висновків Верховного Суду по справі №415/5971/17 є необґрунтованими. Оскільки, як вбачається із Єдиного реєстру судових рішень останнє судове рішення, яке було прийняте по цій справі є постанова Луганського апеляційного суду від 19 серпня 2019 року і відомості про розгляд цієї справи Верховним Судом в реєстрі відсутні. Посилання в апеляційній скарзі на порушення судом норм цивільного права щодо відсутності підстав для стягнення із відповідачки відсотків по кредиту є голослівними, адже позивач вимог про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за нарахованими відсотками не заявляв, а суд розглядає спір відповідно до ст. 13 ЦПК України в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи та витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Вирішуючи спір, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню; повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку; правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення. Заочне рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 09 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 29 вересня 2020 року. Судді А.П. Корніюк І.В. П`єнта О.І. Талалай