Постанова 4804 № 265/4172/19

22-ц/804/2921/20 265/4172/19 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 вересня 2020 року місто Маріуполь справа № 265/4172/19 провадження № 22-ц/804/2921/20 Донецький апеляційний суд у складі: судді-доповідача Пономарьової О.М., суддів Биліни Т.І., Попової С.А., сторони: позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Мельник І.Г. від 29 липня 2020 року, дата складання повного тексту рішення 06 серпня 2020 року, в с т а н о в и в: Описова частина Короткий зміст позовних вимог 01 липня 2019 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов мотивовано тим, що з метою отримання банківських послуг 15 лютого 2012 року ОСОБА_1 підписав заяву № б/н, згідно з якою отримав кредит у розмірі 16 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, підтвердивши свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Банк свої зобов`язання за договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, проте відповідач порушив зобов`язання і станом на 30 квітня 2019 року має заборгованість 417 476 грн 81 коп., яка складається з: 14 928 грн 34 коп. заборгованість за кредитом, 400 348 грн 47 коп. заборгованість по процентах за користування кредитом, 2 200 грн. заборгованість за пенею та комісією. Позивач просив стягнути заборгованість у сумі 121 055 грн 86 коп., яка складається з: 14 928 грн 34 коп. заборгованість за кредитом, 106 127 грн 52 коп. заборгованість по процентах за користування кредитом з 15 лютого 2012 року по 30 жовтня 2017 року, та понесені судові витрати по сплаті судового збору. Короткий зміст рішення суду першої інсанції Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 липня 2020 року позов АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 15 лютого 2012 року в розмірі 5 023 грн 09 коп. та судовий збір у розмірі 79 грн 52 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення місцевого суду мотивоване тим, що анкета-заява, яка підписана відповідачем, не містить ознак узгодження в письмовій формі умов щодо розміру процентів за користування кредитом, пені, штрафів, виду кредитної картки, тому стягненню підлягає тіло кредиту з урахуванням внесених відповідачем платежів. Короткий зміст вимог апеляційної скарги 12 серпня 2020 року АТ КБ «ПриватБанк» засобами поштового зв`язку подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржуване судове рішення в частині зменшення заборгованості за тілом кредиту та відмови у стягненні заборгованості за відсотками та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити вимоги банку в цій частині в повному обсязі. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що кредитний договір відповідачем у встановленому законом порядку не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладання чи не укладання кредитного договору, тож вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами договору. Під час підписання анкети-заяви відповідач ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку щодо умов кредитування. Таким чином, відповідач приєднався до запропонованої банком пропозиції. Отже, відсутність підпису відповідача на відповідних Тарифах, Умовах та правилах не свідчить про неукладенність договору, оскільки суть договору приєднання і полягає в тому, що його умови визначаються однією стороною одноособово та викладаються у певних формулярах або інших стандартах, а інша сторона може лише приєднатися до таких умов, висловивши певну згоду на них. Відзив на апеляційну скаргу іншими учасниками справи не подано Фактичні обставини справи, встановлені судом 15 лютого 2012 року між Публічним акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 16 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 7). У заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування та кредитування, розташованими у рекламному буклеті, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення і погоджується з його умовами, екземпляр договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту www.privatbank.ua. До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» (а.с.8) та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/, які позивачем не підписані (а.с. 9-32). В підписаній позивачем анкеті-заяві від 15 лютого 2012 року відсутні посилання на умови кредитування, встановлену відсоткову ставку. Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість ОСОБА_2 за вказаним кредитним договором станом на 30 квітня 2019 року складає 417 476 грн 81 коп., з яких: 14 928 грн 34 коп. заборгованість за кредитом, 400 348 грн 47 коп. заборгованість по процентах за користування кредитом, 2 200 грн. заборгованість за пенею та комісією. Рух справи в апеляційній інстанції Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 серпня 2020 року визначений склад суду: Пономарьова О.М. (суддя-доповідач), Попова С.А., Биліна Т.І. Ухвалою апеляційного суду від 21 серпня 2020 року відкрито апеляційне провадження у цій справі. Ухвалою апеляційного суду від 11 вересня 2020 року справа призначена до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Враховуючи положення ч. 13 ст. 7, ч. 4 ст. 274, ч. 1 ст. 368 ЦПК України, розгляд даної справи в силу частин 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Відповідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника від 15 лютого 2012 року процентна ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 15 лютого 2012 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг, розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», «Універсальна Contract», «Універсальна Gold» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Умови та правила надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання) (пункт 9.12.), та інші умови. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Аналогічна позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року (№ 61-787св18). Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанії дійшов правильного висновку, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (15 лютого 2012 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (01 липня 2019 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову про стягнення з ОСОБА_1 відсотків за кристування кредитом у сумі 106 127 грн 52 коп. у зв`язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 15 лютого 2012 року, вказавши, що Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПРИВАТБАНКУ ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору. Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не заявляв. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. У даному випадку договірні правовідносини виникли між банком та фізичною особою - споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року «Про захист прав споживачів». Згідно з пунктом 22 частини першої статті 1 «Про захист прав споживачів» споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника. За правилом сontra proferentem - слова договору мають тлумачитись проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову у договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови. Це правило застосовується не лише у тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які не були індивідуально узгоджені, але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, але були включені до договору під переважним впливом однієї зі сторін. Правило тлумачення умов договору contra proferentem передбачає, що його застосування вимагає від суду з`ясування авторства спірної договірної умови. Якщо не доведено інше, стороною, яка розробила і (або) запропонувала спірну умову договору, є: у договорі, укладеному між особою, що здійснює підприємницьку діяльність, і фізичною особою (у тому числі споживачем), - сторона, що здійснює підприємницьку діяльність. При неясності волі сторін суд має вибрати варіант, що відповідає інтересам споживача. Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року). З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, апеляційний суд звертає увагу на те, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Саме така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17. Судом першої інстанції вірно встановлено, що з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, вбачається, що відповідач має загальну заборгованість, яка утворилася за кредитним договором від 15 лютого 2012 у сумі 121 055 грн 86 коп., з яких: 14 928 грн 34 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 106 127 грн 52 коп.. - проценти за користування кредитними коштами. З розрахунку заборгованості, вбачається, що первинна прострочена заборгованість за платежами за кредитом ОСОБА_1 виникла 31 липня 2014 року, до виникнення простроченої заборгованості станом на 09 липня 2014 року заборгованість складала 15 166 грн 44 коп. 05 серпня 2014 року та 20 серпня 2014 року ОСОБА_3 сплачено 1 000 грн в рахунок погашення заборгованості. Станом на 21 серпня 2014 року залишок боргу за кредитом становив 14 166 грн 44 коп. Відповідно до виписки банку 03 вересня 2014 року ОСОБА_3 отримав кошти у загальній сумі 700 грн, а тому тіло кредиту збільшилось до суми 14 866 грн 44 коп. Згідно з випискою банку після 03 вересня 2014 року відповідач ОСОБА_1 кошти з рахунку не отримує, безготівкові розрахунки за рахунок кредитних коштів не здійснює, окрім того в період з 24 жовтня 2014 року по 28 липня 2017 року в рахунок погашення отриманих кредитних коштів ОСОБА_3 сплатив кошти на загальну суму 9 843 грн 35 коп. Таким чином, з урахуванням сплачених відповідачем ОСОБА_3 грошових коштів у сумі 9 843 грн 35 коп. та суми отриманих кредитних коштів 14 866 грн 44 коп., судом першої інстанції вірно встановлений залишок несплачених коштів у сумі 5 023 грн 09 коп. Враховуючи викладене, суд першої інстанції розглянув позовні вимоги саме в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих позивачем. Частина 2 ст. 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом третім вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За вказаних обставин доводи позивача про незаконність судового рпішення є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для задоволення позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом, позивачем не надано. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом, і не дають підстав для висновку про порушення чи неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права. Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено. За вказаних обставин, апеляційний суд доходить висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги - без задоволення, оскільки суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розподіл судових витрат Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а в разі відмови в позові покладається на позивача. Відповідно до підпунктів «б» та «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Оскільки оскаржене судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга - без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 29 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складений 29 вересня 2020 року. Головуючий О.М. Пономарьова Судді Т.І. Биліна С.А. Попова