Постанова Донецький апеляційний суд № 234/537/20

Єдиний унікальний номер 234/537/20 Номер провадження 22-ц/804/3017/20 Єдиний унікальний номер 234/537/20 Номер провадження 22-ц/804/3017/20 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року Донецький апеляційний суд у складі: Головуючого - судді Халаджи О. В. суддів: Никифоряка Л.П., Мальованого Ю.М., секретар Ротар Я.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 03 червня 2020 року про відмову у відновленні втраченого судового провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу (суддя першої інстанції Заборський В.О.), В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Краматорського міського суду Донецької області із заявою про часткове відновлення втраченого провадження по цивільній справі №2-1132, 1985 року за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу в частині рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 24.10.1985 року. Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 03 червня 2020 року в задоволені заяви ОСОБА_1 про відновлення втраченого судового провадження № 2-1132 1985 року, за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу відмовлено. Із вказаною ухвалою суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що судове рішення є необґрунтованим, ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд першої інстанції не надав належної оцінки наданим доказам у справі. В обґрунтування доводів скарги зазначає, що не має можливості надати копію судового рішення про розірвання шлюбу, у зв`язку з тим, що Гірницький районний суд міста Макіївки Донецької області знаходиться на тимчасово окупованій території, де органи влади України не здійснюють свої повноваження. Приморським районним у м. Маріуполі відділом ДРАЦС було відмовлено у видачі витягу про розірвання шлюбу, у зв`язку з чим позбавлений можливості укласти новий шлюб. Наголошує на тому, що відповідь Приморського районного у м. Маріуполі відділу ДРАЦС від 12.12.2019 року є належним документом для відновлення втраченого провадження. ОСОБА_1 , просив ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 03 червня 2020 року скасувати, та ухвалити постанову про відновлення втраченого провадження по цивільній справі № 2-1132, 1985 року за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу в частині рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 24 жовтня 1985 року, в резолютивній частині. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 , у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Відмовляючи в задоволені заяви суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у відновленні втраченого судового провадження через відсутність документів, які були подані заявником при розгляді справи. Проте, колегія суддів з такими висновками суду погодитися не може, зважаючи на наступне. Ратифікація Україною Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції) покладає на нашу державу обов`язок неухильного додержання зобов`язань за цим міжнародно-правовим документом, що вимагає від нашої держави необхідності організувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити реальне гарантування передбаченого Конвенцією права на судовий захист, створити рівні умови доступу до правосуддя. Необхідність визнання обов`язковості практики Європейського суду з прав людини законодавчо ґрунтується на нормах п.1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» від 17.07.1997 року, згідно якого Україна повністю визнає на своїй території дію статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Європейського суду з прав людини в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції, а також ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, у якій зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Суду розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Розглядувана категорія разом із такими елементами як остаточність судового рішення та своєчасність виконання остаточних рішень є невід`ємними складовими права на суд, яке, у свою чергу, посідає одне з основних місць у системі фундаментальних цінностей будь-якого демократичного суспільства. Однією з гарантій забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві є існування на законодавчому рівні інституту цивільного процесуального права - відновлення втраченого судового провадження. Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.06.2018 року у справі № 754/1480/17-ц (провадження № 61-16832св18), висновки якого, відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України щодо застосування відповідних норм права, суд враховує, що метою відновлення втраченого судового провадження може бути одержання завіреної копії судового рішення, виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні, апеляційне чи касаційне оскарження судового рішення, скасування заходів забезпечення позову, вирішення питань, пов`язаних із зверненням судового рішення до виконання, тощо. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись до суду з заявою про відновлення втраченого судового провадження, зазначав, що в нього виникла необхідність оформити розірвання шлюбу для реєстрації нового. Належним чином засвідчену копію рішення Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 24 жовтня 1985 року отримати він не може у зв`язку із знаходження суду на тимчасово окупованій території. До заяви ОСОБА_1 , додав відповідь ГТУЮ у Донецькій області Приморський районний у місті Маріуполі відділ ДРАЦС від 12.12.2019 року з якої вбачається, що згідно даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян наявний актовий запис про розірвання шлюбу № 614 від 14.12.1985 року, складений Гірницьким районним у місті Макіївці відділом ДРАЦС ГТУЮ у Донецькій області, на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Було рекомендовано звернутися до суду для відновлення втраченого провадження (а.с. 5 ) Також до матеріалів справи ОСОБА_1 , додав копію рішення Гірницького районного суду міста Макієєвки Донецької області від 24 жовтня 1985 року та копію свідоцтва про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які засвідчені печаткою так званої «ДНР» (а.с.6-8). Згідно ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб і інтересів держави. Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод». В силу ст. 13 розділу І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод», кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі. Ключовими принципами цієї статті є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд. Так, у справі Delcourt v. Belgium, Європейський суд з прав людини зазначив, що «у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення». У справі Bellet у. France Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії. які становлять втручання у її права». Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. Відповідно до ст. 488 ЦПК України відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом. Згідно із ч. 1 ст. 489 ЦПК України передбачено, що втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду. Частиною третьою статті 491 передбачено, що до заяви про відновлення втраченого судового провадження додаються документи або їх копії, навіть якщо вони не посвідчені в установленому порядку, що збереглися в заявника або у справі, копії заяви відповідно до кількості учасників справи, а у разі необхідності - клопотання про поновлення строку на подання заяви про відновлення втраченого судового провадження. Відповідно до ст. 493 ЦПК України, при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги: 1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо); 2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів; 3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи; 4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи; 5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень; 6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі; 7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел. Згідно з ст. 494 ЦПК України на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд ухвалює рішення про відновлення втраченого провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. У рішенні суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих суду і досліджених у судовому засіданні з участю всіх учасників цивільного процесу з утраченого провадження, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з утраченого провадження. У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз`яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів. Суд враховує, що під час розгляду цієї категорії справ суд не збирає та не досліджує нові докази, не робить висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред`явленого позову за втраченим судовим провадженням, тобто не здійснює судовий розгляд в його класичному розумінні, а лише виконує функцію щодо технічного відтворення раніше існуючих матеріалів провадження. Відновлення втраченого судового провадження провадиться за загальними правилами ЦПК України, встановленими для розгляду справ позовного провадження з урахуванням особливостей справ про відновлення втраченого судового провадження, передбачених статтями 493 і 494 ЦПК України. Відновлення втраченого провадження замінює втрачені оригінали процесуальних документів, які містились у втраченій цивільній справі. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції не дотримався захисту прав та інтересів заявника, не з`ясував обставини справи, не дослідив надані докази, та дійшов помилкового висновку щодо відмови у відновленні втраченого судового провадження в частині відновлення рішення Гірницького районного суду міста Макіївки Донецької області від 24 жовтня 1985 року по справі № 2-1132 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Також слід зазначити, що для реалізації прав заявника для оформлення розірвання шлюбу достатньо відновити резолютивну часту рішення про розірвання шлюбу. За таких обставин, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, а висновок суду щодо відмови у відновленні втраченого судового провадження у справі № 2-1132є необґрунтованим та не відповідає нормам діючого законодавства, тому відповідно до статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 03 червня 2020 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Судді: О.В. Халаджи Л.П. Никифоряк Ю.М. Мальований