LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Сумський апеляційний суд585/4470/19

від 29.09.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м.Суми Справа №585/4470/19 Номер провадження 22-ц/816/1566/20 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Хвостика С. Г. з участю секретаря судового засідання - Назарової О.М., позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Селянське (фермерське) господарство «Урожай», розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2020 року, постановлене у складі судді Шульги В.О., у приміщенні Роменського міськрайонного суду Сумської області, повний текст рішення виготовлено 22 червня 2020 року, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Селянського (фермерського) господарства «Урожай» про стягнення коштів за договором оренди земельної ділянки. Свої вимоги мотивує тим, що між ним та Селянським (фермерським) господарством «Урожай» 10 березня 2016 року укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,563 га. Відповідно до укладеного договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,563 га, з них 3,563 га ріллі, кадастровий номер: 5924183800:01:002:0075 (п. 2.1.), нормативно-грошова оцінка земельної ділянки (паю) становить: ріллі 138 080,90 грн (п. 2.2.).Відповідно до п. 4.1 Договору оренди земельної ділянки, орендна плата вноситься орендарем у розмірі за ріллю 12 427,28 грн. за один пай, що становить 9 % від грошової оцінки і сплачується за бажанням орендодавця у вигляді натуральної, відробіткової (надання послуг) та грошовій формах. Крім того, згідно п. 4.2 даного Договору зазначено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. У відповідності п. 4.3 Договору, орендна плата вноситься до 31 грудня кожного року. Згідно п. 4.6 Договору оренди земельної ділянки зазначено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожен день прострочення. Строк дії Договору оренди земельної ділянки - 7 років (п.3.1). Позивач повинен був отримати орендну плату згідно Договору оренди земельної ділянки від 10 березня 2016 року: за 2016 рік у розмірі 12 427,28 грн, у 2017 - 12 427,28 грн, у 2018 - 12 427,28 грн, у 2019 - 12 427,28 грн з урахуванням індексів інфляції, проте у 2016 році ним було отримано - 5 653,96 грн., у 2017 - 12 427,28 грн., у 2018 - 12 530,28 грн, у 2019 - 12 922,79 грн. При цьому, позивач наголошує на тому, що не індексувати орендну плату можна лише тоді, коли це прямо установлено договором оренди. Якщо в договорі записано, що орендна плата підлягає індексації або взагалі про індексацію не згадується, орендна плата індексується відповідно до норми закону. Позивач зазначає, що відповідач поклав на нього надмірний тягар, без дотримання засад справедливого балансу між інтересами позивача та відповідача втрутився у право позивача на вільне володіння орендною платою в якості майна, яке має економічну цінність. Посилаючись на вказані обставини, остаточно уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 10 березня 2016 року у розмірі 43407,54 грн, що складається з: 11145,72 грн - заборгованість з орендної плати, 32261,82 грн - пені за прострочення сплати орендної плати. Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність і необґрунтованість судового рішення, неправильне встановлення обставин, які мають значення для справи, просить скасувати рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2020 року, захистити його права та стягнути з відповідача заборгованість за договором оренди земельної ділянки від 10 березня 2016 року у розмірі 43407,54 грн, що складається з: 11145,72 грн - заборгованість з орендної плати, 32261,82 грн - пені за прострочення сплати орендної плати. В доводах апеляційної скарги зазначає, що відповідач не сплачував йому орендну плату в повному обсязі протягом 2016-2019 років. Зокрема, орендна плата нараховувалась та виплачувалась без застосування індексів інфляції всупереч положенням Закону України «Про оренду землі» та умовам договору оренди земельної ділянки. Крім того за 2016 років йому була виплачена орендна плата не в повному обсязі в розмірі 5653,96 грн, а не в розмірі 12427,28 грн, як передбачено договором оренди. Відзиву на апеляційну скаргу відповідачем не подано. Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника СФГ «Урожай» адвоката Глущенка В.В., який заперечує проти апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати без внесення відповідних змін до договору у письмовій формі, «індексація нормативної грошової оцінки землі» та «індекси інфляції (індекси споживчих цін)» не є тотожними економічними категоріями, величина другого показника враховується при обчисленні першого показника, тобто є його складовою частиною. Відповідачем належними і допустимими доказами підтверджено виплату позивачу орендної плати за 2016-2019 роки у відповідності до умов договору та вимог закону, у зв`язку з чим відсутні також підстави для сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також пені у розмірі 0,3%. Проте погодитись з такими висновками суду першої інстанції не можна, так як суд дійшов їх з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 належить на праві приватної власності земельна ділянка загальною площею 3,563 га, з них 3,563 га ріллі, кадастровий номер: 5924183800:01:002:0075, що підтверджується копією державного акту на право приватної власності на землю (а. с. 17). 10 березня 2016 року ОСОБА_1 з одного боку, та Селянське (фермерське) господарство «Урожай», в особі голови Шевченка М.І., з другого боку уклали договір оренди земельної ділянки (а. с. 11-14), відповідно якого в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,563 га, з них 3,563 га ріллі, кадастровий номер: 5924183800:01:002:0075, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки (паю) становить: ріллі 138 080,90 грн, орендна плата вноситься у розмірі за ріллю 12 427 грн 28 коп. за один пай, що становить 9% від грошової оцінки та сплачується до 31 грудня кожного року, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Згідно акта приймання-передачі земельної ділянки від 10 березня 2016 року ОСОБА_1 передав, а Селянське (фермерське) господарство «Урожай» прийняло земельну ділянку в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. 20 липня 2016 року здійснено державну реєстрацію речового права на земельну ділянку, а саме право оренди землі Селянським (фермерським) господарством «Урожай» (а. с. 23). Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, ОСОБА_1 нараховано СФГ «Урожай»: у 2016 році - 5 653,96 грн, у 2017 році - 12 427,28 грн, у 2018 році - 12 530,28 грн (а. с. 22). За 2019 рік СФГ «Урожай» нараховано ОСОБА_1 14 708,04 грн орендної плати (а. с. 204). Відповідач у відзиві на позов посилається на те, що орендна плата ним нараховувалась і виплачувалась у відповідності з діючим законодавством, а саме індекс інфляції враховувався при обчисленні індексації нормативної грошової оцінки землі, оскільки він є його складовою. Проте такі твердження відповідача, які помилково врахував суд першої інстанції, суперечать ст. 21 Закону України «Про оренду землі» та п. 4.2. Договору оренди земельної ділянки (а.с.11). Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оренду землі» відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним Кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним Кодексом України (далі - ЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі». Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі. За змістом статті 1 вказаного Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відповідно до ст. 13 Закону України «Про оренду землі» під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Нормами ст. 21 Закону України "Про оренду землі" визначено, що розмір орендної плати визначається у договорі, а її обчислення (для сплати) здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором. Відповідно до п. 4.2. договору оренди землі, укладеного сторонами, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахування індексів інфляції. За змістом ст. 21 Закону України « Про оренду землі» розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному законодавству на час укладення договору оренди. Верховний Суд у постанові від 16.03.2020 у справі № 922/1658/19 вказав, що індексація нормативної грошової оцінки не є тотожною індексації орендної плати з огляду на таке. Відповідно до положень п. 289.2 ст. 289 Податкового кодексу України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель, на який індексується нормативна грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення за станом на 1 січня поточного року. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель. Хоча природа як індексації нормативної грошової оцінки, так і індексації орендної плати базується на індексі споживчих цін, обрахованих Державною службою статистики України, проте механізми їх застосування є різними як за правовим змістом так і за суб`єктами застосування. Зокрема, індексація нормативної грошової оцінки здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, із застосуванням певної методики (ст. 289 Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди (абз. 3 ст. 21 Законом України "Про оренду землі"). Отже, за загальним правилом індексувати необхідно лише орендну плату, якщо інше не передбачено у договорі оренди. Індексація нормативної грошової оцінки має використовуватися, як правило, для визначення розміру земельного податку за відсутності договору оренди земельної ділянки. Таким чином, відповідно як до положень ст. 21 Закону України «Про оренду землі», так і до п. 4.2. договору оренди землі, орендна плата підлягала нарахуванню та виплаті позивачуз урахуванням індексів інфляції. В той же час не можна погодитись з твердженнями позивача про те, що у 2016 році відповідач повинен був сплатити йому річну орендну плату в розмірі 12 427,28 грн. Договір оренди земельної ділянки підписано 10.03.2016 року, а державну реєстрацію права оренди земельної ділянки здійснено 20.07.2016 року. Ураховуючи, що протягом 2016 року відповідач мав право використовувати земельну ділянку не повний календарний рік, сума орендної плати, яка мала бути виплачена відповідачем позивачу до 31 грудня 2016 року має визначатись пропорційно до календарних днів 2016 року після виникнення права оренди земельної ділянки у СФГ «Урожай», тобто з моменту державної реєстрації такого права, а отже з 20.07.2016 року. Тобто відповідач мав сплатити за оренду землі, починаючи з 20.07.2016 року по 31.12.2016 року - за 165 днів. Відповідно до довідки СФГ «Урожай» позивачу за 165 днів нарахована орендна плата в розмірі 5 602,46 грн. та після утримання податків і обов`язкових платежів виплачена в сумі 4 509,98 грн. (а. с. 74) Відповідно до ст. 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року № 1282-ХІІ (далі Закон) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Відповідно до ст. 4 Закону Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, у якому вказано, що індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Також, відповідно до абз. 3 п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Відповідно до довідки та розрахунку СФГ «Урожай» на користь позивача підлягає виплаті за вказаний вище період 2016 року 545,7 грн інфляційних збитків; за 2017 рік - 1360,54 грн; за 2018 рік - 999,4 грн; за 2019 рік - 769,60 грн., всього 3675,24 грн. (а. с. 202-204) Колегія суддів погоджується з розрахунком інфляційних збитків, наданих відповідачем, оскільки він відповідає Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення. Відповідно до п. 4.6 Договору оренди земельної ділянки у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожний день прострочення. У зв`язку з наявністю заборгованості з орендної плати на користь позивача підлягає стягненню також пеня, передбачена п. 4.6 Договору, відповідно до наступного розрахунку: 545,7 грн (інфляційний збиток за 2016 рік) х 0,3% пені х 1095 днів (за період 2017, 2018, 2019) = 1792,62 грн; 1360,54 грн (інфляційний збиток за 2017 рік) х 0,3% пені х 730 днів (за період 2018, 2019) = 2979,58 грн; 999,4 грн (інфляційний збиток за 2018 рік) х 0,3% пені х 365 днів (за період 2019) = 1094,34 грн. Загальна сума пені становить 1792,62+ 2979,58+1094,34=5866,54 грн. Отже, рішення суду першої інстанції на підставі п. 1, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 . Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. У листопаді 2019 року при подачі позовної заяви позивач сплатив судовий збір у сумі 768,40 грн (а. с. 31), а при подачі заяви про збільшення позовних вимог позивач надав Довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією, де вказано про наявність у нього другої групи інвалідності (а. с. 120), у зв`язку з чим він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до абз. 3 п. 5 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, якщо його також не звільнено від сплати цих витрат. Враховуючи зазначене вище, з відповідача на користь позивача підлягає стягнення пропорційно задоволеним позовним вимогам судові витрати по сплаті судового збору в сумі 148 грн 27 коп. Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» на підставі ч. 6 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню на користь держави пропорційно до задоволеної частини апеляційної скарги судовий збір в сумі 253,36 грн. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 2; 376 ч. 1 п. 1, п. 4; 381-382 ЦПК України, суд - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 червня 2020 рокускасувати та ухвалити нове рішення. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Урожай» на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором оренди земельної ділянки за 2016-2019 роки, яка складається з інфляційних збитків в розмірі 3675,24 гривень та пеню в розмірі 5866,54 гривень. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Урожай» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за подачу позовної заяви до суду першої інстанції у розмірі 168,91 гривень. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства «Урожай» в дохід держави судовий збір у розмірі 253,36 гривень за розгляд справи в суді апеляційної інстанції. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повне судове рішення складено 30 вересня 2020 року. Головуючий Т.А. Левченко Судді: В.І. Криворотенко С.Г.Хвостик

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»