Постанова Миколаївський апеляційний суд № 468/1062/20-ц

30.09.20 22-ц/812/1393/20 Провадження № 22-ц/812/1393/20 Доповідач апеляційної інстанції -Тищук Н.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м. Миколаїв справа № 468/1062/20-ц Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого Тищук Н.О., суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О., із секретарем Лівшенком О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області, постановлену 27 липня 2020 року суддею Янчуком С.В. в приміщенні цього ж суду (дата складання повного тексту ухвали не зазначена), у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Сіті Фінанс» (треті особи - приватний нотаріус Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчик Володимир Вікторович, приватний виконавець виконавчого округу м. Київ Клітченко Оксана Анатоліївна) про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню В С Т А Н О В И В: У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Також ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій зазначав, що 6 листопада 2019 року приватним нотаріусом Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчиком В.В. вчинено виконавчий напис № 5322, яким з нього на користь ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» стягнуто 19 086, 52 грн. кредитної заборгованості, 1 908, 65 грн. винагороди виконавцю та 400 грн. витрат на проведення виконавчих дій. За вказаним виконавчим написом приватним виконавцем виконавчого округу м. Київ Клітченко О.А. відкрито виконавче провадження № 60742646. Пославшись на відсутність у нього будь-яких боргових зобов`язань перед ТОВ «ФК «Сіті Фінанс», безпідставне вчинення виконавчої дії, неправомірне звернення стягнення на його заробітну плату, яка є єдиним джерелом доходу його сім`ї, та на позицію Верховного суду щодо охорони заробітної плати від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника та його сім`ї, просив забезпечити позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню шляхом зупинення виконавчого провадження. До участі у справі як третіх осіб залучено приватного нотаріуса Броварського районного нотаріального округу Київської області Колейчика В.В. та приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Клітченко О.А. Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 27 липня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено. Ухвала мотивована тим, що зупинення провадження є виключною компетенцією виконавця, за умов, передбачених статтею 38 ЗУ «Про виконавче провадження». В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просив ухвалу скасувати та задовольнити його заяву. Апелянт посилався на ті ж обставини, якими обґрунтовував заяву. Участі у судовому засіданні сторони не приймали, про час та місце слухання справи повідомлені належним чином. Правом відзиву на апеляційну скаргу ні відповідач ні треті особи не скористались. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Сіті Фінанс» існує спір щодо законності видачі приватним нотаріусом виконавчого напису про стягнення грошових коштів. У заяві про забезпечення позову ОСОБА_1 просить про зупинення виконавчого провадження до розгляду його позову та набрання рішенням законної сили. Відповідно до частини 2 статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Відповідно до частини 3 статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Згідно зі статтею 151 ЦПК України особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини її звернення. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Крім того, підпунктами 1-4 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України роз`яснено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову з урахуванням адекватності вимог заявника, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, ймовірності утруднення виконання рішення суду в разі невжиття таких заходів. Виходячи з точного формулювання пункту 6 частини 1 статті 150 ЦПК України позов може бути забезпечено шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку. Водночас, підстави зупинення виконавчого провадження передбачені статтею 34 ЗУ «Про виконавче провадження» (далі - Закон). Зокрема пунктом 2 частини 1 цієї статті Закону передбачено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа. За приписами статті 38 Закону виконавче провадження зупиняється виконавцем у разі поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду (крім виконавчих документів, що підлягають негайному виконанню). Про зупинення виконавчого провадження виконавець виносить постанову не пізніше наступного робочого дня з дня отримання судового рішення. Пунктом 15 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 7 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз`яснено, що при розгляді скарги на рішення дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не вправі вжити заходів забезпечення скарги (аналогічно забезпеченню позову) шляхом зупинення виконавчого провадження, зупинення дії оскаржуваного рішення тощо, оскільки зазначене не є повноваженнями суду, а є виключним повноваженням державного виконавця, яке може бути оскаржено до суду. Разом із тим, до завершення розгляду скарги при наявності для цього підстав суд може зупинити стягнення на підставі виконавчого листа. Отже, зазначивши, що зупинення виконавчого провадження є виключною компетенцією державного чи приватного виконавця, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у забезпеченні позову, тому колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги. Оскільки апеляційна скарга не містить доводів, які б спростовували вис новки суду чи доводили б порушення ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування судового рішення. Керуючись статями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Баштанського районного суду Миколаївської області від 27 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: І.В.Лівінський Н.О.Шаманська --------------------------------- Повну постанову складено 30 вересня 2020 року