Постанова 4807 № 336/3150/20

Дата документу 29.09.2020 Справа № 336/3150/20 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 336/3150/20 Провадження №22-ц/807/2842/20 Головуючий в 1-й інстанції - Дацюк О.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С. В., суддів:Крилової О.В., Полякова О.З. секретарВолчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2020 року, постановлену у м. Запоріжжі у справі за скаргою боржника ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Алєксандрової Світлани Миколаївни, стягував: ОСОБА_2 , про визнання дій протиправними, скасування розрахунку заборгованості, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: 24.06.2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Алєксандрової С.М. щодо складання розрахунків заборгованості зі сплати аліментів за судовим наказом, виданим Шевченківським районним судом м. Запоріжжя 17.01.2019 року; скасування розрахунків заборгованості по аліментам від 21.02.2020 року та від 10.06.2020 року, складених державним виконавцем Алєксандровою С.М.; зобов`язання державного виконавця Алєксандрову С.М. здійснити перерахунок заборгованості зі сплати аліментів ОСОБА_1 з урахуванням усіх наданих ним квитанцій, а також з урахуванням доходу ОСОБА_1 у відповідності до наданого ним договору. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2020 року, скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Запоріжжя Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Александрової Світлани Миколаївни про визнання дій протиправними, скасування розрахунку заборгованості, зобов`язання вчинити дії залишено без задоволення. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та прийняти рішення про задоволення вимог скарги. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що державний виконавець у спірних правовідносинах допустив неправомірне складання довідки розрахунку заборгованості по аліментам без врахування наданого скаржником цивільно-правового договору і врахував при обчисленні заборгованості по аліментам середні показники заробітної плати по регіону, а не фактично отриманий скаржником дохід. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. За вимогами п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що судовим наказом, виданим Шевченківським районним судом м. Запоріжжя від 17.01.2019 року, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліменти в розмірі ј частки заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.12.2018 року до досягнення дитиною повноліття. Постановою державного виконавця від 12.03.2019 року було відкрито виконавче провадження з виконання судового наказу. Згідно із наданою ОСОБА_1 довідки від 16.08.2019 року боржник з 01.12.2018 року займає посаду директора ТОВ «Софіябіофарм», але перебуває у відпустці без збереження заробітної плати. Згідно зі оспорюваним розрахунком заборгованості від 21.02.2020 року розмір аліментів визначався до березня 2020 року, виходячи з середньої заробітної плати працівника для Запорізької області. Залишаючи без задоволення скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що дії державного виконавця в частині визначення розміру аліментів, виходячи з середнього заробітку працівника по Запорізькій області, за період з грудня 2018 року по лютий 2020 року включно є правомірними. З вказаними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційного суду. Положенням статті 447 ЦПК України передбачено право сторін виконавчого провадження звернутись до суду із скаргою на рішення, дію або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, якщо вони вважають, що таким рішенням, дією або бездіяльністю порушено їх права чи свободи. Частиною четвертою статті 195 СК України визначено, що розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, а у разі спору - судом. Відповідно до частини восьмої статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Системний аналіз вказаних норм права дає підстави дійти висновку про те, що законодавець визначив обов`язок державного виконавця обчислювати розмір заборгованості за аліментами і водночас імперативно закріпив, що у разі незгоди заінтересованої особи з визначеним (обчисленим) державним виконавцем розміром заборгованості за аліментами, спір вирішується судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом. Згідно з роз`ясненнями пункту 26 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах" від 07 лютого 2014 року № 6, спір щодо розміру заборгованості зі сплати аліментів вирішується судом за заявою заінтересованої особи. Залежно від предмета та суті вимог така заява може розглядатися у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України, або у позовному провадженні. Відповідно до ст. 195 СК України заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Як вірно встановив суд першої інстанції, наданий боржником договір від 01.12.2018 року, укладений між ОСОБА_1 та ТОВ «Юстар голд», підтверджує лише домовленість між сторонами про надання скаржником послуг чи виконання робіт, вид та кількість яких договором не визначені, при цьому доказів факту надання таких послуг або виконання робіт, не державному виконавцю не суду не надано. У відповідності до п. 4.1, 4.2 договору вартість послуг (робіт) складає всього 4000 гривень. Оплата здійснюється після підписання акта прийому наданих послуг (виконаної роботи). Актів прийому наданих послуг суду не надано. Фактично немає жодних доказів того, що за вказаним договором ОСОБА_1 виконувалась робота або надавались послуги, а ТОВ «Юстар Голд» сплачувалась вартість цих послуг або роботи. Таким чином, дії державного виконавця в частині визначення розміру аліментів, виходячи з середнього заробітку працівника по Запорізькій області, за період з грудня 2018 року по лютий 2020 року включно є правомірними. Постановляючи ухвалу у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню та дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення вимог скарги. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. З урахування наведеного колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням вимог закону і підстав для її скасування не вбачається. Керуючись ст.ст. 367, 374, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 22 липня 2020 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 30 вересня 2020 року. Судді: С. В. Кухар О. В. Крилова О. З. Поляков