Постанова 4818 № 619/2869/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 вересня 2020 року м. Харків справа №619/2869/19 провадження №22-ц/818/4486/20 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря Сізонової О.О. учасники справи: позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відповідач: ОСОБА_3 третя особа: ОСОБА_4 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справуза позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про усунення від спадкування за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09 липня 2020 року у складі судді Калиновської Л.В.,- в с т а н о в и в : 25 липня 2019 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернулися у суд з позовом до ОСОБА_3 , в якому просили усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за заповітом, посвідченим секретарем виконавчого комітету Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Немилостивою Л.Б., після смерті матері ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 09 липня 2020 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Зазначають, що суд першої інстанції не надав повну і всебічну оцінку доказам у справі, та прийшов до помилкового висновку про недоведеність позову, оскільки факт перебування спадкодавця ОСОБА_5 у безпорадному стані визнається відповідачем, підтверджений медичними висновками, а також свідченнями свідків. сімейного лікаря, які були допитані судом. Потреба спадкодавця ОСОБА_5 саме в допомозі відповідача ОСОБА_3 доведена саме тим, що з 2010 року саме він проживав разом з померлою у будинку і саме він мав би надавати її допомогу, зважаючи на її безпорадний стан. Також в матеріалах справи містяться докази того, що ОСОБА_3 зловживав алкогольними напоями, не здійснював догляд за хворою матір`ю, відмовлявся він її госпіталізації до лікувального закладу, у будинку була антисанітарна обстановка. Вважають, що обраний ними спосіб захисту порушеного права відповідає положення цивільного законодавства та судовій практиці Верховного суду, наполягає на тому, що судом до спірних правовідносин повинно бути застосовано норми ч. 2 ст. 1224 ЦК України. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачами не доведено факту ухилення відповідача від надання допомоги ОСОБА_5 ,,а також враховуючи те, що відповідач є спадкоємцем за заповітом, суд вважав, що позивачами не вірно обраний спосіб захисту. Такі висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону. Судом встановлено, що ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 80 років, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 виданим Виконавчим комітетом Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області ( а.с. 11). Згідно довідки амбулаторії загальної практики сімейної медицини с. Черкасська Лозова від ІНФОРМАЦІЯ_2 причиною смерті ОСОБА_5 стала хронічна серцево-судинна недостатність ІІІ ст. ( а.с. 15). ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 28 вересня 1994 року, виданого Дергачівською державною нотаріальною конторою Черкасько-Лозівською сільською Радою народних депутатів Дергачівського району Харківської області, р.№ 2-3206 належить житловий будинок з надвірними будівлями, розташований в АДРЕСА_1 ( а.с. 10). Після смерті ОСОБА_5 заведено спадкову справу № 63895730 ( а.с. 13) . За заповітом, посвідченим секретарем виконавчого комітету Черкасько-Лозівської сільської ради Немилостивою Л.Б. від 11.08.2017 за р. №316, ОСОБА_5 усе належне їй майно заповіла своєму сину, ОСОБА_3 ( а.с. 14). З матеріалів справи убачається та не оспорюється учасниками справи, що померла ОСОБА_5 є бабою позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ( а.с. 16-19). ОСОБА_6 , який є батьком ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що посвідчується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданим Харківським міським відділом РАГСу ( а.с. 20). На а.с. 21-27 містяться довідки Дергачівського ВП ГУ НП в Харківській області щодо звернення громадян ОСОБА_7 від 18.02.2019 ( вона мешкає у м. Харків), ОСОБА_2 від 27.02.2019 ( мешкає АР Крим м. Феодосія), ОСОБА_8 ( м. Харків) від 18.02.2019, від 18.01.2019 щодо поведінки ОСОБА_3 , який систематично ображає матір ОСОБА_9 , та неналежним чином доглядає за бабусею. Згідно акту від 28 лютого 2019 року, складеного депутатом Малоданилівської об`єднаної громади ОСОБА_10 в присутності депутатів Малоданилівської об`єднаної громади ОСОБА_11 та ОСОБА_12 проведено обстеження домоволодіння гр. ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , та виявлено, що ОСОБА_5 дуже хворіє, на даний час не ходить, син привів домоволодіння у антисанітарний стан, постійно вживає алкоголь ( а.с. 28). З виписки амбулаторної карти померлої ОСОБА_5 , яка надана на запит адвоката Бієнко С.М., убачається, що ОСОБА_5 перебувала під наглядом в АЗПСМ с Черкаська Лозова з діагнозом : ІХС: атеросклеротичний аортокардіосклероз, Гіпертотічна хвороба 2 ст., ІІ ст, ризик високий. ГПМК *( клінічно) з правостороннім геміпарезом. ДЕП 2- 3 ст., з лікворно-гіпертензивним та вестибуло-атактичним синдромами. Вертебральний остеохондроз. Було відкрито стаціонар на дому з 01.12.2018 по 13.12.2018. Хвора отримала відповідне лікування. За хворою цілодобово доглядала доглядальниця. Після отриманого лікування стан хворої покращився. 15.01.2019 стан хворої погіршився. Хвора у свідомості, однак контактувала неохоче. Незважаючи на проведене лікування при наростаючих явищах серцево-судинної недостатності хвора померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . При огляді трупа слідів насильницької смерті не виявлено. ( а.с. 61). Згідно довідки Харківського державного авіаційного виробничого підприємства від 22.08.2019 року ОСОБА_3 дійсно працює на підприємстві з 10.06.2010 по теперішній час (а.с. 66). З матеріалів спадкової справи № 31/2019 , яка була заведена після смерті ОСОБА_5 , убачається, що з заявами про прийняття спадщини за законом звернулися онуки померлої ОСОБА_2 та ОСОБА_8 , син померлої - ОСОБА_3 подав заяву про прийняття спадщини за заповітом, онук померлої ОСОБА_4 подав заяву про прийняття спадщини за законом. ( а.с. 83-11). Як на підставу позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_8 посилалися на те, що відповідач ОСОБА_2 , як син померлої ОСОБА_5 , є спадкоємцем після її смерті. Проте, на думку позивачів, ОСОБА_2 підлягає усунення від права на спадкування, оскільки він ухилявся від надання допомоги ОСОБА_5 , вважають, що відповідач неналежним чином надавав допомогу хворій матері. Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Виходячи зі змісту зазначеної норми, суд при вирішенні справи повинен встановити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи. При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Для постановлення рішення про усунення від спадкування у справі позивачем повинні бути надані належні та допустимі докази, які б свідчили про те, що спадкодавець потребував допомоги саме відповідача, останній мав можливість її надати, проте ухилявся від обов`язку щодо її надання. Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який її потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю. Тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій. Крім цього, підлягає з`ясуванню судом питання, чи потребував спадкодавець допомоги від спадкоємця за умови отримання її від інших осіб, чи мав спадкоємець матеріальну та фізичну змогу надавати таку допомогу. Таким чином, ухилення від надання допомоги спадкодавцеві характеризується умисною формою вини. Отже, для задоволення позовних вимог у справах про усунення від спадкування відповідно до ч.5 ст.1224 ЦК України має значення сукупність таких обставин: 1) перебування спадкодавця в безпорадному стані; 2) потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи; 3) ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання. Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_5 перебувала під наглядом в АЗПСМ с .Черкаська Лозова з діагнозом : ІХС: атеросклеротичний аортокардіосклероз, Гіпертотічна хвороба 2 ст., ІІ ст, ризик високий. ГПМК *( клінічно) з правостороннім геміпарезом. ДЕП 2- 3 ст., з лікворно-гіпертензивним та вестибуло-атактичним синдромами. Вертебральний остеохондроз. Було відкрито стаціонар на дому з 01.12.2018 по 13.12.

18. Хвора отримала відповідне лікування. За хворою цілодобово доглядала доглядальниця. Після отриманого лікування стан хворої покращився. 15.01.2019 стан хворої погіршився. Хвора у свідомості, однак контактувала неохоче. Незважаючи на проведене лікування при наростаючих явищах серцевосудинної недостатності хвора померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . При огляді трупа слідів насильницької смерті не виявлено ( а.с. 61). Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ухилявся від надання допомоги ОСОБА_5 , спростовуються фактичними обставинами справи, Статтями 12, 80 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. З довідки про результати розгляду звернення (повідомленням,заяви) громадянина ОСОБА_8 від 18.01.2019 року убачається, що опитаний, за зверненням ОСОБА_8 , органами поліції ОСОБА_3 пояснив, що мати доглядає самостійно, по мірі власних можливостей, оскільки наймати доглядальницю не має змоги (а.с.26-27). Факт неналежного санітарного стану будинку, в якому проживала спадкодавець разом із відповідачем, не є доказом ухилення відповідача від надання допомоги. Як пояснили в судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивачі, відповідач мешкав у будинку один із старою матір`ю, дружини не має. Та обставина, що відповідач зловживає спиртними напоями , не є підставою для усунення його від спадкування. Матеріали справи не містять належних доказів ухилення відповідача від надання допомоги ОСОБА_5 .. Крім того, колегія суддів зауважує, що спадкодавець ОСОБА_5 за власним бажанням склала заповіт на свого сина ОСОБА_3 у 2017 році. До часу смерті зазначений заповіт нею не скасований. Іншого заповіту не складалось. Даних про нікчемність заповіту або визнання його недійсним матеріали справи не містять. Таким чином, факт волевиявлення спадкодавця ОСОБА_5 на отримання спадщини саме відповідачем ОСОБА_3 не спростований. Доводи апеляційної скарги, що судом до спірних правовідносин повинно бути застосовано норми ч. 5 ст. 1224 ЦК України, колегія суддів відхиляє з огляду на таке. Звертаючись з позовом позивачі просили усунути ОСОБА_3 від права на спадкування за заповітом, посилаючись, як на правове обґрунтування позову, на положення ч. 5 ст. 1224 ЦК України. Відповідно до ст. 1216 ЦК України Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Статтею 1217 ЦК України встановлено види спадкування , а саме спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Відповідно до частини 1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_5 за життя склала заповіт, який посвідчено секретарем виконавчого комітету Черкасько-Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області Немилостивою Л.Б., та все майно заповіла своєму сину - відповідачу по справі ОСОБА_3 . Відповідно до частини 2 ст. 1223 ЦК України у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняттям спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Відповідно до ст.1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Згідно ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані. Згідно із частиною першою статті 175 ЦПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; З викладеного вбачається, що предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у цій справі. Суд, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Колегія суддів погоджується з висновком суду щодо правової кваліфікації відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст.375, 381, 382-384, 389, 390 ЦПК України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 09 липня 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення складено 30 вересня 2020 року.